Рішення

від 19.02.2024 по справі 921/573/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/573/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "КОТЛОМОНТАЖ", м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СОПІЛЬЧЕ, м.Тернопіль

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання поновленими договорів оренди землі, зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

позивача: Майка А.Б., адвокат, ордер серія ВО №1051623 від 22.08.2023;

відповідача: Друзюк Р.М., юрисконсульт, довіреність №292/01 від 19.07.2021;

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Варода П.Б., адвокат, ордер серії ВО №1061635 від 09.10.2023.

Зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "КОТЛОМОНТАЖ" звернулося 23.08.2023 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№617) з позовом до Тернопільської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення двадцять восьмої сесії Тернопільської міської ради №8/28/99 від 28.07.2023 Про припинення права користування земельними ділянками ПАТ Котломонтаж, визнання поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договорів оренди землі, укладених між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством Котломонтаж 14.08.2008, зареєстрованих в Книзі записів засвідчення факту реєстрації за №3178 та №3177, відповідно; зобов`язання уповноваженого керівника Тернопільської міської ради укласти із ПАТ Котломонтаж додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі від 14.08.2008 №3177 та №3178 без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування позову позивач посилається на дотримання ним встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку поновлення договорів оренди, зокрема на звернення до відповідача до закінчення строку дії договорів з метою реалізації переважного права на їх поновлення, з відповідною заявою та проектами додаткових угод. Проте додаткові угоди між сторонами укладені не були. Також після закінчення строку дії договорів позивач продовжує користуватися земельними ділянками, належним чином виконує умови договорів, що є підставою для укладення додаткових угод до договорів оренди землі.

Однак, Тернопільською міською радою відмовлено у поновленні договорів оренди землі з посиланням на обставини, встановлені судом у справі №921/15/22. Законність листів-повідомлень від 14.02.2023 та 29.06.2023 про відмову у поновленні договорів оренди землі на новий строк, були предметом судового розгляду у господарських справах №921/410/23 та №921/492/23 відповідно.

Прийняте міською радою рішення від 28.07.2023 вважає протиправним, просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням строку, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення договорів.

Заперечення відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера від 28.09.2023 (вх.№7825 від 28.09.2023) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, посилаючись на невірне застосування позивачем до спірних правовідносин положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Вважає, що в даному випадку питання поновлення договорів регулюються нормами статті 126-1 Земельного кодексу України, з огляду на те, що до спірних правочинів вносилися зміни згідно додаткових угод від 03.02.2021, тобто після 16.07.2020 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству").

Крім того, зазначає, що визначений статтею 126-1 ЗК України порядок припинення договірних відносин не був реалізований міською радою шляхом звернення до державного реєстратора із заявою про відмову у поновленні договорів через те, що відповідне речове право оренди позивачем не було зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з листа Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 26.04.2023.

Не вчинення дій по реєстрації свого речового права без поважних причин, на думку представника міської ради, свідчить про відмову орендаря від власного переважного права на поновлення договору оренди. Відтак право оренди земельних ділянок після спливу строку договорів не підлягає поновленню як таке, що не було зареєстроване.

Під час укладення договорів оренди земель позивачем було надано раді як Орендодавцю недостовірну інформацію та вказано про розташування на цих ділянках торгових об`єктів по реалізації товарів промислової групи, тобто об`єктів нерухомого майна, що надало міській раді право передати земельні ділянки в оренду без проведення земельних торгів. Однак в подальшому, зокрема у рішенні господарського суду Тернопільської області від 29.06.2022 у справі №921/15/22, було встановлено порушення позивачем ст.124 Земельного кодексу України.

Лист-повідомлення, зокрема від 05.12.2022 до Тернопільської міської ради не надходив, а долучений фіскальний чек про надіслання поштового відправлення №4602510412979 свідчить про відправку та отримання 06.12.2023 міською радою за довіреністю іншого, датованого через рік листа від 05.12.2023. Натомість, Тернопільською міською радою належним чином повідомлено позивача про відмову у продовженні договорів оренди землі та про їх припинення у зв`язку з закінченням терміну дії (листи №3097-Ю/2023 від 14.02.2023, №9764-Ю/2023 від 25.04.2023, № 15075-Ю/2023 від 29.06.2023).

Пояснення третьої особи.

У поясненнях третьої особи щодо позову без номера від 02.11.2023 (вх.№8848 від 03.11.2023) ТОВ "СОПІЛЬЧЕ" та його представник в судових засіданнях позовні вимоги вважає необґрунтованими, посилаючись, зокрема на недотримання позивачем процедури реалізації свого переважного права на поновлення договорів оренди землі, адже Товариство не звернулося до Тернопільської міської ради з відповідним повідомленням у спосіб та строк, визначений законом.

Вважає, що договори оренди землі, укладені між позивачем та відповідачем у справі, не підлягають поновленню, оскільки відповідно до статей 125, 126 ЗК України, ч. 2 статті З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право оренди земельних ділянок позивача після спливу строку договорів не підлягає поновленню, якщо таке право не було зареєстроване.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.10.2023, в порядку ст. 50 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «СОПІЛЬЧЕ», як особу якій належить право сервітутного користування спірною земельної ділянкою, площею 0,0450га.

Ухвалою суду від 16.11.2023 строк підготовчого провадження у справі продовжено в порядку ч. 3 ст.177 ГПК України.

У підготовчих засіданнях неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 11.01.2024, про що постановлено ухвалу, котра занесена до протоколу судового засідання від 26.12.2023.

Протокольною ухвалою від 26.12.2023 судом частково задоволено клопотання позивача про долучення до справи додаткових доказів, а саме долучено копії платіжних доручень № 1151 від 06.10.2023, № 1169 від 07.11.2023; № 1195 від 07.12.2023 про сплату орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 11.01.2024, на підставі частини 4 ст.170 ГПК України повернуто без розгляду клопотання відповідача від 11.01.2024 (вх.№289 від 11.01.2024) про проведення судового засідання без участі представника Тернопільської міської ради.

Ухвалою від 11.01.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 01.02.2024, в якому оголошувалася перерва до 15.02.2024 та пізніше до 19.02.2024.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті позову з посиланням на докази, долучені до справи та, які були предметом дослідження у судовому засіданні по розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 19.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

24.07.2008 між Тернопільською міською радою як Орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством Котломонтаж як Орендарем, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж", укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого Орендодавець, на підставі рішення міської ради від 26.06.2008 року № 5/18/75 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м.Тернополі за адресою вул. Митрополита Шептицького -Оболоня.

Згідно п.2 договору в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 450,00 кв.м, в тому числі 450 кв.м. землі, які використовуються в комерційних цілях.

Відповідно до п.8, договір укладено терміном на п`ять років з 26 червня 2008 року по 26 червня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передана в оренду для розташування та обслуговування торгових об`єктів по реалізації товарів промислової групи (п.15 договору).

За пунктом 16 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 43 договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір зареєстровано у Тернопільській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 вересня 2008 року за № 040866100414. Факт державної реєстрації договору засвідчено шляхом внесення запису до Книги записів засвідчення факту реєстрації під № 3177 від 14.08.2008року.

Згідно додатку №1 до договору оренди (кадастровий план) кадастровий номер земельної ділянки № 6110100000:12:017:0014.

20.12.2010 на підставі пункту 163 додатку до рішення міської ради від 30 березня 2010 року № 5/33/92 сторонами підписано додаток до договору оренди землі від 24.07.2008, яким продовжено термін його дії до 26.06.2023.

03.02.2021 сторонами підписано додаткову угоду, якою внесено зміни до договору оренди землі в частині, що стосується нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати.

Цього ж дня, 24.07.2008 між Тернопільською міською радою як Орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством Котломонтаж як Орендарем, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариством Котломонтаж, укладено ще один договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець, на підставі рішення міської ради від 26.06.2008 року № 5/18/75 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 422,00 кв.м, яка знаходиться у м. Тернополі за адресою вул. Митрополита Шептицького Оболоня.

Умови обох договорів є ідентичними. Так, у їхніх пунктах 3 та 4 сторони вказали, що на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать Орендарю на праві колективної власності. Через земельну ділянку проходить каналізація. Водопровід, електрокабель, газопровід. Об`єкти нерухомого майна та інженерні мережі знаходяться у задовільному стані. Земельні ділянки передаються в оренду з об`єктами нерухомого майна, зазначеними в п.3.

Договір укладено терміном на п`ять років з 26 червня 2008 року по 26 червня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про подовжити його дію (п.8 договору).

Пунктом 43 договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Тернопільській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 вересня 2008 року за №040866100413. Факт державної реєстрації договору засвідчено шляхом внесення запису до Книги записів засвідчення факту реєстрації під № 3178 від 14.08.2008року.

Згідно додатку №1 до договору оренди (кадастровий план) земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6110100000:12:017:0015.

10 січня 2011 року сторонами підписано Додаток до договору, та, на підставі пункту 167 додатку до рішення міської ради від 30 березня 2010 року № 5/33/92, внесено зміни в пункт 8 договору, яким термін дії договору продовжено до 26.06.2023.

Також 03.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду про зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Як стверджує позивач, підприємство зверталося до міської ради з листом від 05.12.2022 в якому повідомляло про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014 та 6110100000:12:017:0015 на новий строк в порядку ст.33 Закону України «Про оренду землі», долучивши відповідні проекти додаткових угод про поновлення договору оренди землі.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів надіслання (вручення) вказаного листа міській раді і дана обставина позивачем не спростована.

У листі №3097-Ю/2023 від 14.02.2023 міською радою повідомлено про закінчення строку дії договорів оренди 26.06.2023, та про те, що після закінчення терміну їх дії, право користування земельними ділянками буде припинено та не продовжено.

У листі №9764-Ю/2023 від 25.04.2023 міською радою повідомлено додатково, з урахуванням листа № 3097-ю/2023 від 14.02.2023, про те, що вищезазначені договори оренди будуть припинені у зв`язку із закінченням терміну їх дії та враховуючи рішення Господарського суду Тернопільської області по справі № 92/15/22 від 29.06.2022, тому такі не продовжуватимуться на новий термін.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року у справі №921/410/23 відмовлено у задоволенні позову ПАТ "КОТЛОМОНТАЖ" про визнання незаконною відмови у поновленні договорів оренди землі, викладену у листі № 3097-Ю/2023 від 14.02.2023 через необґрунтованість вимоги та з посиланням на неефективний спосіб захисту порушеного права позивача. Дане судове рішення є чинним, набрало законної сили у встановленому порядку.

У надісланому листі від 24.05.2023 позивачем повідомлено про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі , до якого долучав проекти додаткових угод про поновлення договору оренди землі.

Як зазначено у листі-відповіді №15075-Ю/2023 29.06.2023, укладені договори оренди від 14.08.2008 щодо права користування земельними ділянками за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0014, 6110100000:12:017:0015 припиняють свою дію та не будуть продовжені на новий термін; рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2022 у справі №921/15/22 встановлено факт порушення норм Земельного кодексу України, а саме ст.124 Земельного кодексу України (передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах). Утім споруди, які знаходяться на земельних ділянках за адресою вул. Шептицького Оболоня є тимчасовими спорудами, а не об`єктами нерухомості.

З`ясовано, у провадженні господарського суду перебувала справа №921/15/22 за позовом Тернопільської міської ради до ПАТ "Котломонтаж", про визнання недійсними договорів оренди землі від 14.08.2008 за №3178 та №3177, вимоги обґрунтовувалися обставинами проведення Управлінням муніципальної інспекції Тернопільської міської ради обстеження території міста та виявлення факту розміщення на перехресті вулиць М.Шептицького Оболоня, по периметру ринку ПАТ "Котломонтаж" розміщення ряду тимчасових споруд, з яких здійснюється торгівля промисловими товарами.

У справі №921/15/22 судом констатовано наступні обставини:

- єдиним документально підтвердженим доказом розташування у 2008 році на спірній земельній ділянці споруд є Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію торгових об`єктів по реалізації торгів промислової групи за адресою: вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, затвердженого рішенням МВК №1011 від 10.09.2003. Цією Комісією встановлено, що торгові об`єкти являють собою комплекс торгових одноповерхових кіосків з металевого каркасу, обшитого вагонкою, покриттям шатровими дошками-консолями із прозорих полікарбонатних дисків, фундаменти стрічкові із монолітного бетону. Кількість кіосків 130 шт. Загальна торгова площа 445,9 кв. м.

На переконання суду, зазначені споруди станом на 24 липня 2008 року нерухомим майном щодо якого у відповідача існувало право власності не являлися, адже як об`єкти нерухомості у встановленому абз.3 ч.2 ст. 331 ЦК України порядку, не реєструвалися. Будь яких доказів, які б вказували на те, що на спірних земельних ділянках на вказану дату було розташоване інше нерухоме майно відповідача, матеріали справи не містять;

- уклавши спірні угоди, відповідач набув права оренди земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності без попередньо проведеного аукціону, що є порушенням законодавства у сфері земельних правовідносин, тобто ст. 124 Земельного кодексу України.

Утім, незважаючи на встановлені обставини порушення законодавства, судом в задоволенні позову відмовлено по причині пропуску радою строку позовної давності.

Інша відмова у поновленні договорів оренди землі, котра викладена радою у листі №15075-Ю/2023 від 29.06.2023, також оскаржувалася позивачем у справі (справа №921/492/23).

Рішенням суду від 22 листопада 2023 року у справі №921/492/23 відмовлено у позові про визнання незаконною відмови у поновленні на тих самих умовах і на той самий строк договорів оренди землі від 14.08.2008 №3178, №3177, укладених між Тернопільською міською радою та ПрАТ «Котломонтаж» через необґрунтованість вимоги та з посиланням на неефективний спосіб захисту порушеного права позивачем. Дане судове рішення є чинним, набрало законної сили у встановленому порядку.

28 липня 2023 року Тернопільською міською радою прийнято рішення за №8/28/99 "Про припинення права користування земельними ділянками ПрАТ "Котломонтаж" (https://ternopilcity.gov.ua/sesiya/rishennya-sesii/69840.html), яким вирішено: припинити Приватному акціонерному товариству «Котломонтаж» право користування земельною ділянкою, площею 0,0422га за кадастровим номером 6110100000:12:017:0015 за адресою вул.Андрея Шептицького-Оболоня (п.1 рішення); припинити у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено, договір оренди землі, укладений між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Котломонтаж», зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації, про що вчинено запис від 14.08.2008 року за №3178 (п.1.2 рішення); припинити Приватному акціонерному товариству «Котломонтаж» право користування земельною ділянкою, площею 0,0450га за кадастровим номером 6110100000:12:017:0014 за адресою вул. Андрея Шептицького-Оболоня (п.2 рішення); припинити у зв`язку із закінченням строку, на який укладено, договір оренди землі, укладений між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Котломонтаж», зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації, про що вчинено запис від 14.08.2008 року за №3177 (п.2.1 рішення); віднести земельні ділянки, вказані в п.1, 2 даного рішення, до земель не наданих у користування та не переданих у власність (п.3 рішення).

Як вбачається із преамбули даного рішення, підставою його прийняття визначено положення ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології.

10.08.2023 міською радою у листі №18334/2023, надісланому відповідачу, повідомлено останнього про прийняте рішення, долучивши його копію. Даний факт позивачем не заперечується.

23.08.2023 позивачем заявлено даний позов до суду з посиланням на необхідність захисту свого порушеного права на землекористування, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ради №8/28/99 від 28.07.2023 Про припинення права користування земельними ділянками ПАТ Котломонтаж; визнати поновленими на той самий строк і на тих самих умовах два договори оренди землі від 14.08.2008, зареєстровані в Книзі записів засвідчення факту реєстрації за №3178 та за №3177; зобов`язати уповноваженого керівника Тернопільської міської ради укласти із ПАТ Котломонтаж додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі без прийняття органом місцевого самоврядування рішення про поновлення договору оренди землі.

Позивач серед іншого зазначає, що в даній справі існують підстави для поновлення догорів оренди також й за ч.6ст. 33 Закону України «Про оренду землі», адже він продовжує користуватися даними земельними ділянками і на даний час та в повному обсязі сплачує орендну плату, про що свідчать долучені платіжні доручення.

В ході здійснення провадження судом з`ясовано, що 17.08.2023 на підставі рішення №8/28/107 від 28.07.2023 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, за адресою вул.Андрея Шептицького-Оболоня" (https://ternopilcity.gov.ua/sesiya/rishennya-sesii/69848.html), між Тернопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю СОПІЛЬЧЕ укладено договір про встановлення земельного сервітуту, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого товариству встановлено земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку, площею 0,0450га за кадастровим номером 6110100000:12:017:0014, яка знаходиться за адресою вул.Андрея Шептицького - Оболоня в м.Тернополі, в інтересах Сервітуарія для права іншого земельного сервітуту - розміщення тимчасових-споруд, без права забудови земельної ділянки. Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами зі строком дії з 28 липня 2023 року до 28 липня 2028 року. Дане речове право земельного сервітуту зареєстровано 05.09.2023 в Державному реєстрі речових прав, що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав №345762886 від 08.09.2023, відповіді №440009 від 07.02.2024.

На даний час у суді на розгляді перебуває справа за вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради №8/28/107 від 28.07.2023 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, за адресою вул.Андрея Шептицького - Оболоня"; визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту №б/н від 17.08.2023 та скасування державної реєстрації права земельного сервітуту Товариства з обмеженою відповідальністю Сопільче щодо земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 (запис в Реєстрі про інше речове право №51635652). На даний час провадження у справі №921/628/23 триває (в судовому засіданні по розгляду справи оголошено перерву до 06.03.2024).

Норми права та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 28.07.2023 Про припинення права користування земельними ділянками ПрАТ Котломонтаж, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

У разі порушення органами і посадовими особами місцевого самоврядування прав чи інтересів суб`єктів господарювання, що охороняються законом, як і при порушенні законних інтересів місцевого самоврядування суб`єктами господарювання, сторони цих відносин мають право звернутися за їх захистом до суду.

Згідно зі статтею 21 ЦК України, статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі укладеного у встановленому законом порядку договору оренди, за яким між сторонами виникають відповідні права та обов`язки.

За визначенням договору оренди землі, наведеним в ст.13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладені 24.07.2008 між міською радою та позивачем договори, котрі за змістом є ідентичними, за правовою природою є договорами найму (оренди), які містять всі необхідні істотні умови для даного виду правочинів, що надає їм чинності.

Частиною 3 ст.792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду).

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону).

При цьому права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору (ів) оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як то передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів).

Чинність укладених між сторонами договорів оренди землі від 24.07.2008 учасниками справи не оспорюється.

Наслідками закінчення строку дії договору оренди землі, згідно з ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.

Одночасно нормами ст.33 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди, було регламентовано порядок поновлення договору оренди землі на новий строк.

Частиною 1 наведеної норми Закону встановлювалось, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Так само і в договорах оренди земельних ділянок, укладених у справі, передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 договорів).

Право на поновлення (пролонгацію) договору оренди землі - це визначене законом переважне право орендаря укласти договір оренди землі на новий строк, що виникає у разі належного виконання ним обов`язків за умовами договору та після закінчення строку договору оренди землі.

Як з положень Закону України "Про оренду землі", так і з положень наявних у матеріалах справи договорів оренди землі вбачається наявність у позивача переважного права поновлення договорів на новий строк, а отже, і легітимних очікувань під час дії договору(ів) на реалізацію їх положень та реалізацію такого права.

Утім, зазначене в жодному разі не свідчить про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Аналіз вищенаведених норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» свідчить, що обов`язковою передумовою укладання, припинення, зміни чи розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу місцевого самоврядування, представлене у формі відповідного рішення.

Предметом спору у даній справі є оскарження законності прийняття рішення міською радою № 8/28/99, згідно з яким позивачу припинено право користування земельними ділянками у зв`язку із закінченням строку, на який вони укладалися.

Порядок припинення права на землю регулюється главою 22 ЗК України, зокрема порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства врегульовано ст.144 ЗК України. Так, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.

У разі, якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про: розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Стаття 31 Закону про оренду землі також регулює питання припинення договору оренди землі, зокрема договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

В даному випадку оспорюваним рішенням міською радою припинено дію договорів оренди землі від 14.08.2008 у зв`язку із закінченням строку, на який такі укладалися.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника міської ради в судових засіданнях, при прийнятті рішення міська рада керувалася встановленими фактами наявності порушень вимог земельного законодавства, котрі встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.06.2022 №921/15/22, а саме фактом передачі в оренду спірних земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, без проведення аукціону, адже споруди, які знаходяться на земельних ділянках за адресою вул.Шептицького-Оболоня за кадастровими номерами:6110100000:12:017:0015 та 6110100000:12:017:0014 є тимчасовими спорудами. При цьому рада керувалася нормами ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими врегульовано повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Поряд з цим, законодавством, яке діяло на момент укладення спірних Договорів, а також чинним законодавством визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім земельних ділянок на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч.2 ст. 124 ЗК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу передавалися в оренду земельні ділянки для розташування та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які йому належать на праві колективної власності, та зазначені в п.3 оскаржуваних договорів.

Натомість, судом встановлено обставини щодо відсутності на вказаних земельних ділянках саме об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу станом на 2008 рік (дата укладення договорів) і такі обставини встановлені рішенням господарського суду у справі № 921/15/22, відтак, в силу положень ч.4 ст. 75 ГПК України, при розгляді даної справи не потребують доведенню заново.

В свою чергу, ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Закріпивши у тексті ЦК України зазначений принцип законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Наведені вище обставини вказують, що позивачем у орендне користування земельні ділянки отримані з порушенням ним принципу добросовісності.

Натомість листів-повідомлень слідує, що орган місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, діючи в межах розумної та добросовісної поведінки у 2008 році надав земельні ділянки в оренду без проведення аукціону, а в подальшому, встановивши порушення закону, - відмовив орендарю в укладенні (продовженні) договорів на новий строк, повідомивши про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця припинити дію договорів.

При цьому у листах, зокрема від 25.04.2023 та від 29.06.2024, котрі скеровані орендарю у строк, до закінчення строку дії договорів, міська рада як на одну з підстав відмови у поновленні договорів оренди землі зсилалася на порушення орендарем вимог земельного законодавства, зокрема ст. 124 ЗК України, котрі встановлені судовим рішенням у справі № 921/15/22 від 29.06.2022, і такі мали місце у 2008 році під час укладення договорів оренди, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" захист прав орендаря на орендовану земельну ділянку забезпечується на рівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судовий захист у таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права.

У даній справі встановлені обставини свідчать про неналежну поведінку орендаря, а тому суд доходить висновку, що рада при прийнятті рішення діяла правомірно, згідно визначених законом повноважень та у спосіб, відповідно до алгоритму, встановленого ст. 33 Закону України «Про оренду землі», тому право позивача не підлягає відновленню.

Суд зауважує, що позивач своєчасно звернувся до відповідача із заявами щодо продовження договорів на новий строк, долучивши відповідні проекти угод. У свою чергу, відповідач, з урахуванням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 126-1 ЗК України повідомив орендаря щодо небажання продовжувати орендні правовідносини, тобто чітко та однозначно, а також заздалегідь висловив свою позицію і така була належним чином доведена до відома орендаря у листах.

Посилання позивача на прийняття оскаржуваного рішення міською радою 28.07.2023 з порушенням встановленого законом строку (строк на відмову орендодавця сплив 26.07.2023) не спростовує факту відсутності волі орендодавця на поновлення строку дії договорів, котрі були неодноразово висловлені Орендодавцем до закінчення терміну дії договорів та не може слугувати підставою для їх поновлення.

Відсутність волі орендодавця на поновлення строку дії договору очевидна, а твердження позивача щодо внесення підприємством орендної плати за користування земельними ділянками після закінчення дії договорів оренди, на думку суду не свідчать про фактичне користування земельними ділянками позивачем, а розцінюються як намагання узаконити відповідне право, якого не існує, адже воно припинилося 26.06.2023. Відтак і припинився обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належною орендодавцю ділянкою; така відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Окрім того, суд вважає, що спірні ділянки були вільними, оскільки в подальшому у серпні 2023 році передані міською в сервітутне користування третім особам з реєстрацією відповідного права в Державному реєстрі речових прав відповідно до укладених правочинів, котрі є чинними. Протилежного матеріали справи не містять і сторонами не зазначено.

Слід також зауважити, що відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, статті 19 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права..

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 27 вказаного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що ПАТ «Котломонтаж» не зверталось до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди вищевказаних земельних ділянок, відтак, у підприємства відсутні правові підстави вимагати поновлення договорів оренди земельних ділянок після спливу терміну їх дії, що також свідчить про відсутність у нього порушеного права.

Крім того, позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що на земельних ділянках площею 422,0кв.м. та 450,0 кв.м. розміщені об`єкти нерухомого майна, котрі належать на праві власності ПАТ «Котломонтаж», а отже, прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування, яке є предметом спору, жодне право позивача, яке б підлягало захисту судом. не порушено.

Враховуючи, що на спірних земельних ділянках відсутні об`єкти, які перебувають у власності позивача, то відповідно останній може набувати їх на загальних підставах, в порядку передбаченому Земельним Кодексом України.

З урахуванням викладеного, вимога про визнання протиправним та скасування рішення міської ради про припинення позивачу права користування земельними ділянками є необґрунтованою, відповідно до задоволення не підлягає.

Щодо вимог про визнання поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договорів оренди землі, то суд виходить з наступних мотивів.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон про оренду землі.

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Щодо доводів відповідача про те, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме правила, визначені у статті 126-1 ЗК України, оскільки до договорів оренди землі, сторонами вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод від 03.02.2021 року, в частині розміру орендної плати у зв`язку із встановленням нової нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої рішенням міської ради (а.с.11 та 18), то суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 та від 21.02.2024 у справі №906/1324/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин щодо укладення договорів оренди землі (26.06.2023), звернення позивача з позовом до суду (23.08.2023) діяла нова редакція Закону про оренду землі із внесеними змінами, а тому при вирішенні спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону про оренду землі, з урахуванням внесених змін, а не в редакції, чинній на момент укладання договору оренди як вказував позивач у справі.

Щодо захисту права орендаря на продовження орендних правовідносин стосовно земельних ділянок комунальної власності.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У даній справі, ПАТ «Котломонтаж» як користувач земельних ділянок з метою використання свого переважного права щодо укладення договорів оренди землі на новий строк відповідно до частин першоїп`ятої статті 33 Закону про оренду землі звернувся до міської ради із листом-повідомленням від 24.05.2023;

до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.07.2008 № 3178 та договору оренди землі від 24.07.2008 № 3177 (а.с. 27-29);

відомості про порушення позивачем умов договорів протягом їх дії (в частині сплати орендних платежів чи передачі в суборенду земельних ділянок тощо) матеріали справи не містять;

міська рада у відповідь від 29.06.2023, а також у листах від 14.02.2023 та від 25.04.2023 чітко висловила свої заперечення щодо не продовження в подальшому терміну дії вказаних договорів оренди землі, посилаючись на дві підстави 1/закінчення терміну, на які вони укладалися та 2/порушення вимог земельного законодавства при їх укладенні в 2008 році, що встановлено судовим рішенням № 921/15/22.

В подальшому дана позиція ради знайшла своє відображення у формі рішення №8/28/99 від 28.07.2023, котре судом визнано законним.

Суд зазначає, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Як зазначено судом вище, у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин (ст.3 ЦК України).

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, може відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього.

При цьому, орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права.

У даному спорі позивач хоч і дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, однак він не може вважатися таким, що набув право "правомірного очікування", адже його право оренди не було зареєстроване в Реєстрі речових прав. Крім того, впродовж дії договорів оренди відповідач в судовому порядку довів порушення позивачем закону, яким врегульовано порядок передачі земель в орендне пкорисутвання. Водночас, орендодавець сумлінно виконав свій обов`язок та висловив своєчасно та однозначно свою позицію про те, що не має наміру продовжувати з позивачем орендні правовідносини, обґрунтувавши таку позицію недобросовісною поведінкою відповідача.

За встановлених обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання поновленими на той самий строк і на тих самих умовах , договорів оренди землі , укладених 24.07.2008 між Тернопільською міською радою та Приватним акціонерним товариством Котломонтаж зареєстрованих 14.08.2008 в Книзі записів засвідчення факту реєстрації за №3178 та №3177 відповідно та про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, яким позивачу припинено право користування вказаними земельними ділянками у зв`язку із закінченням строку дії договорів оренди.

В частині вимоги про зобов`язання уповноваженого керівника Тернопільської міської ради укласти із ПАТ Котломонтаж додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі від 14.08.2008 №3177 та №3178 без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

За ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 ч. 1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За змістом ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Зазначеними нормами матеріального права встановлено, що набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та передача в оренду таких земельних ділянок здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що питання надання в оренду позивачу земельних ділянок за адресою вул. Митрополита Шептицького Оболоня в м. Тернополі на сесії ради не розглядалося. Навпаки, Тернопільська міська рада 28.08.2023 прийняла рішення №8/28/99 про припинення права оренди ПАТ «Котломонтаж» відповідних земельних ділянок. Отже, волевиявлення Тернопільської міської ради для укладення правочинів про передачу в користування позивачу спірних земельних ділянок за кадастровими номерами № 6110100000:12:017:0014 та № 6110100000:12:017:0015 не було.

З урахуванням наведеного у разі, коли на час звернення до суду позивачем не надано доказів прийняття відповідним державним органом рішення про передачу йому в оренду вказаних земельних ділянок, вимоги про зобов`язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом та беручи до уваги чинні положення статті 33 Закону про оренду землі суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, їх посадових в службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши подані позивачем докази та надавши їм правову оцінку, суд, на підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача.

При розгляді даного спору судом не встановлено порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів позивача, котрі підлягають судовому захисту з наведених позивачем підстав та у спосіб, наведений у позовній заяві.

В даному спорі подані позивачем докази спростовуються наданими відповідачем доказами, котрі є більш вірогідними та достовірними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розподіл судового збору.

Згідно ст.129 ГПК України, судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 50, 73-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з тим, що суддя Андрусик Н.О. 01.03.2024 приймала участь в семінарі, який проводився Дніпровським регіональним відділенням Національної школи суддів України, повний текст судового рішення складено та підписано 04.03.2024.

Суддя Н.О. Андрусик