Рішення

від 22.02.2024 по справі 950/2679/23

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/2679/23

Номер провадження 2/950/65/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

за участю секретаря Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комуністична партія України про визнання недійсним договору;

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 р. позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_2 , за участю Офісу Генерального прокурора про заборону діяльності політичної партії задоволено.

Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

У ході виконання Мін`юстом України судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що після відкриття 11.07.2014 року судом провадження у вищезазначеній адміністративній справі № 826/9751/14 про заборону Комуністичної партії України, Лебединською міською організацією КПУ на підставі договору дарування від 30.09.2014 р. № 2198, посвідченого приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдиловим Ю.В. відчужено 7/100 частки нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 465359459105.

Набувачем спірного майна став наближений до Комуністичної партії України громадянин ОСОБА_1 один із засновників міської парторганізації.

На думку позивача, відповідач та Лебединська міська організація КПУ знали про відкриття судом провадження у справі про заборону Комуністичної партії України, усвідомлювали можливість передачі її майна державі, не мали наміру виконувати договір дарування, не змінили місцезнаходження партійної організації, яке перебуває за адресою подарованого майна і укладення вказаного договору було спрямоване не на реальне настання наслідків договору дарування, а мало на меті іншу ціль - уникнення передачі майна у державну власність.

Тому позивач звернувся до суду та просив визнати недійсним договір дарування 7/100 частки нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 465359459105, укладений 30.09.2014 між Лебединською міською організацією Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ: 24018795, площа Соборна (стара назва - Інтернаціональна), 4, м. Лебедин, Сумська обл.) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдиловим Ю.В. і зареєстрований за № 2198 та скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.

Також представник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне майно, заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього нерухомого майна та стягнути судові витрати з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що вважає завищеною суму витрат відповідача на правову професійну допомогу, мотивував свої доводи тим, що заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи; а обсяг послуг і витрачений на їх надання час не відповідають критерію реальності цих витрат.

Тому він просив суд відмовити в задоволення заяви про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судовезасідання нез`явився,а йогопредставник протизадоволення позовнихвимог заперечила,мотивуючи цетим,що доказів на обґрунтування позиції позивача в тій частині, що відповідач, будучи членом міської партійної організації та сама міська партійна організація знали заздалегідь, що договір дарування не буде виконуватись, що він має інші цілі, ніж дарування і має на меті уникнення передачі об`єкта нерухомості у державну власність під час розгляду справи подано не було.

При цьому, вони не знали і не могли знати про розгляд судової справи № 826/9751/14, оскільки їх до участі у цій справі не залучали, а після укладення договору, до розгляду даної справи у суді - 16.09.2021 року Лебединська міська організація КПУ припинена в якості юридичної особи, без правонаступництва.

Об`єкт нерухомості фактично був переданий ОСОБА_1 під час укладення договору, що підтверджено символічною передачею ключів від нього, факт якої відбувся у присутності нотаріуса, який посвідчував договір; право власності на об`єкт нерухомості ОСОБА_1 набув з моменту його прийняття, що підтверджується отриманням відповідачем примірнику оскаржуваного договору після його нотаріального посвідчення; за заявою ОСОБА_1 нотаріус вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкта нерухомості за відповідачем; після укладення договору відповідач фактично у власних цілях використовував і використовує об`єкт нерухомості, вчиняючи щодо нього правомочності власника.

Так, 28.11.2016 року ОСОБА_1 уклав договір № 211621 на постачання електроенергії, 01.09.2017 року відповідач уклав договір № 61 на водопостачання та водовідведення щодо об`єкта нерухомості; 03.11.2017 року уклав договори про внесення змін до угод про надання комунальних послуг, оплачував надані вказані послуги.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово передавав об`єкт нерухомості в оренду іншій особі, що підтверджується відповідними договорами оренди.

Тому представник просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн.

Представник третьої особи до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, про час, дату і місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав суду, що приймав участь у створенні та діяльності Лебединської міської організації КПУ, знає ОСОБА_1 як особу, яка брала активну участь у роботі цієї партійної організації і в 2014 році, в зв`язку з наближенням реформи територіального устрою в Україні та відсутністю в організації коштів на утримання нерухомості, керівництвом організації, за підтримки Президії ЦК Компартії України було вирішено подарувати приміщення площею 107,9кв.м , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , як особі яка в минулому була нагороджена грамотою і мала матеріальну можливість утримувати дане приміщення.

З цією метою було укладено договір дарування, посвідчений нотаріально.

З квитанції (а.с. 15), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 5 368 грн. 00 коп.

З інформації (а.с. 16-20), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.09.2014 № 2198, посвідченого приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдиловим Ю.В. належить 7/100 частки нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 465359459105.

Із запиту (а.с. 21), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Лебединська міська організація комуністичної партії України, код ЄДРПОУ 24018795, як юридична особа припинена 16.09.2021 року, номер запису 1006291110014000126, підстава: рішення щодо припинення.

Із запиту (а.с. 22), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань комуністична партія України, код ЄДРПОУ 00049147, як юридична особа перебуває у стані припинення з 04.08.2022 р. Підстава: судове рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи від 05.07.2022 № 826/9751/14 Восьмий апеляційний адміністративний суд. Дата набрання чинності 27.07.2022.

З витягу з протоколу (а.с. 23-24), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що рішенням організаційного комітету Лебединської міської організації Комуністичної партії України від 26.02.2008 року до складу якого входили ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 членами бюро Лебединської міської організації Комуністичної партії України обрано ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

З виписки (а.с. 25-27), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що Міністерство юстиції України є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є державне управління загального характеру.

З договору, відомостей, свідоцтв, паспортів, картки, довідок, витягів, технічного паспорту (а.с. 43-46, 48, 50, 57-65), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 30.09.2014 року між Лебединською міською організацією Комуністичної партії України в особі першого секретаря Сумського обласного комітету комуністичної партії України Даниленка Володимира Андрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 був укладений договір дарування 7/100 частки нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдиловим Ю.В. і зареєстрований за № 2198.

Згідно п. 8 договору об`єкт нерухомості фактично був переданий відповідачеві, що підтверджено символічною передачею ключів від нього, факт якого відбувся у присутності нотаріуса, який посвідчував договір.

Згідно п. 13 договору договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального оформлення. Право власності на дарунок виникає у обдарованого з моменту його прийняття.

Прийняттям дарунку вважається отримання обдарованим примірнику оскаржуваного договору після його нотаріального посвідчення.

З постанови, витягу (а.с. 47, 49), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 14.08.2014 року президія Центрального комітету Компартії України надала дозвіл на відчуження (дарування) нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

З статуту (а.с. 51-56), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що Комуністична партія України є політичною організацією, що об`єднує на добровільних засадах громадян України - прихильників комуністичної ідеї.

З додаткових угод, обсягів, рахунку, квитанції (а.с. 92-95, 106-107), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 28.11.2016 року між ПАТ «Сумиобленерго» та ОСОБА_1 був укладений договір № 211621 про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , додатковими угодами до якого були визначені обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії на 2018 рік.

Згідно рахунку № 86-15-17/371 від 15.08.2018 року ОСОБА_1 була здійснена оплата послуг постачання електричної енергії за вказаною адресою в сумі 28 грн. 61 коп.

З договору, рахунку, квитанції (а.с. 96-97, 105), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 01.09.2017 року між КП «Водоканал виконавчого комітету Лебединської міської ради» в особі директора Литовченка М.І. та ОСОБА_1 був укладений договір про водопостачання та водовідведення АДРЕСА_2 .

Згідно рахунку № 1195 від 20.09.2018 року ОСОБА_1 була здійснена оплата послуг водопостачання за вказаною адресою в сумі 114 грн. 68 коп.

З договору, акту приймання-передачі (а.с. 101-104), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 був укладений договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_16 у платне строкове користування приміщення в нежитловому будинку за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 36,3 кв.м.

З договору, ордеру (а.с. 117, 119, 122, 140), досліджених в судовому засіданні вбачається, що у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 26.09.2023 року між адвокатом Мазнєвою С.Г. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір, яким врегулювано об`єм, порядок надання, вартість професійної правничої допомоги.

