Ухвала

від 05.03.2024 по справі 481/1378/21

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1378/21

Провадж.№ 2-з/481/1/2024

УХВАЛА

/про відмову у забезпеченні позову /

"05" березня 2024 р. м. Новий Буг

Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О., ознайомившись із заявою із заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно визначене в свідоцтві про право власності на спадщину видану нотаріусом у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Новобузька державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсними свідоцтво про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Новобузька державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсними свідоцтво про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Провадження у справі відкрито судом 02.12.2021 року в порядку загального позовного провадження.

05.03.2024 року представник позивача, адвокат Ляшенко М.Д. подав заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4824583400:01:000:0190; 4824583400:04:000:0208; 4824583400:05:000:0148, які визначені в свідоцтві про право власності на спадщину видану нотаріусом загальною площею, 16,67га та державних актів на право власності на земельні ділянки та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті, що знаходяться у відповідача чи в інших осіб. Заборонити вчиняти певні дії визначені в свідоцтві про право власності на спадщину виданої нотаріусом. Заборонити продаж майна визначені в свідоцтві про право власності на спадщину виданої нотаріусом.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи за зазначеним позовом та заявою про забезпечення позову, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви, відповідно до статей 149-150, 153 ЦПК України, з урахуванням роз`яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно дост. 151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів фізичної або юридичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Із заяви вбачається, що в якості забезпечення позову представник позивача просить застосувати такий вид забезпечення, як арешт на земельніділянки з кадастровиминомерами:4824583400:01:000:0190;4824583400:04:000:0208;4824583400:05:000:0148,при цьомуне зазначаючи,які цеземельні ділянки,кому вониналежать,їх місцезнаходження(індивідуальніознаки).Крім того,представник позивачапросить такожнакласти арешті нагрошові коштибез будьяких відомостейпро якікошти заявникзазначає,кому вониналежать таде вониобліковуються,що неузгоджується іззаявленою метою,а самевизнання недійснимисвідоцтво проправо наспадщину,державних актівна правовласності наземельні ділянкита скасуваннядержавної реєстраціїправа власності, оскільки арешт майна може бути застосовано лише до конкретного майна.

Сама заява про забезпечення позову не містить будь-яких посилань та доводів, що не вжиття заходів до зазначених представником позивача, адвокатом Ляшенко М.Д. може призвести до не виконання судового рішення.

Таким чином, оцінивши обґрунтованість та співмірність вимог представника позивача, адвоката Ляшенко М.Д., щодо забезпечення позову з обсягом позовних вимог, а також наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, приходжу до висновку, що не надано достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-157, 259, 260 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача, адвоката Ляшенко М.Д., про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО -ДРИГА