Рішення

від 18.06.2024 по справі 947/7597/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/7597/24

Провадження № 2/947/2522/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- позивача ОСОБА_1 ,

- представника позивача ОСОБА_2

- представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» Петрова Євгена Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса»

про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 01.03.2024 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом, в якій просить суд надати їй ОСОБА_1 право на розпорядження та використання біологічного матеріалу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса», код ЄДРПОУ 41746311.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона - ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 .

Позивачка стверджує, що вона є пацієнткою клініки репродуктивної медицини «Надія Одеса», де вона разом з чоловіком планували проведення екстракорпорального запліднення. Оскільки її чоловік був військовослужбовцем Збройних Сил України та мав вирушати на військову службу, він вирішив з метою забезпечення права на біологічне батьківство здійснити кріоконсервацію свого біологічного матеріалу.

Так, з доводів позивачки, 27 жовтня 2022 року вона з чоловіком прибули до клініки репродуктивної медицини «Надія Одеса», де ОСОБА_3 за його заявою «на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка» (додаток 20 до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в України) було кріоконсервовано його біологічний матеріал (сперму), та клініка взяла на себе обов`язок відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)» зберігати його біологічний матеріал безкоштовно.

Того ж дня, чоловік позивачки вирушив на військову службу у Донецьку область.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув.

Позивачка стверджує, що на теперішній час вона, як законна дружина загиблого воїна, має бажання скористатись можливістю продовження роду свого чоловіка та отримати змогу на розпорядження біологічним матеріалом (сперми) покійного чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення запліднення.

З вищевказаною метою, вона 09.01.2024 року звернулась із заявою до клініки репродуктивної медицини «Надія Одеса» із заявою щодо надання дозволу на використання біологічного матеріалу (сперми) її покійного чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на зберіганні у клініці репродуктивної медицини «Надія Одеса», для здійснення запліднення.

Однак, 17.01.2024 року Клінікою їй було надано відповідь, відповідно до якої їй відмовлено у задоволенні заяви, оскільки заявником не надано документів, які дають їй право на використання біоматеріалу покійного чоловіка, а саме письмового нотаріального посвідчення на розпорядження (заяву) та/або нотаріально посвідченого заповіту на розпорядження біологічним матеріалом та/або відповідного рішення суду.

Крім того, у відповіді повідомлено, що 23 березня 2024 року набере чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)», відповідно до якого у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Одночасно з позовом позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» вчиняти будь-які дії з біологічним матеріалом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на зберіганні у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса».

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Одночасно, судом враховуютьсявисновки ВерховногоСуду викладеніу постановівід 14.06.2021року посправі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Приймаючи викладене, судом було здійснено розгляд вказаної заяви у строки та в порядку передбаченому статтею 153 ЦПК України.

За наслідком розгляду вказаної заяви, 04.03.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою заяву позивача задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/7597/24, а саме шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення та/або утилізацію біологічного матеріалу (репродуктивні клітини) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 04.03.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

04.04.2024 року до Київського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав їх необґрунтованості.

16.05.2024 року судом у підготовчому судовому засідання без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі на 18.06.2024 року о 10 год. 00 хв.

До судового засідання призначеного на 18.06.2024 року з`явились:

- позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , які позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» Петров Є.В. заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.06.2022 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

22.11.2022 року ОСОБА_4 змінила по батькові на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 .

Отже, позивачка та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , під час введеного в Україні воєнного стану, у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та посягання на її цілісність і суверенітет, був призваний до військової служби в складі військової частини.

27.10.2022 року, в період перебування на військовій службі, ОСОБА_3 разом з дружиною було здійснено звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса».

За наслідком чого, 27.10.2022 року за заявою ОСОБА_3 на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, у відповідності до додатку №20 Порядку застосування допоміжних

репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2013 №787, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.10.2013 за №1697/24229, в редакції діючій станом на 27.10.2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» було кріоконсервовано його біологічний матеріал (сперму).

Вказані обставини підтверджуються відповіддю ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» від 17.01.2024 року за №17-01/24.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , старший солдат, під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, при безпосередній участі в бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, через штурмові дії, артилерійський та стрілецький обстріл противником по позиціях, від численних осколкових поранень тіла внаслідок вибуху, загинув, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини по строковій частині від 05.05.2023 року за №130, витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за №3234 від 25.07.2023 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

23.10.2023 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М., в рамках спадкової справи №316/2023, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №6-629, відповідно до якого ОСОБА_1 видано свідоцтво на право на спадщину квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.12.2023 року за №10153 підтверджено, що комісією Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол №354/168 від 08.12.2023 року) вирішено призначити дружині загиблого 14.04.2023 року у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_3 , виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, ОСОБА_1 , як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , після якого відкрилась спадщина, здійснила дії з отримання спадщини до майна останнього, як спадкоємець першої черги.

