Постанова

від 22.02.2024 по справі 906/795/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Справа № 906/795/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Діковицька О.М. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буг Поділля" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 09.10.2023 (суддя Соловей Л.А., повний текст складено 19.10.2023) у справі № 906/795/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буг Поділля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський щебзавод"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Житомирської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Буг Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський щебзавод" про визнання недійсним договору поставки поставки щебеневої продукції № 72/07042021-П від 07.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на недотримання приписів ч. 1-3, ч. 5 - 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України та вказував на відсутність у позивача вільного волевиявлення на укладення спірного договору.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що до моменту звернення до суду позивачем не вчинено жодних дій щодо повідомлення відповідача про неправомірність укладення договору поставки № 72/07042021-П від 07.04.2021. Натомість, між сторонами фактично існували господарські правовідносини - здійснювалась поставка продукції та її часткова оплата.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.10.2023 у справі № 906/795/23 у задоволенні позову ТОВ "Буг Поділля" до ТОВ "Житомирський щебзавод" про визнання договору недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Апелянт вважає висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, такими, що не відповідають обставинам справи. Зокрема, наполягає на відсутності волевиявлення ТОВ "Буг-Поділля" на вчинення правочину, протиправність укладення спірного договору, разом з цим умови останнього ставлять товариство в економічно невигідне становище. Крім того зазначає, що оскаржуваний договір не містить усіх істотних умов договору поставки. Також вказує на порушення процесуальних прав позивача з огляду на те, що судом відхилено клопотання останнього про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності представника позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буг Поділля" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.10.2023 у справі № 906/795/23; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 09.10.2023 у даній справі - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Скаржник явку свого представника в судове засідання не забезпечив. При цьому подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів зайнятості представника в іншому судовому процесі, який здійснюється Хмельницьким окружним адміністративним судом (справа № 560/19003/23 призначена до розгляду на 22.02.2024 о 10:00 год).

За умовами ч.ч. 11-13 ст. 270 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках неявки учасника, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення стосовно дати і часу засідання, або за клопотанням учасника, коли причини неявки визнані поважними. Також суд може відкласти розгляд справи у випадку визнання явки учасників обов`язковою, а вони не прибули.

Судова колегія не визнає поважною причиною неявки участь представника в іншому судовому розгляді, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Скаржником викладено його доводи в апеляційній скарзі та в поданому до суду клопотанні останній не порушує будь-яких інших питань і не аргументує необхідність особистої присутності. Відповідно відсутні перешкоди для розгляду справи.

За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За нведених обставин клопотання апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи № 906/795/23 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

07.04.2021 між ТОВ "Житомирський щебзавод" (постачальник) та ТОВ "Буг Поділля" (покупець) укладено договір поставки № 72/07042021-П (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, (продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Згідно з п.1.4. кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Розділом ІІ сторони узгодили ціну та порядок розрахунків, зокрема п.2.1. продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна Продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. У випадку поставки продукції на умовах самовивозу ціна продукції включає вартість її навантаження. Ціна продукції може змінюватись постачальником протягом строку дії цього договору. Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (утому числі її навантаження, доставки та відвантаження, які включені у вартість товару). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору. У випадку поставки продукції на умовах п. 3.5. цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати поставки. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (п. 2.2.-2.7 договору)

Пунктом 2.13. встановлено обов`язок сторін за наслідками діяльності за певні періоди проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним Актом звірки взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Покупець, що отримав акт звірки від постачальника, зобов`язується у строк до 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник акта звірки постачальнику. У випадку незгоди покупця з даними, що зазначені в акті звірки постачальника, покупець зобов`язується у строк до 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого акта надіслати (передати) свій варіант акта звірки. У разі не підписання (не надсилання) покупцем чи ненадання свого варіанту акта звірки у зазначений строк сторони вважають дані, викладені в акті звірки постачальника, підтвердженими (погодженими).

Поставка продукції здійснюється самовивозом зі складу постачальника, а саме на умовах EXW Інкотермс 2010 франко-склад: с. Березівка, Житомирський р-н, Житомирської область (пункт 3.1. договору).

Поставка продукції постачальником (позивачем) можлива тільки, за попередньою домовленістю сторін (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100 (сто) % її вартості, якщо інші умови не узгоджені сторонами.

Постачальник може здійснювати постачання продукції на умовах відстроченням платежу протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. Обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього договору.

Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3.5.-3.6. договору).

Відповідно до п.3.8. сторони можуть передбачити інший порядок поставки продукції, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода до цього договору.

Обов`язки сторін визначені розділом 4 договору, зокрема згідно п.4.1. постачальник зобов`язується: поставити покупцю узгоджену партію продукції належної якості та в строки, узгоджені сторонами у відповідній заявці; підготувати та надати необхідні документи, що стосуються продукції.

Пункт 4.2. встановлює обов`язки покупця: надати постачальнику рішення загальних зборів учасників про надання згоди на вчинення значних правочинів, а у разі ненадання покупцем згоди учасників на вчинення значних правочинів вважається, що цей договір, а разом з тим і всі поставки на виконання цього договору, схвалені загальними зборами учасників покупця; призначити відповідальних осіб для прийнятгя продукції, в тому числі за кількістю та якістю, та оформлення (підписання) необхідних документів, надавши інформацію щодо прізвища, імені, по батькові таких осіб, контактних номерів, зразків підписів.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. (п.5.1. договору)

У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 3 (три) % від суми заборгованості. У разі, якщо постачальник не дотримується всіх умов та строків доставки товару, то він сплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення, а за протермінування поставки більш ніж на 30(тридцять) календарних днів сплачує додатково штраф в розмірі 5 % вартості непоставленого товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі. (п.5.4.-5.6. договору)

Сплата збитків і штрафних санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх обов`язків за цим договором. (п.5.10. договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами. (п.6.1. договору)

Згідно п.8.1. сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сторони заявляють, гарантують та підтверджують, що цей договір підписаний уповноваженими на це особами, всі узгодження, передбачені установчими та внутрішніми документами сторін, а також законодавством України. Сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні в повному обсязі збитки, що виникли у зв`язку з зазначеною стороною у цьому пункті інформацією, що не відповідає дійсності.

Первинні документи, зокрема, але не виключно, видаткові накладні, які оформлюються на виконання цього договору, підписуються особами, на підтвердження повноважень яких покупцем надано довіреність. Якщо покупцем не надано довіреності на підтвердження повноважень осіб, які мають право на підписання первинних документів від покупця, первинні документи від покупця підписуються виключно його керівником. Якщо первинний документ, який повернувся від покупця, підписаний іншою особою (не керівником) і без довіреності, вважається, що первинний документ підписаний уповноваженою особою і поставки за даним первинним документом схвалені керівником покупця.

Наявність печатки покупця на первинних документах, зокрема, але не виключно, на видаткових накладних, які повернулись до постачальника, свідчить про відсутність будь-яких заперечень покупця до виконання постачальником своїх зобов`язань та схвалення керівником Покупця здійснених за такими видатковими накладними поставок. (п.8.17.-8.19. договору)

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Під час внутрішнього аудиту у травні 2023 року директором ТОВ "Буг Поділля" було виявлено, що проставлені від його імені підписи у розділі "адреси та реквізити сторін" та на кожній сторінці договору йому не належать та виконані іншою невідомою особою.

Водночас, позивач вказував, що відповідно до положень статуту ТОВ "Буг Поділля", зокрема абз. 2 та 5 п. 9.8. директор не був уповноважений на укладення спірного договору.

Згідно абз. 2 п.10.1. статуту значними правочинами є укладення правочинів на суму, що перевищує 100 000,00 грн.

Відповідно до п.10.3. статуту, з питань, передбачених п.10.1. статуту, рішення приймається загальними зборами учасників.

Таким чином позивач вважає, що відсутність у договорі усіх істотних умов, а також протиправність закріплення подвійної відповідальності за порушення умов договору свідчить про наявність економічно невигідних умов для покупця. Особа, яка підписала оскаржуваний договір діяла всупереч положень статуту, оскільки жодних рішень загальними зборами учасників щодо його укладення не приймалось.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що до моменту звернення до суду позивачем не вчинено жодних дій щодо повідомлення відповідача про неправомірність укладення договору поставки № 72/07042021-П від 07.04.2021. Натомість, між сторонами фактично існували господарські правовідносини, оскільки згідно видаткових накладних на виконання умов договору відповідачем здійснювалась поставка продукції, а позивачем (відповідальною особою) здійснювалось приймання такого товару та його часткова оплата. Водночас звертав увагу суду, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/270/23 про стягнення з ТОВ "Буг Поділля" на користь ТОВ "Житомирський щебзавод" заборгованості за договором поставки № 72/07042021-П від 07.04.2021, таким чином вважає, що укладений між сторонами договір поставки є чинним, натомість дії ТОВ "Буг Поділля" свідчать про зловживання правом з метою уникнення відповідальності за неналежне його виконання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між ТОВ "Житомирський щебзавод" та ТОВ "Буг Поділля" укладено договір поставки щебневої продукції №72/07042021-П від 07.04.2021.

В обґрунтування підстав для визнання недійсним договору поставки позивач зазначає, що договір підписаний невідомою особою. Водночас, звертає увагу на статут товариства, відповідно до якого вказує, що правочин підписано директором з перевищенням повноважень.

Згідно з положеннями статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до статті 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц зробила такий правовий висновок: "Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/13731/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 924/491/17.

Виходячи зі змісту статті 241 ЦК України законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (частина друга статті 241 ЦК України). Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постановах від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17).

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16 та від 22.02.2022 у справі № 924/658/20.

Колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів підроблення підпису директора ТОВ "Буг Поділля".

Твердження скаржника щодо порушення процесуального права сторони на відкладення розгляду справи у зв`язку із намірами подати клопотання про проведення відповідної судової експертизи апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 15.02.2022 у справі № 910/2933/13, від 16.06.2022 у справі № 918/356/20.

Водночас встановлено, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.07.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та за клопотанням позивача відкладено підготовче засідання на іншу дату. Відтак, судом першої інстанції не було позбавлено сторону можливості подати усі необхідні докази на підтвердження своїх вимог та доводів.

Разом з цим, з огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Із наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних та акту звірки взаємних розрахунків за період 4 квартал 2022 року за договором № 72/07042021-П від 07.04.2021, підписаних представниками сторін та скріплених печатками товариств, вбачається тривале вчинення відповідних дій як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача (поставка товару, його отримання та оплата), що в свою чергу свідчить про схвалення договору шляхом виконання сторонами обов`язків згідно з їх умовами.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними ані обставин щодо підписання зазначеного правочину невстановленою особою з перевищенням наданих їй повноважень, ані обставин недобросовісності дій відповідача при укладенні спірного договору.

Посилання скаржника на те, що у договорі поставки відсутні такі істотні умови, як ціна товару та строки поставки, спростовуються, зокрема, п.2.1.-2.4., в яких передбачено, що продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. Ціна продукції може змінюватись постачальником протягом строку дії цього договору. Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії договору.

У п. 2.5., 3.4. сторони визначили, що постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100 % її вартості, якщо інше не погоджено сторонами. Відповідно до пункту 3.5. постачальник може здійснювати постачання продукції на умовах відстрочення платежу протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Беручи до уваги попередньо встановлене фактичне існування між сторонами господарських правовідносин на підставі договору поставки № 72/07042021-П від 07.04.2021 (поставка товару, його приймання згідно підписаних видаткових накладних та оплата), наведені позивачем аргументи суперечать попередній його поведінці.

Безпідставними також є доводи позивача про встановлення у договорі подвійної відповідальності за порушення його умов з огляду на надане сторонам частиною 4 статті 231 ГК України право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу та передбачену частиною 2 статті 231 ГК України можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 та у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.

Відтак, позивачем також не доведено обставин щодо невідповідності договору поставки №72/07042021-П від 07.04.2021 вимогам чинного законодавства.

За відсутності таких обставин суд виснував належність укладання правочину з урахуванням волі сторін, що в свою чергу не може бути підставою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 215 та частини 3 статті 203 ЦК України.

Закріплений частиною 1 статті 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст. 204 ЦК України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 09.10.2023 у справі № 906/795/23 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 906/795/23 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буг Поділля" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 906/795/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/795/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "04" березня 2024 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.