Рішення

від 09.02.2024 по справі 308/6668/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6668/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої судді - Крегул М.М.,

при секретарі судового засідання Микуланинець О.І.,

за участю представника позивача Данканич А.,

представників відповідача Ільницького М.П., Глеба П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження, цивільну справу, за позовною заявою Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості поорендній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Департамент міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської радизвернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує тим, що 27.07.2016 р. між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, в подальшому назву змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та громадянкою ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1860 (далі Договір), земельної ділянки площею 0,1759 га, з кадастровим номером земельної ділянки 2110100000:03:001:0224, для обслуговування об`єкта незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 .

Вказаний вище договір оренди був укладений на підставі рішення III сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2016 р. № 239 строком на 5 років.

Пунктом 8 Договору оренди сторони встановили строк дії Договору до 31.05.2021 року.

Внаслідок зміни коефіцієнту індексації у 2016 році, змінився також і розмір орендної плати за користування даною землею.

Так, зі зміною нормативної грошової оцінки землі, розмір орендної плати змінився з 9 876, 61 грн. на місяць на 10 469, 21 грн., що відповідає коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 2017 2018 роки.

Позивач стверджує, що строк дії Договору закінчився 31.05.2021 року, проте, обов`язок передбачений частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» Відповідачем виконаний не був. Натомість, орендована земельна ділянка в період з 31.05.2021 р. по теперішній час перебуває у користуванні Відповідача, оскільки за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно торговий павільйон 8% готовності (фундамент), що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

В свою чергу , об`єкт нерухомості нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою на котрій він розташований, оскільки , використання об`єкту нерухомого майна без використання земельної ділянки є неможливим.

На думку позивача, такі обставини свідчать про підставність нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) площею 0,1759 га по АДРЕСА_1 ., а тому позивач просить суд стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 27.07.2016 р. в розмірі - 212 165, 53 грн. - основного боргу та судові витрати зі сплати судового збору.

22.06.2023 року від представника відповідача адвоката Ільницьокого М.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Зокрема вказує, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а доводи позовної заяви уваги не заслуговують. При цьому, відповідач не заперечує обставин, щодо укладення договору оренди земельної ділянки від 27.07.2016 року. Проте вказує, що зі згоди власника земельної ділянки (Ужгородської міської ради), в період з 05.10.15р. по 01.07.20р. ОСОБА_1 здійснювала по такій земельній ділянці спорудження багатоквартирних житлових будинків (І черга: секція І, секція II, секція III) з приміщеннями комерційного призначення, готовність якого до експлуатації засвідчується сертифікатом № ЗК122200821819 від 21.08.20р. Вказаний об`єкт, згідно Державного класифікатора будівель та споруд, віднесений до будинків багатоквартирних масової забудови (1122.1.). Наразі, власником такого багатоквартирного будинку є відповідні співвласники, правомочності яких реалізовуються в порядку визначеному Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». У відзиві представник відпоідача ОСОБА_2 зазначає, що не бажаючи продовжити чи пролонгувати строк дії договору оренди, оскільки така земельна ділянка фактично перейшла у постійне користування співвласників багатоквартирного будинку, 20.05.2021р. ОСОБА_1 , тобто, за 11 календарних днів до збігу строку його дії, звернулася до Відповідача із заявою на предмет повернення земельної ділянки (пункт 22 договору оренди землі). До заяви був долучений проект відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:03:001:0224, починаючи з вересня місяця 2021 року, в користуванні ОСОБА_1 фактично не знаходиться, а обов`язок щодо повернення такої ділянки ОСОБА_1 не прострочила.

Натомість, Позивачем неправомірно та невмотивовано відхилене прохання ОСОБА_1 щодо повернення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:03:001:0224.

Щодо доводів позивача про систематичну несплату оренди, відповідач вказує, що із доданого позивачем розрахунку заборгованості зокрема вбачається, що Відповідачем оренда плата вносилася стабільно, та навіть неодноразово здійснювалися передплата за даним договором, тобто Відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати виконував сумлінно та в повному обсязі.

Відповідач стверджує, що за час дії договору оренди у неї заборгованість за орендними платежами не виникала, натомість, сам Договір припинив свою дію та не був поновлений сторонами, а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу.

22.06.2023 року від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача про належне припинення договору, оскільки за результатами розгляду заяви відповідача від 20.05.2021року , департаментом міської інфраструктури на адресу ОСОБА_1 24.05.2021року надіслано письмову відповідь, згідно з якою повідомлено, що станом на період звернення із заявою (період 20.05 .2021 року) вказаний договір оренди землі був чинним, а відтак , приписи пункту 22 Договору не підлягали до застосування.

В подальшому ОСОБА_1 жодим способом не ініціювала питання повернення земельної ділянки в зв`язку з припиненням дії зазначеного договору землі після спливу його строку 31.05.2021 року.

Також представник позивача заперечив, щодо доводів відповідача про перехід земельної ділянки у постійне користування співвласників багатоквартирного будинку, оскільки, посилаючись на ч.2 статті 42 Земельного кодексу України вказує, що ОСББ та/або управителі такого багатоквартирного будинку, не ініціювали клопотання перед міською радою щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою. Спірна орендоана земельна ділянка не передавалася у користування співвласникам багатоквартирного житлового будинку, та відсутні належні та допустимі докази таких.

07.07.2023 року від представника відповідача адвоката Ільницького М.П. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, доводи яких зводяться до того, що саме позивач умисно ухилився від прийняття земельної ділянки, а вина відповідача у невиконанні обов`язку по поверненню земельної ділянки відсутня. Стверджує, що строк дії договору припинив свою дію 31.05.2021 року, а відтак орендна плата до нарахування та стягнення не підлягає.

Процесуальні рішення по справі.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.09.2023 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача Данканич А. підтримав позовні вимоги, просив задовольнити з підстав та мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача адвокат Ільницький М.П. та Глеба П.О. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити з підстав та мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання,дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.07.2016 року, на підставі рішення ІІІ сесії VII Ужгородської міської ради № 239 від 31 травня 2016 року, між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, назву якого в подальшому змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1860, земельної ділянки площею 0,1759 га, з кадастровим номером 2110100000:03:001:0224, для обслуговування об`єкта незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 .

На виконання умов вказаного вище договору оренди , земельна ділянка загальною площею 1759кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , була передана в оренду фізичній особі ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 27 липня 2016 року підписаного зі сторони Орендодавця редставником в.о. директора департаменту Пайда О.А. та прийняв орендар ОСОБА_1 .

В судовому засіданні також встановлено, що земельна ділянка загальною площею 1759кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , передається в оренду із земель житлової та громадської забудови. та цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , що визначено п. 16, 17 вказаного вище.Договору.

Відповідно до п. 8 Договору оренди , сторони погодили строк дії такого до 31 травня 2021 року. та обумовили , що після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі , Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Також сторонами узгоджено орендну плату, а саме така вноситься орендарем у грошовій формі та становить 118519,31 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 9876,61 грн. розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; інших випадках, передбачених законом (п. 10,11, 13 Договору).

Щодо умов повернення земельної ділянки то згідно п.22 Договору оренди сторони погодили, що після припинення дії договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. В свою чергу, Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку (п. 22 Договору).

Також у судовому засіданні встановлено, що 18.04.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі від 27.07.2016 року № 1860, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2017-2018 роки становить: 4 187 682, 26 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складеної відділом в Ужгородському районі ТУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1143/86-16 від 01.07.2016 року, а згідно п.10 Договору оренди землі у новій редакції орендна плата за земельну ділянку площею 0,1759 га розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 125 630,47 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі щомісячно в розмірі 10 469, 21 грн.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» 6 жовтня 1998 року № 161-XIV зі змінамита доповненнями станом на 27.07.2023року, передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Зокрема, пунктом 30 вказаного вище Договору оренди, встановлено, що у разі неповернення земельної ділянки Орендар зобов`язаний здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених Договором.

Як встановлено в судовму засідагнні , строк дії Договору оренди укладеного сторонами від 27.07.2016 року закінчився 31.05.2021 року, що не заперечується сторонами .

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_4 до матеріалів справи долучено заяву від 20.05.2021 року, яку направлено на адресу позивача та згідно якої просить, на підставі п. 22 договору оренди землі від 27.07.2016 року № 1860 прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) у зв`язку з припиненням дії зазначеного договору оренди землі 31.05.2021 року.

Однак, як встановлено судом, 24.05.2021 року позивачем Департаментом міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради було надіслано на адресу зазначену в договорі оренди ОСОБА_4 , відповідь на вказану заяву серії Г-46/32.01-07, де було вказано про відсутність підстав для прийняття та повернення з оренди земельної ділянки, оскільки , станом на день звернення відповідача із цією заявою договір оренди землі був чинним і строк дії такого не сплив. Дане повідомлення було направлено на адресу відповідача вказану у заяві та договорі оренди самою ОСОБА_1 .

Так, приписами ст. 252 ЦК України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З наведеного вище слідує, що на момент звернення відповідача ОСОБА_1 20.05.2021року до позивача Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради із заявою про повернення земельної ділянки, строк дії договору оренди земельної діянки № 1860 від 27.07.2016 року не закінчився, а відтак, підстави для повернення по акту приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224), були відсутні, про що, як було встановлено судом письмово повідомлено ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, факт користування відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 1759 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , після спливу строку дії договору оренди також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 327370906 від 29.03.2023 року, згідно якого на вкааній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва, торговий павільйон 8% готовності (фундамент).

Будь яких-доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту суду не надано.

Щодо тверджень представника відповідача ОСОБА_5 викладених у письмовому відзиві на позовну заяву про те, що вказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , з вересня 2021року перейшла у постійне користування мешканців багатоквартирного будинку, який був збудований у відповідності до умов Договору № 1860 від 27.07.2016 року, такі спростовуються наступним .

Так, статтею 42 Земельного кодексу України (ЗК України) регламентовано питання віднесення земельних ділянок до земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків і порядок їх використання.

Зокрема, відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, а саме пунктом 12 Перехідних положень Кодексу.

Таким чином, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, до матеріалів справи відповідачем не долучено жодних доказів, що ОСББ чи управителі збудованого багатоквартирного будинку на земельній ділянці , яку отримала в оренду 27.07.2016 року відповідач ОСОБА_1 ініціювали клопотання перед Ужгородською міською радою щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом з долученої копії договору про спільне будівництво обєкту нерухомого майна -багаоквартирних житлових будинку в з приміщеннями комерційного призначення від 05.10.2015року за адресою АДРЕСА_1 , такий передбачав здійснення спільного будівництва сторонами -багатоквартирних будинків згдно проекту будівництва.

Однак, як вбачається з долучених представником відповідача копій інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.07.2023 року отриманих на запит адвоката ОСОБА_2 , нерхомого майна за громадянами , які укладали договір про спільне будівництво від 05.10.2015року та начебто здійснюють на даний час користування земельною ділянкою під збудованим багатоквартирним будинком саме за адресою АДРЕСА_1 , не ареєстровано та не значиться.

Так, відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зокрема, суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст.80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Таким чином, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно зі ст.124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже , право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації у відповідно до норми ст.125 ЗК України та приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється і документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю, або договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Натомість, питання захисту прав на землю регулюються Главою 23 ЗК України. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю та ст. 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Згідно зі ст.14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.14.1.147).

За приписами ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, й шляхом відшкодування заподіяних збитків, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19.

Таким чином, законодавством передбачено виникнення обов`язку щодо сплати орендної плати з часу виникнення права оренди землі переходу права власності на нерухоме майно. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком володіння і користування відповідачем чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Норми ст.1212 ЦК України підлягають застосуванню, в тому числі, у відносинах, які не містять ознак делікту.

Частиною 2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зауважив, що у постановах Верховний Суд неодноразово наводив правову позицію про те, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати в порядку ст.1212 ЦК України (п.27 постанови Верховного суду від 09.09.2022 у справі №910/8770/19, п.7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Таким чином, відсутність договору оренди земельної ділянки між сторонами не звільняє власника майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, від сплати коштів за користування земельною ділянкою (ст.206 ЗК України).

Згідно зіст.125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змістуст.120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Однак, зважаючи на положенняст.125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщеннями, відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Разом з тим,як встановлно судом, відповідач ОСОБА_1 , як власник об`єкту нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_1 , не повідомивши у відповідності до вимог п.п.8, 9 укладеного договору оренди землі від 27.07.2016 року у встановленому законом порядку відповідного договору оренди, фактично прдовжувала користуватись земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_1 , без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене вище та враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 використовувала та використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , без достатніх правових підстав,за період червня 2021 року по лютий 2023 року та не сплачувала за її користування орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, в результаті чого, безоплатно користувалася вказаною у договорі оренди земельною ділянкою, тобто , безпідставно набула дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості поорендній платі.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості по орендній платі, у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за період з червня 2021 року по лютий 2023 року у розмірі 212165,53 грн.

У зв`язку з виникненням заборгованості позивачем на адресу відповідача АДРЕСА_2 , було направлено претензію про погашення заборгованості по орендній платі, в т.ч. повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі за № 30.01-13/92 від 02.02.2022року.

Аналогічний лист Претензію було направлено на адресу відповідача 05.07.2022 року за № 30.01-13/257.

Проте, відповідачем на вказані листи ніяк не відредаговано. Доказів, щодо повідомлення відповідачем позивача про зміну місця проживання (перебування) чи листування до матеріалів справи не долучено.

В судовому засіданні також з пояснень наданих представниками відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_2 також судом встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди 31.05.2021 року , відповідач ОСОБА_1 , не зверталася до орендодавця - позивача Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, із письмовими заявами про повернення об`єкта оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яку нею було отримано за актом приймання-передачі, як це визначено умовами договору оренди , зокрема п.8 п. 30. укладеного договору .

Відповідно до п.п.289.1, 289.2 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 01 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

При цьому, ст.12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст.13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (ст.18 Закону України «Про оцінку земель»).

Розрахунок наданий позивачем щодо заборгованості ОСОБА_1 здійснений позивачем на підставі розробленої Технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки АДРЕСА_1 , виданої управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області від 01.07.2016р.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради підлягаю до задоволення у повному обсязі, і з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 27.07.2016 року в розмірі 212165,53 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимогистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

У зав`язку із задоволенням позову Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради, на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.120, 124, 125, 126, 141, 152, 206 ЗК України, ст.377, 1212 ЦК України,ст.76, 81, 82, 141,263-265, 268, 273, 274-279ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості поорендній платі - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради(код ЄДРПОУ 36541721) заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 27.07.2016 року в розмірі 212165,53 грн. (двісті дванадцять тисяч сто шістдесят п`ять грн. п`ятдесят три коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради(код ЄДРПОУ 36541721) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисяч шістсот вісімдесят чотири грн.).

Позивач: Департамент міськоїінфраструктуриУжгородськоїміської ради (код ЄДРПОУ 36541721, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Поштова, буд. 3, Закарпатської області) .

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України - 19.02.2024 року о 16 годині 00 хв. .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул