Ухвала

від 18.01.2024 по справі 922/2717/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення в підготовче провадження та зупинення провадження у справі

м. Київ

18.01.2024Справа № 922/2717/23

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., при секретарі судового засіданні Гаврищук К.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області вул. Маршала Конєва 20, м. Харків, 61004

в інтересах держави в особі

1. Харківської міської ради 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7

2. Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради 61002, м.Харків, вул.Сумська, 64, 4 поверх, кім.137

3. Північно-східного офісу Держаудитслужби 61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під.,10 поверх

4. Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №31" Харківської міської ради 61039, м.Харків, просп.Любові Малої, 4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22Б, офіс 5

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 59 184,01 грн.

Представники сторін:

прокурор: Кузьміна К. Г.

від позивачів 1, 2, 3, 4: не з`явилися.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради, Північно-східного офісу Держаудитслужби та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №31" Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" безпідставно сплачених бюджетних коштів в сумі 59184,01 грн. та визнання недійсними додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №66/21 від 16.12.2021 року: №3 від 25.01.2022 року, №4 від 16.09.2022 року та №5 від 03.10.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави за наслідками укладення між Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня №31" Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" оспорюваних правочинів, а саме укладення їх з порушенням вимог п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині належного обґрунтування обставин, які є підставою для зміни ціни товару та доведення документального підтвердження існування таких обставин, у зв`язку з чим зазначені правочини мають бути визнані недійсними в судовому порядку згідно ст. 215 ЦК України з одночасним стягнення з відповідача безпідставно набутих на виконання вказаних додаткових угод коштів в сумі 59 184,01 грн. згідно ст. 216 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2023 року у справі № 922/2717/23 на підставі ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 922/2717/23 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року, за результатами розгляду позовної заяви позивача, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2717/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.10.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні 11.10.2023 року прийнято заяву позивача про зміну предмета позову та подальший розгляд справи здійснено з урахуванням останньої та наступного предмета спору: визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 25.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 66/21 від 16.12.2021; визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 16.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №66/21 від 16.12.2021; визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 03.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 66/21 від 16.12.2021; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25Б, офіс 5, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Харківської міської ради (площа Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) кошти в сумі 59 184, 01 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 01 коп.), а з метою повторного надання можливості відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив, протокольною ухвалою оголошено перерву на 08.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2023 року.

Проте, у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 20.12.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року призначено розгляд справи по суті на 18.01.2024 року.

У судове засідання з розгляду справи по суті 18.01.2024 року з`явився прокурор, уповноважені представники позивачів 1, 2, 3, 4 та відповідача в судове засідання не з`явилися.

Позивачі 1, 2, 3, 4 та відповідач про дату, час і місце судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином шляхом надсилання до електронних кабінетах останніх копії ухвали суду від 01.01.2024 року про призначення судового засідання у справі № 922/2717/23, факт отримання якої 02.01.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронних кабінетів.

Про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті 18.01.2024 року уповноважених представників позивачів 1, 2, 3, 4 та відповідача суд не повідомлено.

Судом доведено до відома прокурора, що через систему "Електронний суд" 13.12.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 13.12.2023 року про зупинення провадження у справі № 922/2717/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23) та оприлюднення повного тексту постанови.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи на час проведення судового засідання 18.01.2024 року до суду не надходило.

Так, розглянувши в судовому засіданні 18.01.2024 року матеріали справи та клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 922/2717/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23) та оприлюднення повного тексту постанови судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 року прийнято до розгляду справу № 922/2321/22 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07 березня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року, призначено справу № 922/2321/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників, судове засідання призначене на 07 листопада 2023 року.

Згідно відомостей з ЄДРСР ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2023 року повідомлено учасників справи № 922/2321/22, що судове засідання з розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07 березня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року відбудеться 06 грудня 2023 року.

Проте, 06 грудня 2023 року судове засідання не відбулося та ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.12.2023 року призначено судове засідання на 24.01.2024 року.

Станом на час проведення підготовчого судового засідання у справі № 922/2717/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень текст постанови за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22, а також будь - які інші процесуальні документи у вказаній справі відсутні.

Так, судом встановлено, що предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги про визнання недійсним ряду додаткових угод щодо внесення змін та доповнень до укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2021 року № 66/21 при укладенні яких, на думку прокурора, порушено імперативні приписи ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

В свою чергу, підставою для передачі справи № 922/2321/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вказала на необхідність відступу від правового висновку про застосування приписів ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 11.10.2023 року у справі № 922/2321/22, Касаційним господарським судом встановлено, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) постановою від 05 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21 фактично дійшов висновку про можливість внесення необмеженої кількості раз змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 відсотків за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від зазначеної правової позиції, оскільки наведений підхід не відповідає суті та завданню регулювання, закріпленого у частині 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом зазначено, що згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, у вказаному пункті встановлено: 1) обмеження щодо максимального розміру збільшення ціни; 2) обмеження щодо умов такого збільшення; 3) обмеження щодо суми договору; 4) обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару.

На переконання відповідача, предмет та підстави спору у цій справі є подібними до предмету та підстав спору у справі № 922/2321/22, позаяк в обох справах прокурор зазначає, що внесення змін до умов оспорюваного договору шляхом укладення додаткових угод відбулося з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постанові від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

При цьому, суб`єктний склад, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та обставин справи № 922/2321/22 є подібними зі справою № 922/2717/23, оскільки спір у справі № 922/2321/22 виник, як і у даній справі, через стягнення органами прокуратури в інтересах держави з електропостачальних компаній грошових коштів внаслідок заявлених вимог щодо визнання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу недійсним.

Отже, наведене свідчить про подібність правовідносин у вказаних справах, відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а отже неможливість розгляду справи № 922/2717/23 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22, оскільки в межах вказаної справи будуть надані висновки, пов`язані із застосуванням норм матеріального права п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому провадження у справі підлягає зупиненню.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, положеннями ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність справи слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права, у тому числі відповідно до європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 вказаного Закону).

Водночас, за змістом частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка, у визначених законом випадках, здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (стаття 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Суд звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Поряд із цим, в судовому засіданні 18.01.2024 року прокурор заперечував щодо зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Як зазначалося судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 922/2717/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/1107/20 (провадження №61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 3 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Окрім цього, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.09.2019 року у справі №9802/271/18, від 16.02.2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16.12.2021 року у справі №910/7103/21, а також Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 року у справі №910/7960/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та обставини справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, оскільки нормами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачене зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду лише на стадії підготовчого провадження, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення на стадію підготовчого засідання для вирішення питання про зупинення провадження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, а також предмет доказування у даній справі, зважаючи на подібність обставин та фактів у справі № 922/2717/23 з підставами даного позову та приймаючи до уваги вплив висновків з розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду для визначення правових висновків у даній справі, а також з метою дотримання принципу єдності правозастосовчої практики, суд дійшов висновку, що наведене свідчить про необхідність зупинення розгляду даної справи до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 та, відповідно зупинення провадження.

Керуючись статтями 177, 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Повернутися до розгляду справи № 922/2717/23 у підготовчому провадженні.

2. Продовжити підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні.

3. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 922/2717/23 задовольнити.

4. Провадження у справі № 922/2717/23 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23) та оприлюднення повного тексту постанови.

5. Зобов`язати прокурора та сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження в справі № 922/2717/23, надавши суду відповідні письмові докази.

6. Копію ухвали направити прокурору та сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Селівон