Постанова

від 29.02.2024 по справі 914/3832/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа №914/3832/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лоза та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-проектне об`єднання Фікс, від 15 січня 2024 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2024 року, суддя Бортник О.Ю. про повернення позовної заяви

у справі №914/3832/23

за позовом:

позивача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лоза, м. Львів

позивача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-проектне об`єднання Фікс, м. Львів

до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання недійсним та скасування рішення від 12.10.2023 № 63/92-р/к

в с т а н о в и в :

26 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс» звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 № 63/92-р/к.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03 січня 2024 року у справі №914/3832/23 позовну заяву б/н від 25 грудня 2023 року та додані до неї документи на 291 арк. (в тому числі копії платіжних інструкцій про сплату судового збору № 566 від 22.12.2023р. на суму 2684 грн., № 267 від 22.12.23р. на суму 2684 грн.) та поштовий конверт повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза», Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс».

Ухвала суду мотивована тим, що до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс», поданої за підписом адвоката, в якості доказу, який підтверджує право адвоката діяти від імені та у інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс», долучено ордери на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1250425, ВС № 1250426, видані 25.12.2023 року. Суд, враховуючи, що в ордері серії ВС № 1250425 та в ордері серії ВС № 1250426, в порушення п.12.5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, яке затверджено Рішенням Ради адвокатів України 12.04.2019 року № 41, відсутні посилання на посвідчення адвоката, його номер, дату його видачі та суб`єкта, який видав це посвідчення адвоката, не дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс» підписана належно уповноваженою на це особою. Суд першої інстанції, вважаючи вказану позицію суду, узгодженою із позицією Верховного Суду, яка викладена у його ухвалі від 06.01.2022 року у справі № 200/7994/19-а, дійшов висновку, що позовну заяву з доданими до неї документами слід повернути позивачам.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс» звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2024 року у справі №914/3832/23 та направити останню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яким чином відсутність в ордері інформації про посвідчення адвоката не дозволила суду встановити повноваження адвоката. Також, представник апелянтів зазначає, що його посвідчення адвоката, копія якого додана до апеляційної скарги, не містить інформації про номер та дату його видачі, тому він не може в згенерованому ордері вказати інформацію про номер та дату його видачі. Щодо посилання суду на те, що позиція суду, висловлена в оскаржуваній ухвалі, узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена в його ухвалі від 06.01.2022 року у справі № 200/7994/19-а, скаржник зазначає, що це прямо суперечить ч.4 ст. 236 ГПК України, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах. Поряд з цим, апелянт зазначає, що оскільки до матеріалів позовної заяви був долучений ордер, який згенерований відповідною системою, виданий Адвокатським об`єднанням «Юхименко і партнери» підписаний адвокатом та керівником, з проставленням печатки об`єднання, містить інформацію про адвоката, клієнта та орган, в якому надається правова допомога, а тому, у суду не могло бути сумнівів щодо достатності доказів на підтвердження наявності його повноважень на підписання позовної заяви, при цьому, суд не був позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху, надавши строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/3832/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лоза та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-проектне об`єднання Фікс на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2024 року, скаржнику надано строк (до 20 лютого 2024 року) для подання суду оригіналу позовної заяви з додатками, що була повернута Господарським судом Львівської області, відповідачу надано строк (10 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лоза та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-проектне об`єднання Фікс на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2024 року у справі №914/3832/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.

07 лютого 2024 року від скаржника до суду надійшов лист з долученим оригіналом позовної заяви та додатками до неї, які були повернуті судом першої інстанції позивачу. Вказану позовну заяву долучено до матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає що, враховуючи відсутність обов`язкових реквізитів у ордері, зокрема, номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане та ухвалу Верховного Суду від 06.01.2022 року у справі № 200/7994/19-а, судом обґрунтовано повернуто позовну заяву від 25.12.2023 року.

Заяв про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з ч.ч.2,3 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частино 1 статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з нормами статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частин 1-3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Пунктом 12 цього положення визначено, що ордер повинен містити, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Серед обов`язкових реквізитів ордера пунктом 12 вказаного Положення також визначено необхідність зазначення: назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також дати видачі ордера.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви було долучено ордери на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1250425, ВС № 1250426, видані 25.12.2023 року на адвоката Юхименко Руслану Іванівну, яка є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 09.10.2023 та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 02.10.2023. Вказані ордери підписані адвокатом Юхименко Русланою Іванівною та містять номер та дату її свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав, а також назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом (Господарський суд Львівської області).

Вказаний ордер, як і стверджує суд першої інстанції, дійсно не містить номера посвідчення адвоката, ким та коли воно видане, проте суд апеляційної інстанції вважає, що така несуттєва неповнота заповнення реквізитів ордера (за умови, що не доводиться, що адвокат позбавлений права здійснювати адвокатську діяльність, виключений з реєстру адвокатів, враховуючи, що Єдиний реєстр адвокатів України - електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності) не може об`єктивно свідчити про ненадання до позовної заяви належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення особою на надання повноважень адвокату щодо її представництва в суді та права підпису та подання процесуальних документів від її імені.

Відтак, така обставина не могла слугувати підставою для повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі п.1 ч.5 ст.174 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції в цій частині на ухвалу Верховного Суду, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як ухвали Верховного Суду не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні цієї правової норми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №9901/736/18 зазначила, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).

Так, вирішуючи питання, щодо можливості прийняття до розгляду позовної заяви, поданої від імені юридичної особи її представником, за умови дотримання вимог процесуального Закону та статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", слід уникати зайвого формалізму. Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 9901/519/19.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії від 1 березня 2002 ).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

З огляду на все наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачам.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 ст.271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п.6 ч.1 ст.275 ГПК України).

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст.280 ГПК України).

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви та передачу справи (позовної заяви) до Господарського суду Львівської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З урахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Львівської області.

Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лоза та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-проектне об`єднання Фікс задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2024 року у справі №914/3832/23 про повернення позовної заяви скасувати.

Справу №914/3832/23 (позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лоза» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне об`єднання «Фікс», б/н від 25 грудня 2023 року) передати на розгляд Господарського суду Львівської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.