Постанова

від 20.02.2024 по справі 527/581/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/581/23 Номер провадження 22-ц/814/1272/24Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року та надодаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2023 року, ухвалені суддею Левицькою Т.В., у справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сула" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки власнику.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

встановила:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сула" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки власнику.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 4,37 гектари, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320687200:00:001:0070, яка перебуває в оренді у ТОВ «Агро-Сула» згідно договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 р., строком на 10 років, зареєстрованого 13.12.2011 р. відділом Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області, запис: 5320600004001559.

18.04.2016 р. між ним та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року, право користування земельною ділянкою було зареєстровано 27.07.2016 року, індексний номер рішення: 0656881.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 р., з урахуванням додаткової угоди від 18.04.2016 р., в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,37 га кадастровий номер 520687200:00:001:0070; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 64242,24 грн; орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на дату укладання договору і складає 2569,68 грн на рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік, не пізніше 31 грудня календарного року, за який вноситься орендна плата (п.12 Договору). Розмір орендної плати переглядається 1 раз в рік у разі: -зміни умов господарювання, передбачених договором; -зміни граничних розмірів орендної плати, визначенихПодатковим кодексом України; -підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; -погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; -в інших випадках, передбачених законом (п.14 Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмірі 0,01%несплаченої суми за кожен день прострочення (п.15 Договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. З Договору).

В порушення умов Договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011р., орендар систематично не сплачував (недоплачував) позивачу орендну плату з урахуванням індексу інфляції, яка була істотна для позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011р.

Посилаючись на те, що відповідач порушив порядок та розмір сплати орендної плати, які є істотними умовами договору, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (том 1 а.с. 63-108) просить суд:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року (земельна ділянка площею 4,37 га, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320687200:00:001:0070), укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АгроСула»;

- стягнути з ТОВ «АгроСула» на користь ОСОБА_1 20963,68 грн, з яких: 16875,76 грн (15994,61 грнпрострочена заборгованість з урахуванням індексів інфляції на кінець періоду; 484,22 грн3% річних; 396,94 грнпеня)заборгованість з орендної плати; 3773,46 грнПДФО 18%; 314,46 грнвійськовий збір 1,5%;

- зобов`язати ТОВ «АгроСула» передати земельну ділянку площею 4,37 га, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320687200:00:001:0070 власнику ОСОБА_1 в стані, придатному для її використання;

- стягнути з ТОВ «АгроСула» судові витрати по справі.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Сула» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки власникувідмовлено.

Рішення вмотивоване тим, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт істотного порушення орендарем умов договору, систематичного невнесення орендної плати за земельну ділянку, позбавлення позивача права на те, що він розраховував при укладенні договору оренди та наявності заборгованості по орендній платі.

Додатковим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» в особі директора Яременко Катерини Михайлівнизадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13437 гривень.

На вказані судові рішення ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, апелянт просить скасувати як основне, так і додаткове рішення. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та розподілити судові витрати.

Апелянт вважає, що суд помилково розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши категорію та складність справи.

Також судом не надано оцінку поясненням позивача про те, що відповідач долучив до відзиву на позов копію договору оренди №112 від 05.02.2011, предметом якого є інша земельна ділянка, яка не належить позивачеві.

Судом безпідставно взято до уваги розрахунок, який проведено без врахування індексу інфляції з урахуванням нормативної грошової оцінки, та не надав жодної оцінки розрахункам, що подав позивач, які є належними доказами.

Також вказує, що суд не надав оцінку тій обставині, що рішенням Глобинського районного суду від 17.01.2020 у справі №527/2187/18, орендна плата за 2017 рік встановлена у розмірі 23121,02 грн. та не взяв до уваги це рішення при розгляді даного спору.

Вважає, що суд неправильно застосував положення ст. 531 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили про погодження позивача на отримання орендної плати наперед за майбутні періоди у загальному розмірі.

Відповідач не довів, що позивачу сплачена орендна плата в більшому розмірі.

Оскаржуючи додаткове рішення, позивач посилається на те, що відповідач не довів розмір витрат на правничу допомогу та пропустив строк на подання доказів понесення цих витрат.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на електронні адреси.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сініциної О.П. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Враховуючи положення ст. 372 ч.2 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про розгляд цієї справи у відсутність позивача та його представника.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Лазоренка О.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.374ч.1п.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,37 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320687200:00:001:0070, на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.11.2007 року серія ЯГ № 692043 (а.с.29 т.1).

05.02.2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АгроСула» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 112 з додатками до нього (а.с.30-33 т.1).

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пронозівської сільської ради Полтавської області.

У пунктах 2, 5 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,37 га, згідно державного акту серії ЯГ № 692043, кадастровий номер 5320687200:00:001:0070. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 64242,24 грн.

Відповідно до п.8 Договір укладено на 10 років.

У пунктах 9,11,12,14 Договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 4 (чотири) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на дату укладання договору і складає 2569,68 грн на рік. Договором допускається виплата орендної плати у натуральній формі. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з рахуванням індексації без внесення змін до цього Договору. Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік, не пізніше 31 грудня календарного року, за який вноситься орендна плата .

Розмір орендної плати переглядається та буде визначатись в додатках до даного договору, не більше ніж один раз на рік, у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; -в інших випадках, передбачених законом .

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 3-х денний строк , після державної реєстрації цього Договору, за актом її прийманняпередачі (п.20 Договору оренди).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38 Договору).

За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору (п. 41 Договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що передбачено п 43 Договору.

Договір оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 грудня 2011 року за № 532060004001559.

18.04.2016 року сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року (а.с.35 т.1).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі від 05.02.2011 року, змінивши п.п. 2, 8 та виклавши їх в новій редакції.

Зокрема, п.8.1 Додаткової угоди: строк дії Договору становить 12 років та починає рахуватися з 18.04.2016 року.

Пунктом 2 Договору встановлено, що інші умови договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення Сторонами та його держаної реєстрації у відповідності до законодавства України (п.4 Додаткової угоди).

Сторони на час підписання даної угоди претензій будьякого характеру не мають (п.5 Додаткової угоди).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право користування земельною ділянкою було зареєстровано 27.07.2016 р. виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, індексний номер рішення: 30656881 (а.с.37-38 т.1),

При вирішенні цього спору суд першої інстанції послався на те, що факти стосовно добровільності укладення договору, дати його підписання та дати його реєстрації сторонами не оспорювались.

У цій справі виникли правовідносини, пов`язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»Цивільним кодексом України, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.3Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частина перша статті 638 Цивільного кодексу Українипередбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст.626Цивільного кодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст.628Цивільного кодексуУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629Цивільного кодексуУкраїни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. в) ч. 1ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У ст.409Цивільного кодексуУкраїни наведено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

У ч. 1ст.32Закону України«Про орендуземлі» вказано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду зокрема в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24і25цьогозаконута умовами договору.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 15Закону України«Про орендуземлі» встановлено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Аналіз змісту позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що підставою для розірвання договору оренди позивач зазначає невиконання орендарем істотних умов договору в частині систематичної недоплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що також уточнено ним в судовому засіданні.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що умови Договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року та Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року не містять пункту щодо обчислення розміру орендної плати за землю без урахуванням індексів інфляції, отже, застосуванню підлягають положенняст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких обчислення розміру орендної плати за землю повинно здійснюватися з урахуванням індексів інфляції, оскільки інше не передбачено договором оренди.

Згідно наданого представником відповідача розрахунку орендної плати, яка належала до нарахування і сплати та яка була фактично сплачена ОСОБА_1 згідно Договору оренди № 112 протягом 2011- 2022 років, з урахуванням індексації нормативногрошової оцінки земельної ділянки, встановлено (а.с.112-114 т.1):

1)за 2011 рік належало до нарахування з 13 грудня 2011 року (дата набуття чинності Договором) по 31 грудня 2011 року- 2569,69 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022 р. №1608-22-01579) - 963,63грн; переплата на 01.01.2012 року становила 829,87 грн;

2)за 2012 рік належало до нарахування - 2569,69 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022 р. №1608-22-01579) 4512,37 грн; переплата на 01.01.2013 року становила 2772,55 грн;

3)за 2013 рік належало до нарахування - 2569,69 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579) 9024,74грн; переплата на 01.01.2014 року становила 9227,60 грн;

4)за 2014 рік належало до нарахування 2569,69грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579) 10152,84 грн; переплата на 01.01.2015 року становила 16810,75грн;

5)за 2015 рік належало до нарахування 3209,54грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579) 15928,14 грн; переплата на 01,01.2016 року становила 29529,35 грн;

6)за 2016 рік належало до нарахування 3851,45грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579) 29910,56 грн; переплата на 01.01.2017 року становила 55588,46 грн;

7)за 2017 рік належало до нарахування 3851,45 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579) 29910,56 грн; переплата на 01.01.2018 року становила - 81647,57 грн;

8)за 2018 рік належало до нарахування3851,45 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579 та первинних бухгалтерських документів) 29910,56 грн; переплата на 01.01.2019 року становила 107706,68 грн;

9)за 2019 рік належало до нарахування - 3491,49 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей з ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579 та первинних бухгалтерських документів) 21118,01грн; переплата на 01.01.2020 року становила 125333,20 грн;

