Постанова

від 07.11.2024 по справі 308/6668/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6668/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільницький Михайло Петрович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2024 року (головуюча суддя Крегул М.М.) у справі № 308/6668/23 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі.

Позов мотивовано тим, що 27.07.2016 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, в подальшому назву змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та громадянкою ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1860 (далі Договір) - земельної ділянки площею 0,1759 га, з кадастровим номером 2110100000:03:001:0224, для обслуговування об`єкта незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 .

Вказаний вище договір оренди був укладений на підставі рішення III сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2016 № 239 строком на 5 років.

Пунктом 8 Договору оренди сторони встановили строк дії Договору до 31.05.2021.

Внаслідок зміни коефіцієнту індексації у 2016 році, змінився також і розмір орендної плати за користування даною землею.

В подальшому, у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, розмір орендної плати змінювався.

Позивач зазначає, що строк дії Договору закінчився 31.05.2021, проте, обов`язок, передбачений частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі», відповідачем виконаний не був. Натомість, орендована земельна ділянка в період з 31.05.2021 і на час звернення до суду перебувала у користуванні Відповідача, оскільки за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно торговий павільйон 8% готовності (фундамент), що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

В свою чергу, об`єкт нерухомості нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, на котрій він розташований, оскільки, використання об`єкту нерухомого майна без використання земельної ділянки є неможливим.

На думку позивача, такі обставини свідчать про обґрунтованість нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) площею 0,1759 га по АДРЕСА_1 ., а тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 27.07.2016 р. в розмірі - 212 165, 53 грн. - основного боргу та судові витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 27.07.2016 в розмірі 212 165,53 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що орендарем було здійснено фактичне користування земельною ділянкою після припинення дії договору оренди, не повернуто земельну ділянку власнику, та, на підставі ст.34 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Короткий зміст апеляційної скарги

На це рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільницький Михайло Петрович, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апелянт заперечує викладені в рішенні доводи суду першої інстанції як такі, що суперечать один одному, оскільки суд дійшов висновку що ОСОБА_1 продовжувала користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:03:001:0224, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не підтвердивши вказаний висновок жодними належними та допустимими доказами, та водночас, надаючи оцінку сертифікату про готовність № ЗК122200821819 від 21.08.2020, який виданий структурним підрозділом власника ділянки, встановив, що фактичні користувачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 (ОСББ чи управителі збудованого багатоквартирного будинку) на земельній ділянці, яку отримала в оренду 27.07.2016 ОСОБА_1 , не здійснили заходів щодо отримання вказаної земельної ділянки у постійне користування згідно положень ЗК України.

Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як орендодавець, весь період від 01.06.2021 по момент звернення з позовом до суду, фактично не вживав заходів щодо повернення ділянки, тобто самостійно таке повернення не ініціював, пропозиції щодо процедури повернення не надав, заходи по витребуванню чи усуненню перешкод в користуванні ділянкою не вжив.

Стверджує, що місцевий суд не надав належної оцінки доводам відповідачки ОСОБА_1 , які стосуються відсутності вдоговорі оренди землі від 27.07.2016 за № 1860 чіткої процедуриповернення земельної ділянки орендодавця.

Зазначає, що у період з 05.10.2015 по 01.07.2020 відповідачка, за згоди власника ділянки, здійснила спорудження на ній об`єктів багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями комерційного призначення, готовність якихдо експлуатації засвідчується сертифікатом № ЗК122200821819 від 21.08.2020 (виданийструктурним підрозділомвласника ділянки,що нарівні ізДепартаментом міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської радиє структурнимпідрозділом Ужгородськоїміської ради).За вказанихобставин апелянт вважає, що користування земельною ділянкою ОСОБА_1 фактично припинено у липні 2020 року. Однак, вжиті нею юридичні заходи по поверненню земельної ділянки у травні 2021 року направлення заяви з проханням прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі 31.05.2021 Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради необґрунтовано відхилив.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо віднесення спірних правовідносин до кондиційних. Посилається на постанову Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19.

Апелянт зазначає, що орендна плата по припиненому договору, у випадку правовідносин, що склалися між сторонами справи, нараховуватися не може, оскільки у ОСОБА_1 відсутня вина у неприйнятті земельної ділянки Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, а також у невжитті останнім будь-яких заходів по поверненню ділянки.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради подано письмовий відзив, у якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на твердження відповідачки щодо невизначення у договорі оренди механізму повернення земельної ділянки власнику, позивач зазначив, що земельна ділянка мала були повернута шляхом підписання акту приймання передачі. Оскільки, при наданні в оренду (укладанні договору) земельна ділянка передавалася її власником орендарю згідно з актом приймання-передачі, тому й зворотну дію повернення земельної ділянки її власнику після закінчення дії договору має бути оформлено таким актом.

Одночасно зазначає, що 20.05.2021 (за 11 календарних днів до завершення терміну дії договору) ОСОБА_1 надіслано на адресу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заяву, в якій, на підставі п. 22 договору оренди землі від 27.07.2016, просила прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) у зв`язку з припиненням дії зазначеного договору оренди землі 31.05.2021.

Вказує, що 24.05.2021 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради було надіслано на адресу ОСОБА_1 відповідь на вказану заяву серії Г-46/32.01-07, де вказано про відсутність підстав для прийняття та повернення з оренди земельної ділянки, оскільки станом на день звернення відповідача із цією заявою договір оренди землі був чинним і строк дії такого не сплив.

Щодо доводів представника відповідача стосовно введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку позивач зазначив, що сам факт завершення будівництва не свідчить про повернення орендарем наданої йому для забудови земельної ділянки, оскільки такої умови не передбачено укладеним між сторонами договором чи законом.

Межі перегляду справи апеляційним судом та явка учасників справи

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.07.2016, на підставі рішення ІІІ сесії VII Ужгородської міської ради № 239 від 31 травня 2016 року (а.с.10 том 1), між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, назву якого в подальшому змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі № 1860 - земельної ділянки площею 0,1759 га, з кадастровим номером 2110100000:03:001:0224, для обслуговування об`єкта незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 (далі Договір оренди № 1860) (а.с.11- 15 том 1).

На виконання умов Договору оренди № 1860, земельна ділянка загальною площею 1759 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , була передана в оренду фізичній особі ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 27 липня 2016 року, підписаного зі сторони Орендодавця представником в.о. директора департаменту Пайда О.А. та прийняла орендар ОСОБА_1 (а.с.22 том 1)

Відповідно до умов Договору оренди№ 1860 (п.п. 10, 11 та 13) сторонами узгоджено орендну плату, яка вноситься орендарем у грошовій формі та становить 118519,31 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 9876,61 грн. Також договором передбачено підстави перегляду розміру орендної плати.

18.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди № 1860, згідно якої розмір орендної плати визначено 125 630,47 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі щомісячно в розмірі 10 469, 21 грн. (а.с. 25-27 том 1).

У Договорі оренди № 1860 сторонами було визначено умови повернення земельної ділянки. Так, згідно п.22 Договору сторони погодили, що після припинення дії договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. В свою чергу, Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку (а.с.12 том 1).

Пунктом 34 Договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с.14 том1).

Згідно умов розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі несплати розміру орендної плати протягом півроку (п.36 Договору, а.с.14 том 1).

Пунктом 30 Договору оренди № 1860 встановлено, що у разі неповернення земельної ділянки Орендар зобов`язаний здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених Договором.

В той же час, згідно пункту 8 Договору оренди № 1860 передбачено, що після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Рішення про продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада у відповідності до чинного законодавства (п. 9 Договору).

Як встановлено судом, строк дії Договору оренди, укладеного сторонами від 27.07.2016, закінчився 31.05.2021, що не заперечується сторонами. Відповідно, земельна ділянка підлягала поверненню у комунальну власність до 01.06.2021.

На виконання умов договору відповідачкою ОСОБА_1 було подано заяву від 20.05.2021, яку направлено на адресу позивача та згідно якої орендар ОСОБА_1 просить, на підставі п. 22 договору оренди землі від 27.07.2016 № 1860, прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) у зв`язку з припиненням дії зазначеного договору оренди землі 31.05.2021 (а.с.89 том 1).

Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради 24.05.2021 надано відповідь на таку заяву відповідачки, номер документа Г-46/32.01-07, де вказано про відсутність підстав для прийняття та повернення з оренди земельної ділянки, оскільки, станом на поточний період 2021 року договір оренди землі був чинним, а відтак приписи статті 22 договору не підлягають до застосування (а.с. 106 -108 том1).

З наявних у справі доказів вбачається, що Орендарем ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата відповідно до визначених умов первинного та додаткового договорів. Так, з липня 2016 року по травень 2021 року орендарем ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата, та, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на червень 2021 року існувала переплата по орендній платі (а.с. 16-17 том 1).

Застосовані норми права

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізстаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першоїстатті 611 ЦК України).

Статтею 93 Земельного Кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.31Закону України«Про орендуземлі» (вредакції від24.11.20215-на часвиникнення оспорюванихправовідносин) договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 вказаного закону передбачено умови по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, де визначено, що орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Так, як зазначалось вище, Договором оренди № 1860 (п. 8) передбачено, що після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк, та визначено обов`язок Орендаря не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Рішення про продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада у відповідності до чинного законодавства (п. 9 Договору)

Встановлено, що ОСОБА_1 заяву про поновлення строку дії Договору оренди № 1860 не подавала, відповідного рішення про продовження договору оренди Ужгородська міська рада не приймала. Натомість орендар ОСОБА_1 завчасно 20.05.2021 подала заяву до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради з проханням прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) у зв`язку з припиненням 31.05.2021 дії договору оренди землі, яка перебувала у її користуванні.

Вказана заява достеменно засвідчує відсутність наміру орендаря ОСОБА_1 продовжувати договір оренди вказаної земельної ділянки та подання такої заяви відповідає позиції Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, викладеній у відзиві на апеляційну скаргу, що повернення земельної ділянки її власнику після закінчення дії договору має бути оформлено актом приймання-передачі так, як була передана орендарю при наданні в оренду (укладанні договору).

Проте Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради 24.05.2021 на вказану заяву надано відповідь про те, що оскільки договір у травні 2021 року є чинним, то приписи статті 22 договору не підлягають до застосування, підстави для прийняття земельної ділянки по акту приймання-передачі відсутні. Також вказується про право Орендодавця здійснити огляд території, з метою визначення умов повернення об`єкта оренди.

Колегія суддів зазначає, що така позиція Департаменту міськогогосподарства Ужгородськоїміської ради є необґрунтованою, оскільки орендодавець, будучи обізнаним з наміром орендаря повернути земельну ділянку, отримав можливість за 11днів (з дня подання ОСОБА_1 заяви) спланувати подальші дії у зв`язку з закінченням строку договору оренди землі, та, зокрема, здійснити огляд території з метою визначення умов повернення об`єкта оренди. Натомість позивач, за 7днів до закінчення строку дії договору оренди, посилаючись на чинність договору, вказав, що відсутні підстави для прийняття та повернення з оренди земельної ділянки, та, в той же час, не повідомив ОСОБА_1 строк, коли вона може звернутись з такою заявою. Як встановлено апеляційним судом, повернення земельної ділянки самим позивачем, після закінчення строку дії договору, не ініціювалось. Як вказав в судовому засіданні представник позивача, таке звернення було не вигідно Департаменту, оскільки позивач вважав, що ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою, а отже зобов`язана платити орендну плату.

Отже, волевиявлення орендаря ОСОБА_1 , у зв`язку з припиненням 31.05.2021 строку дії договору оренди землі, було спрямованим на повернення орендодавцю на підставі акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки.

Орендар розумнопокладався (розраховував)на виконанняорендодавцем умовдоговору орендита припиненнякористування земельноюділянкою згідноз цимиумовами внаслідокзакінчення строкуоренди.Натомість орендодавець, стверджуючи про чинність договору оренди, не врахував засвідченого та завчасно доведеного до його відому волевиявлення орендаря, діяв недобросовісно та не вжив заходів для приймання землі, складання акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки.

Принцип добросовісності проявляється зокрема у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї недобросовісної поведінки. Оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Враховуючи наведене,беручи доуваги висловленуу судовомузасіданні позиціюпредставника позивача(орендодавця),яка зводитьсядо того,що орендодавецьне вживавжодних заходівдля поверненняземлі орендарем,який засвідчивсвій намірїї поверненнявнаслідок закінченнястроку договоруоренди;твердження,що позивачуяк власникуземлі булоне вигіднозвертатися доорендаря щодоповернення земельноїділянки,а нараховуватиорендну платута пред`явитиданий позовлише уквітні 2023року зтією метоющоб максимальнонаповнити бюджеттериторіальної громади,судова колегіявважає недобросовісноюповедінку орендодавця,яким небуло вжитозаходів для виконання засвідченого орендарем наміру виконання обов`язку щодо повернення землі орендодавцеві у момент закінчення строку договору оренди .

Тому колегія суддів не бере до уваги доводи позивача, що ОСОБА_1 продовжувала користуватись земельною ділянкою, а тому зобов`язана була сплачувати орендну плату. ОСОБА_1 подавала відповідну заяву з проханням прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:03:001:0224) у зв`язку з припиненням 31.05.2021 дії договору оренди землі, проте Департаментом міського господарства, в порушення п. 22 Договору оренди № 1860, огляд території, з метою визначення умов повернення об`єкта оренди не проведено, акту приймання-передачі земельної ділянки після закінчення строку дії Договору оренди не складено, а безпідставно зазначено про відсутність підстав для прийняття земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем були вчинені всі дії, передбачені законом та Договором оренди № 1860, для повернення земельної ділянки орендодавцю, натомість орендодавець усунувся від прийняття земельної ділянки.

Відповідно до статті першої Закону України «Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; співвласник багатоквартирногобудинку -власник квартириабо нежитловогоприміщення убагатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку в тому числі, права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ст. 42 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (ч. 1); земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2).

Згідно п. д) ч.2 ст. 92 Земельного Кодексу України (в редакції від 27.05.2021 на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку

Таким чином, колегія вважає безпідставними посилання позивача, що відповідач має обов?язок по сплаті орендної плати, оскільки на земельній ділянці розташовані об`єкти, які перебувають у власності відповідача. Так, матеріалами справи підтверджено, що будівництво об`єкту на орендованій земельній ділянці проводилось згідно договору про спільне будівництво нерухомого майна (а.с.143-152 т.1) Об`єкт 21.08.2020 було введено в експлуатацію багатоквартирні житлові будинки (три секції) з приміщеннями комерційного призначення (а.с.96-97 т. 1). Так, у першій секції 29 квартир; у другій 28 квартир; у третій секції 35 квартир. Загальна площа комерційних приміщень у трьох секціях 746,10 кв. м. (а.с.96-97 т. 1). Ці об`єкти перебувають у власності як відповідача, так і інших фізичних та юридичних осіб, що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.109-134, 172-194). Причому право власності на такі об`єкти (як на квартири, так і на нежитлові приміщення) було зареєстровано ще до закінчення строку дії договору оренди.

Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст 376 ЦПК України, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року.

Головуюча:

Судді: