Рішення

від 27.02.2024 по справі 914/3376/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 Справа № 914/3376/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства «Ігнарт», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль», м. Львів,

про: стягнення 221 351,32 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатович І.Й., Ігнатович Ю.І.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Приватне підприємство «Ігнарт» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль» про стягнення 221 351,32 грн.

Ухвалою від 04.12.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 16.01.2024.

Судове засідання призначене на 16.01.2024 о 11:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду 16 січня 2024 з 10 год.38хв. до 11 год.56хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду.

Ухвалою від 16.01.2024 суд призначив розгляд справи на 06.02.2024.

Ухвалою від 06.02.2024 суд відклав розгляд справи на 27.02.2024.

26.02.2024 позивачем подано розрахунок заборгованості відповідача за опалення орендованих приміщень (Вх. № 5501/24).

В судове засідання 27.02.2024 з`явився представник позивача, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити, представник відповідача не з`явився, причин неявки не вказав, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання явки не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвали у справі направлялись Відповідачу на юридичну адресу ТОВ «Візарт-текстиль» зазначену у позовній заяві та державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79012, м. Львів, вул. Скрипника, 17/1.

Згідно трекінг номеру АТ «Укрпошта» 0600067272630 ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 12.01.2024.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 27.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.11.2020 року між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль» укладено договір оренди нежитлових приміщень № 8. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3395/22 від 20.03.2023. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень №8 від 01.11.2020 року, укладений між Приватним підприємством «Ігнарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль»; виселено ТОВ «Візарт-текстиль» з орендованого у позивача нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Зелена, 238, загальною площею 70 кв. м.

Попри рішення суду, об`єкт оренди повернуто позивачу лише 02.06.2023 року. Таким чином, з 20.04.2023 до 02.06.2023 відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об`єктом оренди за Договором. Зазначене зумовило звернення ПП «Ігнарт» з позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за договором №8 від 01.11.2020 та комунальних платежів в загальному розмірі 221 351,32 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Приватним підприємством «Ігнарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль» укладено Договір №8 оренди нежитлових приміщень від 01.11.2020 року, за яким орендодавець здає, а орендар приймає в орендне користування не житлові приміщення загальною площею 70м2, яке належить орендодавцю на правах приватної власності (п. 1. Договору).

Відповідно до п. 2 Договір набуває чинності з моменту його підписання і укладається на строк до « 31 жовтня 2021 р.».

Розрахунки за орендну плату проводяться по договірній ціні, що складає 8820,00 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять грн 00 коп) в місяць з ПДВ, плата буде нараховуватися моменту підписання Акту прийому - передачі приміщення (п. 3. Договору).

Згідно з п.19 Договору угода може бути розірваною по вимозі однієї з сторін, але не раніше як за один місяць після письмового попередження.

31.10.2021 року сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою викладено п.2 Договору оренди нежитлового приміщення №8 від 01 листопада 020 року у наступній редакції: «Договір набуває чинності з моменту його підписання і укладається на строк до 31 жовтня 2022 р. Якщо жодна з сторін в місячний термін до закінчення договору не заявить про намір розірвати, договір, строк дії договору автоматично поновлюється на наступний рік (загальна тривалість дії договору не повинна перевищувати термін у три роки)».

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, ПП «Ігнарт» звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення №8 від 01 листопада 2020 року та виселення ТОВ «Візарт-текстиль» з орендованого нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. 238 загальною площею 70 кв. м.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2023 у справі №914/3395/22 розірвано договір оренди нежитлових приміщень №8 від 01.11.2020 року, укладений між ПП «Ігнарт» та ТОВ «Візарт-текстиль»; виселено ТОВ «Візарт-текстиль» з орендованого у позивача нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Зелена, 238, загальною площею 70 кв. м. Попри рішення суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль» повернуто об`єкт оренди лише 02.06.2023, що вбачається з долученої позивачем Постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2023 року.

Зазначене зумовило звернення приватного підприємства «Ігнарт» до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 221 351,32 грн, з яких 137 886,00 орендної плати за період з 01.01.2022 по 19.04.2023 року, 25 037,32 грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення з 20.04.2023 (день, наступний за днем набрання рішенням суду законної сили) по 02.06.2023 (дата повернення об`єкта оренди внаслідок виконавчих дій), 5628,00 грн заборгованість за прибирання території у відповідності до п. 4 Договору та 52800,00 грн заборгованості за послуги опалення нежитлового приміщення.

Оцінка суду.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами 01.11.2020 року Договір оренди № 8 нежитлових приміщень є договором найму (оренди) майна.

Як визначено ст.759, ч.1 ст.760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплачував орендну плату з січня 2022 року, що встановлено і рішенням у справі № 914/3395/22. Відтак позивач нарахував відповідачу за період з 01.01.2022 по 19.04.2023 року (дату набрання рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/3395/22 законної сили) орендні платежі в сумі 137 886,00 грн.

Документи на підтвердження сплати відповідачем зазначеної суми орендної плати чи заперечення щодо таких нарахувань суду не надано.

Здійснивши перерахунок розміру орендної плати згідно з заявленим позивачем періодом, з урахуванням ставки орендної плати 8820,00 грн за місяць (передбаченої п. 3 Договору) суд встановив, що позивачем вірно здійснено нарахування заборгованості за орендні платежі, яка підлягає до задоволення у повному обсязі.

Як зазначалось вище, укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.11.2020 був розірваний на підставі рішення суду від 20.03.2023 у справі № 914/3395/22, яке набрало законної сили 19.04.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відтак, після 19.04.2023 відповідач, користувався об`єктом оренди без правової підстави.

Згідно зі ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Так, у п. 11 Договору орендар зобов`язався утримувати приміщення, обладнання, інвентар в належному стані, проводити необхідний поточний ремонт за власний рахунок і після закінчення терміну договору, передати приміщення, обладнання, інвентар в належному стані по акту.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2023 року рішення суду від 20.03.2023 у справі № 914/3395/22 в частині зобов`язання ТОВ «Візарт текстиль» звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 70 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 238, виконано примусово, об`єкт оренди повернуто позивачу лише 02.06.2023 року.

Зазначене є підставою для нарахування неустойки в порядку ст. 785 ЦК України.

Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач після припинення договору оренди у встановлені договором строки об`єкт оренди не повернув та продовжував використовувати нерухоме майно, позивач правомірно нараховував відповідачу неустойку в порядку ст.785 ЦК України, в розмірі 25 038,32 грн за період з 20.04.2023 (день, наступний за днем набрання рішенням суду законної сили) по 02.06.2023 (дата повернення об`єкта оренди внаслідок виконавчих дій).

Щодо стягнення заборгованості комунальних та інших послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 договору оренди, крім орендної плати Орендар платить щомісячно компенсацію згідно з існуючих тарифів: за електроенергію, опалювання, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття оплата проводиться згідно з встановлених рахунків за існуючими тарифами, а також за прибирання прилеглої території оплата проводиться Орендодавцю в розмірі 360 грн на місяць з ПДВ.

За прибирання території позивач нарахував відповідачу 5628,00 грн за період з січня 2022 по 19 квітня 2023 року. Суд здійснивши перевірку нарахування заборгованості, зазначає, що така здійснена вірно, нарахована у відповідності до укладеного сторонами договору, відтак підлягає стягнення повністю у розмірі 5628,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за послуги опалення орендованого приміщення в розмірі 52800,00 грн за січень, лютий, березень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень 2023 року суд зазначає наступне.

Позивач нарахував заборгованість за надані послуги з опалення приміщення з розрахунку 6600,00 грн в місяць, зважаючи на те, що за грудень 2021 року (останній оплачений відповідачем платіж за опалення) становив 6600 грн. Відтак за 8 вищевказаних місяців позивач нарахував 52800,00 грн.

Суд звертає увагу, що згідно п. 4 договору оренди приміщення, орендар платить щомісячно компенсацію згідно існуючих тарифів, зокрема за опалювання, оплата проводиться згідно встановлених рахунків. Однак, в матеріалах справи відсутні рахунки на сплату послуг згідно існуючих тарифів, позивачем в позовній заяві не вказано який обсяг, вартість, розмір, порядок і умови нарахування за надання послуг з опалення орендованого приміщення.

У зв`язку з наведеним, встановити достовірну вартість наданих послуг з опалення за відсутності конкретно визначеної їх вартості та спожитого обсягу не вбачається за можливе.

Належних доказів надання ТОВ «Візарт текстиль» послуг з опалення, у відповідності до умов договору № 8 від 01.11.2020, матеріали справи не містять та суду не надано. Акти приймання-передачі послуг відсутні. Більш того, доказів надання позивачем послуг з опалення на суму 52800,00 грн. відповідачу, як і доказів фактичного користування відповідачем цими послугами матеріали справи також не містять. Позивач протягом всього періоду нараховує за тепло щомісячно 6600грн., однак даний платіж є змінний оскільки залежить від температурного режиму .

Разом з цим, до матеріалів справи не надано розрахунку заборгованості з наданням відомостей щодо вартості послуг, які мали надаватись відповідачу у визначений період.

Дослідивши зміст долучених до матеріалів справи доказів, як доказів надання послуг з опалення, суд зазначає, що такі є не належними та не допустимими доказами понесення витрат за договором №8 від 01.11.2020 за послуги з опалення приміщення у розмірі 52800,00 грн для їх відшкодування за рахунок Орендаря. Відтак суд відмовляє у стягненні таких.

Враховуючи вищенаведене, суд, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 168 551,32 грн, з яких 137 886,00 грн орендні платежі, 25037,32 грн неустойки, 5628,00 грн заборгованість за прибирання території. У задоволенні решти відмовити за безпідставністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на зазначене, на відповідача пропорційно задоволеним вимогам покладаються витрати на оплату судового збору в розмірі 2528,25 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візарт-текстиль» (79012, м. Львів, вул. Скрипника, 17/1, код ЄДРПОУ 43687384) на користь Приватного підприємства «Ігнарт» (79035, місто Львів, вул. Зелена, будинок 238, код ЄДРПОУ 20806060) 162 923,32 грн та 2528,25 грн судового збору.

3. В задоволенні решти відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2024 р.

Суддя Запотічняк О.Д.