10)за 2020 рік належало до нарахування3491,49 грн ; фактично сплачено (згідно Відомостей ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579 та первинних бухгалтерських документів) 4337,25грн; переплата на 01.01.2021 року становила - 126178,96 грн;

11)за 2021 рік належало до нарахування - 3491,49 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579 та первинних бухгалтерських документів) 4337,25грн; переплата на 01.01.2022 року становила127024,72 грн;

12)за 2022 рік належало до нарахування - 3491,49 грн, фактично сплачено (згідно Відомостей ДРФОПП по ОСОБА_1 від 13.10.2022р. №1608-22-01579 та первинних бухгалтерських документів) 4337,25 грн; переплата на 01.01.2023 року становить 127870,48 грн.

Стороною позивача не спростовано отримання ОСОБА_1 орендної плати згідно Договору оренди землі № 112 від 05.02.2011 року саме у вказаному розмірі.

Згідно наданого позивачем розрахунку, наведеному у заяві про збільшення розміру позовних вимог, сума недоплати за оренду земельної ділянки згідно договору оренди землі № 112, з урахуванням індексу інфляції, складає 15994,61 грн ( а.с.76 т.1).

Враховуючи те, що позивач на протязі 20112022 років отримував орендну плату за земельну ділянку згідно Договору оренди № 112 в сумах, що значно перевищували розмір, встановлений п.9 Договору оренд землі № 112 від 05.02.2011 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність на цей час перед позивачем заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за землю. При цьому вірно врахував, що фактично сплачена відповідачем сума на користь позивача включає коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати та повернення земельної ділянки власнику.

Згідно зістаттею 531 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Законодавством про оренду землі не заборонено сплачувати орендну плату за земельну ділянку наперед за майбутні періоди.

Із суті орендних зобов`язань така заборона також не випливає, так само як і зі звичаїв ділового обороту.

Отже, якщо договором оренди землі не встановлена така заборона, то сплата орендної плати наперед узгоджується з нормами права.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку доводам представника позивача в письмових поясненнях від 16.10.2023 року щодо відсутності переплати по орендній платі, пославшись на те, що Договором оренди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року не встановлено заборони сплати орендної плати за майбутні періоди оренди.

Оскільки позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт істотного порушення орендарем умов договору, систематичного невнесення відповідачем, як орендарем, орендної плати за земельну ділянку, позбавлення позивача його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди та наявності заборгованості по орендній платі за землю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача на рішення суду від 26.10.2023 переважно дублюють обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, не спростовують його вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , тому не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційного суду.

Посилання позивачана те,що судпомилково розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши категорію та складність справи, є безпідставними, оскільки цей спір не віднесено до переліку спорів, визначених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, які не можуть розглядатися в спрощеному позовному провадженні.

Клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до загального провадження позивач та його представник в суді першої інстанції не заявляли.

Посилання позивача на те, що відповідач долучив до відзиву на позов копію договору оренди №112 від 05.02.2011, предметом якого є інша земельна ділянка, яка не належить позивачеві, що залишилося поза увагою суду, - не заслуговують на увагу, оскільки до позовної заяви позивачем додано договір оренди земельної ділянки №112від 05.02.2011року,згідно п.2якого об`єктоморенди єземельна ділянкаплощею 4,37га,з цільовимпризначенням дляведення сільськогосподарськоговиробництва,кадастровий номер5320687200:00:001:0070),укладений між ОСОБА_1 та товариствомз обмеженоювідповідальністю «АгроСула».Саме вказанийдоговір тадодатки донього досліджувавсята аналізувавсямісцевим судомпри розглядіцієї справи(том1а.с.30-35).

Згідно розрахунку, наведеного позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, сума недоплати за оренду земельної ділянки згідно договору оренди землі № 112, з урахуванням індексу інфляції, складає 15994,61 грн. ( том 1 а.с.76).

Враховуючи те, що позивач на протязі 2011-2022 років отримував орендну плату за земельну ділянку згідно Договору оренди № 112 у сумах, що значно перевищували розмір, встановлений п.9 Договору оренд землі № 112 від 05.02.2011 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості по сплаті орендної плати за землю з а вказаним Договором. При цьому фактично сплачена відповідачем сума включає коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати та повернення земельної ділянки. А доводи апелянта про безпідставність розрахунку відповідача щодо виплати орендної плати та наданий позивачем розрахунок орендної плати не приймаються до уваги апеляційного суду, як і посилання на недоведеність відповідачем виплати позивачеві орендної плата в більшому розмірі.

Твердження позивачапро те,що вінне погоджувавсяна отриманняорендної платинаперед замайбутні періоди,також незаслуговують наувагу,оскільки Договороморенди земельної ділянки № 112 від 05.02.2011 року, укладеної між позивачем та відповідачем, не встановлено заборони сплати орендної плати за майбутні періоди оренди. Чинне законодавство про оренду землі також не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Із суті орендних зобов`язань така заборона також не випливає, так само як і зі звичаїв ділового обороту.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач фактично отримав орендну плату, погодився з цим та не здійснив її повернення.

Оскаржуючи додаткове рішення від 28.11.2023, яким частково задоволено заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Агро-Сула»в особідиректора ЯременкоК.М.тастягнуто з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агро-Сула»витрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 13437гривень,позивач посилається на те, що відповідач не довів розмір витрат на правничу допомогу та пропустив строк на подання доказів понесення цих витрат.

Перевіряючи вказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59КонституціїУкраїни закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону N 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей10,11,12,13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормамиЦПК України.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогувразі підтвердження обсягу наданих послуг(виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплаченостороною/ третьою особою, чи тільки має бутисплачено.

Зазначене відповідаєвисновкам ВерховногоСуду упостанові від22.01.2021р.при розглядісправи №925/1137/19.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Згідно матеріалів справи, у письмових запереченнях до позовної заяви (том 1 а.с. 119-177) адвокат Лазоренко О.В., який представляв інтереси ТОВ «Агро-Сула» в суді першої інстанції за договором про надання правничої допомоги від 10.04.2023 та ордером, просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати та витрати на правничу допомогу, кінцевий розмір яких та докази буде надано суду на підставі п. 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Після ухвалення судом першої інстанції рішення від 26.10.2023 адвокатом Лазоренком О.В. 31.10.2023 засобами поштового зв`язку подана заява про винесення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь ТОВ «Агро-Сула» 32500,00 грн. витрат на правничу допомогу, до якої додані акт здачі-приймання виконаних послуг за вищевказаним договором від 10.04.023, датований 26.10.2023; розрахунок вартості послуг адвоката за вказаним договором від 26.10.2023; квитанції на суму 20000,00 грн. та 12500,00 грн. сплачених ТОВ «Агро-Сула» на користь адвоката Лазоренка О.В.

Вказані документи подані у строки визначені п.2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

27.11.2023 року представником позивачаадвокатом Сініциною О.П. надано суду клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, в якому просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по стягнення витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з пропуском строків, встановлених ч. 8ст. 141 ЦПК України; представником не подано до суду договору про надання правової допомоги від 10.04.2023 року, на який посилається представник відповідача; вартість кожної з наданих адвокатом послуг є завищеною, необґрунтованою та непідтвердженою.

Суд першої інстанції, з урахуванням наданих стороною відповідача доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а також клопотання сторони позивача про зменшення вказаних витрат, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви та стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 13437,00 грн.

При цьому суд правильно взяв до уваги, що клопотання про відкладення судових засідань та про зобов`язання надати відповідь на відзив та відповідь на відзив про збільшення позовних вимог, які складені представником відповідача, та згідно п.7 розрахунку вартості послуг на складання яких витрачено 3 години часу та заявлено вартість 1875 грн., не потребують значного часу для їх оформлення та окремих обґрунтувань. Тому суд першої інстанції вірно не врахував вказані витрати при розподілі витрат на правничу допомогу.

Також місцевий суд правильно встановив, що згідно розрахунку вартості послуг адвоката від 26.10.2023 року (п.7) транспортні витрати для прийняття участі у судових засіданнях становлять 5000 грн. Проте вказані витрати не підтверджені будьякими доказами.

У п. 6 Розрахунку від 26.10.2023 року вказано, що адвокатом Лазоренком О.В. витрачено 10 годин за участь представника в судових засіданнях. Тоді як матеріалами цивільної справи №527/581/23 підтверджено участь представника відповідача ОСОБА_2 в одному судовому засіданні 03.10.2023 року, яке тривало 1,5 год (а.с.28-30 т.2 ). Тому суд дійшов правильного висновку про зменшення витрат в цій частині до 937,50 грн.

Також суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що витрати на консультації та роз`яснення рішення суду охоплюються змістом послуги з підготовки апеляційної скарги, та не можуть бути враховані як окремі послуги при розподілі судових витрат, понесених відповідачем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 13437,00 грн, які є реальними та необхідними.

При визначенні суми відшкодування судом взято до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги позивача в частині незгоди з додатковим рішенням суду не підтверджені та не спростовують правильних висновків місцевого суду про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається колегією суддів без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року та додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук