Рішення

від 26.02.2024 по справі 910/15035/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/15035/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джома Україна», м. Київ

про стягнення 5 472 739,61 грн,

Представники сторін:

від позивача: Заведій В.І.;

від відповідача: Алфьоров Г.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - Міноборони/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (далі - ТзОВ «Джома Україна»/відповідач) про стягнення 5 472 739,61 грн, у тому числі: 849 259,61 грн - пені, 1 198 680,00 грн - штрафу (за прострочення понад 30 днів) та 3 424 800,00 грн - штрафу (за односторонню відмову від виконання правочину), у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22-318 від 12.08.2022.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.10.2023.

30.10.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

30.10.2023 суд відклав підготовче засідання на 04.12.2023.

30.10.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Джома Україна» визнає, що частину продукції поставило із порушенням встановленого у договорі строку, а частину товару не поставило, при цьому, просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені та вказує на арифметично невірний розрахунок штрафу у розмірі 7% від ціни договору. Крім того, відповідач стверджує, що нарахування штрафу у розмірі 20% від суми договору є неправомірним, оскільки відповідач не відмовляється від виконання договірних зобов`язань.

06.11.2023 через систему «Електронний суд» від Міноборони надійшла відповідь на відзив.

04.12.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, додаткові письмові пояснення по справі та клопотання про врегулювання спору за участю судді.

04.12.2023 у підготовчому засіданні представник Міноборони заперечив проти врегулювання спору за участю судді.

Таким чином, внаслідок ненадання спільної згоди сторін на врегулювання спору за участю судді, суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про врегулювання спору за участю судді та відклав підготовче засідання на 29.01.2024.

29.01.2024 у підготовчому засіданні представник відповідача подав додаткові письмові пояснення по справі.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024.

26.02.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, представник Міністерства оборони України позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ТзОВ «Джома Україна» проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву з урахуванням додаткових письмових пояснень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2022 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (далі - постачальник) укладено договір №286/3/22/318 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого постачальник зобов`язався у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

У п. 1.1. договору визначено, що предмет договору - спортивне взуття (18820000-3) (кросівки спортивні).

Згідно із п. 1.3. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:

- строки (терміни) постачання - до 19.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 12 500 шт., ціна за одиницю товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 8 918 750,00 грн;

- строки (терміни) постачання - до 30.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 7 500 шт., ціна за одиницю товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 5 351 250,00 грн.

Загальна кількість товару - 20 000 пар спортивного взуття.

Ціна цього договору становить 17 124 000,00 грн, в тому числі ПДВ 2 854 000,00 грн (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 7.3.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (пункт 2.1.).

Пунктом 7.3.7. договору передбачено, у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно). Після закінчення терміну дії договору, товар визначений у п. 1.3. не підлягає постачанню замовнику за цим договором, документи визначені п. 3.4. замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації (п. 11.1. та п. 11.2. договору).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки товару у встановлені договором строки виконав неналежним чином, зокрема відповідачем здійснено поставку 16 701 пари спортивного взуття на загальну суму 14 299 396,20 грн:

- 24.10.2022 поставлено 1 958 пар спортивного взуття на загальну суму 1 676 439,60 грн згідно із видатковою накладною №354 від 24.10.2022, прострочення складає 34 дні;

- 31.10.2022 поставлено 420 пар спортивного взуття на загальну суму 359 604,00 грн згідно із видатковою накладною №364 від 28.10.2022, прострочення складає 41 день;

- 16.11.2022 поставлено 684 пар спортивного взуття на загальну суму 585 640,80 грн згідно із видатковою накладною №378 від 16.11.2022;

- 23.11.2022 поставлено 1 656 пар спортивного взуття на загальну суму 1 417 867,20 грн згідно із актом приймання-передачі №Р-1752 від 23.11.2022;

- 23.11.2022 поставлено 1 054 пар спортивного взуття на загальну суму 902 434,80 грн згідно з актом приймання-передачі №Р-1751 віл 23.11.2022;

- 27.12.2022 поставлено 3 497 пар спортивного взуття на загальну суму 2 994 131,40 грн згідно з актом приймання-передачі №Р-2101 від 27.12.2022.

Таким чином, кількість непоставленого спортивного взуття складає 3 299 пар, що не заперечується ТзОВ «Джома Україна».

31.01.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією на загальну суму 5 472 739,61 грн, в якій зазначив, що на підставі п. 7.3.2. договору Міноборони нарахувало пеню за несвоєчасно поставлений товар на суму 849 259,61 грн та штраф у розмірі 7% від ціни договору за прострочення понад 30 днів у сумі 1 198 680,00 грн, а також згідно із п. 7.3.7. договору нараховано штраф у розмірі 20% від суми договору за відмову від виконання свого зобов`язання щодо повної поставки товару у сумі 3 424 800,00 грн.

У відповіді на цю претензію №263 від 17.02.2023 ТзОВ «Джома Україна» погодилося із позивачем щодо порушення взятих на себе зобов`язань за договором №286/3/22/318 від 12.08.2022, водночас повідомило, що може перерахувати штраф у розмірі 706 953,33 грн.

Однак, не погоджуючись із розрахунком відповідача, Міністерство оборони України звернулося до суду із цим позовом, в якому просить суд стягнути із ТзОВ «Джома Україна» пеню у розмірі 849 259,61 грн, штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% від ціни договору у сумі 1 198 680,00 грн та штраф за відмову від виконання договору у повному обсязі у розмірі 20% від суми договору у розмірі 3 424 800,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом вище встановлено, що 12.08.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №286/3/22/318 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого відповідач зобов`язався у 2022 році поставити позивачу 20 000 пар спортивного взуття (кросівки спортивні) на загальну суму 17 124 000,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно із положеннями п. 1.3. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:

- строки (терміни) постачання - до 19.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 12 500, ціна за одиницю товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 8 918 750,00 грн;

- строки (терміни) постачання - до 30.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 7 500, ціна за одиницю товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 5 351 250,00 грн.

Разом із тим, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останній взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки товару у встановлені договором строки не виконав, зокрема відповідач здійснив поставку лише 16 701 пару спортивного взуття на загальну суму 14 299 396,20 грн, при цьому, залишилось непоставленими 3 299 пар спортивного взуття на суму 2 824 603,80 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконанняі з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Джома Україна» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором №286/3/22/318 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.08.2022 щодо своєчасної та повної поставки товару не виконало.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане із виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи із положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/545/17 від 11.05.2018.

Судом встановлено, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов`язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що ця норма носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

У пункті 7.3.2. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів із постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

У разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору (п. 7.3.7. договору).

Суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу у розмірі 7% від ціни договору, нарахованого на підставі п. 7.3.2 договору, а також штрафу у розмірі 20% від ціни договору нарахованого на підставі п. 7.3.7. договору встановив, що вони є арифметично вірними, що має наслідком їх задоволення.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, що штраф має бути розраховано не від ціни договору, а від ціни фактично поставленого товару, оскільки, як зазначено судом вище, ці розрахунки здійснені у відповідності до п. 7.3.2. та п. 7.3.7. договору та відповідають положенням ч. 3 ст. 6 ЦК України.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача із посиланням на те, що ТзОВ «Джома Україна» не відмовляється від виконання договору щодо поставки товару у повному обсязі, оскільки як встановлено судом вище, пунктом 11.1. договору передбачено, що договір №286/3/22/318 діє до 31.12.2022 (включно), при цьому у п. 11.2. договору сторонами погоджено, що після закінчення терміну дії договору, товар визначений у п. 1.3. не підлягає постачанню позивачу, відтак з огляду на те, що відповідачем не поставлено товар у повному обсязі до закінчення дії договору, суд погоджується із доводами позивача, що ТзОВ «Джома Україна» відмовилось від виконання своїх зобов`язань по договору, що тягне за собою застосування відповідних штрафних санкцій згідно із п. 7.3.7. договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну поставку товару, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.

Ураховуючи встановлені вище обставини, суд вважає позовні вимоги Міністерства оборони України обґрунтованими, доведеними належним чином, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (03110, місто Київ, вулиця Олексіївська, будинок 3; ідентифікаційний код 37888588) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) 849 259 (вісімсот сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 61 коп. - пені, 1 198 680 (один мільйон сто дев`яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. - штрафу у розмірі 7% від ціни договору, 3 424 800 (три мільйони чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. - штрафу у розмірі 20% від ціни договору та 82 091 (вісімдесят дві тисячі дев`яносто одну) грн 09 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 04.03.2024.

Суддя В.В. Бондарчук