Рішення

від 27.02.2024 по справі 169/1123/23

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/1123/23

Провадження № 2/169/67/24

Категорія:

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря Гаврилюк Н.В.,

Справа № 169/1123/23

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Релігійна організація «Релігійна громада

Казанської ікони Божої Матері

Православної Церкви України села Дуліби

Турійського району Волинської області»,

представник відповідача Кібаш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Турійськ Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Казанської ікони Божої Матері Православної Церкви України села Дуліби Турійського району Волинської області» про скасування та визнання рішення протиправним,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дулібівської сільської ради Турійського району Волинської області № 53 від 05.10.2004 року про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , визнати незаконним та скасувати свідоцтво від 03.02.2005 року про право власності Церковної общини села Дуліби Храму Казанської Ікони Божої Матері на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , видане Дулібівською сільською радою Турійського району Волинської області на підставі рішення виконкому Дулібівської сільської ради Турійського району Волинської області № 53 від 05.10.2004 року, скасувати державну реєстрацію права власності з видаленням розділу Церковної общини села Дуліби Храму Казанської Ікони Божої Матері на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що спірного житлового будинку був власником її померлий чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті вона прийняла спадщину, оскільки проживали разом на момент смерті та вступила у володіння спадковим майном, в зв`язку з чим, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. В подальшому їй стало відомо, що виконавчим комітетом Дулібівської сільської ради Турійського району Волинської області, спірний об`єкт нерухомості передано церковній общині села Дуліби. Вважає, що такі дії порушують її право власності, тому змушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

29.01.2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини своєї неявки повідомила суд заявою, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Представник позивача адвокат Рибак Андрій Вікторович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Релігійноїорганізації «Релігійнагромада Казанськоїікони БожоїМатері ПравославноїЦеркви Українисела ДулібиТурійського районуВолинської області»-настоятель ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки громада не користується спірним майном, його займає зовсім стороння особа, яка не допускає до спірного майна. За відсутності доказів, якими б відповідач міг оспорювати позовні вимоги, громадою було прийнято рішення підтримати позовні вимоги позивача.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності гарантується Конституцією України і захищається способами, передбаченими законодавством.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.ст. 328, 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 березня 2021 року позивач успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2021 року вбачається, що право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за позивачем (а. с. 18).

За змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом

Відповідно до частини першої статті 1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц.

Отже, позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з часу відкриття спадщини з 01 вересня 2003 року.

З матеріалів справи, вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дулібівської сільської ради Турійського району Волинської області № 53від 05жовтня 2004року право власності на спірний житловий будинок, оформлено на Церковну общину села Дуліби церкви Ікони Казанської Божої Матері (а. с. 10).

03 лютого 2005 року на вказаний житловий будинок Дулібівською сільською радою Турійського району Волинської області видано свідоцтво про право власності, а 17 березня 2005 року проведено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за Церковною общиною села Дуліби ОСОБА_5 (а. с. 9).

З витягу Протоколу № 3 зборів членів СВК «Волинь» від 10.08.2004 року вирішено у якості благодійної допомоги безоплатно передати хату до церковної общини, підстава прийнята такого рішення невідома (а.с.7).

З огляду на викладене суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи позицію позивача, щодо судових витрат, суд приходить до висновку, що відсутні підстави стягувати судові витрати з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 328, 334, 391, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Казанської ікони Божої Матері Православної Церкви України села Дуліби Турійського району Волинської області» про скасування та визнання рішення протиправним, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дулібівської сільської ради Турійського району Волинської області № 53 від 05.10.2004 року про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво від 03.02.2005 року про право власності Церковної общини села Дуліби Храму Казанської Ікони Божої Матері на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , видане Дулібівською сільською радою Турійського раону Волинської області на підставі рішення виконкому Дулібівської сільської ради Турійського району Волинської області № 53 від 05.10.2004 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності з видаленням розділу Церковної общини села Дуліби Храму Казанської Ікони Божої Матері на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення виготовлено 05.03.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Релігійна організація «Релігійна громада Казанської ікони Божої Матері Православної Церкви України села Дуліби Турійського району Волинської області», ЄРРПОУ 25091185, юридична адреса: с. Дуліби, вул.. Центральна, 7, Ковельського району, Волинської області.

Суддя О.В. Ковальчук