Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/11688/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа№ 910/11688/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024

у справі №910/11688/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Елонг" (третя особа - 1),

Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (третя особа - 2),

про визнання додаткової угоди укладеною в редакції позивача,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (далі - Товариство) про визнання додаткової угоди №9 до договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 27.12.2006 №1145 укладеною в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення пункту 4.1. договору, додаткова угода №9 до договору у зв`язку з коригуванням будівництва II п. к. та завершення його будівництва і зміною загальної площі II п. к. до 51 339,30 кв.м на проспекті Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва не укладалась, додаткову пайову участь за II п.к відповідачем не сплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про визнання додаткової угоди № 9 до договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 27.12.2006 № 1145 укладеною в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/11688/23 у задоволенні позову Департаменту відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов`язкове укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Визнання судом такої додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеною та встановлення нових цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє за відсутності на час розгляду справи норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка зобов`язувала замовника будівництва об`єкта укласти відповідний договір, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом.

16.02.2024 через загальний відділ діловодства суду до Господарського суду міста Києва від Товариства надійшло клопотання про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 306 405,12 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11688/23 клопотання відповідача про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Департаменту на користь Товариства витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат у розмірі 306 405,12 грн є необґрунтованим, оскільки не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, та є явно завищеним. Враховуючи наведене, обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 50000,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Департамент звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Департамент зазначив:

- додаткове рішення розглядалося у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи), що є порушенням приписів статей 221, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- у порушення приписів статті 124 ГПК України відповідачем не було подано попереднього розрахунку суми судових витрат;

- правова допомога надавалася безпосередньо адвокатом Невмержицьким В.П., який не є учасником Адвокатського об`єднання "Ел Сі Еф", з яким було укладено договір про надання правничої допомоги;

- в матеріалах справи відсутні докази оплати Адвокатським об`єднанням "Ел Сі Еф" Невмержицькому В.П. послуг у розмірі 306 405,12 грн;

- заявником завищено витрати часу (110 годин) на професійну правничу допомогу, а заявлений розмір витрат є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору;

- у порушення положень частини 3 статті 126 ГПК України відповідачем не надано детального опису робіт у зв`язку з чим неможливо встановити: погодинні ставки працівників Адвокатського об`єднання "Ел Сі Еф", витрачений час на певний вид робіт, докази, які підтверджують реальність витрат на правову допомогу.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 апеляційну скаргу Департаменту передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11688/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Департаменту на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11688/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.04.2024 матеріали справи №910/11688/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді після повернення з навчання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11688/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 13.05.2024.

22.05.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника.

Учасники справи правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 22.05.2024 відповідач та треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про дату, місце та час був повідомлений належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третіх осіб, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що відповідач подав заяву про проведення призначеного судового засідання без участі його представника, а треті особи про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду скарги у даній справі без заслуховування додаткових пояснень Товариства та третіх осіб, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 22.05.2024 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення суду скасувати та постановити нове - про відмову у прийнятті додаткового рішення.

22.05.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовому засіданні 08.02.2024 до закінчення судових дебатів представник Товариства зробив заяву, що докази, які підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані згідно з положеннями статті 129 ГПК України.

Рішення Господарського суду у справі №910/11688/23 було ухвалене 08.02.2024, а відтак останнім днем для подання доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат в суді першої інстанції, було 13.02.2024.

Частиною 7 статті 116 ГПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Колегією суддів встановлено, що клопотання про відшкодування судових витрат було здане на пошту 13.02.2024.

Таким чином, докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у місцевому господарському суді у сумі 306 405,12 грн, до клопотання про відшкодування судових витрат Товариством було додано копії: договору про надання правничої допомоги №166-АО/23 від 04.09.2023, додаткової угоди №1 від 04.09.2023 до вказаного правочину, договору про залучення адвоката №04/01-АО/22 від 04.01.2022, додаткова угода №22 від 23.12.2022 до договору про залучення адвоката, додаткової угоди №42 від 04.09.2023 до договору про залучення адвоката, доручення вих. №04/09/2023-1 від 04.09.2023, додаткової угоди №51 від 29.12.2023 до договору про залучення адвоката, рахунків на оплату №216 від 11.09.2023, №252 від 20.10.2023, №273 від 20.11.2023, інформаційних повідомлень про зарахування коштів №1984 від 27.09.2023, №2027 від 24.10.2023, №2028 від 22.11.2023, а також акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 09.02.2024. Крім цього, у матеріалах справи наявна копія ордеру серії АІ №1452324 від 04.09.2023, виданого адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально - Невмержицьким В.П. а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність серії ЖТ №001012 від 11.12.2018 на ім`я вказаного адвоката.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 04.09.2023 між Адвокатським об`єднанням "Ел Сі Еф" (далі за текстом договору - Адвокатське об`єднання) та Товариством (далі за текстом договору - Клієнт) було укладено договір №166-АО/23 про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу (далі - Послуги) за окремими завданнями Клієнта, а останній - оплачувати Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за надання Послуг та авансувати або відшкодувати Об`єднанню фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Сторони погодили, що перелік та обсяг Послуг відповідно до кожного завдання, порядок, строки їх надання та винагорода (гонорар) Об`єднання, а також, за потреби, інші умови надання Послуг деталізуються сторонами у окремих додаткових угодах та/або додатках до цього договору, що є його невід`ємними частинами (пункт 1.2. договору).

За умовами пункту 4.1. вартість послуг Адвокатського об`єднання складається з суми винагороди і суми відшкодування витрат. Розмір винагороди за надання Послуг в рамках кожного окремого завдання визначається сторонами у відповідній додатковій угоді. В рамках кожного окремого завдання сторони можуть обумовити також сплату додаткового гонорару за досягнення позитивного результату(ів) - гонорар успіху, як частина винагороди Адвокатського об`єднання (підпункт 4.1.1.). Письмово погоджені витрати, понесені Адвокатським об`єднанням у зв`язку з наданням Послуг, підлягають відшкодуванню Клієнтом Адвокатському об`єднанню. Такі витрати включають, зокрема, витрати на відрядження (наприклад, вартість квитків, проживання і харчування), добові; поштові, транспортні, витрати; нотаріальні витрати. За окремим погодженням сторін вартість витрат може включатися до вартості послуг (підпункт 4.1.2.).

Пунктом 4.2. договору визначено, якщо сторони не домовились про інше, Адвокатське об`єднання надсилає Клієнту Акт приймання-передачі щодо наданих послуг не пізніше 10 робочих днів після завершення надання Послуг у двох примірниках. Клієнт підписує, датує і повертає Адвокатському об`єднанню один примірник такого Акту приймання-передачі або надсилає мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів після одержання Акту приймання-передачі від Адвокатського об`єднання. У випадку непідписання або ненадання Клієнтом письмових заперечень щодо акту приймання-передачі протягом 5 робочих днів після одержання такого Акту або його копії електронною поштою, зазначені в такому Акті Послуги вважаються наданими Об`єднанням належним чином.

Вказаний договір набирає чинності з дати, що зазначена на його початку і діє до 31.12.2023. Строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо за 10 днів до строку завершення його дії жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію договору (пункт 8.1. зазначеного правочину).

Відповідно до пункту 10.1. договору ця угода та будь-які зміни чи додаткові угоди до нього є дійсними у разі якщо їх викладено в письмовій формі та підписано належним чином уповноваженими представниками обох сторін та, за необхідності, скріплено офіційними печатками кожної із сторін.

04.09.2023 між Товариством та Адвокатським об`єднанням укладено додаткову №1 до договору №166-АО/23 про надання правничої допомоги, у пункті 1 якої сторони узгодили завдання Клієнта та обсяг правничої допомоги:

Клієнт доручає Об`єднанню, а Об`єднання зобов`язується надати Клієнту на умовах та в порядку, передбачених Договором та цією Додатковою угодою, правничу допомогу щодо комплексного судового супроводу інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарському суді міста Києва) при розгляді справи №910/11688/23 за позовом Департаменту до Клієнта про визнання додаткової угоди до договору №1145 від 27.12.2006 укладеною в редакції Департаменту (далі - "Послуги") (підпункт 1.1.);

послуги включають ознайомлення з матеріалами справи, розробку та погодження комплексної стратегії захисту інтересів Клієнта в межах судової справи в суді першої інстанції, підготовку від імені Клієнта відповіді :на відзив, письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог з урахуванням судової практики Верховного Суду при вирішенні подібної категорії спорів, підготовку документів з процесуальних питань (у випадку необхідності), а також заперечень на клопотання та заяви інших учасників справи, представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді міста Києва та вчинення інших дій, необхідних для виконання завдання (підпункт 1.2.);

Клієнт надає Адвокатському об`єднанню для виконання даної додаткової угоди всі права, передбачені ГПК України без обмежень (підпункт 1.2.).

Пунктом 2 визначено вартість послуг та порядок їх оплати:

Вартість послуг, що надаються згідно пункту 1.1. цієї додаткової угоди є фіксованою сумою у розмірі 8 400,00 доларів США, що є еквівалентом на дату укладання цього договору 307 176,24 грн за курсом валют, встановленим Національним банком України станом на 04.09.2023, в тому числі ПДВ 20% - 1 400,00 доларів США, еквівалентом на дату укладання цього договору 51 196,04 грн за курсом валют, встановленим Національним банком України станом на 04.09.2023 (підпункт 2.1.).

Оплата Послуг у розмірі, визначеному пунктом 2.1. додаткової угоди, здійснюється Клієнтом на банківський рахунок Адвокатського об`єднання, зазначений у рахунку, в наступному порядку:

частина вартості Послуг у розмірі еквівалентному 2 800 доларів США, в тому числі ПДВ 20% - 466, 67 доларів США, розрахована за курсом валют, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення рахунку, сплачується Клієнтом протягом 3 днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше 10.09.2023 (підпункт 2.2.1.);

частина вартості Послуг у розмірі еквівалентному 2 800 доларів США, в тому числі ПДВ 20% - 466, 67 доларів США, розрахована за курсом валют, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення рахунку, сплачується Клієнтом протягом 3 днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше 10.10.2023 (підпункт 2.2.2.);

частина вартості Послуг у розмірі еквівалентному 2 800 доларів США, в тому числі ПДВ 20% - 466, 67 доларів США, розрахована за курсом валют, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення рахунку, сплачується Клієнтом протягом 3 днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше 10.11.2023 (підпункт 2.2.3.).

Відповідно до пункту 2.3. додаткової угоди надання Послуг підтверджується Актом. Акт складається Адвокатським об`єднанням у двох примірниках та надається для підписання Клієнту не пізніше 10-ти (десяти) робочих днів, після завершення надання Послуг.

Згідно з пунктом 2.4. додаткової угоди Клієнт підписує, датує і повертає Адвокатському об`єднанню один примірник такого Акта приймання-передачі або надсилає Адвокатському об`єднанню мотивовану відмову від його підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання Акта приймання-передачі.

У випадку непідписання або ненадання Клієнтом письмових заперечень по Акту приймання-передачі Послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання такого Акту, Послуги вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином (пункт 2.5. додаткової угоди).

За умовами пункту 3.1. вказана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною договору та діє до закінчення розгляду справи у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням виставлено рахунки у загальному розмірі 306 405,42 грн: №216 від 11.09.2023 на суму 102 392,08 грн, №252 від 20.10.2023 на суму 102 513,04 грн, №273 від 20.11.2023 на суму 101 500,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у договорі №166-АО/23 про надання правничої допомоги від 04.09.2023 та додатковій угоді №1 від 04.09.2023 гонорар встановлено у фіксованому розмірі.

В апеляційній скарзі скаржник просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат, з огляду на відсутність у матеріалах справи детального опису виконаних робіт (наданих послуг). Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами, виходячи з такого.

За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина 3 статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із клопотанням про відшкодування судових витрат Товариство на надало детального опису виконаних робіт (наданих послуг).

Проте 09.02.2024 між Адвокатським об`єднанням та Товариством підписано акт №24 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) у розмірі 306 405,12 грн.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений їх печатками без жодних претензій та зауважень.

Отже, незважаючи на відсутність в акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №24 від 09.02.2024 відомостей про конкретні види наданої послуги та витрат часу, надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема з метою надання правничої допомоги Товариству Адвокатським об`єднанням було ознайомлено з матеріалами справи, підготовлено клопотання про долучення доказів, підготовлено заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення, а також забезпечено представництво інтересів відповідача у судових засіданнях.

В апеляційній скарзі Департамент зазначав про порушення відповідачем приписів статті 124 ГПК України в частині неподання попереднього розрахунку суми судових витрат. Проте колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, виходячи з такого.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).

Отже, першою заявою по суті спору відповідача є відзив на позов.

Колегією суддів встановлено, що у відзиві Товариства відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що такий розрахунок був зазначений у запереченнях на відповідь на відзив (т. 3, а.с. 41), відповідно до якого відповідач планує понести, у разі необхідності, судові витрати на правову допомогу, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, інші витрати, пов`язані з розглядом справи, які можуть уточнюватися. Витрати на правову допомогу, надану адвокатом у суді першої інстанції орієнтовно складають 280 000,00 грн, а докази на їх підтвердження будуть подані у встановлені ГПК України строки.

Поряд з цим, позивачем не доведено, що подання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із відзивом на позов, а разом із запереченнями на відповідь на відзив, позбавило позивача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що застосування вищезазначених положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.

Таким чином, незазначення у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Одним з доводів апеляційної скарги Департаменту також є те, що правова допомога надавалася відповідачу безпосередньо адвокатом Невмержицьким В.П., який не є учасником Адвокатського об`єднання "Ел Сі Еф".

Як було раніше встановлено, 04.09.2023 між Адвокатським об`єднанням "Ел Сі Еф" та Товариством було укладено договір №166-АО/23 про надання правничої допомоги.

Натомість в матеріалах справи наявна копія ордеру серії АІ №1452324 від 04.09.2023, виданого адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально - Невмержицьким В.П. а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність серії ЖТ №001012 від 11.12.2018 на ім`я вказаного адвоката.

Процесуальні документи від імені Товариства підписані представником Володимиром Невмержицьким, який також представляв інтереси відповідача в судових засіданнях у суді першої інстанції.

У той же час відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до пункту 3.10. договору №166-АО/23 від 04.09.2023 Адвокатське об`єднання надає Послуги із залученням власних працівників або із залученням субпідрядників у межах, необхідних для надання Послуг відповідно до погоджених сторонами умов кожного завдання без додаткового погодження з Клієнтом.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства та умови договору, 04.01.2022 між Адвокатським об`єднанням "Ел СІ Еф" та адвокатом Невмержицьким Володимиром Павловичем (далі за текстом договору - Адвокат) було укладено договір про залучення адвоката №04/01-АО/22, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Адвокат зобов`язується за дорученням Об`єднання надавати клієнтам Об`єднання правову допомогу у відповідності до обсягу та умов договорів про надання правової допомоги, укладених між Об`єднанням та його клієнтами, а Об`єднання - зобов`язується оплачувати Адвокату винагороду за надані послуг та авансувати або відшкодувати Адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання доручення Об`єднання. Сторони погодили, що перелік та обсяг Послуг відповідно до кожного Доручення, порядок, строки їх надання та винагорода Адвоката, а також, за потреби, інші умови надання послуг деталізуються сторонами у окремих додаткових угодах та/або додатках до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

04.09.2023 між Адвокатським об`єднанням та Адвокатом було укладено додаткову угоду №42 до договору про залучення адвоката від 04.01.2022 №04/01-АО/22, за якою Об`єднання доручає Адвокату, а Адвокат - надає клієнту Об`єднання (Товариству) на умовах та в порядку, передбаченому договором №166-АО/23 від 04.09.2023 про надання правничої допомоги та додатковою угодою №1 від 04.09.2023 правничу (правову) допомогу щодо комплексного судового супроводу інтересів Товариства в суді першої інстанції (Господарському суді міста Києва) при розгляді справи №910/11688/23 за позовом Департаменту до Товариства про визнання додаткової угоди до договору №1145 від 27.12.2006 укладеною в редакції Департаменту.

