Рішення

від 27.02.2024 по справі 905/1586/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.2024 Справа №905/1586/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 24841436,80грн, з яких 3922261,73грн 3% річних, 20919175,07грн інфляційні втрати,

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 31723465,99грн, з яких 8079812,61грн 3% річних, 23643653,38грн інфляційні втрати,

за участю уповноважених представників сторін (в режимі відеоконференції):

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Кулініч А.П.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Горянін А.О.

Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 24841436,80грн, з яких 3922261,73грн 3% річних, 20919175,07грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на повернення відповідачем грошових коштів, які були отримані ним на підставі скасованого судового рішення, а також сплату присудженого за судовим рішенням судового збору з простроченням, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 526, 530, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 193, 198, 220 Господарського кодекс України.

На підтвердження вказаних обставин надав такі документи: рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5953/17 від 18.02.2021; постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/5953/17 від 20.07.2021; постанову про відкриття виконавчого провадження №66591737 від 20.08.2021; постанову про закінчення виконавчого провадження №66591737 від 21.09.2021; інформацію по запиту в Єдиному державну реєстрі виконавчих проваджень щодо ВП №66591737, №69522176, №70185107; постанову Верховного Суду у справі №910/5953/17 від 08.12.2021; наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/5953/17 від 19.01.2022; лист ПАТ «Донбасенерго» №01-1.1/00156 від 31.01.2022; угоду про врегулювання заборгованості від 24.03.2022; постанову про відкриття виконавчого провадження №69522176 від 28.07.2022; постанову про закінчення виконавчого провадження №69522176 від 08.09.2022; наказ Господарського суду міста Києва №910/5953/17 від 06.10.2022; постанову про відкриття виконавчого провадження №70185107 від 28.10.2022; постанову про закінчення виконавчого провадження №70185107 від 11.10.2023; листи АТ «Ощадбанк» №16/2-09/2016 від 13.11.2023, №16-2-09/1924 від 16.10.2023 з додатками.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1586/23 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1586/23. Справу №905/1586/23 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.01.2024 о 15:45год.

25.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ про стягнення 31723465,99грн, з яких 8079812,61грн 3% річних, 23643653,38грн інфляційні втрати.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем оплати заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015 та яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16, внаслідок чого позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 11, 257, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 75, 193 Господарського кодекс України.

На підтвердження вказаних обставин надав такі документи: рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/22748/16 від 21.03.2017; наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/22748/16 від 10.04.2017; постанову про відкриття виконавчого провадження №61625988 від 24.03.2020; ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/22748/16 від 10.07.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/22748/16 від 12.10.2020; ухвалу Верховного Суду у справі №910/22748/16 від 02.12.2020; постанови в межах виконавчого провадження №61625988 від 23.12.2020 про заміну сторони виконавчого провадження, від 26.02.2021 про зняття арешту з коштів боржника, від 01.03.2021 про закінчення виконавчого провадження.

25.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі ПАТ «Донбасенерго») надійшов відзив на первісний позов, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом. В обґрунтування заперечень відповідач за первісним позовом посилається на те, що право на поворот виконання рішення не є матеріальним правом, а є процесуальним, яке реалізується шляхом подання у встановленому порядку заяви про поворот виконання рішення і виникає у сторони з моменту задоволення цієї заяви. Питання про поворот виконання рішення вирішено ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/5953/17, тому за позицією відповідача за первісним позовом право на поворот виконання рішення у позивача виникло не раніше 06.10.2022, а розрахунки інфляційних втрат та 3% річних з 09.12.2021 є безпідставними та необґрунтованими. У додатку до відзиву відповідач за первісним позовом навів власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення. Щодо підписаної між сторонами угоди про порядок врегулювання заборгованості від 24.03.2022, то така угода не була затверджена судом, і оскільки право на поворот виконання рішення є процесуальним правом, воно не може бути врегульовано угодою. Також відповідач за первісним позовом зазначає про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 відстрочено виконання ухвали господарського суду від 06.10.2022 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 до 01.10.2023. Остаточний розрахунок ПАТ «Донбасенерго» здійснило 09.10.2023, тому за позицією останнього за період існування боргу (з 02.10.2023 по 08.10.2023) інфляційні нарахування не здійснюються, а розмір 3% річних становить 40535,29грн. У відзиві на первісний позов ПАТ «Донбасенерго» просить зменшити розмір відсотків річних до мінімального рівня, посилаючись на вкрай тяжке матеріальне становище підприємства.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/1586/23 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ про стягнення 31723465,99грн, з яких 8079812,61грн 3% річних, 23643653,38грн інфляційні втрати. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено провести підготовче засідання 03.01.2024 о 15:45год.

03.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Укрзалізниця») надійшла відповідь на відзив на первісний позов, у якому останній зазначає про те, що відповідач за первісним позовом визнав та фактичними діями підтвердив виникнення обов`язку щодо повернення всього одержаного за скасованим рішенням суду саме з дати набрання законної сили постановою Верховного Суду від 08.12.2021. Так, на початку 2022 року ПАТ «Донбасенерго» звернулось до Господарського суд міста Києва з заявою про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. До плану санації відповідачем до переліку кредиторів включено АТ «Укрзалізниця» з кредиторськими вимогами у загальній сумі 71258946,74грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 у справі №910/501/22 відповідачу відмовлено у затверджені плану санації, зокрема, з підстав не включення до плану санації вимог АТ «Укрзалізниця» в розмірі 840000,00грн. Також позивач за первісним позовом посилається на укладання двосторонньої угоди про врегулювання заборгованості, згідно з якою ПАТ «Донбасенерго» визнало борг у загальній сумі 72098946,74грн. АТ «Укрзалізниця» також вказує на те, що розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення не припиняє зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання. Позивач за первісним позовом заперечує щодо зменшення розміру 3% річних, оскільки останнім заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України, та є мінімальними гарантіями кредитора для захисту своїх інтересів. Також АТ «Укрзалізниця» з дотриманням балансу інтересів сторін посилається на значні матеріальні втрати та скрутне матеріальне становище позивача за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2024 відкладено підготовче засідання на 31.01.2024 о 15:00год.

16.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на зустрічний позов, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні зустрічного позову. В обґрунтування свої заперечень посилається на те, що ПАТ «Донбасенерго» обґрунтовує свої зустрічні позовні вимоги невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду є грошовим зобов`язанням, тому прострочення такого зобов`язання в даному випадку могло виникнути лише після настання строку, коли рішення суду мало бути виконаним. Однак, за позицією відповідача за зустрічним позовом, виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16 є неможливим, оскільки зупинено Державою шляхом встановлення мораторію, відтак прострочення АТ «Укрзалізниця» виконання цього рішення не виникало, навіть на момент неправомірного примусового виконання в рамках виконавчого провадження. На підтвердження правової позиції АТ «Укрзалізниця» посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 по справі №910/22858/17, де досліджувалось питання щодо застосування законодавства про встановлення мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця» на підставі пункту 11 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Також у відзиві на зустрічний позов АТ «Укрзалізниця» просить, у разі якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволені позову. Відповідач за зустрічним позовом вказує на неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.04.2017 по 24.02.2021, оскільки таке нарахування здійснено всупереч ретроспективного застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України та здійснено за більший період позовної давності, ніж передбачено законом. За змістом відзиву на зустрічний позов відповідач просить також зменшити заявлені до стягнення 3% річних за зустрічним позовом до мінімального рівня, в обґрунтування чого вказує на значні матеріальні втрати та скрутне матеріальне становище підприємства.

31.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від ПАТ «Донбасенерго» надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, у якому позивач за зустрічним позовом посилається на те, що мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укразилізниця» не змінює та не припиняє зобов`язання останнього щодо сплати коштів, визначене рішенням господарського суду. За позицією позивача за зустрічним позовом, мораторій, на який посилається відповідач, відрізняється від мораторію у справі про банкрутство, не передбачає зупинення виконання АТ «Укразалізниця» своїх зобов`язань, не звільняє від виконання зобов`язання, встановленого рішенням Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16, а також від наслідків його невиконання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. ПАТ «Донбасенерго» заперечує щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки такий строк продовжився на строк дії карантину та воєнного стану.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/1586/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.02.2024 о 14:30год.

15.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від ПАТ «Донбасенерго» надійшли додаткові письмові пояснення за первісним позовом, у яких вказує, що АТ «Укрзалізниця» не вказало нормативного обґрунтування позовних вимог, а за позицією ПАТ «Донбасенерго» правовідносини щодо повороту виконання рішення суду регулюються не нормами матеріального права, а нормами процесуального права. ПАТ «Донбасенерго» стверджує, що внаслідок скасування виконаного рішення суду у нього не виник цивільний обов`язок повернути кошти, а виникло у АТ «Укрзалізниця» право звернутися з заявою про поворот виконання рішення. Також ПАТ «Донбасенерго» вказує, що оскільки поворот виконання інститут процесуального права, то виключається застосування до правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що ухвалою про відстрочення виконання ухвали про поворот виконання змінено строк виконання процесуального обов`язку сторони здійснити поворот виконання, тому строк виконання обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих за скасованим рішенням, настав 01.10.2023.

У судовому засіданні 27.02.2024 суд заслухав вступне слово представників сторін, дослідив докази та з`ясував фактичні обставини справи, провів судові дебати.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/22748/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» і Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 69179723,28грн.

Предметом спору у справі №910/22748/16 було неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16 у задоволенні позовних вимоги до Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено. Позов задоволено до Державного підприємства «Донецька залізниця». Вирішено стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 69179723,28грн боргу та 206700,00грн судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16 видано відповідний наказ від 10.04.2017.

24.03.2020 відкрито виконавче провадження №61625988 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/22748/16 від 10.04.2017.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2020 в справі №910/22748/16 замінено сторону виконавчого провадження №61625988, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/22748/16, а саме боржника - з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з коштів боржника від 26.02.2021 в межах виконавчого провадження №61625988 кошти в рахунок погашення заборгованості стягувачу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження на депозитний рахунок відділу надійшли 25.02.2021.

01.03.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61625988 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/5953/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства «Донецька залізниця», про стягнення 70274946,74грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 позов задоволено. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» заборгованість у сумі 70274946,74грн, судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у сумі 984000,00грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 - без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва №910/5953/17 від 18.02.2021.

На підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/5953/17 від 12.08.2021 постановою відділу примусового виконання рішень від 20.08.2021 відкрито виконавче провадження №66591737 з примусового стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» заборгованість у сумі 70274946,74грн, судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у сумі 984000,00грн.

21.09.2021 винесено постанову про закриття виконавчого провадження №66591737 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 у справі №910/5953/17 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 70274946,74грн. Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 360000,00грн та за подання касаційної скарги у розмірі 480000,00грн.

На виконання постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ від 19.01.2022.

Листом №01-1.1/00156 від 31.01.2022 Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось до Акціонерного товариства «Українська залізниця» з проханням розстрочити повернення суми заборгованості по повороту виконання рішення суду у справі №910/5953/17 рівними частинами у період з липня 2022 року по грудень 2022 року.

24.03.2022 між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (далі - боржник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - кредитор) укладено угоду про порядок врегулювання заборгованості, відповідно до п. 1 якої боржник підтверджує, що на момент підписання цієї угоди його заборгованість перед кредитором складає 72098946,74грн, з яких: 71258946,74грн кошти, що отримані боржником на виконання скасованого постановою Верховного Суду від 08.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 та які підлягають поверненню відповідно до статті 333 ГПК України; 360000,00грн судовий збір за подання АТ «Укрзалізниця» апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17; 480000,00грн судовий збір за подання АТ «Укрзалізниця» касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 у справі №910/5953/17.

Боржник зобов`язується погасити визначену у пункті 1 цієї угоди заборгованість у строк до 31.12.2022 в порядку, визначеному в пункті 3 цієї угоди (п. 2 угоди).

У п. 3 угоди сторони погодили, що погашення зазначеної заборгованості здійснюється боржником щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок АТ «Укрзалізниця», зазначений у цій угоді, згідно наступного графіку: до 25.07.2022 в розмірі 12016491,12грн; до 25.08.2022 в розмірі 12016491,12грн; до 25.09.2022 в розмірі 12016491,12грн; до 25.10.2022 в розмірі 12016491,12грн; до 25.11.2022 в розмірі 12016491,12грн; до 25.12.2022 в розмірі 12016491,12грн.

У випадку невиконання боржником пунктів 2-4 угоди АТ «Укрзалізниця» має право пред`явити виконавчі документи про стягнення з боржника визначених п. 1 цієї угоди сум до примусового виконання, а також вимагати сплати передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на визначену у п. 1 цієї угоди заборгованість (п. 6 угоди).

Відповідно до п.7 угоди ПАТ «Донбасенерго» не має і не матиме в подальшому жодних майнових претензій та/або вимог компенсаційного характеру до АТ «Укрзалізниця» з приводу сплати штрафних санкцій, у тому числі пені, а також передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних за невиконання умов договору №Д/ЭЭ15422/НЮ від 20.10.2015.

Угода про порядок врегулювання заборгованості від 24.03.2022 підписана представниками сторін без зауважень та скріплена печатками підприємств.

28.07.2022 постановою відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №69522176 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/5953/17 від 19.01.2022 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму в розмірі 840000,00грн.

Відповідно до листа АТ «Ощадбанк» грошові кошти в сумі 840000,00грн надійшли на поточний рахунок АТ «Укрзалізниця» 04.10.2022.

Постановою відділу державної виконавчої служби від 08.09.2022 закінчено виконавче провадження №69522176 у зв`язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/5953/17 заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 по справі №910/5953/17 задоволено. Ухвалено у порядку повороту виконання судового рішення стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 71258946,74грн.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/5953/17 судом видано відповідний наказ.

28.10.2022 відкрито виконавче провадження №70185107 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/5953/17 від 06.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/5953/17, залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, відстрочено виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 до 01.10.2023.

За інформацією про виконавче провадження №70185107 у період з 26.12.2022 по 03.10.2023 виконавче провадження зупинено на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 про відстрочення виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2022.

11.10.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70185107 у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

За інформацією АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки АТ «Укрзалізниця» стягувачу в межах виконавчого провадження №70185107 перераховані грошові кошти 22.11.2022 в розмірі 16031,94грн, 29.11.2022 в розмірі 788716,62грн, 09.10.2023 в розмірі 70454198,18грн.

Акціонерне товариство «Українська залізниця», посилаючись на неповернення Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» впродовж тривало часу грошових коштів, які останнім отримані на підставі скасованого судового рішення в межах справи №910/5953/17, а також сплати судового збору, присудженого постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» інфляційних втрат у розмірі 20919175,07грн та 3% річних у розмірі 3922261,73грн.

У свою чергу, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», посилаючись на несвоєчасну оплату заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015, розмір якої підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/22748/16 від 21.03.2017, звернувся з зустрічним позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» інфляційних втрат у розмірі 23643653,38грн та 3% річних у розмірі 8079812,61грн.

Досліджуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи первісних позовних та зустрічних позовних вимог, суд виходить з такого.

Сутність первісних позовних вимог полягає у примусовому стягненні з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням повернення грошових коштів, які були стягнуті з позивача за первісним позовом на підставі скасованого судового рішення, та виконання постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17 в частині стягнення судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 11, частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі статтями 509, 524, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що ст. 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України). Отже, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Господарський суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, відповідно до якого при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» заборгованість у сумі 70274946,74грн, судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у сумі 984000,00грн.

Також судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №66591737 виконано рішення господарського суду від 18.02.2021 на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/5953/17 від 12.08.2021 та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» заборгованість у сумі 70274946,74грн, судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у сумі 984000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 у справі №910/5953/17 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 70274946,74грн. Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 360000,00грн та за подання касаційної скарги у розмірі 480000,00грн.

На виконання постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ від 19.01.2022.

Позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість в сумі 72098946,74грн, з яких 71258946,74грн кошти, що отримані відповідачем за первісним позовом на підставі рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 (70274946,74грн основний борг, 984000,00грн судовий збір), та 840000,00грн судовий збір, стягнутий постановою Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17.

