Ухвала

від 23.02.2024 по справі 504/427/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/427/24

Провадження № 2/504/1452/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2024 р. смт. Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Добров П.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Лиманської Державної нотаріальної контори Одеської області, треті особи: Міністерство юстиції України, Вища Рада правосуддя, Одеський апеляційний суд, Комінтернівський районний суд Одеської області, Березівський районний суд Одеської області, Нотаріус Лиманської державної контори Лисак Альона Володимирівна, суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко Катерина Олександрівна, суддя Березівського районного суду Одеської області Римар Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Артеменко Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Драгомерецький Микола Миколайович, суддя Одеського апеляційного суду Громік Руслан Дмитрович, суддя Одеського апеляційного суду Дрішлюк Андрій Ігорович, про визнання незаконними дії державного нотаріуса та зобов`язання спростувати інформацію,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Лиманської Державної нотаріальної контори Одеської області, треті особи: Міністерство юстиції України, Вища Рада правосуддя, Одеський апеляційний суд, Комінтернівський районний суд Одеської області, Березівський районний суд Одеської області, Нотаріус Лиманської державної контори Лисак Альона Володимирівна, суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко Катерина Олександрівна, суддя Березівського районного суду Одеської області Римар Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Артеменко Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Драгомерецький Микола Миколайович, суддя Одеського апеляційного суду Громік Руслан Дмитрович, суддя Одеського апеляційного суду Дрішлюк Андрій Ігорович, про визнання незаконними дії державного нотаріуса та зобов`язання спростувати інформацію.

Головуючий у справі суддя заявив самовідвід, вказуючи, що в провадженні судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. знаходилась на розгляді цивільна справа № 504/4208/22 (провадження №2/504/1103/23) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій процесі розгляду справи, судом вже були встановлені та зроблені висновки щодо правовідносин.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч.1, 2, 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (DeCubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України».

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».

Такі самі вимоги до поведінки Судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому РЕЗОЛЮЦІЄЮ 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді).

Вони викладені у формі Цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.

Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов`язують суддів.

Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наявність безсторонності відповідно до n.lcт. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).

Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).

Підставою заявлення суддею самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення подальших сумнівів у сторін у неупередженості судді Доброва П.В.

Враховуючи викладене, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. свідчать про неможливість прийняття до свого провадження та розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об`єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об`єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід судді.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 36-40 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Лиманської Державної нотаріальної контори Одеської області, треті особи: Міністерство юстиції України, Вища Рада правосуддя, Одеський апеляційний суд, Комінтернівський районний суд Одеської області, Березівський районний суд Одеської області, Нотаріус Лиманської державної контори Лисак Альона Володимирівна, суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко Катерина Олександрівна, суддя Березівського районного суду Одеської області Римар Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Артеменко Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Драгомерецький Микола Миколайович, суддя Одеського апеляційного суду Громік Руслан Дмитрович, суддя Одеського апеляційного суду Дрішлюк Андрій Ігорович, про визнання незаконними дії державного нотаріуса та зобов`язання спростувати інформацію - задовольнити.

Цивільну справу № 504/427/24 (провадження № 2/504/1452/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до Лиманської Державної нотаріальної контори Одеської області, треті особи: Міністерство юстиції України, Вища Рада правосуддя, Одеський апеляційний суд, Комінтернівський районний суд Одеської області, Березівський районний суд Одеської області, Нотаріус Лиманської державної контори Лисак Альона Володимирівна, суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко Катерина Олександрівна, суддя Березівського районного суду Одеської області Римар Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Артеменко Ігор Анатолійович, суддя Одеського апеляційного суду Драгомерецький Микола Миколайович, суддя Одеського апеляційного суду Громік Руслан Дмитрович, суддя Одеського апеляційного суду Дрішлюк Андрій Ігорович, про визнання незаконними дії державного нотаріуса та зобов`язання спростувати інформацію - передати до канцелярії Комінтернівського районного суду Одеської області на повторний автоматичний розподіл, згідно вимог ч. 1ст. 33 ЦПК України, для визначення головуючого по справі автоматизованою системою документообігу Комінтернівського районного суду Одеської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.В. Добров