На виконання умов вказаного договору Адвокатське об`єднання надало Адвокату доручення вих. №04/09/2023-1 від 04.09.2023 на комплексний судовий супровід інтересів Товариства в суді першої інстанції (Господарському суді міста Києва) при розгляді справи №910/11688/23, яке включає в себе ознайомлення з матеріалами справи, розробку та погодження комплексної стратегії захисту інтересів Клієнта в межах судової справи у суді першої інстанції, підготовку від імені Клієнта відповіді на відзив, письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог з урахуванням судової практики Верховного Суду при вирішенні подібної категорії спорів, підготовку документів з процесуальних питань (у випадку необхідності), а також заперечень на клопотання та заяви інших учасників справи, представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях у Господарському суді міста Києва та вчинення інших дій, необхідних для виконання завдання.

Додатковою угодою №51 від 29.12.2023 Адвокат та Адвокатське об`єднання продовжили строк дії договору №04/01-АО/22 від 04.01.2022 про залучення адвоката до 31.12.2024 включно.

Враховуючи, що положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та договору №166-АО/23 від 04.09.2023 про надання правничої допомоги передбачено можливість адвокатського об`єднання залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах, заперечення позивача про надання Невмержицьким В.П. правничої допомоги відповідачу, який не є адвокатом Адвокатського об`єднання "Ел Сі Еф", є необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також позивач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки заявлений розмір є завищеним.

У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини та клопотання Департаменту про зменшення розміру судових витрат, беручи до уваги рівень складності їх юридичної кваліфікації, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та співмірним до предмета спірних правовідносин, у зв`язку з чим клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, з покладенням на позивача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 50 000,00 грн.

Разом із цим, звертаючись до суду апеляційної інстанції, Департамент наголошував, що у порушенням приписів статей 221, 244 ГПК України додаткове рішення було розглянуто у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи).

Відповідно до приписів частин 2, 3 статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За положеннями частин 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Положення частини 4 статті 244 ГПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 221 ГПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони "бути вислуханою" як передумови того, що вона була "почута", що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України", заява №4909/04 від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

Тобто у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала про необхідність призначення до розгляду заяви сторони ухвалою суду, якщо вона подана після прийняття основного судового рішення про розподіл судових витрат та необхідність повідомлення учасників провадження про судове засідання з розгляду такої заяви незалежно від того чи розгляд позовних вимог завершився по суті чи позов залишено без розгляду за ініціативою позивача.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/11688/23 ухвалене за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вищезазначених вимог ГПК України додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 повинно було бути ухвалене у такому самому порядку, що й первісне судове рішення.

Однак у порушення наведених приписів процесуального закону місцевий господарський суд розглянув клопотання відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу не в судовому засіданні та без повідомлення учасників справи.

Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

В оскаржуваному додатковому рішенні місцевий господарський суд, вирішуючи питання про порядок розгляду клопотання відповідача про відшкодування судових витрат послався на Рекомендації Ради суддів щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.032022.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, по-перше, на те, що Рекомендації Ради суддів щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.032022 не є нормативно-правовим актом, а по-друге, у пунктах 1, 2 вказаних рекомендацій зазначено, що особливості роботи суду визначаються, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Департаменту підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11688/23, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, - має бути скасоване із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення із вищезазначених підстав.

Керуючись статтями 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11688/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11688/23 скасувати, ухваливши нове додаткове рішення, яким клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

3. Судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" у суді першої інстанції у сумі 50 000,00 грн, покласти на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 42; ідентифікаційний код 00205162) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/11688/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст складено 30.05.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир