Постанова

від 28.02.2024 по справі 480/5165/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 р.Справа № 480/5165/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Омельника М.М.

представника відповідача Фадєєва В.Ю.,

представника третьої особи Коваленка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р.С.", Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 12.10.23 року по справі № 480/5165/21

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми

до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.Р.С." , Державна інспекція архітектури та містобудування України , Управління Державної інспекції архітектури і містобудування у Сумській області

про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.Р.С.", Управління державної інспекції архітектури та містобудування у Сумській області, Державна інспекція архітектури та містобудування України, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження, видані ТОВ "Б.Р.С." для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень під кафе на 25 місць з магазином по вул. Засумська, 2/1, м. Суми", які затверджено наказом Управління архітектури та містобудування від 30.09.2020 № 322-м.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що видані відповідачем містобудівні умови та обмеження ТОВ "Б.Р.С." є протиправними та підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки при їх наданні відповідачем не враховано відсутність детального плану території, погодженого шляхом проведення громадських слухань.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022, в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09.05.2023 задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано містобудівні умови та обмеження, видані ТОВ "Б.Р.С." для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень під кафе на 25 місць з магазином по вул. Засумська, 2/1, м. Суми", які затверджено наказом Управління архітектури та містобудування від 30.09.2020 № 322-м.

Не погодившись з вказаним рішенням, Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та ТОВ "Б.Р.С." подано апеляційні скарги, в яких, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просять рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задовленні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради зазначено, що МУО як акт індивідуальної дії і є чинним, може бути скасований за заявою замовника або за рішенням суду саме до завершення будівництва, оскільки на даний час МУО вичерпали свою чинність завершенням будівництва 21.06.2022, відтак скасуванню за рішенням суду не підлягають.

Також, в обгрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Б.Р.С." зазначає, відповідно до п. "в" розділу 4 "Загальні вимоги до забудови" Пояснювальної записки до Плану зонування м. Суми, виключно на основі детального плану здійснюється розташування та будівництво окремих об`єктів містобудування, для яких відповідно до зонінгу необхідно отримати спеціальне погодження. Однак, вказаний пункт до підприємства не застосовується, оскільки МУО видавалися на реконструкцію будівлі, а не для будівництва нового об`єкта. Також зазначає, що відповідно до пояснювальної записки до допустимих видів забудови Р-3с відноситься розміщення закладів по наданню комерційних послуг та підприємницької діяльності, громадські вбиральні. Тобто, об`єкт, що підлягав реконструкції (вбиральня), вже відносився до допустимих видів забудови. Законодавством не передбачено необхідності повторного отримавання дозволів (спеціальних погоджень), у випадку якщо об`єкт і так відноситься до допустимих видів використання на момент видачі МУО. Також вказує, що ТОВ "Б.Р.С." не повинно отримувати спеціальних погоджень, оскільки порядок, механізм, підстави та орган, який видає спеціальні дозволи/погодження не передбачені чинним законодавством (на момент видачі МУО). Також зазначає, що самостійне право звернення до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень у прокурора відсутнє, оскільки в даному випадку слід було зазначити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, яким на момент подання позову від 11.06.2021 була Державна архітектурно-будівельна інспекція, а з 15.09.2021 замінити позивача на його функціонального правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Державна інспекція архітектури та містобудування України зазначає, що невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Наміри забудови земельної ділянки, на яку надаються містобудівні умови та обмеження, мають відповідати у повній мірі генеральному плану населеного пункту та плану зонування. Також вказує, що на час звернення прокурора з позовом до суду, Державна інспекції містобудування України не здійснювала повноваження та функції, закріплені в положенні.

Відповідно до відзиву на апеляційні скарги, керівник Окружної прокуратури м. Суми зазначає, що звернення до суду з позовом про скасування містобудівних умов і обмежень, виданих забудовнику обумовлено тим, що внаслідок перебування у процесі реформування уповноважених органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у них були відсутні повноваження та інституційна спроможність щодо захисту інтересів держави. Позивач зазначає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. Відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено. Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Вказує, що будівництво кафе та магазину в зоні зелених насаджень здійснюється ТОВ "Б.Р.С." за відсутності детального плану території та без проведення його громадських слухань, відтак наміри забудови не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні та відповідно п. 3 ч. 4 ст. 29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" повинно бути відмовлено у наданні оскаржуваних містобудівних умов і обмежень.

Представник відповідача та представник ТОВ "Б.Р.С." в судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційних скаргах.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні апеляційних скарги відмовити.

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування та Управління ДІАМ у Сумській області до судового засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.09.2020 Управлінням архітектури та містобудування за заявою ТОВ "Б.Р.С." надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція нежитлових приміщень під кафе на 25 місць з магазином по вул. Засумська, 2/1 в м. Суми". Відповідно до пункту 5 потребується спеціальне погодження у вигляді громадських слухань щодо розміщення об`єкту.

Прокурор, посилаючись на невідповідність намірів забудови земельної ділянки ТОВ "Б.Р.С." містобудівній документації на місцевому рівні, вказуючи на відсутність розробленого та затвердженого детального плану території на земельну ділянку, на якій товариство мало намір виконувати будівельні роботи, просить суд визнати протиправними та скасувати вказані МУО.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в межах даного спору, колегія суддів зазначає наступнеє

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, чинним законодавством визначено дві обов`язкових умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним по поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган. уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі 806/1000/17 зазначив, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем виключно за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності).

Незаконна видача містобудівних умов і обмежень порушує правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що, в цілому, суперечить державній політиці в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави та Сумської міської територіальної громади.

Позивач зазначає, що враховуючи, що суб`єктом майнових прав комунальної власності є перш за все територіальні громади, протиправні дії відповідача безпосередньо порушують інтереси та права жителів міста Суми.

Також вказує, що у разі залишення діючими оскаржуваних містобудівних умов і обмежень, їх використання для отримання інших документів для будівництва безпосередньо вплине на передбачене ст. 5 Конституції України право громадян здійснювати владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, оскільки дані містобудівні умови не відповідають встановленим державним будівельним нормам, а наміри забудови земельної ділянки - вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Недотримання відповідачами законодавства про публічні закупівлі суспільному інтересу однозначно не відповідає.

Містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування.

Нухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб.

Так, частинами 4, 5 статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає ор`ан. уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних при вовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набує статусу позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або за рішенням суду.

Позивач зазначає, що оскільки замовник ТОВ "Б.Р.С." заяв щодо скасування спірних містобудівних умов і обмежень не подавав, відтак способом їх скасування є судове рішення.

Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських раз з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних с андартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" утворено Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Цією постановою затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України та Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Пунктом 3 Положення про Державну інспекцію містобудування України поряд з іншим передбачено, що основним завданням ДІМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності, а також діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного оцінювання у сфері містобудування.

Згідно з п. 4 вказаного Положення ДІМ скасовує чи зупиняє дію прийнятих обєктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на ійпому веб-сайті ДІМ; складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям овідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону; розглядає в порядку нагляду рішення про скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України з Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію України виключено повноваження останньої щодо проведення заходів архітектурно-будівельного нагляду у сфері містобудування.

Водночас, внесено зміни до Порядку здійснення державного архітектурно- будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, яким регламентується процедура проведення державного нагляду у сфері містобудівної діяльності в частині здійснення нагляду посадовими особами ДІМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 з Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України виключено повноваження щодо проведення заходів архітектурно-будівельного нагляду у сфері містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (набрала чинності 30.12.2020) прийнято рішення про ліквідацію Державної інспекції містобудування та створено новий орган - Державна інспекція архітектури та містобудування України, якій передано відповідні повноваження державного архітектурно-будівельного нагляду.

Пунктом 11 цієї постанови визначено, Міністерству розвитку громад та територій протягом трьох місяців подати в установленому порядку пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

Таким чином, починаючи з 13.03.2020 органом, уповноваженим проводити перевірку законності виданих Сумською міською радою містобудівних умов обмежень, а також приймати рішення про їх скасування у разі виявлення підстав, є Державна інспекція містобудування України, а з 30.12.2020 - Державна інспекція архітектури та містобудування України.

Водночас, діяльність як Державної інспекції містобудування, так і Державної інспекції архітектури та містобудування України не розпочато.

З огляду на невідповідність спірних містобудівних умов та обмежень містобудівній документації на місцевому рівні та містобудівному законодавству окружною прокуратурою міста Суми до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області спрямовано звернення голови ГО "Правник Сумщини" щодо законності затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва (реконструкція нежитлових приміщень під кафе з магазином по вул. Засумській 2/1 в м. Суми), затверджених наказом управління архітектури та містобудування Сумської міської ради №322-м від 30.09.2020.

У відповідь на вказаний лист Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області листом від 07.04.2021 № 40-1018/270-21 повідомлено про відсутність можливості проведення перевірки з огляду на зміни чинному законодавстві.

Позивач вказує, що ні в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", ні в Положенні, ні в інших нормативно-правових актах не було наведено повноважень Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо звернення до суду із позовами про скасування містобудівних умов та обмежень.

При цьому, Державна інспекція архітектури та містобудування у відповідності постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960 розпочала роботу 15.09.2021, тобто після звернення прокурора до суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що в межах даних правовідносин, у відповідності до ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор набув статусу позивача.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною п`ятою статті 26 цього Закону проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у наступному порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження документ, в якому зазначено комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, що стосуються поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будівель та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно із частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

- неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Тобто, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є обов`язковою умовою для здійснення будівництва на земельній ділянці, що перебуває у власності або користуванні особи. Для цього до спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури подається заява з визначеним переліком документів, відповідний орган розглядає вказану заяву протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви та видає містобудівні умови та обмеження або надає мотивовану відмову. При цьому підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями.

Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів.

Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Комплексна забудова території відповідно до статті 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Отже, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Отже, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено.

Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі №823/5265/15, від 20 березня 2019 року у справі №810/726/18, від 17 травня 2019 року у справі №806/1576/18, від 4 вересня 2019 року у справі №826/13852/17, від 15 січня 2020 року у справі №813/4060/17, від 4 лютого 2020 року у справі №826/9713/18, від 29 квітня 2020 року у справі №712/6577/18, від 15 лютого 2021 року у справі №320/5710/20, від 16 червня 2021 року у справі №2340/3189/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.002227.

Крім того, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, ДПТ), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські (суспільні) та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.

Аналогічні висновки місять постанови Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №826/15338/18, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17 та від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20.

Суд враховує, що практика Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" сформована, зокрема, у постановах від 17 серпня 2021 року у справі № 420/5/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 160/11647/19, від 2 грудня 2021 року у справі № П/320/900/20, від 13 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 18 травня 2022 року у справі № 640/7663/21 та від 19 січня 2023 року справа №640/9995/20.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17, неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Досить часто ці інтереси конкурують між собою.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів. Законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення. Процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб та забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Відтак, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські (суспільні) та приватні інтереси.

Відтак видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських (суспільних) та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Навпаки, у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації, постає питання про відповідність таких відхилень громадським (суспільним) та приватним інтересам. При цьому законом не передбачено спеціальної процедури перевірки такої відповідності. Водночас загальний порядок затвердження та внесення змін до генерального плану передбачено статтею 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". З метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон на основі генерального плану населеного пункту розробляється план зонування території. Він встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (стаття 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"). ( З огляду на вищенаведене, у разі необхідності надання містобудівних умов, які не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні (а отже невідомо чи враховують інтереси усіх зацікавлених осіб), необхідно вносити зміни до відповідної містобудівної документації у порядку, передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Такий висновок вказаний у постановах Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі №826/9713/18 та від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Суми, вул. Засумська 2/1 знаходиться у підзоні зелених насаджень спеціального призначення Р-3с; допустимим видом використання, які потребують спеціальних погоджень у зоні Р-3с, визначено розміщення закладів по наданню комерційних послуг та підприємницької діяльності; громадські вбиральні.

Містобудівною документацією м. Суми, яка встановлює вимоги до забудови та використання території м. Суми, є Генеральний план міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради від 16 жовтня 2002 року № 139-МР, та План зонування території міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради від 6 березня 2013 року № 2180-МР.

Пояснювальною запискою до Плану зонування території м. Суми визначено, що можливою територіальною зоною супутнього чи допустимого виду використання земельної ділянки, щодо якої Управлінням архітектури надано третій особі МУО, є Р-2 чи Р-3.

Пунктом "в" частини четвертої глави 2 пояснювальної записки до Плану зонування території м. Суми визначено, що виключно на основі детального плану здійснюється розташування та будівництво окремих об`єктів містобудування, для яких відповідно до зонінгу необхідно отримати спеціальне погодження; пунктом "з" частини п`ятої глави 2 пояснювальної записки визначено, що для допустимих видів забудови земельних ділянок ландшафтно-рекреаційних зон (Р-1, Р-2, Р-3, Р-4) процедура спеціального погодження або отримання спеціального дозволу обов`язково повинна містити отримання позитивного протоколу громадських слухань, визначених Порядком № 555, яка визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських (суспільних) інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, детальних планів територій.

Крім того, згідно із пояснювальною запискою до Плану зонування території м. Суми переважний вид забудови - вид забудови, який відповідає переліку дозволених планом зонування території для даної зони та не потребує спеціального погодження; супутній вид використання - вид використання, який необхідний для повноцінного функціонування переважного виду використання земельної ділянки; допустимий вид забудови - вид забудови, який не відповідає переліку переважних та супутніх видів забудови у плані зонування території для даної зони, але можливий при умові спеціального погодження після необхідного обґрунтування.

Відповідно до абзацу 3 пункту "е" частини п`ятої глави 2 пояснювальної записки до Плану зонування території м. Суми види забудови та використання, як супутні переважним видам, і, які по відношенню до останніх є допоміжними при відсутності на земельній ділянці переважного виду використання, супутній вид використання таким не є, та вважається недозволеним, якщо інше не обумовлюється зонінгом стосовно до конкретних випадків та місць розташування нерухомості.

Згідно із положеннями пункту "м" частини п`ятої глави 2 пояснювальної записки до Плану зонування території м. Суми види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.

Відповідно до пункту 4.11 ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони (підзони), на території якої ділянка знаходиться. Невідповідність наміру забудови встановленим видам дозволеного використання земельних ділянок і об`єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.

Згідно із положеннями абзацу третього пункту 7.1 ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території", якщо земельна ділянка потрапляє в зону дії кількох планувальних обмежень, до неї застосовуються всі види обмежень та режимів використання територій або найбільш жорсткий із цих режимів.

Крім того, пунктом 8.1 ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" визначено, що уточнення Плану зонування може здійснюватися при розробленні ДТП.

У свою чергу статтею 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Отже, для виконання допустимих видів забудови земельних ділянок, що розташовані в межах ландшафтно-рекреаційних зон (Р-1, Р-2, Р-3, Р-4), встановлена процедура спеціального погодження або отримання спеціального дозволу.

За змістом пункту "в" частини четвертої глави 2 пояснювальної записки до Плану зонування території м. Суми визначено, що виключно на основі детального плану здійснюється розташування та будівництво окремих об`єктів містобудування, для яких у відповідності до зонінгу необхідно отримати спеціальне погодження; процедура спеціального погодження або отримання спеціального дозволу обов`язково повинна містити отримання позитивного протоколу громадських слухань, визначених Порядком № 555.

Слід зазначити, що відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено.

Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що детальний план території по вул. Засумська, 2/1 у м. Суми не розроблявся та не затверджувався, громадські слухання його проекту не проводились.

Отже, наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - Плану зонування, що свідчить про протиправність виданих забудовнику містобудівних умов та обмежень.

При цьому отримання спеціальних погоджень повинно було бути здійснено до надання забудовнику містобудівних умов та обмежень, оскільки лише при наявності затвердженого детального плану території та його громадського обговорення уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю міг зробити висновок про відповідність намірів ТОВ "Б.Р.С." щодо забудови території по вул. Засумська, 2/1 у м. Суми вимогам Плану зонування.

Та обставина, що спірний об`єкт забудови введено до експлуатації без отримання спеціальних погоджень, передбачених Планом зонування (розроблення детального плану території та проведення його громадського обговорення), на підставі спірних МУО, свідчить про відсутність можливості подальшого контролю відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації.

Отже, перевірка відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації має перевірятись уповноваженим органом саме на стадії видачі забудовнику містобудівних умов та обмежень, а не передувати початку будівництва, як помилково стверджує відповідач.

Відповідно до правового висновку, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18, законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення; процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб і забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Отже, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські (суспільні) та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських (суспільних) та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Навпаки, у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації, постає питання про відповідність таких відхилень громадським (суспільним) та приватним інтересам. При цьому законом не передбачено спеціальної процедури перевірки такої відповідності.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 555 проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації із врахуванням вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

Крім того, Порядок № 555 визначає спеціальну процедуру оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки реєстрацію, розгляд і врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 3).

Для дотримання вимог Порядку № 555 громадські слухання мають бути проведені саме щодо містобудівної документації на місцевому рівні, до якої відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відносяться генеральний плани населених пунктів, план зонування територій і детальний план території, їх оновлення та внесення змін до них; проведення громадських слухань проектної документації щодо будівництва або реконструкції конкретних об`єктів Порядком № 555 не передбачено.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача та третьої особи про те, що ТОВ "Б.Р.С." під час видачі МУО виконано вимогу щодо спеціального погодження будівництва шляхом проведення ТОВ "Б.Р.С." 16 листопада 2020 року громадських слухань щодо розміщення об`єкту "Реконструкція нежитлових приміщень під кафе на 25 місць з магазином по вул. Засумська, 2/1 в м. Суми", колегія суддіввважає необгрунтованими.

Матеріали громадських слухань, у тому числі копія протоколу від 16.11.2020, не є належними доказами виконання вимоги щодо спеціального погодження, оскільки предметом вказаних слухань був не проект містобудівної документації (детального плану території), як це передбачено Порядком № 555, а проектна документація, проведення громадських обговорень якої чинним законодавством не передбачено.

Правовий висновок щодо правильності застосування положень Порядку № 555 викладено у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 527/43/17, від 21 березня 2019 року у справі № 823/1159/17, від 17 травня 2019 року у справі № 806/1576/18, від 25 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 3 листопада 2020 року у справі № 826/11632/16, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 7 грудня 2021 року у справі № 380/142/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 640/7663/21.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації (про готовність об`єкта до експлуатації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування містобудівних умов та обмежень допускається також після введення об`єкта забудови до експлуатації. Більше того, прийняття такого рішення є підставою для звернення уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю із позовом про скасування реєстрації відповідної декларації.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ТОВ "Б.Р.С.", про те, що спірні МУО вичерпали свою дію з огляду на реєстрацію декларації про готовність та права власності на реконструйований об`єкт, оскільки суди надають оцінку правомірності рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17) та від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/3941/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань представника ТОВ "Б.Р.С." на висновки Верховного Суду в постановах від 18.07.2023 по справі № 826/27791/15 та від 13.09.2023 по справі №320/5966/20, колегія суддів не враховує при розгляді даної справи з урахуванням наступного.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на викладене, колегія суддів при прийнятті рішення враховує відповідну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.05.2023 у цій справі.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р.С." залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі № 480/5165/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 04.03.2024 року