З платіжної інструкції, акту приймання-передачі (а.с. 138-139), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 17.12.2023 року відповідач ОСОБА_1 отримав від адвоката Мазнєвої С.Г. послуги у виді правової допомоги на суму 12 500 грн. та оплатив їх в повному обсязі.

Вислухавши представниківсторін тасвідка,вивчивши матеріалисправи,суд вважає,що позовназаява необґрунтована,між сторонамимають місцецивільні правовідносиниі позовне підлягаєдо задоволення,оскільки всудовому засіданнібуло встановлено, що 30.09.2014 року

Лебединською міською організацією КПУ на підставі договору № 2198, посвідченого приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдиловим Ю.В. подаровано 7/100 частки нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 465359459105 наближеному до Комуністичної партії України громадянину ОСОБА_1 .

На думку позивача, відповідач та Лебединська міська організація КПУ знали про відкриття 11.07.2014 року судом провадження у справі про заборону Комуністичної партії України, усвідомлювали можливість передачі її майна державі і укладення вказаного договору було спрямоване не на реальне настання наслідків договору дарування, а мало на меті уникнення передачі майна у державну власність.

Тому позивач звернувся до суду та просив визнати недійсним зазначений договір дарування частки нежитлового приміщення та скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.

Ухвалою Лебединського райсуду від 01.09.2023 р. забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього нерухомого майна.

Вказані обставини встановлені з пояснень учасників справи, показів свідків та матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Згідно ст. 234 ЦК України Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочинвизнається судомнедійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно постановиВеликої ПалатиВерховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь- яких дій на виконання такого правочину; суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину:

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».

Судбере доуваги,що згідновимог ст.ст.12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні представником позивача було доведено, що відповідач ОСОБА_1 є особою,наближеною доКПУ одним іззасновників міськоїпарторганізації,так яквказана обставинастверджується матеріаламисправи,дослідженим всудовому засіданні(а.с.23-24),проте небуло доведено,що 30.09.2014 року Лебединською міською організацією КПУ укладено договір дарування частки нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдиловим Ю.В. за № 2198 громадянину ОСОБА_1 без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Також, суд бере до уваги, в судове засідання не було надано доказів того, що відповідач та Лебединська міська організація КПУ знали про відкриття 11.07.2014 року судом провадження у справі про заборону Комуністичної партії України; що вони усвідомлювали можливість передачі майна міської парторганізації державі через 8 років після укладення договору дарування; що укладення вказаного договору було спрямоване не на реальне настання наслідків договору дарування, а мало на меті уникнення передачі майна у державну власність.

На думку суду, укладення фіктивного правочину не було доведено ні поясненнями представника позивача, ні наданими позивачем в судове засідання матеріалами справи, в яких не було, зокрема, зазначено, які саме правові наслідки договору відчуження нерухомого майна сторони договору вирішили не створювати і не виконувати після його укладення, а які саме правові наслідки договору дарування були ними узгоджені для виконання в подальшому.

При цьому,суд неможе взятидо увагидоводи представникапозивача в тійчастині,що одниміз такихнаслідків єзбереження місцезнаходженняпартійної організаціїза адресоюподарованого майна,так якна часрозгляду позовуЛебединська міськаорганізація КПУне знаходитьсяв м.Лебедині завказаною адресоюі за три роки до розгляду даної справи у суді - 16.09.2021 року припинена в якості юридичної особи, без правонаступництва.

Разом з тим, суд бере до уваги покази свідка ОСОБА_3 , так як вони підтверджуються матеріалами справи щодо правомочності свідка укладати договір дарування та обґрунтовують вибір ОСОБА_1 як особи, що була обдарована згідно договору від 30.09.2014 року (а.с. 23-24,47).

Також, суд враховує доводи представника відповідача в тій частині, що приміщення було фактично передано ОСОБА_1 під час укладення договору, що підтверджено символічною передачею ключів від нього, факт якого відбувся у присутності нотаріуса, який посвідчував договір; що право власності на об`єкт нерухомості ОСОБА_1 набув з моменту його прийняття, що підтверджується отриманням відповідачем примірнику оскаржуваного договору після його нотаріального посвідчення; що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесно запис про реєстрацію права власності на об`єкта нерухомості за відповідачем, так як вказані обставини теж стверджуються матеріалами справи (а.с. 43-46).

Також матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні стверджується, що після укладення договору відповідач з метою використання спірного приміщення 28.11.2016 року ОСОБА_1 уклав договір № 211621 на постачання електроенергії, 01.09.2017 року відповідач уклав договір № 61 на водопостачання та водовідведення щодо об`єкта нерухомості; 03.11.2017 року уклав договори про внесення змін до угод про надання комунальних послуг, оплачував надані вказані послуги, передавав об`єкта нерухомості в оренду іншій особі. (а.с. 92-107).

Тому, суд бере до уваги, що в судовому засіданні ні поясненнями представників, ні показами свідка та дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи не було доведено, що сторони 30.09.2014 року уклали договір дарування лише для виду; знали заздалегідь, що він не буде виконаний; мали правову мету не реально безоплатно передати майно у власність ОСОБА_1 , а приховати це майно від передачі державі.

В той же час, суд враховує, що в судовому засіданні було доведено факт передачі майна на виконання правочину, факт використання цього майна обдарованим і вважає необхідним в задоволенні позову відмовити.

Також суд вважає необхідним на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України скасувати заходи забезпечення позову.

Крім того,суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, так як в судовому засіданні було встановлено, що під час розгляду цивільної справи відповідачем було отримано від адвоката професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, п.п. 1,4 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1-4 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч.8ст.141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бередо уваги,що питаннярозподілу судовихвитрат,у томучислі івитрат наоплату послугадвоката,вирішується занаслідками розглядусправи івраховує доводипредставника відповідачащодо необхідностістягнення коштівна оплатуправничої допомоги,так якостаннім наобґрунтування своїхвимог досуду поданорозрахунок судових витрат, платіжні інструкції, акт приймання передачі виконаних робіт та договір про надання правової допомоги від 26.09.2023 року (а.с. 136-140), з яких вбачається, що представник відповідача адвокат Мазнєва С.Г. надала у даній справі в суді першої інстанції правничу допомогу і її вартість була оцінена в сумі 15 000 грн.

Суд бере до уваги ту обставину, що факт сплати позивачем частини коштів за надані адвокатом послуги доводиться платіжними інструкціями (а.с. 138) та враховує вимоги ч. 1 ст. 137 ЦПК України, з яких вбачається, що до стягнення підлягають витрати на професійну правову допомогу, яка не тільки сплачена але і підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тому суд враховує доводи сторони відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату правової допомоги, оскільки доказами підтверджено її надання у погодженому між адвокатом та клієнтами розмірі.

Однак, суд не повною мірою погоджується з доводами сторони відповідача щодо вартості цієї допомоги та, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 в цій частині, враховує заперечення представника позивача в тій частині, що впровадження систем електронного судочинства дозволяє подавати та отримувати процесуальні документи, вчиняти інші процесуальні дії дистанційно, не відвідуючи приміщення суду, що не потребує значного часу та поїздки у відрядження і вважає заявлений розмір витрат дещо перевищеним, не повною мірою обґрунтованим та не відповідаючим критерію розумності.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), суд дійшов висновку про наявність підставдля зменшення витрат на професійну правничу допомогу та вважає необхідним стягнути з відповідача в цій частині кошти у розмірі 10 000 грн.

Тому суд вважає необхідним заяву стягнення судових витрат задовільнити частково, стягнути з позивача на користь відповідача на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 10 000 грн. 00 коп., а в задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 12, 76-80, 133-141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 234 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.і 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Міністерства юстиціїУкраїни до ОСОБА_1 ,третя особабез самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача Комуністичнапартія Українипро визнаннянедійсним договору відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Лебединського районного суду від 01.09.2023 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комуністична партія України про визнання недійсним договору.

Скасувати арешт на нерухоме майно - 7/100 частку нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 465359459105.

Скасувати заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - 7/100 частки нежитлового приміщення, а саме цілісного майнового комплексу загальною площею 107,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 465359459105.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог щодо стягнення судових витрат відмовити.

Повне рішення виготовлено 04.03.2024 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя: Володимир СТЕЦЕНКО