Постанова

від 12.09.2024 по справі 910/15035/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа№ 910/15035/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.09.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024

у справі № 910/15035/23 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна"

про стягнення 5 472 739,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Міністерство оборони України (далі - Міноборони, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (далі - ТОВ «Джома Україна», відповідач, скаржник) про стягнення 5 472 739,61 грн, у тому числі: 849 259,61 грн - пені, 1 198 680,00 грн - штрафу (за прострочення понад 30 днів) та 3 424 800,00 грн - штрафу (за односторонню відмову від виконання правочину), у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22-318 від 12.08.2022.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/15035/23 позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна на користь Міністерства оборони України 849 259 грн 61 коп. - пені, 1 198 680 грн 00 коп. - штрафу у розмірі 7% від ціни договору, 3 424 800 грн 00 коп. - штрафу у розмірі 20% від ціни договору та 82 091 грн 09 коп. - судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу у розмірі 7% від ціни договору, нарахованого на підставі п. 7.3.2 договору, а також штрафу у розмірі 20% від ціни договору нарахованого на підставі п. 7.3.7. договору встановив, що вони є арифметично вірними, що має наслідком їх задоволення.

Водночас, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну поставку товару, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з рішенням місцевого Господарського суду 05.04.2024 о 13:47 на електрону пошту Північного апеляційного господарського надійшла апеляційна скарга (в.х№09.1-04.1/2571/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/15035/23, в якій скаржник просить суд задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення суду по справі. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У своїй апеляційнй скарзі скаржник визнає, що частину продукції поставив із порушенням встановленого у договорі строку, а частину товару не поставило, при цьому, просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені та вказує на арифметично невірний розрахунок штрафу у розмірі 7% від ціни договору.

Крім того, скаржник стверджує, що нарахування штрафу у розмірі 20% від суми договору є неправомірним, оскільки відповідач не відмовляється від виконання договірних зобов`язань.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

07.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що рішення суду є цілком обґрунтованим та правомірним.

22.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечує проти доводів, викладних у відзиві на апеляційну скаргу.

04.07.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання Міністерство оборони України надати відповідь на адвокатський запит №1-30.04-2024 та надати відповідь на запитання, перелік яких викладено у відповідному адвокатському запиті, яке залишено колегією суддів без розгляду як таке, що подано з порушенням ч. 2 ст. 207 ГПК України.

29.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/15035/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження у справі №910/15035/23.

22.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали по справі №910/15035/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу (в.х№09.1-04.1/2571/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/15035/23 залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків 10 днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна" 30.04.2024 надійшла заява, в якій скаржник посилається на нестабільну роботу підсистеми "Електронного суду", що в свою чергу могло б призвести до несвоєчасного подання апеляційної скарги та доданих до неї додатків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/15035/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2024.

06.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкладено розгляд справі №910/15035/23 на 04.07.2024.

04.07.2024 у судовому засіданні оголошено перерву на 01.08.2024.

01.08.2024 у судовому засіданні оголошено перерву на 29.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 відкладено розгляд справі №910/15035/23 на 12.09.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного провадження з`явилися в судове засідання 12.09.2024 та надалі свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи клопотання про відкладення та неявку учасників апеляційного провадження, дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.08.2022 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (далі - постачальник) укладено договір №286/3/22/318 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого постачальник зобов`язався у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

У п. 1.1. договору визначено, що предмет договору - спортивне взуття (18820000-3) (кросівки спортивні).

Згідно із п. 1.3. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:

- строки (терміни) постачання - до 19.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 12 500 шт., ціна за одиницю товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 8 918 750,00 грн;

- строки (терміни) постачання - до 30.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 7 500 шт., ціна за одиницю товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн із врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 5 351 250,00 грн.

Загальна кількість товару - 20 000 пар спортивного взуття.

Ціна цього договору становить 17 124 000,00 грн, в тому числі ПДВ 2 854 000,00 грн (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 7.3.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (пункт 2.1.).

Пунктом 7.3.7. договору передбачено, у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно). Після закінчення терміну дії договору, товар визначений у п. 1.3. не підлягає постачанню замовнику за цим договором, документи визначені п. 3.4. замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації (п. 11.1. та п. 11.2. договору).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки товару у встановлені договором строки виконав неналежним чином, зокрема відповідачем здійснено поставку 16 701 пари спортивного взуття на загальну суму 14 299 396,20 грн:

- 24.10.2022 поставлено 1 958 пар спортивного взуття на загальну суму 1 676 439,60 грн згідно із видатковою накладною №354 від 24.10.2022, прострочення складає 34 дні;

- 31.10.2022 поставлено 420 пар спортивного взуття на загальну суму 359 604,00 грн згідно із видатковою накладною №364 від 28.10.2022, прострочення складає 41 день;

- 16.11.2022 поставлено 684 пар спортивного взуття на загальну суму 585 640,80 грн згідно із видатковою накладною №378 від 16.11.2022;

- 23.11.2022 поставлено 1 656 пар спортивного взуття на загальну суму 1 417 867,20 грн згідно із актом приймання-передачі №Р-1752 від 23.11.2022;

- 23.11.2022 поставлено 1 054 пар спортивного взуття на загальну суму 902 434,80 грн згідно з актом приймання-передачі №Р-1751 віл 23.11.2022;

- 27.12.2022 поставлено 3 497 пар спортивного взуття на загальну суму 2 994 131,40 грн згідно з актом приймання-передачі №Р-2101 від 27.12.2022.

Таким чином, кількість непоставленого спортивного взуття складає 3 299 пар, що не заперечується ТзОВ «Джома Україна».

31.01.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією на загальну суму 5 472 739,61 грн, в якій зазначив, що на підставі п. 7.3.2. договору Міноборони нарахувало пеню за несвоєчасно поставлений товар на суму 849 259,61 грн та штраф у розмірі 7% від ціни договору за прострочення понад 30 днів у сумі 1 198 680,00 грн, а також згідно із п. 7.3.7. договору нараховано штраф у розмірі 20% від суми договору за відмову від виконання свого зобов`язання щодо повної поставки товару у сумі 3 424 800,00 грн.

У відповіді на цю претензію №263 від 17.02.2023 ТзОВ «Джома Україна» погодилося із позивачем щодо порушення взятих на себе зобов`язань за договором №286/3/22/318 від 12.08.2022, водночас повідомило, що може перерахувати штраф у розмірі 706 953,33 грн.

Однак, не погоджуючись із розрахунком відповідача, Міністерство оборони України звернулося до суду із цим позовом, в якому просить суд стягнути із ТОВ «Джома Україна» пеню у розмірі 849 259,61 грн, штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% від ціни договору у сумі 1 198 680,00 грн та штраф за відмову від виконання договору у повному обсязі у розмірі 20% від суми договору у розмірі 3 424 800,00 грн.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як зазначалось колегією суддів вище, що 12.08.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №286/3/22/318 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого відповідач зобов`язався у 2022 році поставити позивачу 20 000 пар спортивного взуття (кросівки спортивні) на загальну суму 17 124 000,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно із положеннями п. 1.3. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:

- строки (терміни) постачання - до 19.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 12 500, ціна за одиницю товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 8 918 750,00 грн;

- строки (терміни) постачання - до 30.09.2022 включно, загальна кількість, яку необхідно поставити (пар) - 7 500, ціна за одиницю товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 713,50 грн, ціна товару в грн з врахуванням маркування тари (упаковки), вантажних робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 5 351 250,00 грн.

Разом із тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується скаржником у своїй апеляційній скарзі, останній взяті на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки товару у встановлені договором строки не виконав, зокрема відповідач здійснив поставку лише 16 701 пару спортивного взуття на загальну суму 14 299 396,20 грн, при цьому, залишилось непоставленими 3 299 пар спортивного взуття на суму 2 824 603,80 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконанняі з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Джома Україна» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором №286/3/22/318 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.08.2022 щодо своєчасної та повної поставки товару не виконало.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане із виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи із положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/545/17 від 11.05.2018.

Судом встановлено, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов`язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що ця норма носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

У пункті 7.3.2. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів із постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

Суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу у розмірі 7% від ціни договору, нарахованого на підставі п. 7.3.2 договору, цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що вони є арифметично вірними, що має наслідком їх задоволення.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що штраф має бути розраховано не від ціни договору, а від ціни фактично поставленого товару, оскільки, як зазначено колегією суддів вище, ці розрахунки здійснені у відповідності до п. 7.3.2. та відповідають положенням ч. 3 ст. 6 ЦК України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 849 259,61 грн. - пені та 1 198 680,00 грн. - штрафу у розмірі 7% від ціни договору.

