Рішення

від 04.03.2024 по справі 920/10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2024м. СумиСправа № 920/10/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 920/10/24

за позовом: Сумської міської ради (40030, Сумська область, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 54 548,06 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича та просить стягнути 54 548,06 грн за використання частини земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га, а також 2 684,00 грн судового збору.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.01.2024 справу № 920/10/24 розподілено для розгляду судді Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою від 04.01.2024 у справі № 920/10/24 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/10/24; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх. № 268 від 16.01.2024), відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 площею 937,2 кв.м та для розміщення і обслуговування нежитлових приміщень використовує земельну ділянку площею 937,2 кв.м., а не 1963 кв.м. як зазначено у позовній заяві. Також, вважає безпідставним нарахування Сумською міською радою плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, оскільки у цей період плата за землю не нараховувалася та не сплачувалася в силу вимог Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану».

Позивачем відповідь на відзив відповідача не надана.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 348920713 від 03.10.2023 Фізичній особі - підприємцю Калюжному Сергію Івановичу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна загальною площею 973,2 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38/7.

Право власності на нерухоме майно набуте відповідачем ФОП Калюжним С.І. згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2010 року та договором про поділ нежитлових приміщень від 23.01.2017 року, відповідно до яких відповідач є власником майна - склад під літерою «Г-І», а саме: склад № 11 площею 231,1 кв.м., склад № 12 площею 742,1 кв.м., загальною площею 973,2 кв.м., що складає 58/1000 частки нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38.

Підставою для державної реєстрації був Договір про поділ нежитлових приміщень, серія та номер: 120, виданий 23.01.2017, видавник: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 02.10.2023 № НВ-0002050042023 за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38 розташована земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га, вид цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств промислової, машинобудівної та іншої промисловості. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4 725 940,35 грн.

Рішенням Сумської міської ради № 6453-МР від 26.02.2020 «Про надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агроімпорт ЛТД», Фізичній особі - підприємцю Калюжному Сергію Івановичу та Фізичній особі - підприємцю Горпенку Михайлу Віталійовичу на поділ земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38» відповідачу (разом з іншими особами) була надана згода на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6135 га з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 по вулиці Скрябіна, 38 в м. Суми.

Відповідачем наданий суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500669162023 від 22.12.2023 року про формування земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:006:0099 площею 0,1424 за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38, та заяви від 11.01.2024 року, адресовані Сумській міській раді, про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,1424 по вул. Скрябіна, буд. 38 у м. Суми терміном на 10 років. Проте, договір оренди земельної ділянки не був укладений.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив ФОП Калюжному С.І. лист від 01.06.2023 № 06.01-16/778, в якому останньому було запропоновано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звернення до Сумської міської ради з розробленою технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для її погодження та подальшого надання в оренду. У вказаному листі зазначено, що відповідачу необхідно звернутися до управління «ЦНАП у м. Суми» по вул. Британська, 21, з відповідною заявою. Про прийняте відповідачем рішення щодо укладення договору оренди, позивач просив повідомити департамент в місячний термін з дати отримання листа за допомогою будь - яких засобів телекомунікаційного зв`язку.

З відповіді Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 22.06.2023 № 4082/5/18-28-24-02-04, яка була адресована Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, вбачається, що стосовно відповідача відсутня інформація про сплату орендної плати та земельного податку за користування земельною ділянкою.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив відповідачу лист від 04.09.2023 № 06.01-16/1161 «Про визначення недоотриманого доходу», згідно з яким повідомив про нарахування недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 без державної реєстрації права користування нею. Згідно розрахунку розмір недоотриманих доходів за користування відповідачем земельною ділянкою за 2022 рік та з 01.01.2023 по 31.08.2023 (243 дні) складає 54 548,06 грн. У разі визнання розміру недоотриманих доходів запропоновано звернутись до Департаменту для укладення Договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів, у вигляді орендної плати за землю, Сумській міській територіальній громаді.

Докази на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача суми коштів за використання земельної ділянки суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 у підрозділі 10 розділу ХХ Кодексу п. 69.14 доповнено таким змістом: За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Платники орендної плати, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до статті 288 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за 2022 рік у строк до 31 грудня 2023 року.

При цьому річна сума платежу за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному цим підпунктом, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені підпунктом 283.1.9 пункту 283.1 та пунктом 283.2 статті 283 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені пунктом 288.8 статті 288 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Однак, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена норма Закону поширюється виключно на земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, які відповідачем щодо спірної земельної ділянки не сплачувалися.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Калюжний С.І. не обліковується як платник орендної плати та земельного податку (згідно інформації Головного управління Державної податкової служби у Сумській області), й з відповідача позивачем стягується за позовом недоотриманий дохід, а не зазначені платежі.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач пропонував відповідачу укласти договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38.

Матеріалами справи підтверджується, що нежитлове приміщення (58/1000 частки нерухомого майна) ФОП Калюжного С.І. розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га. Інформація щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання відповідачу у користування земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:006:0099 площею 0,1424 га суду не надана.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади в особі Сумської міської ради, є сформованою ділянкою та зареєстрована Державному земельному кадастрі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Сумської міської ради є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2684,00 грн згідно із платіжною інструкцією № 423 від 07.11.2023.

Отже суд дійшов висновку, що сума сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253) 54 548,06 грн (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот сорок вісім гривень 06 копійки) за використання частини земельної ділянки площею 0,6135 га, кадастровий номер 5910136600:03:006:0003, за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 без оформлення договору оренди, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 04.03.2024.

Суддя О.Ю. Соп`яненко