Постанова

від 16.09.2024 по справі 759/5539/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 759/5539/21

номер провадження 22-ц/824/10819/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року /суддя П`ятничук І.В./

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: заступник Голови правління ОСОБА_20 , Громадська організація Садове товариство "Руслан", ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 22.03.2021 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Громадська організація Садове товариство «Руслан», ОСОБА_20 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 у Вайбер СТ «Руслан» серед понад шести десятків членів СТ «Руслан» та надану у заяві від 15.02.2021р. до голови Калинівської с/р, а саме інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 :

з мережі Вайбер «Ввиду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_6 мною было открыто уголовное производство ЕО 12021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»;

з мережі Вайбер «Нет, когда я платила взносы и мне даже дали членскую книжку я не знала что утвердить меня может только Общее собрание. И что размер вступительного взноса определяет общее собрание»;

з мережі Вайбер : ОСОБА_3 2 березня, 18:05 «Я молчу о том, что нигде в ответах не указано что я заплатила долг в размере 3500 за бывшего владельца участка»;

з мережі Вайбер «Приём в члены СТ, без утверждения Общими сборами не даёт право на сбор взносов от этих людей и все подписи этих людей на документах не правомерны»;

з мережі Вайбер от ОСОБА_3 від 28 лютого, 12:24 «У семьи ОСОБА_2 на территории СТ Руслан есть на сегодня 5 участков, которые она выделила себе или своим родственникам без Общих сборов. Поскольку это не первая афера ОСОБА_7 о выделении земли коллективного пользования без согласия членов СТ в собственность своих родственников это является уголовно наказуемым преступлением. Лишаем себя права на коллективную собственность.»;

з мережі Вайбер «Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания»;

з мережі Вайбер «Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры ( ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты»;

з мережі Вайбер 18:46. «А лучше всего выделить на СТ и продать тому кто даст больше всех. А на вырученные деньги отремонтировать сети, построить дороги и на прочие траты благоустройства»;

з мережі Вайбер 28 лютого, 15:34 « ОСОБА_8 назначает виноватых в воровстве электричества и неправильно потребляющих электричество. При чем, в противоречии с законом Украины и против судебных решений за деньги СТ»;

інформація із заяви від 15.02.2021р. до голови Калинівської селищної ради;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану їй моральну шкоду у розмірі по 20000, 00 грн.;

визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 у Вайбер СТ «Руслан» серед понад шести десятків членів СТ «Руслан», що є грубим втручанням в діяльність СТ «Руслан», а саме інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 :

з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року у відзиві на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року « ОСОБА_9 неодноразово намагалася стати членом СТ «Десна-3» навіть пропонувала хабар, чим неабияк обурила ОСОБА_10 »;

з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «рішення, прийняті за результатами загальних зборів від 28.01.2017р., являються незаконними», «відбувся банальний рейдерський захват з перереєстрацією керівника», «неправомірні дії, внаслідок яких вона не тільки намагається, а і проводить протиправні дії (використовує печатку, яка була визнана недійсною)»;

з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2019 року «до голови правління ОСОБА_11 син ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звертається як до голови правління юридичної особи СТ «Десна-3». Ім`я ОСОБА_2 фігурує також у постанові Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, яка була скасована Верховним Судом України від 14 квітня 2021 року;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено./т. 3 а.с. 238-250/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши вимоги позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідачка ОСОБА_3 у суді підтвердила факт надання нею у групі вайбер СТ «Руслан» інформації про яку йде мова у позові і не спростовувала цього факту. Окрім того, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили обставини наведені в позовній заяві. Наголошувала, що недостовірна та негативна інформація щодо неї була поширена ОСОБА_3 , поширена інформація стосується її особисто, з огляду на її ідентифікацію у переписці; ОСОБА_3 поширила недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності, оскільки доказів такої інформації вона не надала; поширенням такої недостовірної інформації сформувало її негативний облік серед членів СТ «Руслан», що порушує її немайнові права і, наносить моральних страждань та втрату ділової репутації, перешкоджає їй повно і своєчасно здійснювати особисте немайнове право, оскільки ускладнились стосунки з деякими членами СТ, зокрема з новоприбулими, які ставлять під сумнів виконання необхідних статутних обов`язків, що в свою чергу створює деякі проблеми в управлінні СТ, а також відбулось ускладнення в роботі через те, що вайбер втратив своє колишнє призначення, а відтак майже не передаються напрацьовані документи через його користувачів і доводиться шукати інші шляхи інформування членів СТ. Вказувала і на те, що ОСОБА_1 з допомогою ОСОБА_3 навмисно надала у вайбер СТ «Руслан» негативну і недостовірну інформацію щодо неї у відзиві на апеляційну скаргу для дискредитації її як голови і її ділової репутації перед звітно-виборними зборами, усунення її від керівництва СТ «Руслам», створення перешкод в управлінні СТ «Руслан», а також з метою введення в оману членів СТ «Руслан». Вказувала і на те, що інформація щодо шахрайських та слідчих дій щодо неї, що надана у вайбер СТ «Руслан» та заява ОСОБА_3 до Фастівського РУП про те, що протягом 2020 р. голова ОСОБА_2 під приводом отримання внесків на благоустрій садового товариства, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження, не є оціночним судженням а є фактичним твердженням, а також є недостовірною і негативною інформацією, жодним належним і допустимим доказом не підтвердженою і підлягає спростуванню. Суд першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 229 ЦПК України під час розгляду справи не дослідив та не ознайомився з заявами по суті справи, не з`ясував обставини, що мають значення для справи та не встановив причинно-наслідковий зв`язок між наданням недостовірної інформації у вайбер СТ «Руслан» щодо шахрайства голови і порушенням її немайнових прав, а саме приниження честі і гідності та завдання шкоди діловій репутації. Суд першої інстанції розглядав питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків не залучених до участі у справі №759/5539/21 ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , немайнові права яких порушені завдяки недостовірній інформації ОСОБА_3 , а відтак суд порушив норму процесуального права, яка є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

ОСОБА_1 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказувала, що кожна особа має право звернутись до відповідних органів із заявами та інформацією на реалізацію своїх прав, передбачених ст. 40 Конституції України. Така інформація не є поширенням недостовірної інформації. Вказувала, що вона не має жодного відношення до СТ «Руслан», відзив нею було надано у межах розгляду цивільної справи.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_19 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказувала, що виклад апеляційної скарги є виявом неповаги до суду та учасників справи. Наголошувала, що поширена ОСОБА_3 інформація у месенджері, відображає особисту думку, є оціночним судженням і критикою і припущенням. Водночас, особа, незгодна з критикою, має право на відповідь. Більше того, висловлювання, які позивач просить спростувати вирвані з контексту, доказів того, що зазначені висловлювання вплинули на репутацію, принизили честь та гідність, позивачем не надані. Вказувала і на те, що в суді першої інстанції, матеріали кримінального провадження, які просить витребувати апелянт, не досліджувались, а тому клопотання повинно бути залишене без задоволення.

Представник ГО СД «Руслан» ОСОБА_20 звернувся з поясненнями, які всупереч ч. 4 ст. 178 ЦПК України не направлені учасникам справи, а тому підлягають поверненню.

ОСОБА_3 звернулась з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю в м. Києві та сімейними обставинами.

ОСОБА_2 також звернулась з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я, не уточнивши з яким та не надавши відповідних доказів.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином.

Розглядаючи питання відкладення розгляду справи, апеляційний суд вказує на те, що явка учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої апеляційної скарги, ОСОБА_2 не надала доказів щодо причин відкладення, клопотання про відкладення задоволенню не підлягають.

Тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Крім того, не підлягає задоволенню заява ОСОБА_2 члена СТ «Руслан» про залучення його у справу, як не учасника справи, щодо вирішення судом першої інстанції питання про його права, оскільки перегляд судом апеляційної інстанції здійснюється в межах розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , є керівником Садового Товариства «Руслан», що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 12).

В садовому товаристві «Руслан» було у мессенджері Вайбер створено групу С/Т «Руслан» в яку входять 64 учасники та які є членами даного садового товариства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі ОСОБА_3 в групі С/Т «Руслан» у мессенджері Вайбер було опубліковано наступні повідомлення: «Ввиду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_6 мною было открыто уголовное производство ЕО 12021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»; «Прием в члены правления, без голосования на общих сборах не дает право на принятие в Члены правления, а значит принятие этих людей нелегитимными и все подписи неправомерны»; «Лишаем себя права на коллективную собственность.»; «Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания»; «Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры (ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты)»; «заяву ОСОБА_3 від 15.02.2021 року до голови Калинівської селищної ради».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно керувався вимогами 1 ст. 16 ЦК України про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Водночас, відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

За змістом ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації чи іншим чином, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У п. 41 рішення у справі «Ляшко проти України» (заява №21040/02 від 10.08.2006) Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що в мережі Вайбер створена група для спілкування членів Садового Товариства «Руслан».

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_2 просить суд, визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до гідності, честі та гідності інформацію, яка була написана відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вказаній групі та адресована саме позивачу. На підтвердження поширення недостовірної інформації, ОСОБА_2 надала скріншоти з переписки.

Оцінюючи вказані докази суд першої інстанції зауважував, що на них дійсно міститься переписка осіб з групи С/Т « Руслан . Однак, суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно під вказаними особами зареєстровані та здійснюють переписку саме сторони у справі.

Надані позивачем скріншоти жодним чином не дають суду можливості ідентифікувати осіб, які зареєстровані у вказаній групі, оскільки неможливо з`ясувати, що під вказаними іменами зареєстровані саме зазначені позивачем особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Суд також зауважує, що з вказаних доказів (скріншотів) не можливо встановити дату та час коли відбувалося листування у мережі. Крім того, на відображених скріншотах більшість із повідомлень, написані в загальній групі, без зазначення конкретного адресата.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що висловлювання вказані у мессенджері Вайбер завдали шкоди її діловій репутації, принизили честь та гідність та, що ці слова є образливими і принизливими з точки зору їх тлумачення та розуміння.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача та які визначені позивачем як інформація, що порочить гідність, честь та ділову репутацію, у контексті наведеної позивачем переписки. З огляду на характер використання мовних засобів, зокрема алегорій, такі висловлювання не містять ознаки наклепу, містять критичну оцінку певних фактів та мають ознаки оціночних суджень, що не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, тому наявні у змісті переписки оціночні судження не підлягають спростуванню в межах розгляду даної справи, при цьому позивач не позбавлений права на відповідь, а також на власне тлумачення у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції і відмовляє у клопотанні ОСОБА_2 про витребування матеріалів кримінального провадження, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції і які з огляду на відсутність оспорення наявності кримінального провадження, не підтверджують ані спростовують заявлені позовні вимоги.

Відхиляються і доводи апеляційної скарги про недостовірність інформації, викладеної та поширеної у відзиві на апеляційну скаргу в іншому судовому провадженні та заяві в органи поліції з огляду на те, що у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження. /постанова Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18/

Отже, позивач не довела, що поширена про неї інформація, у групі Вайбер, серед членів садівничого товариства, є твердженням про факти, а не оціночним судженням і що оспорена інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: