Постанова

від 12.12.2024 по справі 920/10/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м.Київ Справа№ 920/10/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Гончаренко О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича

на рішення Господарського суду Сумської області

від 04.03.2024

у справі № 920/10/24 (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Сумської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича

про стягнення 54 548,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича (далі - відповідач) безпідставно збережених коштів в сумі 54 548,06 грн. 06 коп. за використання частини земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га) без оформлення договору оренди.

Сумська міська рада вважає, що відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування частиною земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Сумська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Сумської міської ради.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, з тих підстав, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 площею 937,2 кв.м та для розміщення і обслуговування нежитлових приміщень використовує земельну ділянку площею 937,2 кв.м., а не 1963 кв.м. як зазначено у позовній заяві. Також, вважає безпідставним нарахування Сумською міською радою плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, оскільки у цей період плата за землю не нараховувалася та не сплачувалася в силу вимог Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ "Про внесення змін до підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі № 920/10/24 позов Сумської міської ради до Фізичної особи - підприємця Калюжного С.І. про стягнення 54 548,06 грн. задоволено повністю, а саме стягнуто з Фізичної особи - підприємця Калюжного С. І. на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253) 54 548,06 грн (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот сорок вісім гривень 06 копійки) за використання частини земельної ділянки площею 0,6135 га, кадастровий номер 5910136600:03:006:0003, за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 без оформлення договору оренди, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- ФОП Калюжний С.І. не обліковується як платник орендної плати та земельного податку (згідно інформації Головного управління Державної податкової служби у Сумській області), й з відповідача позивачем стягується за позовом недоотриманий дохід, а не зазначені платежі;

- матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач пропонував відповідачу укласти договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38;

- матеріалами справи підтверджується, що нежитлове приміщення (58/1000 частки нерухомого майна) ФОП Калюжного С.І. розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га. Інформація щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання відповідачу у користування земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:006:0099 площею 0,1424 га суду не надана;

- відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади в особі Сумської міської ради, є сформованою ділянкою та зареєстрована Державному земельному кадастрі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець Калюжний С.І. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі № 920/10/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з позивача на користь відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами заявлений до стягнення розмір грошових коштів за спірний період, не враховано, що на спірній земельній ділянці об?єкт нерухомості належить різним особам на праві приватної власності.

Скаржник наголошував, що:

- Сумська міська рада проводила розрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати виходячи з того, що відповідачу для обслуговування нежитлового приміщення площею 937,2 кв.м., яке розмішувалося на земельній ділянці загальною площею 0,6135 га, необхідна площа для його експлуатації та обслуговування розміром 1963 кв.м., проте, належних та допустимих доказів використання відповідачем земельної ділянки, на якій окрім майна позивача, розмішена нерухомість інших власників, саме площею 1963 кв. м. до суду не надано та безпідставно використано цю площу для розрахунку неодержаних доходів у розмірі орендної плати;

- на замовлення ФОП Калюжного С.І. розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38, в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003, була утворена земельна ділянка під належним ФОП Калюжному С.І. нежитловим приміщенням площею 0,1424 га з кадастровим номером 5910136600:03:006:0099, що підтверджує те, що для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення площею 937,2 кв.м. необхідна саме така площа, а не 1963 кв. м.;

- з огляду на те, що спірну суму безпідставно збережених коштів позивачем розраховано за період з 01.01.2022 по 31.08.2023 виходячи з площі земельної ділянки використовуваної відповідачем 1963 кв. м., судом першої інстанції всупереч приписів статей 86, 236 ГПК України не надано належної оцінки зазначеним вище доказам, що свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про доведеність розміру недоотриманої Сумською міською радою орендної плати, нарахованої стосовно земельної ділянки площею 1963 кв. м.;

- Розмір доходу відповідача у період з 01.01.2022 по 31.08.2023 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- Сумська міська рада для розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за 2022 рік використовує розмір нормативно грошової оцінки 4 725 940,35 грн., проте на підтвердження зазначеної суми не надає витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за період 01.01.2022 - 31.12.2022, який є належним і допустимим доказом підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у вказаному періоді, вказаний розмір не зрозуміло як був визначений позивачем, що позбавляє можливості перевірити обґрунтованість розміру відшкодування за період 01.01.2022-31.12.2022;

- судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази у вигляді витягу Держгеокадастру з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 за період 01.01.2022-31.12.2022, а тому нарахування суми орендної плати за вказаний період є повністю безпідставним;

- у матеріалах справи міститься витяг № НВ-0002050042023, сформований станом на 02.10.2023, дата проведення нормативної грошової оцінки - 16.08.2023, однак його до попереднього періоду неможливо застосовувати;

- оскільки розмір нормативної грошової оцінки в сумі 4 725 940,35 грн. підтверджений позивачем лише з 16.08.2023, відповідно, відсутні підстави для нарахування суми орендної плати за період з 01.01.2023 по 15.08.2023;

- проведення розрахунку суми орендної плати за землю за період з 01.03.2022 по 28.12.2022 є безпідставним, оскільки за вказаний період, згідно з п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ) не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та/або орендна плата).

Також, скаржник наголошує, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано правових висновків щодо недоведеності суми, яка підлягає стягненню з відповідача викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17, правових висновків щодо недоведеності площі використовуваної відповідачем земельної ділянки, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, правових висновків щодо необхідності підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калюжного С.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі №920/10/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/10/24. 03.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 920/10/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, справу № 920/10/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий: суддя Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження у справі №920/10/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Калюжного С.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024, вирішено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калюжного С.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі № 920/10/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу № 920/10/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 справу № 920/10/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Калюжного С.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л., розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калюжного С.І. на рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі № 920/10/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 направлено учасникам справи в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд», про що складено відповідні довідки.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що згідно з ст. 263 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 348920713 від 03.10.2023 Фізичній особі - підприємцю Калюжному Сергію Івановичу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна загальною площею 973,2 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38/7.

Право власності на нерухоме майно набуте відповідачем ФОП Калюжним С.І. згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.12.2010 року та договором про поділ нежитлових приміщень від 23.01.2017 року, відповідно до яких відповідач є власником майна - склад під літерою "Г-І", а саме: склад № 11 площею 231,1 кв.м., склад № 12 площею 742,1 кв.м., загальною площею 973,2 кв.м., що складає 58/1000 частки нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38.

Підставою для державної реєстрації був Договір про поділ нежитлових приміщень, серія та номер: 120, виданий 23.01.2017, видавник: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 02.10.2023 № НВ-0002050042023 за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38 розташована земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га, вид цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств промислової, машинобудівної та іншої промисловості. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4 725 940,35 грн.

Рішенням Сумської міської ради № 6453-МР від 26.02.2020 "Про надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", Фізичній особі - підприємцю Калюжному Сергію Івановичу та Фізичній особі - підприємцю Горпенку Михайлу Віталійовичу на поділ земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38" відповідачу (разом з іншими особами) була надана згода на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6135 га з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 по вулиці Скрябіна, 38 в м. Суми.

Відповідачем наданий суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500669162023 від 22.12.2023 про формування земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:006:0099 площею 0,1424 за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38, та заяви від 11.01.2024 року, адресовані Сумській міській раді, про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,1424 по вул. Скрябіна, буд. 38 у м. Суми терміном на 10 років. Проте, договір оренди земельної ділянки не був укладений.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив ФОП Калюжному С.І. лист від 01.06.2023 № 06.01-16/778, в якому останньому було запропоновано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звернення до Сумської міської ради з розробленою технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для її погодження та подальшого надання в оренду. У вказаному листі зазначено, що відповідачу необхідно звернутися до управління "ЦНАП у м. Суми" по вул. Британська, 21, з відповідною заявою. Про прийняте відповідачем рішення щодо укладення договору оренди, позивач просив повідомити департамент в місячний термін з дати отримання листа за допомогою будь - яких засобів телекомунікаційного зв`язку.

З відповіді Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 22.06.2023 № 4082/5/18-28-24-02-04, яка була адресована Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, вбачається, що стосовно відповідача відсутня інформація про сплату орендної плати та земельного податку за користування земельною ділянкою.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив відповідачу лист від 04.09.2023 № 06.01-16/1161 "Про визначення недоотриманого доходу", згідно з яким повідомив про нарахування недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 без державної реєстрації права користування нею. Згідно розрахунку розмір недоотриманих доходів за користування відповідачем земельною ділянкою за 2022 рік та з 01.01.2023 по 31.08.2023 (243 дні) складає 54548,06 грн. У разі визнання розміру недоотриманих доходів запропоновано звернутись до Департаменту для укладення Договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів, у вигляді орендної плати за землю, Сумській міській територіальній громаді.

Докази на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача суми коштів за використання земельної ділянки - не надано, зокрема і в заявленому до стягнення розмірі, і матеріали справи таких доказів не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України , відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 80, 83, 90 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями ст. 122, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Відповідно до ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-ІХ від 15.03.2022 у підрозділі 10 розділу ХХ Кодексу п. 69.14 доповнено таким змістом: За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 « Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, Сумську міську територіальну громаду віднесено до території активних бойових дій за період з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Платники орендної плати, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до статті 288 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за 2022 рік у строк до 31 грудня 2023 року.

При цьому річна сума платежу за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному цим підпунктом, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені підпунктом 283.1.9 пункту 283.1 та пунктом 283.2 статті 283 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені пунктом 288.8 статті 288 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що вищезазначена норма Закону поширюється виключно на земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, які відповідачем щодо спірної земельної ділянки, - не сплачувалися.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ФОП Калюжний С.І. не обліковується як платник орендної плати та земельного податку (згідно інформації Головного управління Державної податкової служби у Сумській області), й з відповідача позивачем стягується за позовом недоотриманий дохід, а не зазначені платежі.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач пропонував відповідачу укласти договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади в особі Сумської міської ради, є сформованою ділянкою та зареєстрована Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи підтверджується, що дійсно, нежитлове приміщення (58/1000 частки нерухомого майна) ФОП Калюжного С.І. розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га., і інформація щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання відповідачу у користування земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:006:0099, площею 0,1424 га, - в матеріалах справи відсутня.

Проте, враховуючи наявні у справі докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними у справі більш вірогідними доказами підтверджується, що розмір земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:006:0003, який використовується відповідачем з порушенням земельного законодавства для обслуговування належного йому майна, складає площу саме 0,1424 га (що складає 23,21 % від загальної площі земельної ділянки), виходячи з якої і має бути здійснено відповідний обрахунок недоотриманого доходу. При цьому, виходячи з наявних у справі доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 4 725 940,35 грн. (витяг НВ -9926190162023) та застосування 1,5 відсотку від такого, за розрахунком суду апеляційної інстанції за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 (за заявлені позивачем 243 дні), сума недоотриманого доходу складає 10 969,36 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В решті вимог в цій частині щодо стягнення 4 131,39 грн. недоотриманого доходу за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 (за заявлені позивачем 243 дні) слід відмовити за необгрунтованістю.

Також, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39 447,31 грн. недоотриманого доходу за 2022 рік - також задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що у заявлений період розмір нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки складав саме 4 109 513,35 грн., і позивачем до матеріалів позову такого доказу не долучено. Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказана сума міститься дописаною «від руки» у витязі НВ -9926190162023 від 16.08.2023, проте, жодним посвідчувальним написом та підписом уповноваженої особи такий напис не посвідчено. З огляду на викладене, заявлений позивачем до стягнення 39 447,31 грн. недоотриманого доходу за 2022 рік - не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Сумської міської ради є обґрунтованими, проте такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 10 969,36 грн. недоотриманого доходу за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 (за заявлені позивачем 243 дні). В решті вимог позивача слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з урахуванням мотивів даної постанови, у зв`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру присуджених до стягнення сум, у зв?язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10 969,36 грн. недоотриманого доходу за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 (за заявлені позивачем 243 дні). В решті вимог позивача слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 539,74 грн. за подачу позову до суд першої інстанції, з покладенням решти судового збору за подачу позову на позивача;

- з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 809,61 грн. за подачу апеляційної скарги, з покладенням решти судового збору за подачу апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калюжного Сергія Івановича на рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі № 920/10/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2024 у справі № 920/10/24 - змінити в частині розміру присуджених до стягнення сум.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253) 10 969 (десять тисяч дев?ятсот шістдесят дев?ять) грн. 36 коп. за використання частини земельної ділянки площею 0,6135 га, кадастровий номер 5910136600:03:006:0003, за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38 без оформлення договору оренди, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 539 (п?ятсот тридцять дев?ять) грн 74 коп.

В решті вимог - відмовити.

4. Стягнути з Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253) на користь Фізичної особи - підприємця Калюжного Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 809 (вісімсот дев?ять) грн. 61 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. В решті судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги залишити за сторонами.

6. Матеріали справи №920/10/24 повернути до Господарського суду Сумської області, доручивши видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв