УХВАЛА
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 527/581/23
провадження № 61-4895 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сініцина Оксана Петрівна, на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 28 листопада 2023 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки власнику,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» (далі - ТОВ «Агро-Сула»), у якому просив розірвати договір оренди землі від 05 лютого 2011 року № 112, площею 4,37 га, укладений між сторонами, стягнути з ТОВ «Агро-Сула» на свою користь 20 963,68 грн, з яких: 16 875,76 грн заборгованість з орендної плати, 3 773,46 грн ПДФО 18%, 314,46 грн військовий збір 1,5% та зобов`язати ТОВ «Агро-Сула» повернути йому вказану земельну ділянку в стані, придатному для її використання. Посилався на те, що всупереч положенням договору орендар систематично не сплачував (недоплачував) йому орендну плату з урахуванням індексу інфляції, у зв`язку з чим порушив порядок та розмір орендної плати, які є істотними умовами договору.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішеннямГлобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агро-Сула» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 437,00 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 листопада 2023 року залишено без змін.
03 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Сініцина О. П. подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Зі змісту положень пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України убачається, що у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір річної орендної плати становить 2 569,68 грн, розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач - 20 963,68 грн.
За наведених обставин, ціна позову в частині вимоги про розірвання договору оренди землі становить 7 709,04 грн (2 569,68 грн * 3).
Предметом позову є вимоги про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки дохід від надання в оренду земельної ділянки має для його сім`ї, в якій виховується двоє дітей, велике значення, є основним джерелом доходу.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Зазначені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Разом з тим, перевіривши доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ця справа не належить до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України та не визнана судом малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд оцінює їх критично, оскількивідповідно до частини другоїстатті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сініцина Оксана Петрівна, на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 28 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки власнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2024 |
Оприлюднено | 22.04.2024 |
Номер документу | 118485874 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Білоконь Олена Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні