Рішення

від 04.03.2024 по справі 473/88/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/88/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"04" березня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Матвійця Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вознесенської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, в якій вказувала, що згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 21 липня 2001 року, реєстр. №1210, вона придбала у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Водночас придбаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0745 га, призначеній для його обслуговування.

Право власності щодо ділянки зареєстроване за первісним власником будинку ОСОБА_5 (який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер).

Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в подальшому й продали вказаний будинок ОСОБА_4 .

Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадкова справа після його смерті не заведена.

Зважаючи на те, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані або яка необхідна для обслуговування цього майна та яка належить відчужувачу майна, а тому ОСОБА_1 просила визнати її власником земельної ділянки площею 0,0745 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для обслуговування житлового будинку.

Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено Вознесенську міську раду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідача Вознесенської міської ради в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу жилого будинку від 21 липня 2001 року, реєстр. №1210, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Водночас придбаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0745 га, призначеній для будівництва та його обслуговування.

Право власності щодо ділянки зареєстроване за первісним власником будинку ОСОБА_5 (який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер).

Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в подальшому й продали вказаний будинок ОСОБА_4 .

Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадкова справа після його смерті не заведена.

Відповідно до ст. 30 ЗК України 1990 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу (тобто, у містах для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель та споруд не більше 0,1 га.), і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Разом з тим, згідно п.п. ґ п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (далі постанова Пленуму) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

При вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з`ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження (п. 18-1 постанови Пленуму).

Суд встановив, що на час виникнення спірних відносин законом було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами від відчужувача до набувача автоматично переходило і право власності або право користування земельною ділянкою, наданою відчужувачу для будівництва та обслуговування цього майна, без укладення окремого договору відносно ділянки. Можливість укладення між відчужувачем і набувачкою окремого договору щодо права набувачки на земельну ділянку на час розгляду справи втрачена. Реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням свідчить саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, який існував до його відчуження.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивачки є обґрунтованими, а її цивільне право підлягає захисту шляхом визнання її власником спірного майна.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вознесенської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,0745 гектарів, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:036:0012 (що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 25 липня 1994 року).

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовими заявами відповідачів, які можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв