Постанова

від 21.06.2024 по справі 204/13905/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4463/24 Справа № 204/13905/23 Головуючий упершій інстанції: Чудопалова С.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Комунального підприємства «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем та наказом №10/01-03-01 від 30.11.2022 була звільнена з підприємства за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП. Після звільнення відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку, не виплатив компенсацію за невикористані дні відпусток при звільнені, заборгованість якої складала 28959,20 грн. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі з позивачем не був проведений в день звільнення. Представник позивача зазначає, що 28.12.2023 підприємство провело з ОСОБА_1 розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку при звільнені у розмірі 28959,20 грн. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодовувати їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 31.05.2023 в розмірі 139970,00 грн. Крім того зазначає, що її середньоденна заробітна плата складає 1076,69 грн. Кількість робочих днів за період заборгованості з 01.12.2022 по 31.05.2023 складає 130 днів. За підрахунками розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, станом на момент звернення з уточненою заявою до суду складає 139970,00 грн. (130 дні х 1076,69грн. середньоденну заробітну плату). Тому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 139970,00 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28 959 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок, без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів. Стягнуто з Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 289,51 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову (згідно змісту обгрунтування апеляційної скарги) у повному обсязі у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 30.12.2016 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією наказу про прийняття №51-к від 30.12.2016 (а.с. 10).

Згідно наказу КП Благоустрій Вугледарської міської територіальної громади №10/01-03-01 від 30.11.2022 позивачка була звільнена за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до п.2 вказаного вище наказу, відтерміновано ОСОБА_1 нарахування та відшкодування грошових виплат (повний розрахунок та офіційне розрахункове повідомлення), втрачених внаслідок настання форс-мажорних обставин (збройної агресії проти України), у зв`язку з відсутністю первинних кадрових документів, а відповідно позбавлення можливості розраховувати, нараховувати та виплачувати грошові суми, пов`язані з закінченням трудових відносин у встановлені терміни, до моменту, зокрема, відновлення роботи підприємства (а.с. 9, 88).

Згідно довідки №01-04-11/87 від 27.10.2023, заборгованість Комунального підприємства «Благоустрій» Вугледарської міської Територіальної громади» по компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної основної та додаткової відпустки перед ОСОБА_1 за період з грудня 2021 по листопад 2022 складає 28959,20 грн. (а.с. 115-116).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки №01-04-11/87 від 27.10.2023 складає 723,98 грн. (а.с.116).

Також встановлено, що згідно наказу директора КП «Благоустрій» Вугледарської міської Територіальної громади» №01-03-06/45 від 31.05.2022, призупинено дію трудових договорів без збереження заробітної плати з 01.06.2022 працівникам комунального підприємства до відновлення можливості надати та виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану (а.с.13).

У списку працівників КП «Благоустрій» Вугледарської міської Територіальної громади» з якими з 01.06.2022 призупинено трудові договори значиться ОСОБА_1 (а.с. 14).

Відповідно до повідомлення про нараховані, утримані та виплачені суми, належні працівникові при звільненні №1 від 28.12.2023, комунальним підприємством «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» було сплачено на рахунок ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку при її звільнені у сумі 23312,15грн. Вказаний факт визнається позивачкою (а.с. 188, 189, 184 - 186). Відповідачем за невикористану відпустку було нараховано позивачці 28959,20 грн та після відрахування податку і військового збору до виплати позивачці роботодавцем правильно визначено 23312,15 грн.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як вбачається із роз`яснень, наданих в пункті 20 частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз наведених положень ст.117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України у разі відсутності його вини, при цьому обов`язок доведення відсутності вини покладається на роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення (постанови Верховного Суду від 29 січня 2024 року по справі №560/9586/22, від 22 лютого 2024 року по справі №560/831/23).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/10 (провадження №12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Разом з тим, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2002 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який згодом неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична адреса відповідача КП «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади» знаходиться по вул. Молодіжна, буд. 2 у м.Вугледар Волноваського району Донецької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією №309 від 22.12.2022, м. Вугледар Донецької області віднесено до переліку територій, де ведуться активні бойові дії з 24.02.2022.

Отже, спірний період, за який позивачка просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, припав на дію воєнного стану в Україні, при цьому, місто Вугледар Донецької області, де юридично розташоване КП «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади», відносилось до переліку територій, на якій велись активні бойові дії.

З 15.03.2022 набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який визначив особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Стаття 7 вказаного Закону визначає, що у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вказує, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

На період дії воєнного стану за Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» саме роботодавець встановлює особливості встановлення обліку робочого часу, кадрового діловодства, оплати праці, тощо.

Статтею 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел передбачених законодавством.

Судом встановлено, що у КП «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади» існували обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які об`єктивно унеможливили належне та своєчасне виконання обов`язку щодо здійснення бюджетних платежів та виплат заборгованості працівникам підприємства.

Відповідно до норм чинного в Україні законодавства, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) - надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

На засвідчення існування в державі форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року опублікувала відповідний загальнодоступний лист за №2024/02.0-7.1 (а.с. 101).

Як зазначалось вище, КП «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади» з березня 2022 року перебуває в зоні активних бойових дій, які триваючи й до теперішнього часу, що є загальновідомим фактом та підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 (із змінами). відносилася до території де ведуться активні бойові дії з 24.02.2022. У зв`язку з цим, виникли об`єктивні загрози життю та здоров`ю працівників, було пошкоджено значну кількість документації, тощо, у зв`язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі.

За результатами звернення підприємства до правоохоронних органів щодо вказаних вище дій було порушено кримінальне провадження №12023121110000026 від 09 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що КП «Благоустрій» виплатив позивачці заборгованість по заробітній платі; приймаючи до уваги, що відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у пункті2наказу №10/01-03-01від 30.11.2022 про звільнення ОСОБА_1 відтермінував нарахування та відшкодування грошових виплат до відновлення, зокрема, роботи підприємства; враховуючи, що відповідачем доведено відсутність його вини у несвоєчасній виплаті позивачці компенсації за невикористану відпустку, - місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів звертає увагу, що пункт 2 наказу КП № 10/01-03-01 від 30.11.2022 року (про звільнення позивачки на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням), де відповідачем відтерміновано відшкодуваннягрошових виплат до відновлення, зокрема, роботи підприємства, - ОСОБА_1 не оскаржений, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та змістом позовної заяви, заяви про зменшення позовних вимог у даній цивільній справі.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення спору, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовної вимоги, а тому рішення місцевого суду, підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Благоустрій Вугледарської міської Територіальної громади» задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій Вугладарської міської Територіальної громади» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 21 червня 2024 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова