Постанова

від 17.01.2024 по справі 925/1429/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року м.Дніпро Справа № 925/1429/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Штундер Я.Г. (в приміщенні іншого суду);

від відповідача: Радченко С.О. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2023 у справі №925/1429/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Мартищенка Богдана Леонідовича

про розірвання договору та стягнення 92 665, 61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мартищенка Богдана Леонідовича, в якому просило:

- розірвати договір купівлі-продажу від 22.04.2021 №2204, укладений між Фізичною особою-підприємцем Мартищенком Богданом Леонідовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство";

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартищенка Богдана Леонідовича на свою користь 69 000,00 грн коштів, сплачених за обладнання, 4 000,00 грн коштів за доставку обладнання, 19 044,00 грн збитків від простою підприємства, 3 % річних у розмірі 529,57 грн, інфляційні втрати в розмірі 92,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі продажу №2204 від 22.04.2021 відповідач поставив позивачу обладнання, яке не могло використовуватися за призначенням через виявлені позивачем істотні недоліки його якості, про що позивач одразу повідомив відповідача, однак останній залишив всі звернення без уваги; вказане призвело до простою підприємства позивача у зв`язку з неможливістю виконати зобов`язання за іншим договором, для виконання якого був необхідний просіювач барабанний, сума збитків становить 19 044,00 грн.

Позивач вважає, що в діях відповідача наявне істотне порушення умов договору купівлі продажу №2204 від 22.04.2021, що відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання в судовому порядку та стягнення з відповідача вартості обладнання в сумі 69 000,00 грн, 4 000,00 грн коштів за доставку обладнання, 19 044,00 грн збитків від простою підприємства, 3 % річних у розмірі 529,57 грн, інфляційних втрат в розмірі 92,04 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2022 у справі №925/1429/21 в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" на користь Фізичної особи-підприємця Мартищенка Богдана Леонідовича 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту поставки відповідачем товару неналежної якості з огляду на те, що позивач не здійснював виклик представника продавця для складання акту про приховані недоліки, акт складений покупцем одноособово, тому він не є належним та допустимим доказом поставки неякісного товару; позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість розірвання договору в судовому порядку.

Постановою Центрального апеляційного суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2022 у справі №925/1429/21 залишено без змін.

Додатковою постановою від 27.09.2022 Центрального апеляційного господарського суду стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Постановою від 06.12.2022 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду частково задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано рішення від 15.02.2022, постанову від 13.09.2022 та додаткову постанову від 27.09.2022 Центрального апеляційного господарського суду, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

25.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" просить:

- договір купівлі-продажу від 22.04.2021 №2204, укладений між ФОП Мартищенко Б.Л. та ТОВ "Гельмязівське РТП", розірвати та зобов`язати ФОП Мартищенко Б.Л. прийняти від ТОВ "Гельмязівське РТП" обладнання неналежної якості;

- стягнути з ФОП Мартищенко Б.Л. на користь ТОВ "Гельмязівське РТП" 69 000,00 грн коштів, сплачених за обладнання неналежної якості, 4 000,00 грн витрачених коштів за доставку обладнання, 19 044,00 грн збитків від простою підприємства, 3 % річних у розмірі 3 811,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 098,95 грн.

Ухвалою від 15.05.2023 господарський суд постановив заяву від 24.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" про збільшення позовних вимог прийняти в частині "стягнути з ФОП Мартищенко Б.Л. на користь ТОВ "Гельмязівське РТП" 69 000,00 грн коштів, сплачених за обладнання неналежної якості, 4 000,00 грн витрачених коштів за доставку обладнання, 19 044,00 грн збитків від простою підприємства, 3 % річних у розмірі 3 811,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 098,95 грн" та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням. У прийнятті заяви в іншій частині відмовити.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 у справі №925/1429/21 в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням від 29.06.2023 заяву Фізичної особи-підприємця Мартищенка Богдана Леонідовича від 19.06.2023 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №925/1429/21 задоволено частково. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" на користь Фізичної особи-підприємця Мартищенка Богдана Леонідовича 8 000, 00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство", в якій просив рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 та додаткове рішення від 29.06.2023 у справі №925/1429/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права та не взято до уваги доказів наданих Позивачем як на підставу для звернення до суду з даним позовом, зокрема Акт №1 від 22.05.2021 про невідповідність продукції, Досудова претензія від 14.06.2021, Скріншот переписки Позивача та Відповідача відносно виявлених пошкоджень товару, та намагання вирішення конфлікту в досудовому порядку, також судом безпідставно відхиллено висновок експерта від 18.05.2022 №СЕ-19/124-21/13262-ТВ, з підстав того, що останній не був поданий в суд першої інстанції.

У випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Наведена правова позиція врахована у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/8922/18.

Умовами п. 4.2. Договору купівлі-продажу №2204 укладеного між ТОВ «Гельмязівське РТП» та ФОП Мартищенко Б.Л. продавець гарантує якість і надійність переданого обладнання протягом гарантійного строку.

Згідно п. 4.4. Договору гарантійний строк починається з моменту передання обладнання покупцеві та встановлюється на 12 місяців для металевої конструкції обладнання та на 12 (дванадцять) місяців для комплектуючих виробів обладнання (з урахуванням обмежень, визначених п. 4.3. цього договору).

В оскаржуваному рішенні судом застосовано положення норм матеріального права без проведення аналізу наданих Позивачем доказів, що призвело до хибного висновку суду про відсутність доказів пошкодження товару та відсутності звернення Позивача до Відповідача з вимогою про їх усунення, та вже не отримавши відповіді про усунення недоліків, Позивач був вимушений звернутись з відповідною позовною заявою до суду.

Судом безпідставно відмовлено у дослідженні в якості доказів висновку судової експертизи від 18.05.2022 №СЕ-19/124-21/13262-ТВ, як такий що подано до суду апеляційної інстанції та в його долученні було відмовлено. При цьому, в судовому засіданні сторона Позивача заявляла клопотання про надання оцінки вказаному доказу при новому розгляді справи.

Суд мотивував відмову у наданні оцінки даному доказу тим, що останній не був поданий до суду першої інстанції при повторному розподілі справи, а був залучений на стадії апеляційної інстанції, яка відхилила даний доказ. Варто звернути увагу, що постанову апеляційного суду було скасовано, а повторне подання доказу, який вже наявний в матеріалах справна також відмова у дослідженні висновку експерта при заявленому клопотанні Позивача є надмірним формалізмом суду.

Підставою для скасування додаткового рішення є скасування основного рішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що згідно з матеріалами справи не встановлено факту виникнення та існування недоліків (дефектів) товару (обладнання), придбаного позивачем у відповідача. Відтак, не має підстав застосовувати «презумпцію вини постачальника», оскільки недоведений і не підтверджений матеріалами справи сам факт наявності недоліків товару та невідповідності його якості умовам договору. Презумпція вини постачальника може застосовуватися у тому випадку, коли матеріалами справи та належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами доведений факт встановлення та існування недоліків (дефектів) товару. І лише в цьому випадку, з огляду на норми ч. 2 ст. 679 ЦК України, продавець (постачальник) повинен доводити, що такі недоліки виникли після передання товару покупцеві і виникли внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (тобто, повинен доводити момент з якого виникли недоліки товару, з вини яких осіб виникли такі недоліки, і причини з яких вони виникли).

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається відсутність доведення факту виявлення та існування недоліків (дефектів) поставленого товару, що в свою чергу свідчить про те, що відсутній обов`язок Продавця (відповідача) доводити факт того, з чиєї вини та з якої причини і коли виникли недоліки товару. Тобто, не може бути застосована презумпція вини постачальника (продавця) при відсутності самого факту наявності недоліків товару. Крім того, позивач взагалі не повідомив відповідача про факт існування недоліків товару, не викликав відповідача для складення акту про виявленні недоліки товару (які мали місце на думку позивача), і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сам факт існування виявлених недоліків товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Кощєев І.М., Чус О.В.

27.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1429/21 у зв`язку з відпусткою судді Кощєева І.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023, справу № 925/1429/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2023 у справі №925/1429/21 для вирішення питання витребування справи та відкриття апеляційного провадження. Витребувано з Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи №925/1429/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/1429/21.

07.08.2023 справа №925/1429/21 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

09.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/14129/21 у зв`язку з виходом з відпустки судді Кощєева І.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023, справу №908/263/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023 заяву суддів Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М, Чус О.В. про самовідвід у справі №925/1429/21 задоволено. Справу передано для визначення складу суду, в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2023 (у складі колегії суддів: Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2023 у справі №925/1429/21; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 18.10.2023.

16.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1429/21 у зв`язку з відставкою судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, справу №925/1429/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. справу прийнято до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.01.2024.

В судовому засіданні 17.01.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

22.04.2021 між Фізичною особою-підприємцем Мартищенко Богданом Леонідовичем (Продавець) та ТОВ "Гельмязівське РТП" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №2204 (далі - Договір) (а.с. 13-14, т.1), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві просіювач барабанний (далі - Обладнання), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Обладнання та сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, кількість, комплектність та технічні характеристики Обладнання визначаються в Специфікації (додаток №1 до цього Договору), яка після підписання Сторонами стає невід`ємного частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору ціна Обладнання становить 69 000,00 грн за одну одиницю товару.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що оплата Обладнання за ціною, визначеною в п.2.1. цього Договору, здійснюється Покупцем наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50 % від ціни Обладнання - протягом 5 банківських днів з дати укладення цього Договору;

- інша частина в розміри 50% від ціни Обладнання - протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення від Продавця про готовність Обладнання до передачі Покупцеві.

Продавець забезпечує готовність Обладнання до передачі Покупцеві протягом 21 календарного дня з дати оплати Покупцем 50 % від ціни Обладнання (п.3.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору Продавець передає Обладнання Покупцю протягом 5 календарних днів з моменту оплати Покупцем повної ціни Обладнання, зазначеної з п.2.1 цього Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору доставка Обладнання Покупцеві здійснюється перевізником або організацією зв`язку, що обираються Продавцем на власний розсуд.

Витрати на доставку покладаються на Покупця. При цьому обов`язок Продавця передати Обладнання Покупцеві вважається виконаним в момент здачі Обладнання обраному Продавцем перевізнику або організації зв`язку.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Продавець разом з Обладнанням передає Покупцеві видаткову накладну на Обладнання. Виконаний належним чином обов`язок Продавця щодо передання Обладнання Покупцю підтверджує факт отримання Покупцем видаткової накладної на Обладнання.

Відповідно до п. 4.2. Договору Продавець гарантує якість і надійність переданого Обладнання протягом гарантійного строку.

Згідно з п. 4.4. Договору гарантійний строк починається з моменту передання Обладнання Покупцеві та встановлюється на 12 місяців для металевої конструкції Обладнання та на 12 (дванадцять) місяців для комплектуючих виробів Обладнання (з урахуванням обмежень, визначених п. 4.3. цього Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Між сторонами підписано Додаток №1 до Договору - Специфікацію (Найменування Обладнання - Просіювач барабанний, кількістю 1 шт, передбачено комплектність Обладнання та технічні характеристики Обладнання), а також Додаток №2 - Керівництво з експлуатації (а.с. 14-18, т.1).

На виконання умов Договору позивачем здійснено оплату 50% від ціни Обладнання протягом 5 банківських днів з дня укладення Договору, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2021 №125 на загальну суму 34 500,00 грн.

Також Покупець оплатив іншу частину вартості Обладнання у розмірі 50% протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність Обладнання до передачі покупцеві, що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2021 №139 на суму 34 500,00 грн (а.с. 19, т.1).

ФОП Мартищенко Б.Л. передано Обладнання перевізнику за видатковою накладною №2021-2604-1 від 20.05.2021 (а.с. 20, т.1). За твердженням позивача Обладнання було ним отримано 22.05.2021.

Проте, під час огляду вказаного Обладнання комісією у складі заступника директора Хруль Н.В., інженера-енергетика Біленка С.В. та майстра з ремонту технічного устаткування Коноваленка С.В. виявлені наступні порушення технічних характеристик Обладнання:

- зігнутий відносно горизонталі каркас просіювача барабанного;

- незварені шви направляючих бункерів;

- загнутий вал осі барабану, що за собою тягне нерівномірне навантаження на двигун;

- відсутній кут нахилу барабану;

- круги барабану мають еліпсевидну форму.

У зв`язку з виявленими недоліками комісія дійшла висновку про істотні недоліки якості Обладнання, яке не може використовуватися за призначенням.

За результатами огляду Обладнання було складено Акт про невідповідність продукції, який було затверджено Директором ТОВ "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" 22.05.2021 (а.с. 21, т.1).

З огляду на виявлені недоліки якості Обладнання Покупець направив на адресу Продавця досудову претензію від 14.06.2021, відповідно до якої вимагав сплатити кошти на загальну суму 92 044,00 грн, з яких: сплачені ТОВ "Гельмязівське РТП" кошти за Обладнання у розмірі 69 000,00 грн, кошти за доставку Обладнання в розмірі 4 000,00 грн, збитки від простою підприємства у розмірі 19 044,00 грн та забрати поставлене Обладнання (а.с. 26-27, т.1). Крім того, у даній претензії позивач повідомив відповідача про звернення до Золотонінського районного відділу поліції з заявою про вчинення злочину (ст. 192 Кримінального кодексу України).

За доводами Позивача вказана претензія була повернута на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 30-31, т.1).

Враховуючи зазначене, Позивач вважає, що така бездіяльність Відповідача є істотним порушенням умов Договору, оскільки позивач значною мірою був позбавлений того на що розраховував при укладенні Договору, а тому останній змушений звернутися до суду з вимогами про розірвання вказаного договору в судовому порядку та повернення сплачених коштів, а також штрафних санкцій та пені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується звернення позивача в порядку гарантії на виріб до відповідача з вимогою проведення ремонту або заміни комплектуючих, або заміни всього виробу.

Крім того, позивачем не надано доказів неможливості використання виробу, неможливості проведення ремонту або неможливості заміни комплектуючих виробу, або всього виробу.

У даному випадку позивач, знову ж таки, повинен був звернутися до відповідача в порядку гарантії на товар, після чого, у випадку неможливості проведення ремонту та/або заміни комплектуючих, щоб підтверджувало наявність істотних недоліків товару звернутися про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Скасовуючи рішення господарського суду від 15.02.2022, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та додаткову постанову від 27.09.2022 у цій справі та, передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області, Верховний Суд зазначив наступне:

« 34. Суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в позові, застосували положення Інструкції № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР (наділі - Інструкція П-7).

35. Суд зазначає, що положення Інструкції № П-7 у разі встановлення недоліків товару (обладнання), на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, не підлягають застосуванню, з огляду на таке.

41. Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18.

42. Крім того, застосовуючи положення Інструкції П-7, суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги те, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

43. Водночас, існує також Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, що затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, у якому також передбачено, що постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу (абз. 6 пункту 33 розділу IV). Тобто, закріплені аналогічні положення щодо покладення обов`язку доведення на постачальника (виробника), як і в частині 6 статті 269 Господарського кодексу України.

44. Суд зазначає, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

45. Верховний Суд зауважує, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми, що закріплені у пунктах 9, 16, 20 Інструкції П-7 (1966 року) та не застосували норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які підлягали застосуванню.

50. Крім того, суди попередніх інстанцій, відмовивши у позові з підстав недоведеності, фактично поклали ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій (не проведення судової експертизи), на Позивача, чим порушили принцип змагальності сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суть якого визначена у статті 13 цього Кодексу та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

51. Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши, що постачальник ґарантує якість і надійність переданого обладнання протягом гарантійного строку (12 місяців з моменту передання обладнання) (пункти 4.2, 4.4 Договору) та встановивши, що покупець відразу після отримання обладнання звернувся до постачальника з претензією про істотні недоліки якості обладнання, не врахували, що постачальник на протязі дії гарантійного строку повинен усунути виявлені покупцем дефекти (недоліки) товару, а при неможливості їх усунення здійснити заміну дефектного товару.

52. За таких обставин, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову про розірвання Договору та повернення коштів, сплачених за обладнання неналежної якості, залишили поза увагою факт надання Відповідачем гарантій Позивачу щодо якості товару, не встановили, що саме Відповідач відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення Позивачем (покупцем) правил експлуатації або зберігання виробу, не дослідили причини виникнення недоліків продукції, на яку за умовами Договору встановлено гарантійний строк, безпідставно поклавши обов`язок доведення цих обставин на Позивача (покупця), а не на Відповідача (постачальника). При цьому застосували норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.».

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

За приписами частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, розгляд даної справи повинен відбуватися з обов`язковим урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06.12.2022 у цій справі.

Згідно зі ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (ч. 1).

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару (ч. 2).

Відповідно до положень Господарського кодексу України, які регулюють питання гарантії якості товарів та претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів (ст. 269), гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

З викладеного вбачається, що гарантійний строк експлуатації - це період в часі протягом якого постачальник гарантує використання товару за призначенням за умови дотримання споживачем правил експлуатації.

Отже, саме протягом вказаного строку (який обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня його одержання покупцем) постачальник виконує гарантійні зобов`язання, тобто несе відповідальність за дотримання вимог щодо якості поставленого товару, які обумовлено сторонами або установлено положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, що затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 передбачено, що постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу (абз. 6 пункту 33 розділу IV).

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 у справі № 927/787/19.

Відповідно до п. 4.2. Договору Продавець гарантує якість і надійність переданого Обладнання протягом гарантійного строку.

Згідно з п. 4.4. Договору гарантійний строк починається з моменту передання Обладнання Покупцеві та встановлюється на 12 місяців для металевої конструкції Обладнання та на 12 (дванадцять) місяців для комплектуючих виробів Обладнання (з урахуванням обмежень, визначених п. 4.3. цього Договору).

В матеріалах справи наявна досудова претензія Позивача від 14.06.2021, яку останній, за його доводами, 15.06.2021 направив на адресу відповідача. Та яка, за доводами Позивача, була повернута на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 30-31, т.1).

Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи наявна також копія поштового конверту із штриховим ідентифікатором № 1970202655427 (т. 1 а.с. 30) та скрін статусу відстеження із аналогічним номером 1970202655427 (т. 1 а.с. 31), відповідно до яких дійсно якесь поштове відправлення 15.06.2021 було направлено на адресу відповідача та повернулося позивачеві з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія суддів констатує, що Позивачем не надано та матеріали справи не містять опису вкладення у поштове відправлення із штриховим ідентифікатором № 1970202655427, яке 15.06.2021 Позивачем направлено на адресу Відповідача.

З огляду на що колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про доведеність Позивачем надіслання у поштовому відправленні із штриховим ідентифікатором № 1970202655427, яке 15.06.2021 направлено на адресу Відповідача, саме досудової претензії від 14.06.2021 з Актом про невідповідність продукції, який затверджено Директором ТОВ "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" 22.05.2021.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що матеріалами справи не підтверджується звернення Позивача в порядку гарантії на виріб до Відповідача з вимогою проведення ремонту або заміни комплектуючих, або заміни всього виробу.

Таким чином, у даному випадку Відповідач був позбавлений можливості доведення того, що дефекти виробу виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу в призмі презумпції вини постачальника (виробника), як того вимагають гарантійні зобов`язання.

Більш того, не доведення Позивачем факту звернення до Відповідача в порядку гарантії, позбавило останнього можливості проведення гарантійного ремонту або заміни комплектуючих, або заміни всього виробу.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про істотне порушення вимог щодо якості товару, наслідком чого є право покупця на відмову від договору і вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України до істотного порушення вимог щодо якості товару відноситься виявлення:

- недоліків, які не можна усунути;

- недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу;

- недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення.

На підтвердження істотного порушення вимог щодо якості товару Позивачем надано висновок судової експертизи від 18.05.2022 № СЕ - 19/124-21/13262-ТВ, проведеної завідувачем сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Черкаського НДЕКЦ МВС Шматковим Р.П., відповідно до якого досліджуваний просіювач барабанний типу серії «ПС-4000» має розбіжність за технічними ознаками наведеними в паспорті до просіювача барабанного типу серії «ПС-4000» за п. 5 та п. 11 таблиці 3, а саме, - виявлена розбіжність за діаметром кілець робочого барабана (нерадіальність кілець) та розбіжність за загальними габаритними розмірами (т. 2 а.с. 27-68).

Колегія суддів, проаналізувавши висновок експертизи № СЕ-19/124-21/13262-ТВ від 18.05.2022, зазначає, що він не містить відповіді на питання, чи було поставлено відповідачем обладнання неналежної якості з істотними недоліками, внаслідок чого воно не могло бути використано позивачем за призначенням.

Сам по собі факт того, що просіювач барабанний типу серії «ПС-4000» має розбіжність за технічними ознаками наведеними в паспорті до просіювача барабанного типу серії «ПС-4000» за п. 5 та п. 11 таблиці 3, а саме, - виявлена розбіжність за діаметром кілець робочого барабана (нерадіальність кілець) (за паспортом 800 мм.; фактично 790-800 мм) та розбіжність за загальними габаритними розмірами (за паспортом 4500х1300х2100; фактично 4270х1000х1970), ще не свідчить про істотність порушення вимог щодо якості товару, оскільки за наявності таких розбіжностей експертом не встановлено, що поставлене відповідачем обладнання не могло бути використано позивачем за призначенням.

Тобто, висновок щодо невідповідності продукції, викладений позивачем в акті №1 від 22.05.2021, є не підтвердженим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у технічному паспорті на обладнання зазначено, що у зв`язку з постійною роботою по удосконаленню обладнання в конструкцію можуть бути внесені незначні зміни, які не відображені в інструкції з експлуатації, тому висновок експерта, що досліджуваний просіювач барабанного типу серії «ПС-4000» має розбіжності з технічними ознаками, наведеними в паспорті до просіювача за п.5 та п. 11 таблиці 3 (виявлена розбіжність за діаметрами кілець робочого барабану (нерадіальність кілець) та розбіжність за загальними габаритними розмірами) не свідчить, що були наявні істотні недоліки якості обладнання.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про наявність істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), на підтвердження чого останній надав акт про невідповідність продукції № 2 від 22.05.2021, колегія суддів зазначає, що чинними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини в сфері гарантійних зобов`язань, не передбачено складення покупцем акта про наявність істотних недоліків. У даному випадку позивач, знову ж таки, повинен був звернутися до відповідача в порядку гарантії на товар, після чого, у випадку неможливості проведення ремонту та/або заміни комплектуючих, що б підтверджувало наявність істотних недоліків товару, звернутися про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів вважає, що у даній справі позивачем не доведено належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України факт звернення до відповідача в порядку гарантії, неможливості проведення ремонту та/або заміни комплектуючих чи всього виробу відповідачем, наявність істотних недоліків поставленого товару, а тому відсутні правові підстави для розірвання Договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Враховуючи відсутність підстав для розірвання Договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, позовні вимоги про нарахування 4 000,00 грн коштів за доставку обладнання, 19 044,00 грн збитків від простою підприємства, 3 % річних у сумі 3 811,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 098,95 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю беззаперечних, допустимих та належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Оскільки єдиною підставою для скасування додаткового рішення апелянт зазначив скасування основного рішення, то через залишення основного рішення без змін, відсутні й підстави для скасування додаткового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законні та обґрунтовані рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2023 у справі №925/1429/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2023 у справі №925/1429/21 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2023 у справі №925/1429/21 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Гельмязівське ремонтно-транспортне підприємство" за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков