Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/11688/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/11688/23Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 42)Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Елонг" (02140, місто Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 3)Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7)провизнання додаткової угоди укладеною в редакції позивачаПредставники сторін:від позивачаХамраєва К.М., Павлов Р.В.від відповідачаНевмержицький В.П.від третьої особи-1Хажанець В.М.від третьої особи-2не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу київської міської ради (київської міської державної адміністрації) з вимогами до Товариства з обмеженою відповід альністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" про визнання додаткової угоди укладеною в редакції позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо окремих положень наведеного договору, в той час як в силу імперативних приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у сторін існує обов`язок внесення відповідних змін для приведення його у відповідність до вказаного Закону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/11688/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2023

17.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

28.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

01.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на клопотання (заяву).

04.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення підготовчого засідання.

04.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів.

В підготовчому засідання 04.09.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.09.2023.

15.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Елонг" та Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також повідомлено сторін про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 19.10.2023.

25.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

28.09.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення документів.

16.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та додаткові пояснення у справі.

17.10.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі.

17.10.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.

19.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В підготовчому засідання 19.10.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.11.2023.

01.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

В підготовчому засідання 06.11.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 27.11.2023.

27.11.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли відповідь на заперечення на пояснення третіх осіб та заява про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.12.2023.

07.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

У підготовчому засіданні 11.12.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.02.2024.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 08.02.2024 не з`явився про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання 08.02.2024 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи-1 та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи-1 надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 08.02.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2026 між Головним управлінням економіки та інвестицій (з 27.12.2012 перейменовано в Департамент економіки та інвестицій) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій/ Департамент) та закритим акціонерним товариством "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (далі - відповідач/забудовник) укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.12.2006 № 1145 (далі - договір), предметом якого договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку із будівництвом житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями і приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на пр. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва в т. ч. житловий будинок (загальна площа квартир - 25620,00 кв. м, офісних приміщень - 1662,00 кв. м, дахової котельні - 163 кв. м, ТП - 339,80 кв. м, підземного паркінгу на 393 м/м - 15410,20 кв. м), офісна будівля загальною площею 48052,00 кв. м (офісна частина - 34768,60 кв. м, торговельна частина - 611,00 кв. м, заклади громадського харчування (кафе) - 1069, 00 кв. м, дахова котельня - 173,40 кв. м, ТП, РП - 848,70 кв. м, підземний паркінг на 225 м/м - 10581,30 кв. м), будівля охорони загальною площею 40,00 кв. м.

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 становить 28580,36 тис. грн (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 2.1. договору забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 25 580,36 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

У разі збільшення вказаної загальної площі об`єкту забудовник повинен укласти договір з Головним управлінням економіки та інвестицій та перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайові кошти на створення інженерно транспортної інфраструктури м. Києва за додатково створені площі (пункт 4.1 Договору).

12.05.2014 між Департаментом економіки та інвестицій та відповідачем укладено додаткову угоду № 6 до договору, відповідно до пункту 11 якої в разі зміни випадку будь-яких характеристик об`єктів (зокрема, але не виключно, функціональних призначень тощо) визначених у пункті 1.1 договору, забудовник зобов`язаний письмово повідомити ці обставини Департаменту економіки та інвестицій не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими забудовнику, для проведення розрахунків додаткової участі в разі необхідності.

01.07.2014 між Департаментом економіки та інвестицій та відповідачем укладено додаткову угоду № 8 до договору, відповідно умов якої, до наданих даних технічної інвентаризації та фактичних техніко-економічних показників І п. к. об`єкту до договору пайової участі від 27.12.2006 № 1145 в розділі 1 "Предмет договору" внесено наступні зміни - пункт 1.1. викладено в новій редакції такого змісту: "1.1. Предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктурі м. Києва у зв`язку з будівництвом житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по пр-т. Перемоги, буд. 42 у Шевченківському районі м. Києва (коригування проекту), а саме: І п. к.: житловий будинок літ. "Ш" (загальна площа квартир 28240,40 кв. м) з вбудованими нежитловими офісними приміщеннями загальною площею 2485,30 кв. м та підземними паркінгом на 412 м/місць загальною площею 16659,70 кв. м, ТП літ. "Щ" площею забудови 153,10 кв. м (за даними КМ БТІ); ІІ п. к.: офісна будівля загальною площею 30097,00 кв. м (в т. ч. офісна частина - 16813,60 кв. м, торговельна частина - 611,00 кв. м, заклади громадського харчування (кафе) - 1069,00 кв. м, дахова котельня - 13,40 кв. м, ТП, РП (вбудовані) - 848,70 кв. м, підземний паркінг на 25 м/місць - 10581,30 кв. м) з автостоянками для тимчасового зберігання на 19 м/місць загальною площею 257,50 кв. м";

Пункт 1.3. викласти в новій редакції такого змісту: "1.3. Згідно частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної Діяльності" та пункту 1 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 30.12.2010 № 573/5385, пайові кошти у зв`язку із будівництвом об`єктів інженерного забезпечення, енергозбереження та енергопостачання: насосних станцій та теплових мереж, бойлерних, котелень, трансформаторних підстанцій РП, ПС, ГРП, ЛЕП тощо, а саме ТП літ. "Щ" площею забудови 153,10 кв. м (за даними КМ БТІ) у складі І п. к. по просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва не сплачується та дахової котельні загальною площею 173,40 кв. м, у офісній будівлі ІІ п.к., ТП, РП (вбудовані) загальною площею 848,70 кв.м, у офісній будівлі ІІ п. к по по просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва не сплачується за умови підтвердження фактичного функціонального призначення".

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 8, додатковий пайовий внесок у зв`язку із завершенням будівництва І п. к. згідно розрахунків 1, 2 та 3 від 26.04.2014 складає 17,76 тис. грн (без ПДВ). Дані розрахунку є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 8 зазначено, що до пункту 4 додаткової угоди від 26.05.2014 № 7 до договору пайової участі від 27.12.2006 № 1145 додатковий пайовий внесок за І п. к. визначений в пункті 2 цієї Угоди, зменшується на надлишкову сплачений пайовий внесок, визначений в пункті 4 додаткової угоди від 26.05.2014 № 7 до договору пайової участі від 27.12.2006 № 1145.

Залишок надлишкового перерахованого пайового внеску у сумі 2602,18 - 17,76 = 2584,42 тис. грн буде зарахований при проведені остаточних розрахунків за наданими забудовником фактичними показниками ІІ п. к. об`єктів, визначених в пункті 1.1 договору пайової участі від 27.12.2006 № 1145 (із змінами) (пункт 4 додаткової угоди № 8).

Листом № 26-18 від 13.04.2018 відповідач повідомив Департамент про коригування проектної документації Об`єкту будівництва в частині II п. к., внаслідок чого змінилися техніко-економічні показники Об`єкта будівництва та надав копію експертного звіту щодо розгляду проектної документації № 3-304-17-ЕП/КО від 02.04.2018.

Суть коригування проекту полягає у зміні цільового призначення будівлі - замість офісної частини комплексу проектується житлова забудова (II пусковий комплекс).

Запроектована загальна площа II пускового комплексу 53 921,80 кв. м.

Відповідно до інформації, зазначеної у додатках експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудекспертиза" від 02.04.2018 № 3-304-17-ЕП/КО (коригування II п. к. ) I п. к. введено в експлуатацію згідно з сертифікатом відповідності Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ 165143360021 від 02.12.2014.

На виконання умов договору, забудовником сплачено 30 579 579,39 грн, в тому числі за І п. к. - 27 995 159,39 грн, про що Департамент економіки та інвестицій надав відповідну довідку за І п. к. № 050/18-3977 від 07.07.2014.

Листом № 41/19 від 16.05.2019 відповідач проінформував Департамент, що площа будинку житлової частини житлового-офісного комплексу II п. к. складає 37 389,40 кв. м, для підтвердження даної інформації було надано копію листа № 80 від 26.04.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІП-ПМ".

Таким чином, Департаментом було підготовлено проект додаткової угоди № 9 та направлено відповідачу листом № 050/08-3252 від 30.05.2019. В подальшому, Департамент направляв на адресу відповідача претензії № 050/08-393 від 21.01.2022, № 050/08-1996 від 11.07.2022. Проте, підписані проєкти додаткової угоди до Департаменту не повертались.

19.09.2022 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123220907483 (далі - сертифікат готовності об`єкта до експлуатації) за проєктом: "будівництво житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом за адресою: просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва". Відповідно до інформації з сертифікату готовності об`єкта до експлуатації загальна площа об`єкту будівництва становить 51 339,3 кв. м (в т. ч. загальна площа квартир 23 473, 30, загальна площа вбудованих нежитлових приміщень 5 653,30 кв.м, загальна площа підземного паркінгу 16 325,60 кв. м).

Як зазначає позивача, зазначене свідчить про зміну показників загальної площі ІІ п.к. за адресою: просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва. Департамент повторно звернувся до відповідача з вимогами щодо укладення додаткової угоди № 9 до Договору № 050/08-3693 від 05.12.2022 та № 50/08-572 від 14.02.2023. Проте, у відповідь на вимоги та претензії відповідач на момент подачі позову до суду відповіді не надав. Отже, в порушення пункту 11 додаткової угоди № 6, забудовник письмово не повідомив Департамент у встановлений строк про зміну показників загальної площі II п. к. до 51 339,30 кв. м, вказаної у пункті 1.1. цього договору та зміну інших характеристик, внаслідок чого сума пайового внеску має бути збільшена.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зазначає, що в порушення пункту 4.1. договору, додаткова угода № 9 до договору у зв`язку з коригуванням будівництва II п. к. та завершення його будівництва і зміною загальної площі II п. к. до 51 339,30 кв.м на проспекті Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва не укладалась, додаткову пайову участь за II п.к відповідачем не сплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про визнання додаткової угоди № 9 до договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 27.12.2006 № 1145 укладеною в редакції позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (частина1 статті 187 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на час укладення договору пайової участі правовідносини, які виникли між сторонами у справі, були врегульовані Законом України "Про планування та забудову територій", за змістом статті 27-1 якого замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

12 березня 2011 року Закон України "Про планування та забудову територій" втратив чинність у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

Статтею 40 Закону № 3038-VI (у редакції, що діяла до 1 січня 2020 року) було визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Разом із цим, 1 січня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким з 1 січня 2020 року було виключено вищевказану статтю Закону № 3038-VI.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та Прикінцевих і перехідних положень до нього, з 1 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.

Відповідно до статті 5 Господарського кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

При цьому, стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Господарського кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Отже, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, у зв`язку з чим на них не поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033) пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Таким чином, зазначеними положеннями закріплено обов`язок замовника будівництва або реконструкції укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва та сплатити визначений договором пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію.

Неукладення такого договору у вказаний вище період часу законодавством не визначається правовою підставою звільнення замовника від обов`язку укласти відповідний договір та від обов`язку сплатити пайовий внесок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17 грудня 2019 року в справі № 920/403/18.

Разом із цим, у зазначеній вище конструкції визначено строк, протягом якого відповідний обов`язок має бути виконаний - до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію між сторонами був укладений договір пайової участі у розвитку інфраструктури міста, однак предметом позову в даній справі є визнання додаткової угоди № 9 до цього договору укладеною в редакції Департаменту.

Визнання судом такої додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеною та встановлення нових цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє за відсутності на час розгляду справи норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва об`єкта укласти відповідний договір, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом.

Відповідно до частини 2 статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 статті 649 Цивільного кодексу України визначено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

При цьому, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Вирішивши такий спір, суд вказує в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Тобто з моментом набрання чинності рішенням суду (укладенням договору) пов`язується початок дії договору, відбувається набуття сторонами договору цивільних прав та обов`язків, встановлюється відповідальність сторін - правовідносини фактично регулюються на майбутнє.

Однак, з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення такого договору.

Оскільки об`єкт будівництва було здано в експлуатацію 19.09.2022, тоді як додаткова угода, яку Департамент просить визнати укладеною, буде датована лише 2024 роком, у суду відсутні правові підстави для задоволення вищевказаної позовної вимоги.

Проте, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 909/1402/19.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради, у зв`язку з чим останній задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні даного позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 04.03.2024

Суддя Н.Плотницька