Рішення

від 14.02.2024 по справі 204/13905/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/13905/23

Провадження № 2/204/765/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

14 лютого 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (адреса знаходження: АДРЕСА_2 ) до Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» (місце знаходження: вул. Молодіжна, буд. 2, м. Вугледар, Волноваський р-н, Донецька область) про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади»про стягнення заборгованості по заробітній платі та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 139970,00 грн. та понесені судові витрати.Позов обґрунтовано тим, що позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем та наказом № 10/01-03-01від 30.11.2022 була звільнена з піддприємства за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП. Після звільнення відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку, не виплатив компенсацію за невикористані дні відпусток при звільнені, заборгованість якої складала28959,20 грн. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі з позивачем не був проведений в день звільнення. Представник позивача зазначає, що 28.12.2023підприємство провело з БалакЄ.І. розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку при звільнені у розмірі 28959,20 грн. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодовувати їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 31.05.2023в розмірі 139970,00 грн. Крім того зазначає, що її середньоденна заробітна плата складає 1076,69 грн. Кількість робочих днів за період заборгованості з 01.12.2022 по 31.05.2023 складає 130 днів. За підрахунками представника позивача, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, станом на момент звернення з уточненою заявою до суду складає 139970,00 грн. (130 дні х 1076,69грн. середньоденну заробітну плату). У зв`язку з чим,позивач звернулася до суду з відповідними вимогами.

Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.43).

Ухвалою суду від 23.10.2023 було витребувано у Комунального підприємства «Благоустрій» Вугледарської міської територіальної громади докази. На виконання ухвали суду представником відповідача були надана відповідні документи (а.с.64).

Представник відповідача адвокат ЯнюкВ.Ю.01.11.2023 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки у зв`язку із військовою агресією проти України та розташуванням КП «Благоустрій» Вугледарської міської територіальної громади» безпосередньо в зоні бойових дій, що виключає абсолютну можливість обом сторонам трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, з 01.06.2022 було призупинено дію трудових договорів, без збереження заробітної плати всім працівникам комунального підприємства«Благоустрій» Вугледарської міської територіальної громади» до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану. За встановлених обставин, зважаючи, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором (непереборною силою) і саме ця обставина стала підставою для, несвоєчасної виплати компенсації на невикористані дні щорічної оплачуваної основної та додаткової відпустки позивачці внаслідок військової агресії збройних сил російської федерації на території місцезнаходження КП, що призвело до призупинення його діяльності, завдання останньому значної майнової шкоди, представник відповідача вважає, що стороною підприємства доведено відсутність вини у не виплаті цієї компенсації позивачці при її звільненні та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Крім того, представник зазначив, що на виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2023 підприємство здійснено розрахунок суми компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної основної та додаткової відпустки БалакЄ.І., згідно якого сума даної компенсації складає 29 959, 20 грн. (а.с.74-77), яку в процесі розгляду справи було виплачено позивачу.

Представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» 07.11.2023 надала суду відповідь на відзив в якому вказала, що представником відповідача не доведений причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією та неможливістю виплатити належні позивачу виплати при звільнення, то саме по собі посилання на військову агресію, як підставу для звільнення від відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є недостатнім та явно несправедливим по відношенню до позивача, яка також переживає військову агресію, покинула своє місце проживання, винаймає в чужому місті житло та докладає чимало зусиль для забезпечення своєї життєдіяльності. Представник позивача вважає, що доводи позовної заяви не спростованівідповідачем належними та допустимими доказами, тому виходячи з принципу диспозитивності, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1703, 74 грн.

20.11.2023 через систему «Електронний суд» представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив та зазначив, що КП «Благоустрій» не заперечує проти наявності заборгованого підприємства перед позивачем щодо виплати компенсації за невикористану відпусти та наявності обов`язку її сплати, але відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 Закону Україні «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачено, що у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства, п. 2 наказу КП № 10/01-03-01 від 30.11.2022, яким позивачка була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, останній відтерміновано відшкодування грошових виплат, до моменту офіційного закінчення надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин відновлення роботи підприємства, створення всіх необхідних умов для наявності відповідних ресурсів на підприємстві або з інших джерел, передбачених законодавством.

Позивач у судове засідання не з`явилася про день та час розгляду справи повідомлялася належними чином, її представник адвокат Токарєва І.В. надала суду клопотання про розгляд справи за їх відсутність, на задоволенні уточнених позовних вимог наполягала (а.с.193).

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 30.12.2016 по 30.11.2022 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копіями наказу про прийняття №51-к від 30.12.2016 та наказу про звільнення №10/01-03-01 від 30.11.2022(а.с.9-10).

Наказом №10/01-03-01 від 30.11.2022 позивач була звільнена за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 9).

Відповідно до довідки №01-04-11/87 від 27.10.2023, заборгованість Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади»по компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної основної та додаткової відпустки перед БалакЄ.І.за період з грудня 2021 по листопад 2022 складає 28959,20 грн. (а.с.115-116).

Середньоденна заробітна плата БалакЄ.І., відповідно до довідки №01-04-11/87 від 27.10.2023 складає 723,98 грн. (а.с.116).

Згідно наказу директора КП «Благоустрій» №01-03-06/45 від 31.05.2022 було призупинено дію трудових договорів без збереження заробітної плати з 01.06.2022 працівникам комунального підприємства до відновлення можливості надати та виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану (а.с.13).

Як вбачається із матеріалів справи, комунальним підприємством «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» було сплачено 28.12.2023 на рахунок БалакЄ.І. компенсацію за невикористану відпустку при її звільнені у сумі 23312,15грн. (а.с.188) , цей факт не заперечується позивачем, у зв`язку з чим остання зменшила позовні вимоги, про що надала відповідну заяву(а.с.166-169, 184-186) та просила стягнути з відповідача лише середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 139970грн.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП Українизазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Окрім того, ч. 1, 2 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Так, відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також, працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки», передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість компенсації за невикористану відпустку складала 28959,20грн. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем на час звільнення не було проведено, а було здійснено лише після пред`явлення вимоги в судовому порядку 27.12.2023, підприємство має відповідати перед позивачем згідно із ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із довідки довідки №01-04-11/87 від 27.10.2023 сума компенсації за невикористану відпустку становить 28959,20грн., то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача(а.с.115-116).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Звертаючись з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача на свою користь, позивач просить суд стягнути 139970,00грн.середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост.117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц, від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Як вбачається із матеріалів справи, сума заборгованості по компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної основної та додаткової відпустки відповідача перед позивачем на час звільнення становить 28959,20 грн.

Як встановлено судом, заборгованість перед позивачем складає 28959,20 грн., а середній заробіток за прострочений період виплати заробітної плати, який позивач просить стягнути складає 139970,00грн. грн., що більше ніж в чотири рази перевищує існуючу заборгованість і не є співмірним.

Тому, виходячи з принципів розумності, справедливості і пропорційності, а також беручи до уваги період затримки розрахунку до моменту звернення позивача до суду, суд вважає за доцільне зменшити розмір середнього заробітку до розміру існуючої на час звернення до суду з позовом заборгованості, що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника і додержанням принципів справедливості, а також співмірності у трудових відносинах.

Викладені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що підприємство не виплатило належну позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки, оскільки відповідачем не здійснюється господарська діяльність через воєнні дії, а вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними судом до уваги не приймаються, оскільки такі доводи є безпідставними та не звільняють відповідача як роботодавця від передбаченого законом обов`язку у день звільнення провести з позивачем як працівником остаточний розрахунок.

Згідно ст. 34 Кодексу законів про працю України визначено, що простій цезупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов,необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.На період запровадження простою за працівником зберігається робоче місце(посада).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, втому числі на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України,оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» від15.11.1996 № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ,зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно ззаконодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю абочастково.

Також частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипередбачено, що про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Невиплата звільненомупрацівникові всіхсум,що належатьйому відвласника абоуповноваженого ниморгану,є триваючимправопорушенням,а отже,працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час подання позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1399,30 грн (а.с.52).

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 289,51 грн.

Керуючись ст.ст.12-13,81,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.47,116,117КЗпП України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади», код ЄДРПОУ: 40761077, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28 959 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять)гривень 20 копійок, без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади»,код ЄДРПОУ: 40761077, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 289,51 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,(місце проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача ОСОБА_2 (адреса знаходження: 49107, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Соборна, буд. 4);

Відповідач Комунальне підприємство «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади»,код ЄДРПОУ: 40761077,(місце знаходження: вул. Молодіжна, буд. 2, м. Вугледар, Волноваський р-н, Донецька область).

Суддя: С.В.Чудопалова