Ухвала

від 29.02.2024 по справі 552/10026/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 552/10026/22

провадження № 61-2745ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Галини Іванівни, на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом Кредитної спілки «Турбота-Полтава» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Кредитна спілка «Турбота-Полтава» (далі - КС «Турбота-Полтава») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за невиконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 12 113,71 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2023 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь КС «Турбота-Полтава» заборгованість у розмірі 12 113,71 грн, здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 01 лютого 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь КС «Турбота-Полтава» заборгованість у розмірі 4 800,17 грн. В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Г. І., на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі складає 12 113,71 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, постанова Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року та додаткова постанова Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для заявниці.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею обставини щодо відсутності практики касаційного цивільного суду про застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вказане міркування суперечить подальшим доводам ОСОБА_1 про наявність практики касаційного господарського суду щодо застосування вказани норм матеріального права.

Серед іншого, Верховний Суд наголошує, що норми Цивільного кодексу України є застосовчими судами різної предметної юрисдикції, зокрема, як під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства так і господарського.

Щодо іншого доводу, Верховний Суд зазначає, що посилання заявниці, що присуджена до примусового стягнення сума коштів становить надмірний тягар, не може бути достатньою підставою, без наведення інших обставин, підтверджених доказами, для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявниці на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявницею у касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Галини Іванівни, на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом Кредитної спілки «Турбота-Полтава» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян