Рішення

від 30.01.2024 по справі 910/14168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2024Справа № 910/14168/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"</a>;

до Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним рішення. Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Тележинський М.М., адвокат, ордер серії АІ № 1452959 від 04.09.23;

Від відповідача: Попов Я.О., уповноважена особа.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.07.2023 № 27-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14168/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2023.

Від Антимонопольного комітету України до господарського суду 03.10.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

16.10.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"</a> надійшла відповідь на відзив Антимонопольного комітету України на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14168/23 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті 30.01.2024 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своє відзиві на позовну заяву.

30.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2023 Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі також - Комітет, відповідач) прийняла рішення № 27-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення, рішення № 27-р/тк, спірне рішення, оскаржуване рішення) у справі № 128-26.13/66-22, яким визнала, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"</a> (далі також - ТОВ "Сокар енерджі Україна", відповідач, Товариство), вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 02.09.2022 № 128-21.1/09-167е у встановлений ним строк.

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення № 27-р/тк, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"</a> накладено штраф у розмірі 2 035 463,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 128-26.13/66-22, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійсним та скасування рішення № 27-р/тк з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного рішення було отримано позивачем 08.08.2023.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.07.2023 № 27-р/тк у справі № 128-26.13/66-22 позивач отримав 08.08.2023, останній звернувся до господарського суду 06.09.2023 з позовом про скасування оспорюваного рішення в межах строку, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Комітет на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", здійснює збір та аналіз інформації щодо дотримання суб`єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції на ринках нафтопродуктів (пального), пов`язаних зі встановленням цін на нафтопродукти протягом 2022 року (далі - Дослідження).

З метою отримання інформації, необхідної для проведення дослідження, та керуючись ст. 7, 16, 22 та 22№ Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Комітет надіслав ТОВ "Сокар енерджі Україна" вимогу від 02.09.2022 № 128-21.1/09-1676е (далі - Вимога 1), у якій від Товариства вимагалося протягом 10 днів із дня отримання Вимоги 1 надати Комітету інформацію та належним чином завірені копії документів.

У Вимозі 1 Товариство було попереджене про те, що відповідно до статей 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимоги органу Комітету є обов`язковими для виконання у визначені ним строки; суб`єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Одночасно у Вимозі 1 повідомлялося, що згідно з п. 13, 14, 15 ст. 50 та ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303514866450 Вимогу 1 отримав представник ТОВ "Сокар енерджі Україна" 09.09.2022.

З метою визначення особи, яка отримала Вимогу 1, та підтвердження дати її отримання Комітет звернувся до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") з вимогами про надання інформації від 31.10.2022 № 128-21.1/09-2782е, від 22.02.2023 № 128-/09-4341е та від 30.03.2023 № 128-21.1/09-5415е.

У відповідь на вказані вимоги АТ "Укрпошта" листами від 02.11.2022 № 103.003.-6734-22 (вх. Комітету № 8-09/698-кі від 03.11.2022), від 24.02.2023 № 103.003.-1303-23 (вх. Комітету № 8-09/3950 від 24.02.2023) та від 05.04.2023 № 103.003.-2670-23 (вх. Комітету № 8-09/5488 від 05.04.2023) надало інформацію та підтверджувальні документи, які свідчать про одержання Вимоги 1 08.09.2022 особисто уповноваженою на підставі довіреності ТОВ "Сокар енерджі Україна" особою ОСОБА_1

Таким чином, Комітетом було встановлено, що датою вручення Вимоги 1 є 08.09.2022, а останній день строку надання інформації на вказану Вимогу припадав на 18.09.2022, який був вихідним днем.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Отже, строк надання інформації на Вимогу 1 спливав 19.09.2022.

Проте у встановлений Вимогою 1 строк відповіді ТОВ "Сокар енерджі Україна" надано не було.

У оскаржуваному рішенні Комітетом зазначено, що неподання запитуваної у Вимозі 1 інформації у строки, визначені заступником Голови Комітету - державним уповноваженим, перешкоджало Комітету у здійсненні Дослідження.

Враховуючи зазначене, Комітет направив ТОВ "Сокар енерджі Україна" вимогу про надання інформації від 14.10.2022 № 128-21.1/09-2451е (далі - Вимога 2), у тому числі про надання протягом 10 днів із дня її отримання пояснень щодо підстав ненадання відповіді на Вимогу 1.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515295090 Вимогу 2 отримала 21.10.2022 уповноважена особа ТОВ "Сокар енерджі Україна" "ОСОБА_1".

Листом від 25.10.2022 № 241 (вх. Комітету № 8-09/8230 від 26.10.2022) ТОВ "Сокар енерджі Україна" звернулося до Комітету з клопотанням щодо продовження терміну надання відповіді на Вимогу 2 в частині пояснень щодо підстав ненадання відповіді на Вимогу 1 до 25.11.2022 включно.

Листом Комітету від 31.10.2022 № 128-21.1/09-2762е термін надання пояснень щодо підстав ненадання відповіді на Вимогу 1 було продовжено до 25.11.2022 (включно).

Листом від 31.10.2022 № 245 (вх. Комітету № 8-09/8456 від 01.11.2022) ТОВ "Сокар енерджі Україна" надало інформацію, запитувану у Вимозі 1 та Вимозі 2.

Зважаючи на те, що датою оформлення до відправлення відповіді на Вимогу 2 є 31.10.2022, Комітет прийшов до висновку, що інформацію та документи, запитувані Вимогою 1, надано на 42 дні пізніше строку, встановленого Комітетом у Вимозі 1.

У зв`язку з вищенаведеним, розпорядженням заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 17.11.2022 № 09/229-р розпочато розгляд справи № 128-26.13/66-22 за ознаками вчинення ТОВ "Сокар енерджі Україна" порушення, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на Вимогу 1 у встановлений державним уповноваженим строк.

Листом Комітету від 21.11.2022 № 128-26.13/09-3404е Товариство повідомлено про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У поясненнях щодо підстав ненадання інформації на Вимогу 1 ТОВ "Сокар енерджі Україна" листом від 25.11.2022 № 259 (вх. Комітету № 8-09/9674 від 28.11.2022) повідомило, що дізналося про наявність Вимоги 1 лише після отримання Вимоги 2.

ТОВ "Сокар енерджі Україна", у вищевказаному листі також заперечувало, що уповноважена ним особа ОСОБА_1 09.09.2022 отримувала Вимогу 1, надіслану рекомендованим поштовим відправленням № 0303514866450, з огляду на те, що до 12.09.2022 трудовий договір між Товариством та зазначеною уповноваженою особою було тимчасово призупинено, а підпис ОСОБА_1 , проставлений у графі "Розписка в одержанні", не відповідає підпису ОСОБА_1 .

В свою чергу Комітетом встановлено, що відповідно до листа АТ "Укрпошта" від 02.11.2022 № 103.003.-6734-22 (вх. Комітету № 8-09/698-кі від 08.11.2022) доставка ТОВ "Сокар енерджі Україна" з відділенням поштового зв`язку № 54 м. Київ узгоджена на підставі заяви на доставку (вручення) відправлень та періодичних друкованих видань від 14.12.2021 № 501. Строк дії заяви становить три роки, тобто до 14.12.2024, та станом на дату надання відповіді АТ "Укрпошта" заява є чинною.

Також АТ "Укрпошта" надало копію довіреності, виданої ТОВ "Сокар енерджі Україна" 14.12.2021, якою в тому числі ОСОБА_1 уповноважено отримувати реєстровані поштові відправлення (внутрішні й міжнародні рекомендовані картки, листи / бандеролі), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відправлення: "Укрпошта Стандарт", "Укрпошта Експрес", "Smart Box"; міжнародні посилки, дрібні пакети; електронні повідомлення.

Суд зазначає, що копії аналогічних наданим АТ "Укрпошта" документів також надало Комітету ТОВ "Сокар енерджі Україна" листом від 25.11.2022 № 259, що свідчить про їх чинність станом на дату отримання рекомендованого поштового відправлення № 0303514866450.

Крім того, на підтвердження отримання ОСОБА_1 рекомендованого повідомлення № 0303514866450 АТ "Укрпошта" надало копію окремого аркуша книги ф. 8 за 08.09.2022 з підписом уповноваженої ТОВ "Сокар енерджі Україна" особи ОСОБА_1 .

Листом Комітету від 18.05.2023 № 128-26.13/09-6869е Товариству надіслано копію подання від 18.05.2023 № 128-26.13/66-22/142-спр з попередніми висновками у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Подання).

Листом ТОВ "Сокар енерджі Україна" від 01.06.2023 № 95 (вх. Комітету № 8-01/7700 від 02.06.2023) надало заперечення на попередні висновки у справі № 128-26.13/66-22.

За результатами розгляду справи № 128-26.13/66-22 такі дії Товариства кваліфіковано як порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 02.09.2022 № 128-21.1/09-167е у встановлений ним строк. На порушника накладено штраф у розмірі 2 035 463,00 грн.

Суд вказує, що відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Комітет має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положеннями ст. 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, Відділення, у межах наданих йому повноважень, мало право витребувати у суб`єкта господарювання відповідну інформацію, а останній зі свого боку, зобов`язаний був надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені Відділенням строки.

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання інформації Комітету у встановлені органами Комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України у встановлені органами територіального відділення Антимонопольного комітету України строки є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Відділення повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Відділенням справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Відділення щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Відділення.

Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18.

Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.

Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.

Суд зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено у будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що у разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв`язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (пункт 13.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Аналогічний за замістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.

Відповідно до пункту 2 загальної частини "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі також - Правила № 270), вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

Згідно загальної частини Правил одержувачем є - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом.

Відповідно до пункту 89 Правил №270, реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що змінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне та тимчасове проживання на території України іноземного громадянина.

Згідно з пунктом 94 Правил № 270 передбачено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Відповідно до пункту 96 Правил №270, реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

За умовами пункту 99 Правил № 270, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Як передбачено п. 105 Правил № 270, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.

Тобто, наведені пункти Правил № 270 виключають можливість отримання кореспонденції не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2020 між позивачем та АТ "Укрпошта" укладено договір № 111.11.1.2.-3236 про надання послуг з пересилання відправлень "Укрпошта Стандарт", "Укрпошта Експрес".

Відповідно до п. 8.1., 8.2. вказаного договору, договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє протягом календарного року до 31.12.2020. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дій або заміни цього договору до закінчення строку його чинності, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, кількість таких пролонгацій не обмежена.

У матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про припинення або зміну умов казаного договору, а відтак суд зазначає, що такий договір був дійсним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до заяви позивача від 14.12.2021 № 501 (далі - Заява 501) сторони узгодили доставку відправлень до робочого місця або до абонентської поштової скриньки Socar, що встановлена на першому поверсі приміщення за адресою : м. Київ, вул. Б. Хмельницького 52-А.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія довіреності від 14.12.2021, якою, зокрема, уповноважено ОСОБА_1 отримувати реєстровані поштові відправлення (внутрішні і міжнародні рекомендовані картки, листи/бандеролі), рекомендовані повідомлення про вручення відправлень, відправлення: "Укрпошта Стандарт", "Укрпошта Експрес", "Smart Box"; міжнародні посилки, дрібні пакети; електронні повідомлення.

Тобто ОСОБА_1 є уповноваженою позивачем особою на отримання поштової кореспонденції від імені Товариства.

Суд також вказує, що вказана довіреність позивачем не оспорюється та є дійсною до 13.12.2024.

Судом встановлено, що 06.09.2022 Комітетом на правлено позивачеві Вимогу 1, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № № 0303514866450.

Тобто, факт направлення Комітетом Вимоги 1 на адресу Товариства є документально підтвердженим та не спростований позивачем.

Крім того, з метою визначення особи, яка отримала Вимогу 1, та підтвердження дати її отримання Комітет звернувся до АТ "Укрпошта" з вимогами про надання інформації від 31.10.2022 № 128-21.1/09-2782е, від 22.02.2023 № 128-/09-4341е та від 30.03.2023 № 128-21.1/09-5415е.

У відповідь на вказані вимоги АТ "Укрпошта" листами від 02.11.2022 № 103.003.-6734-22 (вх. Комітету № 8-09/698-кі від 03.11.2022), від 24.02.2023 № 103.003.-1303-23 (вх. Комітету № 8-09/3950 від 24.02.2023) та від 05.04.2023 № 103.003.-2670-23 (вх. Комітету № 8-09/5488 від 05.04.2023) надало інформацію та підтверджувальні документи, які свідчать про одержання Вимоги 1 08.09.2022 особисто уповноваженою на підставі довіреності ТОВ "Сокар енерджі Україна" особою ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа АТ "Укрпошта" від 02.11.2022 № 103.003.-6734-22 (вх. Комітету № 8-09/698-кі від 08.11.2022) доставка ТОВ "Сокар енерджі Україна" з відділенням поштового зв`язку № 54 м. Київ узгоджена на підставі заяви на доставку (вручення) відправлень та періодичних друкованих видань від 14.12.2021 № 501. Строк дії заяви становить три роки, тобто до 14.12.2024, та станом на дату надання відповіді АТ "Укрпошта" заява є чинною.

Також АТ "Укрпошта" надано копію довіреності, виданої ТОВ "Сокар енерджі Україна" 14.12.2021, якою, в тому числі ОСОБА_1 , уповноважено отримувати реєстровані поштові відправлення (внутрішні й міжнародні рекомендовані картки, листи/бандеролі), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відправлення: "Укрпошта Стандарт", "Укрпошта Експрес", "Smart Box"; міжнародні посилки, дрібні пакети; електронні повідомлення.

В свою чергу суд вказує, що копії аналогічних документів надано Комітету позивачем.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи міститься фрагмент окремого аркушу книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень ф. 8 поштового відділення № 54 АТ "Укрпошта", відповідно до якого, поштове відправлення № 0303514866450 отримане уповноваженою особою "ОСОБА_1", про що проставлений відповідний підпис вказаної особи.

Внизу вказаного аркуша ф. 8, зокрема вказано дату розписки листоноші, а саме 08.09.2022.

Крім того, відповідно до заяви №501, у разі зміни складу уповноважених осіб, Товариство зобов`язувалось повідомити представників ВПЗ Київ-54, однак ані до Комітету, ані до суду доказів того, що склад уповноважених осіб змінювався сторонами не подавалося.

Суд вказує, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16).

Однак, ТОВ "Сокар енерджі Україна" не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні йому відповідного листа, яким була направлена Вимога 1, оскільки докази на підтвердження цих обставин у матеріалах справи відсутні.

В даному випадку, необхідно зазначити, що питання щодо спростування або підтвердження факту отримання Вимоги 1 іншою особою, а не ОСОБА_1 , не є предметом даного спору, а стосуються взаємовідносин позивача та АТ "Укрпошта" щодо виконання умов договору надання послуг поштового зв`язку чи відповідної заяви на надання таких послуг.

Суд додатково також вважає за необхідне зазначити про те, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань АТ "Укрпошта", навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому збитки, заподіяні учасником господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності відшкодовуються суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено в порядку, передбаченому чинним законодавством. Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам внаслідок порушення зобов`язання включаються до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Крім того, в межах проведення Комітетом дослідження щодо дотримання суб`єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції на ринках нафтопродуктів (пального), пов`язаних зі встановленням цін на нафтопродукти протягом 2022 року, зокрема, ТОВ "Сокар енерджі Україна" направлялися вимоги про надання інформації.

Вимоги Комітету, направлені Товариству в рамках здійснення вказаного дослідження, від 02.08.2022 № 128-21/09-1190е, від 02.08.2022 № 128-21/09-1213, а також лист Комітету про результати розгляду клопотання від 16.08.2022 № 128-21.1/09-1376е, направлені на адресу ТОВ "Сокар енерджі Україна", були також отримані уповноваженим представником ОСОБА_1 , про що свідчить інформація, відображена в рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, незважаючи на призупинення з нею трудового договору з 01.06.2022 по 11.09.2022. Відповіді на вказані Вимоги Товариство надало вчасно, а отже, посилання Товариства на те, що під час призупинення дії трудового договору уповноважений представник ОСОБА_1 не отримувала поштової кореспонденції, адресованої Товариству, не знаходить свого підтвердження.

Посилання позивача на те, що уповноважений представник ОСОБА_1 у період з 12.03.2022 по 02.08.2022 перебувала закордоном не приймаються судом до уваги, оскільки як станом на дату отримання Вимоги 1 так і станом на дату отримання вимог, про які вказано судом абзацом вище, вказана особа перебувала на території України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем зі свого боку надано належні докази на підтвердження надсилання Вимоги 1 та отримання її уповноваженою особою Товариства.

При цьому, докази неналежного виконання посадовими особами АТ "Укрпошта" щодо вручення рекомендованого листа №0303514866450 - відсутні, оскільки лист АТ "Укрпошта" № 01.12.011-Т-2022122610465-В від 27.01.2023 не спростовує жодну з обставин встановлених Комітетом чи судом, а навпаки підтверджує той факт, що поштове відправлення №0303514866450 було вручене адресату, тобто позивачеві.

Встановлення дати отримання позивачем такого поштового відправлення, а саме 08.09.2022 чи 10.09.2022, не є суттєвим при вирішення даного спору, оскільки ТОВ "Сокар енерджі Україна" стверджує, що взагалі не отримувало вказане поштове відправлення, а відповідь на Вимогу 1 надало лише після отримання Вимоги 2, тобто на 42 дні пізніше строку, встановленого Вимогою 1.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення таким органом процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

Таким чином, судом встановлено, що не надання позивачем інформації, правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 02.09.2022 № 128-21.1/09-167е у встановлений ним строк, та застосовано до позивача штраф, передбачений ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 26.07.2023 № 27-р/к прийняте Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар енерджі Україна"</a> до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене позовні вимоги відхиляються повністю, а судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.03.2024.

Суддя О.В. Мандриченко