У свою чергу, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 424 800,00 грн - штрафу (за односторонню відмову від виконання правочину), суд першої інстанції керувався тим, що з огляду на те, що відповідачем не поставлено товар у повному обсязі до закінчення дії договору, суд першої інстанції погодився із доводами позивача, що ТОВ «Джома Україна» відмовилось від виконання своїх зобов`язань по договору, що тягне за собою застосування відповідних штрафних санкцій згідно із п. 7.3.7. договору.

Проте, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з от. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, які передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Ані умовами договору, ані чинним законодавством України не встановлено, що сторона договору звільняється від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання у разі порушень строків виконання своїх зобов`язань іншою стороною.

Крім того, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення, господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як викладено у п. 7.3.7. Договору у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник, зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20 % від суми Договору.

У той самий час, розділом IX Договору визначено підстави для припинення Договору якими є: домовленість сторін, продовження строку дії обставин непереборної сили більш як 30 днів, закінчення строку дії Договору

Пунктом 11.2. визначено, що після закінчення терміну дії Договору (після 31.12.2023) товар визначений в п. 1.3. не підлягає Постачанню Замовнику за цим Договором.

Як визначено вище за змістом наведеного пункту (7.3.7) сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 % від ціни договору саме за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов`язань щодо поставки продукції. Проте, в даному випадку суд першої інстанції недопоставку в строк (а не відмову від неї) визнав відмовою від виконання зобов`язання.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі. Таким чином, для одностороньої відмови від Договору Постачальник повинен був вчинити активні дії, тобто, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19).

Цивільний кодекс України передбачає три основні види односторонньої відмови від договору:

- як санкцію за порушення умов договору другою стороною;

- як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно- правової відповідальності;

- як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.

В усіх перерахованих випадках одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення або розірвання, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору у суді, який може визнати її неправомірною (правомірною) і визнати на вимогу однієї із сторін договір розірваним із застосуванням відповідних правових наслідків до винної сторони. Якщо ж відмова безпідставна, суд може на вимогу позивача зобов`язати виконати договір, за винятком тих випадків, коли законом стороні надається безумовне право на відмову від договору або визнати його розірваним.

Так колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наяве підтвердження резерву на складі Виробника 3300 пар взуття для потреб позивача (Додаток 6 відзиву, та в матеріалах Позову).

Крім того, Законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. При чому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, зокрема в разі, якщо зі змісту акта цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень або виражатися за допомогою інших правових засобів.

Колегія суддів зазначає, що одностороння відмова від виконання зобовязань не відувалась виходячи з того, що для можливості односторонньої відмови від зобов`язання необхідною є наявність одночасно двох умов:

1) порушення зобов`язання, тобто його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК). Тобто в разі належного виконання сторонами зобов`язання жодна з них не вправі відмовитися від зобов`язання в односторонньому порядку,

2) встановлення можливості односторонньої відмови в договорі або в законі.

Одностороння відмова від зобов`язання може бути наслідком порушення зобов`язання, визначеним договором на підставі принципу свободи договору (ст. 627 ЦК). Такий наслідок порушення зобов`язання може бути передбачений законом.

Вибір особою такого наслідку порушення боржником зобов`язання, як відмова, не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення. Тобто така сторона додатково має відшкодувати завдані порушенням збитки та сплатити неустойку, якщо вона передбачена договором або законом.

Відмова від зобов`язання означає односторонню волю кредитора. Він повідомляє боржника про свою відмову і з цього моменту зобов`язання вважається припиненим,

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції передчасно визнав факт недопоставки товару до кінця строку Договору фактом одностороньої відмови від Договору, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20% штрафу у сумі 3 424 800,00 грн. є необгрнутованими та безпідставними.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну поставку товару, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 424 800,00 грн - штрафу.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 26 9, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джома Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/15035/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/15035/23 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (03110, місто Київ, вулиця Олексіївська, будинок 3; ідентифікаційний код 37888588) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) 849 259 (вісімсот сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 61 коп. - пені, 1 198 680 (один мільйон сто дев`яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. - штрафу у розмірі 7% від ціни договору та 30 719 (тридцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн 09 коп. - судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.»

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джома Україна» (03110, місто Київ, вулиця Олексіївська, будинок 3; ідентифікаційний код 37888588) 77 058 (сімдесят сім тисяч п`ятдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/15035/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 07.10.2024. (після виходу суддів Гаврилюка О.М. та Ткаченка Б.О. з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк