Ухвала

від 04.03.2024 по справі 947/7597/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/7597/24

Провадження № 2-з/947/279/24

УХВАЛА

04.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом, в якій позивачка просить суд надати їй дозвіл на розпорядження біологічним матеріалом чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на зберіганні у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому по справі 04.03.2024 року.

Одночасно з позовом позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» вчиняти будь-які дії з біологічним матеріалом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на зберіганні у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса».

В обґрунтування заяви позивачка посилається на те, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . Вона ОСОБА_1 є пацієнткою клініки репродуктивної медицини «Надія Одеса», де вона разом із чоловіком планували проведення екстракорпорального запліднення. Оскільки її чоловік був військовослужбовцем Збройних Сил України та мав вирушати на військову службу, позивачка вказує, що ОСОБА_2 вирішив скористатися відповідною державною програмою, що передбачена для військовослужбовців з метою забезпечення права на біологічне батьківство відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)».

27 жовтня 2022 року вона - ОСОБА_1 разом із чоловіком прибули до клініки репродуктивної медицини «Надія Одеса», де ОСОБА_2 за його заявою «на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка» було кріоконсервовано його біологічний матеріал та клініка взяла на себе обов`язок відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)» зберігати його біологічний матеріал безкоштовно. Того ж дня, як вказує позивачка, ОСОБА_2 вирушив на військову службу у Донецьку область.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання, в районі бойових дій біля м. Бахмут Донецької області, про що 20.04.2023 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 відділом ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивачка вказує, що вона, як законна дружина загиблого воїна, вирішила скористатись можливістю продовження роду свого чоловіка та отримати змогу на розпорядження біологічним матеріалом покійного чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення запліднення.

За наслідком чого, вона 09.01.2024 року звернулась із заявою до клініки репродуктивної медицини «Надія Одеса» щодо надання дозволу на використання біологічного матеріалу покійного чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, 17.01.2024 року їй було відмовлено у вчиненні цих дій, з підстав відсутності письмового нотаріального посвідчення розпорядження (заяви) та/або нотаріально посвідченого заповіту на розпорядження біологічним матеріалом та/або відповідне рішення суду.

Позивачка вказує, що вказані обставини, вимусили звернутись її до суду з даним позовом.

Поряд з цим, позивачка посилається на те, що у відповіді відповідача на її запит було повідомлено, що 23 березня 2024 року набере чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)», відповідно до якого у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією.

За наслідкомчого,позивачка вважаєнаявні натеперішній часобставини,які підтверджуютьзагрозу безповоротноївтрати біологічногоматеріалу їїзагиблого чоловіка- ОСОБА_2 , що в свою чергу, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в свою чергу позбавить позивачку на ефективний захист та поновлення порушених її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду.

Приймаючи викладене, позивачка вважає наявними підстави для вжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.03.2024 року, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В. та передано 04.03.2024 року.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Одночасно, судом враховуютьсявисновки ВерховногоСуду викладеніу постановівід 14.06.2021року посправі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленимст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасникасправи маєправо вжитипередбаченихстаттею 150цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

ПленумВерховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,самепересвідчитися, зокрема, в тому, щоміж сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що між сторонами по справі виник спір щодо наявності у позивача прав на розпорядження біологічним матеріалом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який як стверджує позивачка перебуває у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса».

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року„Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду Українивід 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір щодо наявності у позивача прав на розпорядження біологічним матеріалом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який як стверджує позивачка перебуває у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса»,за наслідкомчого,суд вважає, що заходи забезпечення позову є співрозмірними заявленим вимогам, відносяться до предмету позову в цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист,з урахуванням того, що до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірний біологічний матеріал може бути знищено, на підставі чого суд вважає наявними підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, утилізацію щодо біологічного матеріалу (репродуктивними клітинами) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких інших дій зі спірним біологічним матеріалом, позивачем не обґрунтовано які інші дії можуть слугувати загрозою невиконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є частково обґрунтованою та підлягаючою частковому задоволенню у вищевикладений спосіб.

При цьому,вжиті вказанізаходи забезпеченняпозову щодопредмету спору,не призведедо обмеженняправ відповідача,а слугуватимезаходом запобіганняможливих порушеньправ позивача.

Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на спірний біологічним матеріал не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд можевимагати відособи,яка звернуласяіз заявоюпро забезпеченняпозову,забезпечити відшкодуваннязбитків відповідача,які можутьбути спричиненізабезпеченням позову(зустрічнезабезпечення). Зустрічнезабезпечення застосовуєтьсятільки увипадку забезпеченняпозову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову в обов`язковому порядку, судом не встановлено, за наслідком чого вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, мають право після застосуваннясудом заходівзабезпечення позовуна звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/7597/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом, а саме:

-Встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення та/або утилізацію біологічного матеріалу (репродуктивні клітини) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію ухвали направити для виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса».

Стягувачем за даною ухвалою суду як виконавчим документом є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Боржником за даною ухвалою суду як виконавчим документом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса», код ЄДРПОУ 41746311; місцезнаходження: 65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 61.

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.