Рішення

від 27.02.2024 по справі 759/5539/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5539/21

пр. № 2/759/122/24

27 лютого 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

третя особа - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Громадська організація Садове товариство «Руслан», ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 22.03.2021 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Громадська організація Садове товариство «Руслан», ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у Вайбер СТ «Руслан» серед понад шести десятків членів СТ «Руслан» та надану у заяві від 15.02.2021р. до голови Калинівської с/р, а саме інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 : з мережі Вайбер «Ввиду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_1 мною было открыто уголовное производство ЕО 12021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»; з мережі Вайбер «Нет, когда я платила взносы и мне даже дали членскую книжку я не знала что утвердить меня может только Общее собрание. И что размер вступительного взноса определяет общее собрание»; з мережі Вайбер : ОСОБА_7 2 березня, 18:05 «Я молчу о том, что нигде в ответах не указано что я заплатила долг в размере 3500 за бывшего владельца участка»; з мережі Вайбер «Приём в члены СТ, без утверждения Общими сборами не даёт право на сбор взносов от этих людей и все подписи этих людей на документах не правомерны»; з мережі Вайбер от ОСОБА_7 від 28 лютого, 12:24 «У семьи ОСОБА_8 на территории СТ ОСОБА_9 есть на сегодня 5 участков, которые она выделила себе или своим родственникам без Общих сборов. Поскольку это не первая афера ОСОБА_10 о выделении земли коллективного пользования без согласия членов СТ в собственность своих родственников это является уголовно наказуемым преступлением. Лишаем себя права на коллективную собственность.»; з мережі Вайбер «Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания»; з мережі Вайбер «Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры ( ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты»; з мережі Вайбер 18:46. «А лучше всего выделить на СТ и продать тому кто даст больше всех. А на вырученные деньги отремонтировать сети, построить дороги и на прочие траты благоустройства»; з мережі Вайбер 28 лютого, 15:34 « ОСОБА_11 назначает виноватых в воровстве электричества и неправильно потребляющих электричество. При чем, в противоречии с законом Украины и против судебных решений за деньги СТ»; інформація із заяви від 15.02.2021р. до голови Калинівської селищної ради; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду у розмірі по 20000, 00 грн.; визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 у Вайбер СТ «Руслан» серед понад шести десятків членів СТ «Руслан», що є грубим втручанням в діяльність СТ «Руслан», а саме інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 : з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року у відзиві на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «ОСОБА_8 неодноразово намагалася стати членом СТ «Десна-3» навіть пропонувала хабар, чим неабияк обурила ОСОБА_12 »; з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «рішення, прийняті за результатами загальних зборів від 28.01.2017р., являються незаконними», «відбувся банальний рейдерський захват з перереєстрацією керівника», «неправомірні дії, внаслідок яких вона не тільки намагається, а і проводить протиправні дії (використовує печатку, яка була визнана недійсною)»; з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «до голови правління Новицької Л.Л. син ОСОБА_1 , ОСОБА_13 звертається як до голови правління юридичної особи СТ «Десна-3». Ім`я ОСОБА_13 фігурує також у постанові Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, яка була скасована Верховним Судом України від 14 квітня 2021 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є головою правління СТ «Руслан» та у своїй діяльності керується статутом ГО СТ «Руслан» в редакції 2016 р.

27 лютого 2021 року члени СТ «Руслан» повідомили їй, що в електронну мережу Вайбер від ОСОБА_2 був наданий потік негативної та недостовірної інформації, що тривав упродовж трьох днів щодо її діяльності як голови та надали на підтвердження скан-копії з Вайбер. ОСОБА_14 була адміністратором ОСОБА_15 надала у Вайбер відомості про те, що через постійне зловживання владою з боку голови ОСОБА_1 , нею, ОСОБА_2 , було відкрито кримінальне провадження за статтею 190 КК України шахрайство та про відсутність повноважень правління, а саме: «Виду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_1 мною было открыто уголовное производство ЕО 2021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»; «Согласно Статуту, полномочия Правления, в полном составе, а также полномочия Ревизионной комиссии закончились в 2019 году. А значит все решения принятые с августа 2019 нелегитимны».

Зазначила, що такі дії ОСОБА_2 за сприяння касира ОСОБА_14 були вчинені в їх особистих корисливих цілях з метою рейдерського захоплення СТ «Руслан» та дискредитації голови правління і з розумінням того, що така недостовірна та брехлива інформація, розповсюджена серед понад шести десятків членів СТ «Руслан», призводить до підриву ділової репутації та здоров?я людини, до глибокої депресії, оскільки несе образу честі і гідності.

Крім того, зазначила, що ОСОБА_2 надала у Вайбер відомості про неправомірність дій голови, а саме: 28 лютого, 14:30 «Тех, кто здесь жить собирается пока ещё даже в члены не взяли по Уставу, зато деньги собрали, потратили и все»; «Нет, когда я платила взносы и мне даже дали членскую книжку я не знала что утвердить меня может только Общее собрание. И что размер вступительного взноса определяет общее собрание»; 2 березня, 18:05 «Я молчу о том, что нигде в ответах не указано что я заплатила долг в размере 3500 за бывшего владельца участка»; «Приём в члены СТ, без утверждения Общими сборами не даёт право на сбор взносов от этих людей и все подписи этих людей на документах не правомерны»; «Хочу добавить, что амбиций о должности председателя или бухгалтера не имею. Но поскольку собираюсь здесь жить, имею желание быть в Правлении с целью организации улучшения инфраструктуры».

Крім того, зазначила, що ОСОБА_2 надала у Вайбер неправдиву інформацію щодо виділу нею для себе або своїм родичам 5 ділянок із земель загального користування на території СТ «Руслан» без загальних зборів у мережу Вайбер: от ОСОБА_7 від 28 лютого, 12.24 «У семи ОСОБА_8 на территории СТ ОСОБА_9 есть на сегодня 5 участков, которые она выделила себе или своим родственникам без Общих сборов. Поскольку это не первая афера ОСОБА_10 о выделении земли коллективного пользования без согласия членов СТ в собственность своих родственников это является уголовно наказуемым преступлением. Лишаем себя права на коллективную собственность. Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания. Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры ( ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты»; « А лучше всего выделить на СТ и продать тому кто даст больше всех. А на вырученные деньги отремонтировать сети, построить дороги и на прочие траты благоустройства».

Отже, ОСОБА_2 надала недостовірну інформацію щодо її майна, яка є ще і негативною, оскільки брехливо йдеться про аферу з мого боку.

Окрім того, зазначила, що ОСОБА_3 було надано на широкий загал біля 60 членів СТ «Руслан» неправдиву і негативну інформацію і недійсне судове рішення навмисно з метою дискредитації її як голови перед звітно-виборними зборами у СТ «Руслан», призначеними на 22 травня 2021 року та для підриву ділової репутації і її здоров?я через образу честі і гідності завдяки ненависті та неповазі ОСОБА_3 до її покійного батька ОСОБА_16 , що є спадкодавцем садової ділянки і будинку у СТ «Десна-3».

Вказала, що ОСОБА_3 в мережі Вайбер було поширено інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 : в мережі Вайбер від 15 травня 2021 року у відзиві на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «ОСОБА_8 неодноразово намагалася стати членом СТ «Десна-3» навіть пропонувала хабар, чим неабияк обурила ОСОБА_12 »; в мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «рішення, прийняті за результатами загальних зборів від 28.01.2017р., являються незаконними», «відбувся банальний рейдерський захват з перереєстрацією керівника», «неправомірні дії, внаслідок яких вона не тільки намагається, а і проводить протиправні дії (використовує печатку, яка була визнана недійсною)»; в мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «до голови правління Новицької Л.Л. син ОСОБА_1 , ОСОБА_13 звертається як до голови правління юридичної особи СТ «Десна-3». Ім`я ОСОБА_13 фігурує також у постанові Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, яка була скасована Верховним Судом України від 14 квітня 2021 року.

Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи позивача. Також поширенням вказаної інформації відповідачами створило негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши її честь. Зазначила, що діями відповідачів їй було завдано моральної шкоди яку вона оцінює у розмірі 20000,00 грн. та просить стягнути з кожного з відповідачів.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 12 червня 2023 року вказану справу було прийнято до розгляду суддею П`ятничук І.В.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на поданий 07.02.2022 року та 27.12.2023 року відзив.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Вислухавши сторін, допитавши у якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , є керівником Садового Товариства «Руслан», що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 12).

В садового товаристві «Руслан» було у мессенджері Вайбер було створено групу С/Т «Руслан» в яку входять 64 учасники та які є членами даного садового товариства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі ОСОБА_2 в групі С/Т «Руслан» у мессенджері Вайбер було опубліковано наступні повідомлення: «Ввиду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_1 мною было открыто уголовное производство ЕО 12021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»; «Прием в члены правления, без голосования на общих сборах не дает право на принятие в Члены правления, а значит принятие этих людей нелегитимными и все подписи неправомерны»; «Лишаем себя права на коллективную собственность.»; «Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания»; «Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры (ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты)»; «заяву ОСОБА_2 від 15.02.2021 року до голови Калинівської селищної ради».

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 підтвердили обставини наведені в позовній заяві.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_17 пояснили, що ОСОБА_2 у 2020 році придбала земельну ділянку у Садовому товаристві «Руслан» та є членом даного товариства. Крім того, зазначили, що ОСОБА_3 не є членом Садового товариства «Руслан» та не була учасником групи Вайбер С/Т «Руслан».

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

З наведеного вище суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів відповідає ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення в такому випадку позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд визначає характер такої інформації та з`ясовує, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За змістом ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації чи іншим чином, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною, і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №758/14324/15-ц (провадження №61-194/8св18), Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №569/5269/16-ц (провадження №61-508св17).

Таким чином, маючи намір звернутись до суду за захистом свого немайнового права на повагу до честі та гідності, визнанням інформації недостовірною, поміж іншого, необхідно визначити, чи можна перевірити висловлювання на предмет їх відповідності дійсності і спростування, а також чи не є суб`єктивне судження надмірним втручанням.

У п. 41 рішення у справі «Ляшко проти України» (заява №21040/02 від 10.08.2006) Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява №72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Суд при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинен забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" (12/1984/84/131) (Страсбург, 08 липня 1986 року) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що в мережі Вайбер створена група для спілкування членів Садового Товариства «Руслан».

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 просить суд, визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до гідності, честі та гідності інформацію, яка була написана відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаній групі та адресована саме позивачу. На підтвердження поширення недостовірної інформації, ОСОБА_1 надала скріншоти з переписки.

Однак суд зауважує, що у частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вказані докази суд зауважує, що на них дійсно міститься переписка осіб з групи С/Т «Руслан. Однак, суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно під вказаними особами зареєстровані та здійснюють переписку саме сторони у справі.

Надані позивачем скріншоти жодним чином не дають суду можливості ідентифікувати осіб, які зареєстровані у вказаній групі, оскільки неможливо з`ясувати, що під вказаними іменами зареєстровані саме зазначені позивачем особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Будь яких інших доказів, на підтвердження своїх вимог позивач не надала.

Суд також зауважує, що з вказаних доказів (скріншотів) не можливо встановити дату та час коли відбувалося листування у мережі. Крім того, на відображених скріншотах більшість із повідомлень, написані в загальній групі, без зазначення конкретного адресата.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази публікації у мессенджері Вайбер ОСОБА_2 повідомлень: «Нет, когда я платила взносы и мне даже дали членскую книжку я не знала что утвердить меня может только Общее собрание. И что размер вступительного взноса определяет общее собрание»; 2 березня 18:05 «Я молчу о том, что нигде в ответах не указано что я заплатила долг в размере 3500 за бывшего владельца участка»; «Приём в члены СТ, без утверждения Общими сборами не даёт право на сбор взносов от этих людей и все подписи этих людей на документах не правомерны»; 28 лютого, 12:24 «У семьи ОСОБА_8 на территории СТ ОСОБА_9 есть на сегодня 5 участков, которые она выделила себе или своим родственникам без Общих сборов. Поскольку это не первая афера ОСОБА_10 о выделении земли коллективного пользования без согласия членов СТ в собственность своих родственников это является уголовно наказуемым преступлением. Лишаем себя права на коллективную собственность.»; «А лучше всего выделить на СТ и продать тому кто даст больше всех. А на вырученные деньги отремонтировать сети, построить дороги и на прочие траты благоустройства»; 28 лютого 15:34 « ОСОБА_11 назначает виноватых в воровстве электричества и неправильно потребляющих электричество. При чем, в противоречии с законом Украины и против судебных решений за деньги СТ» та публікацій у мессенджері Вайбер ОСОБА_3 повідомлень: 15 травня 2021 року у відзиві на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «ОСОБА_8 неодноразово намагалася стати членом СТ «Десна-3» навіть пропонувала хабар, чим неабияк обурила ОСОБА_12 »; 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «рішення, прийняті за результатами загальних зборів від 28.01.2017р., являються незаконними», «відбувся банальний рейдерський захват з перереєстрацією керівника», «неправомірні дії, внаслідок яких вона не тільки намагається, а і проводить протиправні дії (використовує печатку, яка була визнана недійсною)»; 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «до голови правління Новицької Л.Л. син ОСОБА_1 , ОСОБА_13 звертається як до голови правління юридичної особи СТ «Десна-3». Ім`я ОСОБА_13 фігурує також у постанові Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, яка була скасована Верховним Судом України від 14 квітня 2021 року».

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що висловлювання вказані у мессенджері Вайбер завдали шкоди її діловій репутації, принизили честь та гідність та, що ці слова є образливими і принизливими з точки зору їх тлумачення та розуміння.

Аналізуючи пояснення сторін по справі, наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача та які визначені позивачем як ображаюча інформація, що порочить її гідність, честь та ділову репутацію, у контексті наведеної позивачем переписки, та надавши оцінку зазначеним твердженням, суд не вбачає в них фактичних даних, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема алегорій, такі висловлювання не містять ознаки наклепу, містять критичну оцінку певних фактів та мають ознаки оціночних суджень, що не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, тому наявні у змісті переписки оціночні судження не підлягають спростуванню в межах розгляду даної справи, при цьому позивач не позбавлений права на відповідь, а також на власне тлумачення у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, слід зауважити, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів особи не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту розповсюдження саме відповідачами відносно позивача інформації, яку позивачем визнано як недостовірну та таку, що принижує її честь і гідність, розміщену у месенджері Вайбер, та досліджені докази не є доказами в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, так як не є достовірними даними з яких можна встановити дійсні обставини, не є офіційними документами на підтвердження їх розміщення безпосередньо відповідачем та заявлені вислови не є даними, що спрямовані саме відносно позивача.

За нормою ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.

Таким чином, з урахуванням вимог позивача в частині стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок розповсюдженням інформації, яка полягає у приниженні його честі, гідності і ділової репутації, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачами не порушено норми чинного законодавства, а отже, не були порушені законні права позивача. Тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене вище, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позові, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_4 заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи в розмірі 20000,00 грн., представником відповідача надано договір про надання правової допомоги від 26.04.2021 року, ордер, загальний консолідований звіт витрат на правову допомогу, квитанції до прибуткового касового ордера від 05.04.2021 року, 17.05.2021 року, 27.05.2021 року, 30.08.2021 року, 20.09.2021 року, 08.11.2021 року, 22.12.2021 року, 25.01.2022 року, 24.11.2022 року, 06.04.2023 року, 11.05.2023 року, 13.07.2023 року, 19.09.2023 року, 15.11.2023 року, 11.12.2023 року, 06.12.2023 року, 18.01.2024 року, 26.02.2024 року.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи відсутність заяви позивача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги на користь ОСОБА_2 в сумі 10000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Керуючись ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 277, 297 ЦК України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Громадська організація Садове товариство «Руслан», ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук