Рішення

від 28.02.2024 по справі 235/850/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 235/850/22

Провадження № 2/204/330/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кошелюк Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Покровської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, у якій просив визнати за ним право власності на житловий будинок (З-1), загальною площею 184,6 кв.м., житловою площею 57 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: підвал (пд.-1), вбиральня (Д-1), гараж (Е-1), літня кухня (Ж-1), тамбур (ж-1), сарай (И-1), ганок (ж1-1), огорожа (№3), ворота (№4), ворота (№5), огорожа (№6), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , 1941 року народження, після смерті якої відкрилася спадщина на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. 01.08.2016 позивач звернувся до приватного нотаріуса Коваленко О.В. із заявою про прийняття спадщини на житловий будинок (З-1), загальною площею 184,6 кв.м., житловою площею 57 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: підвал (пд.-1), вбиральня (Д-1), гараж (Е-1), літня кухня (Ж-1), тамбур (ж-1), сарай (И-1), ганок (ж1-1), огорожа (№3), ворота (№4), ворота (№5), огорожа (№6), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте, постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно, тому, позивач вимушений звернутись до суду із зазначеною позовною заявою.

Судом вірно визначено найменування відповідача як Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області.

В судове засідання позивач, представник позивача не з`явились, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його та за відсутності представника, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача не з`явився в судове засідання, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16 січня 1972 року (а.с.17).

Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19), мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

01.08.2016 в установлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коваленко О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Коваленко О.В. від 12 грудня 2016 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке є самочинним переобладнанням, суперечить законодавству, а тому, позивачу роз`яснена процедура звернення до суду з питання визнання за ним права власності на житловий будинок в разі відсутності у нього правовстановлюючих документів на будинок.

Згідно копії договору дарування посвідченого ст.державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори від 16.04.1992 р. реєстрований 1079, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Жилий будинок одноповерхований саманний жилою площею 34,3 кв.м. (а.с.32).

Відповідно до інформаційної довідки від 10 листопада 2016 року №827, наданої Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації», до 01 січня 2013 року будинок АДРЕСА_1 зруйнований, який збудований 1936 р. з прибудовою 1962 року належав ОСОБА_2 на підставі договору дарування посвідченого ст.державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори від 16.04.1992 р. реєстрований 1079, в КП «БТІ» був зареєстрований 23.02.1994 р. Новий будинок збудований 1992 р., в КП «БТІ» не зареєстрований (а.с.9).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с.31).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 12.09.2016 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 , вказаний житловий будинок складає загальну площу 184,6 кв.м., житлову площу 57 кв.м., а також господарські будівлі та споруди (а.с.42-47).

З довідки від 13.10.2021 року №01-12/4493, виданої КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення вбачається, що ОСОБА_1 з 2000 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20). Зазначене підтверджено і копією домової книги (а.с.21-27).

З копії спадкової справи №89/2016, заведеної приватним нотаріусом 01.08.2016 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що спадкоємцем першої черги за законом, крім позивача, є донька померлої ОСОБА_2 ОСОБА_5 , яка від своєї частки у спадщині після померлої матері, відмовилась (а.с.158-173).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складуспадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майнота їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; намомент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12 та постанові Верховного Судувід 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

До05 серпня 1992 рокузакон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», яка втратила чинність 30 грудня 2004 року, було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва,при цьому введення приватнихжитлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від15 липня 2019 року у справі №263/8226/16-ц і від 01 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц.

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною другою статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, позивач не довів належними і допустимими доказами набуття у передбаченому законом порядку спадкодавцем права власності на спірнийжитловий будинок АДРЕСА_1 , що виключає можливість визнання за ним право власності на це майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку, однак у справі відсутні докази набуття такого права померлою матір`ю позивача, а тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, у матеріалах справи відсутній документ, який підтверджував би право власності або право користування спадкодавця на земельну ділянку, на якій розміщений спірний об`єкт нерухомого майна.

Разом з тим, у постанові від22 червня 2021 року у справі № 200/606/18Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Крім того, в технічних паспортах на житловий будинок від 12 вересня 2016 року та від 19 січня 2022 року, які складені при обстеженні спадкового майна, не зазначено про те, що спірний житловий будинок та господарські будівлі побудовані саме до 05 серпня 1992 року, таких доказів позивачем не надано.

Також, суд зауважує, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі№523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Досліджуючи копію спадкової справи №89/2016, заведеної приватним нотаріусом 01.08.2016 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що спадкоємцем першої черги за законом, крім позивача, є донька померлої ОСОБА_2 ОСОБА_5 , яка від своєї частки у спадщині після померлої матері, відмовилась (а.с.158-173).

Отже, після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцями першої черги за законом є не лише позивач ОСОБА_1 , син померлої, а й донька померлої ОСОБА_5 (а.с.165-168).

Таким чином, суд встановивши коло усіх спадкоємців щодо спірного спадкового майна, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 і через неналежний суб`єктний склад у справі.

Враховуючи зазначене, судове рішення, ухвалене за наслідком розгляду спору у цій справі, та не залучення позивачем до участі у справі ОСОБА_5 може вирішити питання про спадкові права останньої на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76 - 80 ЦПК України.

Отже, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 за життя оформила право власності на житловий будинок та набула на нього право власності, суду надано не було, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що право власності на житловий будинок було зареєстровано за померлою згідно вимог Закону, у зв`язку з чим, позивачем не виконано вимоги ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з матеріалів справи вбачається, що спадкодавець за життя не набула право власності на житловий будинок у встановленому законом порядку, а відтак, це майно не входить до складу спадщини і визнання права власності за позивачем в порядку спадкування не можливе.

Відповідно дост.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар