Постанова

від 29.02.2024 по справі 583/816/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 583/816/23

провадження № 61-13606св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальна установа Сумської обласної ради Охтирський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2023 року

у складі судді Ільченко В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від

15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Філонової Ю. О.,

Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунальної установи Сумської обласної ради Охтирського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 12 грудня 1994 року працювала

в Охтирському будинку-інтернаті секретарем-друкаркою. З 2017 року до 31 січня 2023 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною. 31 січня 2023 року її повідомлено про звільнення у зв`язку зі скороченням посади секретаря-друкарки, яку вона обіймала, та запропоновано перейти на одну з вакантних посад. Того ж дня видано наказ про її звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивачка вважала, що при її звільненні відповідач не дотримав норм трудового законодавства, оскільки повідомлення про звільнення, датоване 30 жовтня

2019 року, вона не отримувала, оскільки того дня перебувала з дитиною

у лікарні поштою його вона також не отримувала. 14 листопада 2019 року позивачка не перебувала в комунальній установі, і їй не зачитували повідомлення про звільнення, оскільки вона відвідувала з дитиною лікаря

в м. Суми.

Зазначала, що вона є багатодітною матір`ю, однією працюючою в родині, а тому мала переважне право залишення на роботі, чого відповідач не врахував. Крім того, вона має безперервний стаж роботи в цій установі з 12 грудня 1994 року.

ОСОБА_1 просила скасувати наказ Комунальної установи Сумської обласної ради Охтирського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів від 31 січня 2023 року № 02/о про звільнення її з роботи, поновити на роботі та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, при звільненні позивачки роботодавець дотримав норми законодавства про працю, оскільки за два місяці вона була попереджена про звільнення, від запропонованих посад позивачка відмовилася, членом профспілки не була.

Постановою Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої і апеляційної інстанцій не з?ясували, чи з?являлись у відповідача з дня попередження і до дня звільнення позивачки з роботи вакантні посади, які не були їй запропоновані. Зокрема позивачці не було запропоновано посаду інспектора з кадрів. Вказує, що її було повідомлено про звільнення 31 січня 2023 року і цього ж дня було звільнено. Суди не врахували, що позивачка має переважне право на залишення на роботі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2015 року у справі

№ 6-3048цс15, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 382/1039/16-ц,

від 07 серпня 2019 року у справі № 442/61/16-ц, від 18 вересня 2018 року

у справі № 800/538/17, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17-ц,

від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 22 вересня 2020 року

у справі № 161/7196/19, від 30 червня 2022 року у справі № 522/8292/20,

від 19 липня 2022 року у справі № 711/1284/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

20 листопада 2023 року представник Комунальної установи Сумської обласної ради Охтирський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що у відповідача дійсно відбулись зміни в організації виробництві і праці. Твердження позивачки про те, що її повідомлено про заплановане звільнення лише 31 січня 2023 року, є неправдивим, що спростовується фактичними обставинам справи, установленими судами. Відповідач пропонував позивачці переведення на вакантні посади, але вона відмовилася. Звільнення позивачки відбулося з дотриманням норм КЗпП України.

Аналогічний відзив відповідача надійшов до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 22 листопада 2023 року.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

21 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 з 12 грудня 1994 року перебувала в трудових відносинах з Комунальною установою Сумської обласної ради Охтирський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, працювала на посаді секретаря-друкарки.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 06 червня 2019 року

№ 893 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо визначення чисельності працівників інтернатних закладів/установ системи соціального захисту населення» затверджено Методичні рекомендації щодо визначення чисельності працівників інтернатних закладів/установ системи соціального захисту населення.

Згідно з наказом Комунальної установи Сумської обласної ради Охтирського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів від 29 жовтня

2019 року № 07-ОД «Про оптимізацію штатного розпису» у зв`язку з уведенням

в дію наказу Міністерства соціальної політики України від 06 червня 2019 року № 893, зокрема, виведено зі штатного розпису посаду секретаря-друкарки.

