Постанова

від 22.02.2024 по справі 604/424/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/424/23Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/817/49/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю:

секретаря судового засідання Жук В.М.,

представника позивача адвоката Покотила Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №604/648/23 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року, постановлене суддею Сташківим Н.Б., у справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Щедра Нива» про визнання укладеним договору оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФГ «Золотий жайвір» звернулося до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ФГ «Щедра Нива» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди, посилаючись на те, що 24 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ «Золотий жайвір» було укладено договір оренди землі №021 від 24 січня 2016 року. Згідно умов вказаного Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 2.2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області. Пунктом 7 Договору передбачено, що його укладено на 7 років. По закінченню строку, на який його було укладено, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Державна реєстрація речового права на спірну земельну ділянку була проведена 15 лютого 2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53633840 від 19 лютого 2016 року, з якої вбачається, що 15 лютого 2016 року до Державного реєстру внесено запис №13314366 про інше речове право право оренди ФГ «Золотий жайвір» щодо вищевказаної земельної ділянки. Під час використання земельної ділянки жодних претензій і зауважень з приводу неналежного виконання Орендарем своїх обов`язків не надходило. Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Строк дії Договору закінчувався 15 лютого 2023 року. 13 січня 2023 року, тобто за 1 місяць до закінчення строку дії договору оренди № 021 від 24 січня 2016 року, Позивач, дотримуючись вимог ст.33 ЗУ «Про оренду землі» направив відповідачу Лист-повідомлення намір скористатись переважним правом та укласти договір оренди на новий строк. Поштове відправлення з листом-повідомленням про укладення договору оренди на новий строк та примірники договору оренди було вручено особисто адресату. Вважає, що позивачем було учинено всі дії, які він був зобов`язаний вчинити згідно Договору оренди землі. При цьому орендар продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку Договору і заперечення проти поновлення договору оренди на протязі місяця після закінчення строку Договору від орендодавця не отримував. Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з якої вбачається, що станом на 17 березня 2023 року орендарем цієї земельної ділянки продовжувало бути ФГ «Золотий жайвір». Крім того, спірна земельна ділянка орендодавцеві не поверталась, що підтверджується відсутністю складеного між сторонами акту повернення земельної ділянки з оренди. Згідно п.21 Договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Відповідач ОСОБА_2 була повідомлена, що Орендарем до закінчення дії Договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку із чим виникла потреба у зібранні Орендарем урожаю, а тому повернення земельної ділянки буде здійснено у відповідності до вимог ст.34 ЗУ «Про оренду землі» та умов діючого договору оренди землі протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди. Вказане повідомлення отримано відповідачем і незважаючи на вказані обставини ними встановлено, що спірна земельна ділянка, яка не була повернута з оренди і перебуває у володінні ФГ «Золотий жайвір» почала використовуватись ФГ «Щедра Нива», працівники якого перекультивували цю землю, тим самим знищивши посіви та майбутній урожай, власником якого є ФГ «Золотий жайвір». Вважає, що державна реєстрація речового права ФГ «Щедра Нива» щодо спірної земельної ділянки не була проведена, що унеможливило її законне використання. У зв`язку з викладеним, просить визнати відсутнім право оренди ФГ «Щедра Нива» щодо спірної земельної ділянки та визнати укладеним на новий строк договір про оренду спірної земельної ділянки.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь ФГ «Щедра Нива» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В апеляційній скарзі ФГ «Золотий жайвір» просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказує на незаконність на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, з посиланням на неповне з`ясування істотних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Звертає увагу на те, що згідно листа відповідачки, вона заперечувала проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, проте позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність вільного волевиявлення власника щодо передачі земельної ділянки в оренду.

Вважає, що судом не було з`ясовано, які саме з запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідачку та чи повідомила вона позивача, які істотні умов будуть прийнятними для неї, а також не було встановлено чи укладений договір оренди землі між ОСОБА_2 і ФГ «Щедра Нива» містив кращі або ж рівні умови, ніж ті, що були запропоновані ФГ «Золотий жайвір».

Також вважає, що рішення суду в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що докази на підтвердження понесених судових витрат, які були взяті судом до уваги, іншим учасникам заздалегідь не надсилались, а тому судом було порушено вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України та таке порушення порядку подання доказів, позбавило позивача права на подання своїх заперечень.

Звертає увагу, що на підтвердження судових витрат стороною відповідача було подано копію договору про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ «Правник експерт» та ФГ «Щедра Нива», акт приймання-передачі наданих послуг, складений між цими ж особами та копію квитанції про сплату коштів зазначеному товариству, проте представником відповідачів у даній справі був адвокат Хацкевич Р.М., який згідно ордеру здійснював свою адвокатську діяльність індивідуально та доказів на підтвердження оплати цьому адвокату, немає.

Зауважує, що представник позивача звертав увагу суду в судових дебатах на вищезазначені обставини, однак вказані посилання залишились поза увагою.

У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини та докази по справі, дав їм належну оцінку та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачка повідомляла позивача про небажання укладати новий договір оренди, що свідчить про відсутність волевиявлення у останньої на вчинення таких дій.

Крім того, просить стягнути з позивача ФГ «Золотий жайвір» на користь відповідача ФГ «Щедра Нива» судові витрати на надання правової допомоги в зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку у розмірі 8000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини.

24 січня 2016 року між Орендодавцем ОСОБА_2 та Орендарем ФГ «Золотий жайвір» укладено договір оренди землі № 021, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2.2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області.

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

19 лютого 2016 року внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, згідно якого Орендар земельної ділянки площею 2.2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області являється ФГ «Золотий жайвір».

13 січня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» за вих. №13/01/23-3 надіслало відповідачці ОСОБА_2 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, а також два примірника проекту договору оренди землі №13\01\23-3 від 13 січня 2023 року.

Згідно проекту договору оренди землі №13/01/23-4 від 13 січня 2023 року вбачається, що Орендар ФГ «Золотий жайвір» пропонує Орендодавцю ОСОБА_2 укласти договір оренди на строк 10 років з орендною платою в розмірі не менше 3-ох відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становить 3188.78 грн або в натуральній формі продукцією.

03 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» на адресу Орендодавця ОСОБА_2 надіслано за вих.№23/03/03-2 повідомлення про продовження терміну з оренди земельної ділянки. У своєму повідомленні ФГ «Золотий жайвір» посилаються на те, що п.21 договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності потреби зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Повідомляли, що Орендарем до закінчення дії договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договору оренди на новий строк, повернення земельної ділянки буде здійснене у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ «Про оренду землі». Крім того, з метою уникнення можливих конфліктних ситуацій та трудових спорів про стягнення спричинених збитків розміру вартості урожаю, який має бути зібраний.

02 січня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу ФГ «Золотий жайвір» надіслано лист-повідомлення згідно якого відповідачка повідомила позивача, що не бажає поновлювати дію Договору і має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд, у зв`язку з чим просить утриматись від дій, які б перешкодили відразу після закінчення строку дії Договору використовувати земельну ділянку. Фактичне використання земельної ділянки після закінчення строку дії Договору трактуватиметься як самовільне заволодіння земельною ділянкою. Вказаний лист-повідомлення надіслано цінним листом на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» проте повернутий у зв`язку з тим що адресат відсутній за вказаною адресою.

27 січня 2023 року ОСОБА_2 надіслала на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення, у якому повторно зазначила, що не бажає поновлювати дію Договору і має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Пропозицію щодо укладення проекту договору оренди на новий строк не приймає. Вказаний лист-повідомлення надіслано цінним листом на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» проте повернутий у зв`язку з тим що адресат відсутній за вказаною адресою.

09 лютого 2023 року Відповідачем ОСОБА_2 вкотре повідомлено ФГ «Золотий жайвір» про небажання поновлювати дію Договору оренди землі на новий строк і пропозицію ФГ «Золотий жайвір» не приймає. Вказаний рекомендований лист отримано позивачем 22 лютого 2023 року.

14 березня 2023 року ОСОБА_2 надіслала на адресу ФГ «Золотий жайвір» лист, у якому вказала, що листами від 02 січня 2023 року, 18 січня 2023 року, 09 лютого 2023 року неодноразово повідомляла про небажання поновлювати дію Договору оренди землі. Крім того, позивач ФГ «Золотий жайвір» повідомив, що являється власником посівів та врожаю які зростають на його земельній ділянці. Проте, 09 березня 2023 року перебуваючи на своїй земельній ділянці не виявила жодних ознак посівів чи врожаю які б на них зростали. З огляду на вищенаведене просила у 10-денний термін з дня отримання даного листа повідомити коли і які культури було посіяно на даній земельній ділянці, документальні докази таких дій. В інакшому випадку буде розцінювати лист як такий, що вводить в оману, а поведінку недобросовісною. Вказаний лист отримано позивачем 24 березня 2023 року.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, а орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків укладення договору на новий строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову, однак рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року підлягає зміні.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Як вбачається з матеріалів справи та належним чином встановлено судом, орендодавець ОСОБА_2 02 та 27 січня 2023 року, а також 09 лютого та 14 березня 2023 року направляла до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомляла, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб.

У своїй постанові від 28 вересня 2020 року (справа № 272/440/18 ) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».

Апеляційним розглядом не встановлено порушення переважного права ФГ «Золотий жайвір», оскільки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з ФГ «Золотий жайвір».

Більше того, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ФГ «Золотий жайвір», ОСОБА_2 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, передавши її в оренду ФГ «Щедра Нива».

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно листа відповідачки, вона заперечувала проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, проте позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують факту відсутності волевиявлення у ОСОБА_2 щодо пролонгації договірних відносин із позивачем у будь-якій формі.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судом не було з`ясовано, які саме з запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідачку та чи повідомила вона позивача, які істотні умов будуть прийнятними для неї, а також не було встановлено чи укладений договір оренди землі між ОСОБА_2 та ФГ «Щедра Нива» містив кращі або ж рівні умови, ніж ті, що були запропоновані ФГ «Золотий жайвір», оскільки первинним пріоритетом у даній справі є саме встановлення волевиявлення власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження своєю землею, яка вирішила не продовжувати договірні відносини із позивачем та повідомила його про це у визначений законом та договором строк.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не дотримався строків, встановлених ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Так, згідно з укладеним між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачем ОСОБА_2 24 січня 2016 року договору, останній укладений на 7 років. Відповідно до п.43 прикінцевих положень вказаного договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з наявного в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав (ДРРП), зазначений вище договір зареєстрований 15 лютого 2016 року. Таким чином, саме 15 лютого 2023 року строк дії даного договору слід вважати закінченим. Оскільки лист-повідомлення про укладення договору оренди землі позивачем був надісланий ОСОБА_2 13 січня 2023 року, тому в даному випадку місячний строк позивачем пропущений не був.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом першої інстанції, та беручи до уваги те, що місцевий суд, хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листа-повідомлення відповідачці про укладення договору оренди землі, однак у даному випадку це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого у справі рішення суду, однак воно підлягає зміні його мотивувальної частини із її викладенням в редакції даної постанови.

Доводи апелянта про те, що укладення нового договору з іншим орендарем порушує його переважне право, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дія договору, укладеного 24 січня 2016 року з ФГ «Золотий жайвір», закінчилась 15 лютого 2023 року, а новий договір з ФГ «Щедра Нива» було укладено 17 березня 2023 року, тобто уже після закінчення дії попереднього договору оренди із ФГ «Золотий жайвір».

Щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду копію Договору про надання юридичних послуг №20/04/02, укладеного 20 квітня 2023 року між ТОВ «Правник експерт» та ФГ «Щедра Нива», акт приймання-передачі наданих послуг від 30 травня 2023 року, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10000 гривень за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань.

ФГ «Щедра Нива» сплачено по договору гонорар у розмірі 10000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2809 від 30 травня 2023 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ФГ «Щедра Нива».

При цьому з матеріалів справи не вбачається будь-яких письмових клопотань чи заперечень щодо заявленої адвокатом Хацкевичем Р.М. суми витрат на правничу допомогу, в тому числі в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані адвокатом Хацкевичем Р.М. докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу сторонам не надсилались, є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо надсилання іншим учасникам справи таких доказів передбачений в тому випадку, коли сторона по справі подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів.

До такого висновку дійшов 12 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/133/21.

Доводи апеляційної скарги про неналежність поданих адвокатом доказів витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки згідно з ордеру на надання правничої допомоги ФГ «Щедра Нива» від 20 квітня 2023 року вбачається, що адвокатом Хацкевич Р.М. такі послуг надавались.

При цьому колегія суддів вважає, що сплата коштів за надання професійної правничої допомогу саме ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р.М., не свідчить про неналежність поданих останнім доказів.

Більше того, до відзиву на апеляційну скаргу представником відповідачів було надано копію наказу №4-К, виданого керівником ТОВ «Правник експерт» від 03 березня 2020 року, згідно якого ОСОБА_3 прийнятий на роботу з 04 березня 2020 року на посаду юриста.

Таким чином, виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача ФГ «Золотий жайвір» витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Крім того, до початку судового засідання, представником ФГ «Щедра Нива» адвокатом Хацкевичем Р.М. через систему ЄСІТС до Тернопільського апеляційного суду подано клопотання про стягнення з позивача ФГ«Золотий жайвір» витрат на правничу допомогу в користь ФГ «Агро Остап`є» в сумі 8000 грн у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинстває відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 рокуу справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Так, до вказаного клопотання адвокат Хацкевич Р.М. долучив ордер про надання правничої допомоги ФГ «Щедра Нива» від 20 квітня 2023 року, договір про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року №20/04/02, додаток №9/23 до договору про надання юридичних послуг 20/04/02 від 20 квітня 2023 року, квитанцію про оплату юридичних послуг ФГ «Щедра Нива» від 23 листопада 2023 року №3664.

Згідно з додатком №9/23 до договору про надання юридичних послуг 20/04/02 від 20 квітня 2023 року виконавцем на суму 8000 грн було надано послуги, а саме: консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства в суді апеляційної інстанції, складання процесуальних документів, написання відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на клопотання.

18 грудня 2023 року через ЄСІТС представником позивача адвокатом Покотилом Ю.В. було подано заперечення проти клопотання про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні адвокат Покотило Ю.В. також зазначив, що заявлений адвокатом Хацкевичем Р.М. розмір понесених відповідачем судових витрат в сумі 8000 грн є неспівмірним із обсягом наданих послуг.

Дослідивши вказану заяву адвоката та додані до нього докази, з огляду на висловлене представником позивача заперечення, врахувавши виконану роботу адвокатом Хацкевичем Р.М., а також те, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року частково задоволена, колегія суддів вважає, що з позивача слід стягнути 4000 грн. адвокатських послуг, наданих за розгляд даної справи в Тернопільському апеляційному суді, оскільки, на думку колегії суддів, саме така сума відповідає критерію справедливості та пропорційності виконаній адвокатом роботі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст.137, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року - задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» (вул. Запорізька, 11 м. Волочиськ Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) на користь Фермерського господарства «Щедра Нива» (Тернопільський район, с. Городниця, код ЄДРПОУ 34040727) судові витрати на надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 4000 грн.

Судові витрати, понесені Фермерським господарством «Золотий жайвір» за апеляційний розгляд справи покласти на Фермерське господарство «Золотий жайвір».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий

Судді