Також, як вбачається, 09.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» про надання дозволу на використання біологічного матеріалу (сперми) покійного чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на зберіганні у клініці репродуктивної медицини «Надія Одеса», для здійснення подальшого запліднення.

Однак, у відповідності до відповіді ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» від 17.01.2024 року за №17-01/24 останній відмовлено, оскільки відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2013 року за №787 та іншими нормативно-правовими актами України, не передбачено використання біологічного матеріалу пацієнта після його смерті. Визначено лише порядок знищення біологічного матеріалу, після закінчення строку зберігання або використання його із науковою та клінічною метою. Також повідомлено, що ОСОБА_1 до заяви не було додано відповідних документів (нотаріальна заява, заповіт, рішення суду) на право використання біологічного матеріалу ОСОБА_3 .

Враховуючи вказану відмову, не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідноз ч.1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Чинним законодавством України допоміжні репродуктивні технології - ДРТ визначаються як методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro.

Іn vitro - техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом.

Право на репродуктивні права регулюється Законом України «Основи законодавства України про здоров`я», Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, наказами Міністерства охорони здоров`я України та іншими документами.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» дозволяє використання штучного запліднення та імплантації ембріона за медичними показаннями дорослої жінки, з якою проводиться така дія, за умови письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження медичної таємниці.

Частиною 7 ст. 281 ЦК України встановлено, що повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно зпорядкомта умовами, встановленими законодавством.

Відповідно ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є нематеріальні блага, зокрема репродуктивний матеріал чоловіків, які виявили бажання його кріоконсервувати.

Питання донорства репродуктивних клітин частково регулюються ЦК України, зокрема ст. 290.

Частиною 1. ст. 290 ЦК України визначено, що повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором репродуктивних клітин.

Частиною 3 ст. 290 ЦК України передбачено право фізичної особи дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.

Особа донора не повинна бути відомою реципієнту, а особа реципієнта - родині донора, крім випадків, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами.

Заморожування (кріоконсервація) сперми та інших біологічних репродуктивних матеріалів людини регулюється Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (далі Порядок), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2013 №787, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.10.2013 за №1697/24229.

Відповідно до розділу VII Порядку, в редакції чинній станом на момент звернення ОСОБА_3 з заявою до клініки про кріоконсервацію біологічного матеріалу, кріоконсервація сперми, ооцитів, ембріонів та біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, оваріальної тканини та їх зберігання здійснюються зазаявою на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка(додаток 20), тазаявою на кріоконсервацію ембріонів(додаток 21).

Дані заносяться дожурналу обліку, зберігання та використання сперми пацієнтів, біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, що підлягають кріоконсервуванню(додаток 22),журналу обліку, зберігання та використання кріоконсервованих ооцитів, журналу обліку, зберігання та використання кріоконсервованої тканини яєчника(додаток 23), журналу обліку, зберігання та використання кріоконсервованих ембріонів.

Заклад охорони здоров`я забезпечує необхідний режим зберігання та використання біоматеріалу на основі рекомендованих і апробованих протоколів виробників живильних середовищ. Процедура заморожування та розморожування проводиться ембріологом на підставізаяви на розморожування сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, за формою, наведеною у додатку 24 до цього Порядку, тазаяви на розморожування і перенесення ембріонівза формою, наведеною у додатку 25 до цього Порядку.

Також як вбачається, у редакції станом на час звернення чоловіка позивачки до клініки ОСОБА_3 , заява підписана останнім у відповідності до додатку 20 передбачала висловлення волевиявлення особи на згоду проведення кріоконсервації і зберігання відповідного біологічного матеріалу на відповідний строк. Також особа попереджалась, що біологічний матеріал після кріоконсервації може стати не придатним для використання; настання вагітності при використанні розмороженого біологічного матеріалу не гарантовано.

Отже, проведення кріоконсервації та подальше зберігання відповідного біологічного матеріалу, безпосередньо передбачає його заморожування.

Також, як вже судом зазначалось, у відповідності до Порядку чинного станом на час звернення ОСОБА_3 до клініки, процедура заморожування та розморожування проводиться ембріологом на підставізаяви на розморожування сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, за формою, наведеною у додатку 24 до цього Порядку

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 поряд з заявою за додатком 20 до Порядку, безпосередньо також надавалась заява за додатком 24 до Порядку.

Вказана заява за додатком 24 до Порядку, чинним станом на час звернення ОСОБА_3 до клініки, передбачала зокрема умови про те, що після закінчення визначеного строку зберігання кріоматеріалів зберігання їх буде припинено незалежно від причин.

В подальшому, Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06.03.2024 року за №383 внесено зміни до вищевказаного Порядку, відповідно до яких у тому числі зазнали зміни до форми заяви за додатком №24, а саме абзац першийдодатка 24до цьогоПорядку післяслів «умоїй заявіщодо застосуванняДРТ» доповнитисловами «/вказаних взаяві (розпорядженні)іншої особи(необхіднепідкреслити)щодо розпорядженнярепродуктивними клітинамина випадоксмерті чиоголошення їїпомерлою ___» (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата, рік народження, вид документа, дата його складання), слово «мого» виключити.

Отже, станом на час звернення чоловіка позивачки до відповідача, з метою кріоконсервації його біологічного матеріалу та подальшого його зберігання, складені заяви у відповідності до Порядку, чинного на час звернення, не передбачали можливості врахувати необхідності передбачити розпорядження репродуктивними клітинами на випадок смерті особи чи оголошення її померлою.

Також як вбачається, чоловік позивачки за час життя не звертався до клініки з заявами про розморожування біологічного порядку у відповідності до додатку №24 в чинній редакції.

За наслідком чого, чоловік позивачки був взагалі позбавлений можливості передбачати необхідність надання та складання відповідного розпорядження репродуктивними клітинами на випадок смерті чи оголошення померлим.

В подальшому, Законом№ 3496-IXвід 22.11.2023 пункт 1 статті 11 Закону України «Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» доповнено абзацом десятим, згідно з яким у період дії воєнного стану військовослужбовці, визначені упідпункті 1пункту 1 статті 3 цього Закону, мають право на безоплатне отримання медичної послуги, пов`язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), зокрема на здійснення забору, кріоконсервації та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні обов`язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов`язків відповідно до законодавства, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.3 п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону№3496-IX від 22.11.2023, встановлено, що у разі смерті або оголошення судом померлою особи, репродуктивні клітини якої зберігаються відповідно до законодавства, їх безоплатне зберігання відповідно до цього Закону здійснюється протягом трьох років з моменту смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою.

Зазначені обставини в цілому свідчать про відсутність правового механізму щодо розпорядження та подальшого посмертного використання кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіків.

На підставі викладеного в цілому вбачається, що позивачка разом з чоловіком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулись до відповідача з метою застосування методик допоміжних репродуктивних технологій, за наслідком чого відповідачем було здійснено кріоконсервування біологічного матеріалу ОСОБА_3 та подальше його зберігання.

Тобто, чоловік позивачки діяв відповідно до своєї доброї волі.

Конституцією України закріплено норму, яка визнає права людини, її життя та здоров`я, честь і гідність, власне саму людину найвищою соціальною цінністю в державі.

Безпосередньо забезпечення та реалізація гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина є однією з пріоритетних функцій правової та соціальної держави та є її обов`язком.

Одним із основних та важливих природних прав людей є репродуктивне право, що може реалізовуватися різними способами, забезпеченими законодавцем. Власне даний вид прав реалізується через батьківство.

Позивачка наполягає на тому, що вони з загиблим чоловіком добровільно розпочали вищевказану процедуру, хоче її завершити та отримати медичні послуги з посмертним використанням кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіка.

Оскільки використання штучного запліднення з посмертним використанням кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіка торкається делікатних моральних та етичних питань, а правововий механізм щодо такого розпорядження не врегульований, суд вважає, що межі оцінки можливості відновлення права позивачки судом мають бути настільки широкими задля можливості досягнення балансу приватних та публічних інтересів.

Поряд з цим, судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Також ухвалюючирішення судув ційсправі,судом такожвраховується,що увідповідностідост.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом, підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимог про відшкодування судових витрат, у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 211, 263-265, 267, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса» (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 61) про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на розпорядження та використання біологічного матеріалу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка репродуктивної медицини «Надія Одеса», код ЄДРПОУ 41746311.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якомуповнерішенняабоухваласудуне буливрученіуденьйого(її)проголошенняабоскладення,маєправонапоновленняпропущеногострокуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабираєзаконноїсилипіслязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасникамисправи,якщоапеляційнускаргунебулоподано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24.06.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.