Згідно зі штатними розписами Комунальної установи Сумської обласної ради Охтирського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів

з 01 січня 2019 року затверджено штат в кількості 71,5 штатної одиниці, в тому числі посада технічного службовця - секретар-друкарка; з 01 січня 2020 року затверджено штат в кількості 71,5 штатної одиниці, немає посад технічних службовців, є посади спеціалістів, у тому числі соціальний працівник, інспектор

з кадрів; з 01 січня 2023 року затверджено штат в кількості 71,5 штатної одиниці, немає посад технічних службовців, є посади спеціалістів, у тому числі соціальний працівник, інспектор з кадрів.

Згідно з повідомленням про скорочення посади секретарю-друкарки

від 30 жовтня 2019 року № 265/1 за підписом директора будинку-інтернату

у зв`язку з уведенням в дію наказу Міністерства соціальної політики України від 06 червня 2019 року № 893 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо визначення чисельності працівників інтернатних закладів (установ) системи соціального захисту населення» та відповідно до наказу директора Комунальної установи Сумської обласної ради Охтирського будинку-інтернату для громадян похилого віку, та інвалідів від 29 жовтня 2019 року № 07-ОД, ОСОБА_1 повідомлено, що 31 грудня 2019 року посаду секретар-друкарки буде скорочено. Також запропоновано переведення на посади соціального працівника або інспектора з кадрів, міститься прохання про надання письмової відповіді. Повідомлення не має відмітки про ознайомлення ОСОБА_1

14 листопада 2019 року директор будинку-інтернату ОСОБА_3 , економіст ОСОБА_4 , секретар-друкарка ОСОБА_5 склали акт № 01 про відмову від підписання на підтвердження отримання повідомлення від 30 жовтня 2019 року № 265/1, згідно з яким 14 листопада 2019 року директор будинку-інтернату ОСОБА_3 зачитав вголос і вручив повідомлення про скорочення посади секретаря-друкарки від 30 жовтня 2019 року № 265/1 та запропонував

ОСОБА_1 , яка займає посаду секретаря-друкарки (яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та була запрошена для вручення повідомлення), переведення на такі посади: соціальний працівник, інспектор з кадрів. ОСОБА_1 не погодилася на переведення, підписати повідомлення відмовилася.

18 листопада 2019 року відповідач на адресу: АДРЕСА_1 направив ОСОБА_1 лист з описом, а саме повідомлення про те, що

з 31 грудня 2019 року посаду секретаря-друкарки буде скорочено, та пропозиції посад для переведення: соціальний працівник або інспектор з кадрів. 16 грудня 2019 року лист повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

31 січня 2023 року за № 20 складено пропозицію секретарю-друкарці

ОСОБА_1 перейти на одну з вакантних посад: молодша медична сестра (санітарка палатна) загального відділення, молодша медична сестра (санітарка палатна) загального відділення, молодша медична сестра (санітарка-роздавальниця) загального відділення, молодша медична сестра (санітарка-роздавальниця) загального відділення, лікар загальної практики - сімейний лікар, бухгалтер. Попереджено, що в разі відмови її буде звільнено згідно

з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

В акті від 31 січня 2023 року № 01, складеним в.о. директора будинку-інтернату Токарем В. М., інспектором з кадрів ОСОБА_5 , соціальним працівником ОСОБА_6 , організатором культурно-дозвільнєвої діяльності

Біданець О. В., зафіксовано відмову ОСОБА_1 , що займала посаду секретаря-друкарки, яка з 01 листопада 2011 року до 31 січня 2023 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною, від переведення на іншу вакантну посаду, відмову підписати пропозицію та надати письмову відповідь.

Згідно з наказом відповідача від 31 січня 2023 року № 02/о ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря-друкарки з 31 січня 2023 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до довідки голови Первинної профспілкової організації Охтирський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів від 10 березня

2023 року № 30 ОСОБА_1 не є членом профспілкового комітету.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У частині другій статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників

при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Разом з тим роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження

№ 11-431асі18.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,

в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня

2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня

2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що у відповідача відбулося скорочення штату працівників, позивачку за два місяці попереджено про скорочення посади, від запропонованих вакансій вона відмовилася.Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач під час звільнення позивачки дотримав норми законодавства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що у цьому випадку застосування переважного права не проводилось у зв`язку з тим, що відбулось скорочення всіх посад секретаря-друкарки, яку займала ОСОБА_1 .

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої й апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня

2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська