Рішення
від 22.02.2024 по справі 761/18975/20
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18975/20

Провадження № 2/761/259/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Харечко О.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_9,

представника відповідача 3: ОСОБА_10,

представника відповідача 4: Дубровської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС», ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Київська міська рада, Київська місцева прокуратура №10, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Юніна Аліна Анатоліївна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; визнання недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасування записів про право власності; визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів товариства,

в с т а н о в и в :

В червні 2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-9 т.1) до відповідачів: ОСОБА_2 , ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС», ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Київська міська рада, Київська місцева прокуратура №10, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Юніна А.А., в якому просив суд:

- визнати недійсним посвідчений державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори 05 грудня 1989р. за реєстровим № 5-9701 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (адреса на даний час: АДРЕСА_2 ), укладений між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Печерської районної ради народних депутатів м. Києва (далі по тексту - вимога № 1);

- визнати недійсним рішення державного реєстратора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39877262 від 26 лютого 2018 року та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 25022603 від 19 лютого 2018р. (далі по тексту - вимога № 2);

- визнати протиправним та скасувати рішення Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС» від 27 березня 2018р., оформлене протоколом № 1 від 27 березня 2018р., в частині внесення до Статутного капіталу цього товариства квартири АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 3);

- визнати недійсним рішення державного реєстратора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40434950 від 02 квітня 2018р. та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 25540496 від 28 березня 2018р. (далі по тексту - вимога № 4);

- визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А. 30 травня 2018р. за реєстровим № 334 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС» та ОСОБА_3 (далі по тексту - вимога № 5);

- визнати недійсним рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юніною А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41348820 від 30 травня 2018р. та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 26381342 від 30 травня 2018р. (далі по тексту - вимога № 6);

- в порядку ст. 267 ЦПК України покласти виконання рішення суду в частині скасування записів про право власності № 25022603 від 19 лютого 2018р., № 25540496 від 28 березня 2018р. та № 26381342 від 30 травня 2018р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зобов`язавши цей Департамент вчинити відповідні реєстраційні дії (далі по тексту - вимога № 7).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він та члени його сім`ї ( ОСОБА_5 - дружина; ОСОБА_6 - дочка; ОСОБА_7 - син; ОСОБА_8 - мати позивача, яка померла у 2000р.) є наймачами, згідно ордера на житлове приміщення № 1446 серії Б від 29 грудня 1990р., квартири АДРЕСА_1 (адреса на даний час: АДРЕСА_2 ), в якій зареєстровані з січня 1991р. по теперішній час. В 2018р. позивач розпочав ремонт в цій квартирі, у зв`язку з чим він та члени його сім`ї тимчасово переїхали проживати до іншого місця проживання. У червні 2018р. під час відвідування квартири, позивач виявив, що на вхідних дверях квартири, змінені замки та потрапити до квартири, не він, не члени його сім`ї не в змозі. У зв`язку з чим він вимушений був звернутись до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Під час здійснення досудового розслідування позивач дізнався, що 05 грудня 1989р. був укладений договір купівлі - продажу спірної квартири, між ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 (як покупцем) та Виконавчим комітетом Печерської районної ради народних депутатів м. Києва (як продавцем), зазначений договір був посвідчений державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 5-9701.

26 лютого 2018р. державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подолякой І.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 39877262 та право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , яка в подальшому передала спірну квартиру до Статутного капіталу ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС», яке після здійснення державної реєстрації права власності відчужило спірну квартиру за договором купівлі - продажу ОСОБА_3 .

На думку позивача зазначені правочини спірної квартири, користувачем якої він та члени його сім`ї є, з січня 1991р. є незаконними, оскільки іншого житла для проживання він не має, а в межах досудового розслідування було встановлено, що договір купівлі - продажу квартири від 05 грудня 1989р. є підробленим і ніколи не укладався.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

13 серпня 2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 95-110 т.1), в якому відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечив, зазначивши, що він є добросовісним набувачем спірної квартири. На думку сторони відповідача, позивачем не надано до суду належні і допустимі докази, на підтвердження факту користування спірною квартирою; він не має права на безоплатну приватизацію квартири, також відповідач вважає, що поведінка позивача є суперечливою, а докази отримані відповідачем під час здійснення досудового розслідування є неналежними.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

03 серпня 2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 138-141 т. 1), в якому відповідач Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечив, зазначивши, що є неналежним відповідачем, оскільки в досудовому порядку, жодним чином не порушував права позивача. Також сторона відповідача вважає, що позивачем не були враховані положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. за № 1127, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. за № 1141.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

19 серпня 2020р. на адресу суду надійшли письмові пояснення на позов від третьої особи Київської міської ради (а.с. 131-135 т.1), в яких третя особа заявлені позовні вимоги підтримала, та просила суд здійснювати розгляд справи у відсутність свого представника.

17 вересня 2020р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення на позов від представника відповідача ОСОБА_3 (а.с. 175-179 т. 1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів: ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечили, з підстав, наведених у відзивах на позов, просили суд залишити позов без задоволення.

Решта учасників процесу в судові засідання не з`являлися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки, крім третьої особи Київської міської ради не повідомили.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у їх відсутність.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивачу ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_5 - дружина; ОСОБА_6 - дочка; ОСОБА_7 - син; ОСОБА_8 - мати позивача, померла у 2000р.), відповідно до рішення Виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів м. Києва від 24 грудня 1990р. № 955 було надано органом місцевого самоврядування в користування квартиру АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_3 ) та на підставі вказаного рішення позивачу ОСОБА_1 видано ордер на житлове приміщення № 1446 серії Б від 29 грудня 1990р. (а.с. 25-32 т. 1).

З відповідей на запит суду вихідні № № 50/34 від 23 лютого 2022р., 50/290 від 06 жовтня 2022р. Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що позивач був зареєстрований в цій квартирі з 17 січня 1991р. по 28 листопада 2003р., а в подальшому з 01 лютого 2005р. по теперішній час; його дружина ОСОБА_5 з 17 січня 1991р. по теперішній час; його син - ОСОБА_7 з 17 січня 1991р. по теперішній час; його мати - ОСОБА_8 з 17 січня 1991р. по 28 листопада 2003р.; його донька - ОСОБА_6 з 27 червня 2002р. по теперішній час (а.с. 98, 99 т.2).

Також судом встановлено, що на час звернення до суду з вказаним позовом, і під час здійснення розгляду справи в суді, власником особового рахунку спірної квартири (відповідальним наймачем) є позивач ОСОБА_1 , з яким укладені договори про надання житлово-комунальних послуг. На спростування зазначених обставин, протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідачів не було подано до суду жодного належного і допустимого доказу, а тому твердження сторони відповідача ОСОБА_3 , що позивач та члени його сім`ї є неналежними користувачами спірної квартири є помилковими.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, а держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату відповідно до закону.

Право громадян на житло закріплено також ст. 1 ЖК України.

Відповідно до ст. 58 цього Кодексу на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Судом не встановлено протягом розгляду справи в суді, що вище зазначений ордер, як і рішення про надання житлового приміщення від 24 грудня 1990р. № 955, є недійсними, ніким не скасовані, в судовому порядку не оскаржуються. В судовому засіданні представник позивача наголошував, що позивач ніколи не відмовлявся від права користування спірною квартирою, і не був визнаний таким, що втратив право користування цією квартирою.

Таким чином, суд визнає, що правовий статус користувача (наймача) спірної квартири позивачем не було втрачено.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач наголошував, що під час проведення в спірній квартирі ремонтних робіт і тимчасової відсутності позивача та членів його сім`ї в цій квартирі, при черговому відвідуванні квартири ним було виявлено у червні 2018р., що були змінені замки на вхідних дверях до квартири, та він і члени його сім`ї потрапити до квартири не мають можливості, у зв`язку з чим він вимушений був звернутись до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. За фактом незаконного заволодіння невстановленими особами квартирою АДРЕСА_1 та іншими об`єктами нерухомого майна в м. Києві Шевченківським управління поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування по об`єднаному кримінальному провадженню № 12018100100006882 від 21 червня 2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, позивач визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 56, 57 т. 1), 05 грудня 1989р. був укладений договір купівлі - продажу спірної квартири, між ОСОБА_4 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 83 роки (а.с. 71 т.1), правонаступником якої (а.с. 72 т. 1) є ОСОБА_2 (як покупцем) та Виконавчим комітетом Печерської районної ради народних депутатів м. Києва (як продавцем), зазначений договір був посвідчений державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 5-9701.

26 лютого 2018р. державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подолякою І.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 39877262 та право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 58 т. 1); до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності № 25022603.

27 березня 2018р. рішенням Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС», оформленого протоколом № 1, ОСОБА_4 , як учасник цього товариства внесла спірну квартиру до Статутного капіталу товариства (а.с. 59, 60 т. 1).

02 квітня 2018р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказаним державним реєстратором внесено запис про індексний номер рішення: 40434950 щодо реєстрації 28 березня 2018р. права власності на спірну квартиру за ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС»; до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності № 25540496.

В подальшому, 30 травня 2018р. між ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким спірна квартира відчужена на користь ОСОБА_3 (а.с. 64, 65 т. 1), цей договір було посвідчено 30 травня 2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А. за реєстровим № 334.

30 травня 2018р. вказаним приватним нотаріусом (як державним реєстратором) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 41348820 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 (а.с. 66 т. 1); до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності № 26381342.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), який діяв на момент укладення першого правочину (05 грудня 1989р.) та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), що діяв на час укладення договору, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963р.) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 220 нині діючого ЦК України.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28 липня 1978р. № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992р. № 13 та від 25 травня 1998р. № 15) було роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч.2 ст.47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано сторонами під час розгляду справи в суді (а.с. 68, 69 т.1), з Архівної довідки Київського державного нотаріального архіву, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Другої київської державної нотаріальної контори з індексом «5» міститься запис за реєстровим № 5-9701 від 08 червня 1989р. про засвідчення вірності копії. В реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Другої київської державної нотаріальної контори з індексом «5» за 05 грудня 1989р. взагалі відсутній запис про посвідчення будь-якого договору.

Таким чином, суд вважає, в силу вище зазначених положень ст. ст. 47, 48 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.), роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28 липня 1978р. № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992р. № 13 та від 25 травня 1998р. № 15), що заявлена вимога № 1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача № № 3, 5, щодо визнання недійсними наступних правочинів, які були вчинені після недійсного правочину, щодо відчуження спірної квартири не підлягають задоволенню, оскільки зазначені правочини є нікчемними.

У відповідності з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, в силу положень вищенаведених положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вимоги позивача № 2, № 4, № 6 підлягають частковому задоволенню, а саме: слід визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39877262 від 26 лютого 2018р.; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40434950 від 02 квітня 2018р.; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юніної А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41348820 від 30 травня 2018р.

Враховуючи те, що протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, в обгрунтування вимоги № 7, а також беручи до уваги, що судом не встановлення порушення прав позивача зі сторони Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в силу положень ст. ст. 1, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6, 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. за № 1127, ст. 267 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги № 7.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,6 грн.; з відповідачів ТОВ «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС», ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 840,8 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 19, 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 42, 47, 48, 71, 76, 224, 227 ЦК УРСР (1963р.); ст. ст. 11, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України; ст. ст. 1, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 42027847, місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 16-А, кв. 21), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 40452947, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36), треті особи: Київська міська рада (код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36), Київська місцева прокуратура №10 (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 89), Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31025659, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 25-Б), Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Юніна Аліна Анатоліївна (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири; визнання недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасування записів про право власності; визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів товариства - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 (адреса на теперішній час: АДРЕСА_2 ), укладений між ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 та Виконавчим комітетом Печерської районної ради народних депутатів м. Києва, посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори 05 грудня 1989р. за реєстровим № 5-9701.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39877262 від 26 лютого 2018р.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» Подоляки І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40434950 від 02 квітня 2018р.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юніної Аліни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41348820 від 30 травня 2018р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681 /одна тисяча шістсот вісімдесят одна/ грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ РІЕЛТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 /вісімсот сорок/ грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 /вісімсот сорок/ грн. 80 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01 березня 2024р.

Суддя:

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення22.02.2024
Оприлюднено05.03.2024
Номер документу117400348
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Судовий реєстр по справі —761/18975/20

Постанова від 04.06.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Ухвала від 24.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Ухвала від 24.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Ухвала від 09.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Рішення від 22.02.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Рішення від 22.02.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 13.11.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 10.04.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 10.04.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 30.04.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні