Ухвала

від 05.03.2024 по справі 522/1935/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/1935/24

Провадження № 2/522/3281/24

УХВАЛА

05 березня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 1,4529 га за кадастровим номером 5110137500:48:001:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1151205751101;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,4529 га за кадастровим номером 5110137500:48:001:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1151205751101.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Згідно постанови Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20, У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 року №4422-IV «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» до Переліку земельних ділянок що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціонів №19 включено земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами аукціону, ТОВ «Творче об`єднання-ДЮК» зареєструвало право власності на зазначену земельну ділянку, отримало акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №915184, №020650500030 від 09.08.2006 року.

14 липня 2008 року між ТОВ «ТО-ДЮК» та ВАТ «ВТБ БАНК» укладено іпотечний договір, предметом якого стала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 5110137500:48:001:0006.

19 січня 2017 року ВАТ «ВТБ БАНК» набуло право власності на спільну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю.О., запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно 18633699.

На підставі договору купівлі-продажу №2205 від 24.09.2019 року, АТ «ВТБ БАНК» відчужило ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У п.п.1-2ч.1ст.150ЦПК Українивказано,що позовзабезпечується,зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Щодо належного способу забезпечення позовної заяви, суд зазначає наступне.

Предметом позовної заяви є, зокрема, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, усунення перешкод у його користування шляхом повернення у власність територіальної громади.

У постанові ВС від 02 грудня 2020 року у справі №905/105/20, судь дійшов до висновку про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) Ї це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Спір про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення іпотеки є цивільно-правовим, має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового приватного права чи інтересу позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно в рамках кредитних відносин, забезпечених іпотекою (постанова ВП Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 5 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц, постанова ВС КАС від 13 лютого 2019 року у справі№826/3191/16).

У своїх рішеннях по справах №№ 823/2042/16 та 757/1660/17-ц ВП ВС наголосила на тому, що особа може оскаржувати державну реєстрацію без пред`явлення майнових вимог тільки у випадку, якщо рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав позивача, а не іншої особи.

Враховуючи те, що предметом судового розгляду є, зокрема, вимога про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, усунення перешкод у його користування шляхом повернення у власність територіальної громади, зазначений спірна думкусуду ємайновим тапідлягає грошовійоцінці.

Згідно постанови ВС від 04.04.2023 у справі № 907/268/22, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Відповідно до п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тому, на думку суду, застосування такого виду заходу забезпечення, як заборона вчинення певних дій є неналежним заходом забезпечення позову під час розгляду справ, пов`язаних із майновими спорами, а застосуванню підлягає захід забезпечення позову у вигляді арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівникаПриморської окружноїпрокуратури м.Одеси вінтересах державив особіОдеської міськоїради прозабезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,4529 га за кадастровим номером 5110137500:48:001:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1151205751101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Косіцина В.В.