Відповідно до розрахунку АТ «Укрзалізниця», враховуючи часткове погашення заборгованості, розмір 3% річних становить у загальній сумі 3922261,73грн, з яких:

- 1623707,79грн нараховані на заборгованість у розмірі 72098946,74грн за період прострочення з 09.12.2021 по 08.09.2022;

- 439267,48грн нараховані на заборгованість у розмірі 71258946,74грн за період прострочення з 09.09.2022 по 22.11.2022;

- 40989,07грн нараховані на заборгованість у розмірі 71242914,80грн за період прострочення з 23.11.2022 по 29.11.2022;

- 1818297,39грн нараховані на заборгованість у розмірі 70454198,18грн за період прострочення з 30.11.2022 по 09.10.2023;

розмір інфляційних втрат становить у загальній сумі 20919175,07грн, з яких:

- 14600184,39грн нараховані на заборгованість у розмірі 72098946,74грн за період прострочення з грудня 2021 року по серпень 2022 року;

- 3690238,98грн нараховані на заборгованість у розмірі 71258946,74грн за період прострочення з вересня по листопад 2022 року;

- 2628751,70грн нараховані на заборгованість у розмірі 70454198,18грн за період прострочення з грудня 2022 року по вересень 2023 року.

ПАТ «Донбасенерго» у додатках до відзиву надав контр розрахунок, відповідно до якого розмір 3% річних становить 2147552,07грн, з яких:

- 18848,22грн нараховані на заборгованість в розмірі 840000,00грн за період прострочення з 09.12.2021 по 07.09.2022;

- 269417,39грн нараховані на заборгованість у розмірі 71258946,74грн за період прострочення з 07.10.2022 по 21.11.2022;

- 40989,07грн нараховані на заборгованість у розмірі 71242914,80грн за період прострочення з 22.11.2022 по 28.11.2022;

- 1818297,39грн нараховані на заборгованість у розмірі 70454198,18грн за період прострочення з 29.11.2022 по 08.10.2023;

розмір інфляційних втрат становить у загальній сумі 5091610,03грн, з яких:

- 170101,72грн нараховані на заборгованість у розмірі 840000,00грн за період прострочення з грудня 2021 року по серпень 2022 року;

- 2292756,61грн нараховані на заборгованість у розмірі 71258946,74грн за період прострочення з жовтня по листопад 2022 року;

- 2628751,70грн нараховані на заборгованість у розмірі 70454198,18грн за період прострочення з грудня 2022 року по вересень 2023 року.

Також відповідач за первісним позовом у тексті відзиву навів контррозрахунок 3% річних на борг в розмірі 70454198,18грн за період прострочення з 02.10.2023 по 08.10.2023, що становить 40535,29грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на розмір судового збору, який стягнуто Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, суд зазначає про таке.

Судовий збір не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодекс України, він сплачується та розподіляється між сторонами у справі на підставі певно визначених процесуальних норм. Судовий збір є платежем до бюджету який здійснюється на виконання публічних та процесуальних зобов`язань, відшкодування його відповідної частини на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за рішенням суду не змінює його процесуально-правової природи, отже навіть на стягнуту (розподілену) суму сплаченого судового збору за рішенням суду норми статті 625 Цивільного кодексу України не розповсюджуються.

Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат на судовий збір в сумі 840000,00грн, стягнутий постановою Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, є безпідставними.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на грошові кошти в розмірі 71258946,74грн, які отримані відповідачем за первісним позовом на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17, суд зазначає таке.

Дослідивши розрахунок АТ «Укрзалізниця», суд встановив, що такий розрахунок є методологічно неправильним, оскільки останнім неправильно визначено початок періоду прострочення за боргом у розмірі 71258946,74грн.

Як вже встановлено судом, грошові кошти в розмірі 71258946,74грн стягнуті з АТ «Укрзалізниця» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17, скасованого постановою Верховного Суду від 08.12.2021.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі №201/1311/19 вказав, що поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Частиною другою статті 333 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина п`ята статті 333 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами дев`ятою-десятою вказаної норми, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права.

Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а тому не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.

Наведене зумовлює висновок, що належним способом захисту прав позивача за первісним позовом при поверненні коштів за скасованим судовим рішенням є звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення в порядку статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо способу захисту права при поверненні коштів за скасованим судовим рішенням викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №592/12956/21.

Так, позивач за первісним позовом реалізував своє право на захист прав при поверненні коштів за скасованим судовим рішенням шляхом звернення до Господарського суду міста Києва в порядку статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/5953/17 заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 по справі №910/5953/17 задоволено. Ухвалено у порядку повороту виконання судового рішення стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 71258946,74грн.

Враховуючи, що поворот виконання рішення є процесуальною гарантією захисту прав і можливе шляхом звернення до суду з заявою в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, саме з ухвалення відповідного судового рішення про поворот виконання у стягувача за виконаним рішенням виникає обов`язок з повернення раніше набутого майна.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму простроченого грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/5953/17, залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, відстрочено виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/5953/17 до 01.10.2023.

Суд погоджується з позицією ПАТ «Донбасенерго» про те, що оскільки поворот виконання рішення є процесуальним обов`язком, то ухвала про відстрочення виконання ухвали про поворот виконання змінює порядок здійснення повороту, зокрема, строк виконання такого обов`язку.

Поряд з цим, грошове зобов`язання може виникати і на підставі рішення суду, тому заперечення ПАТ «Донбасенерго» про неможливість застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України судом відхиляються.

Також суд відхиляє посилання АТ «Укрзалізниця» на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18, згідно з яким розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання, оскільки у цій справі обов`язок з повернення грошових коштів виник на підставі ухвали про поворот виконання.

Отже, за переконанням суду, враховуючи відстрочення виконання ухвали про поворот виконання, належний період строку прострочення з обов`язку повернути грошові кошти у ПАТ «Донбасенерго» становить з 07.10.2022 (наступний день від дня постановлення ухвали про поворот виконання рішення суду) по 20.11.2022 (до дня постановлення ухвали про відстрочення) та з 02.10.2023 по 08.10.2023 (враховуючи повну оплату 09.10.2023).

Суд звертає увагу, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Здійснивши власний розрахунок на борг у розмірі 71258946,74грн за період прострочення з 07.10.2022 по 20.11.2022 та на залишок боргу в розмірі 70454198,18грн за період прострочення з 02.10.2023 по 08.10.2023, суд встановив, що належний розмір 3% річних становить в сумі 304095,78грн, розмір інфляційних втрат за період прострочення жовтень-листопад 2022 року на борг 71258946,74грн становить 2292756,61грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог в розмірі 2596852,39грн.

Суд відхиляє посилання позивача за первісним позовом на угоду про порядок врегулювання заборгованості від 24.03.2022, укладену між сторонам, з огляду на таке.

Як вже зазначено судом, поворот виконання рішення є процесуальною гарантією захисту прав особи, механізм реалізації якої встановлений процесуальним законодавством. Оскільки правовідносини між сторонами щодо повороту виконання рішення регулюються безпосередньо процесуальним законодавством та виникли на підставі судового рішення, врегулювати такі правовідносини сторони могли шляхом укладення мирової угоди відповідно до вимог статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів затвердження такої угоди судом в порядку статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, зазначена угода підтверджує обов`язок ПАТ «Донбасенерго» повернути кошти заявнику саме у порядку повороту виконання рішення відповідно до статті 333 Господарського процесуального кодекс України, що також було встановлено Господарським судом міста Києва в ухвалі від 06.10.2022.

Щодо клопотання ПАТ «Донбасенерго» про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає про таке.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове ставище та на наявність форс-мажорних обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити майнові інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Порушення відповідачем умов спірного договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Наведена судова практика відповідачем щодо зменшення розміру відсотків річних (зокрема, справа №902/417/18) не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в зазначеній справі суд виходив з інших фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, зокрема, у спірних правовідносинах розмір відсотків річних встановлювався договором та становив 40%.

В цій справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%) та є мінімальними гарантіями позивача захистити свої майнові інтереси.

На підставі викладеного, судом не встановлені підстави для зменшення 3% річних, у зв`язку з чим клопотання ПАТ «Донбасенерго» не підлягає задоволенню.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суд виходить з такого.

Сутність зустрічних позовних вимог полягає у примусовому спонуканні відповідача за зустрічним позовом до сплати сум, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірного зобов`язання та яка підтверджена судовим рішенням.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16 у задоволенні позовних вимоги до Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено. Позов задоволено до Державного підприємства «Донецька залізниця». Вирішено стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 69179723,28грн боргу та 206700,00грн судового збору.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16 мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

Отже, не підлягають доведенню обставини, пов`язані з неналежним виконанням ДП «Донецька залізниця» зобов`язань за договором купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015 та наявності у останнього заборгованості у загальному розмірі 69179723,28грн.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2020 у справі №910/22748/16 замінено сторону виконавчого провадження №61625988, відкритому на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/22748/16, а саме боржника - з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника Акціонерне товариство «Українська залізниця».

У вказаній ухвалі суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, де вказано що відповідно до частини шостої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». При реорганізації відбувається універсальне правонаступництво, коли все майно, права та обов`язки юридичної особи, яка припиняється, переходять до правонаступників. При злитті є лише один правонаступник, який набуває не окремі, визначені в акті приймання-передачі активи та зобов`язання юридичних осіб, які припиняються, а всю їх сукупність. Тому АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство.

Обставини, встановлені в ухвалі господарського суду від 10.07.2020 у справі №910/22748/16, щодо правонаступництва АТ «Укрзалізниця» всіх прав та обов`язків ДП «Донецька залізниця» мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, у тому числі за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця», який встановлений Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» №4442-VI від 23.02.2012 (далі закон №4442-VI).

20.12.2016 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» №1787-VIII, яким розділ III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №4442-VI доповнено пунктами 51 та 52, відповідно до яких до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції.

Цим же Законом були внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, зокрема, частину першу статті 34 доповнено пунктом 11 і визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі «встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження»; розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 101 такого змісту: «На період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 51 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №4442-VI, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

18.10.2018 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції» №2604-VIII, яким внесені зміни до наведених вище положень Законів №4442-VI та №1404-VIII, зокрема після слів «що розміщене на території проведення антитерористичної операції» доповнено словами «здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях», а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Оскільки майно ДП «Донецька залізниця» знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, то відповідно до указаних норм законів № 4442-VI та № 1404-VIII на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця», а також зупиняється вчинення відповідних виконавчих дій.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17.

Як вже встановлено судом, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця», і до АТ «Укрзалізниця» перейшли всі права та обов`язки, у тому числі щодо виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015 та погашення заборгованості у розмірі 69179723,28грн.

Факт прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015 підтверджений рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16.

Суд зауважує, що вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу, а наявність судового рішення не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання, а також від наслідків невиконання зобов`язання, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Мораторій, на який посилається відповідач за зустрічним позовом, полягає тимчасовому зупиненні виконавчих проваджень та здійсненні заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов`язаннями ДП «Донецька залізниця», заборон щодо нарахування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України сум судом не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16 повністю виконано в межах виконавчого провадження №61625988 та 25.02.2021 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в рахунок погашення заборгованості стягувачу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Отже, виходячи з вищевикладеного, позивач за зустрічним позовом не позбавлений права нарахувати 3% річних та інфляційні втрати на прострочену заборгованість за договором купівлі-продажу електроенергії №Д/ЭЭ-15422/НЮ від 20.10.2015, яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/22748/16.

За розрахунком ПАТ «Донбасенерго» розмір 3% річних становить 8079812,61грн, які нараховані на борг у розмірі 69179723,28грн за період прострочення з 05.04.2017 по 24.02.2021, розмір інфляційних втрат за період прострочення з квітня 2017 року по лютий 2021 року становить 23643653,38грн.

Контррозрахунок за заявлений позивачем за зустрічним позовом період відсутній.

Перевіривши розрахунок ПАТ «Донбасенерго», суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, тому зустрічні позовні вимоги у загальному розмірі 31723465,99грн є правомірними та обґрунтованими.

АТ «Укрзалізниця» просить застосувати позовну давність до заявлених зустрічних позовним вимог.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З системного аналізу статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №910/4908/21.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Аналіз змісту ст. 625 Цивільного кодексу України та норм Цивільного кодексу України щодо позовної давності у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць/день з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.

Як встановлено судом вище, до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних застосовується загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX внесені доповнення до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України №540-IX від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, в останнє дію карантину продовжено до 30.06.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023.

З урахуванням наведених обставин, позовна давність продовжена на строк дії карантину щодо вимог, закінчення позовної давності за якими припадає на 12.03.2020, до 30.06.2023.

Також відповідно до пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд звертає увагу, що обмеження щодо стягнення 3% річних та інфляційних останніми трьома роками зумовлено застосуванням до вимог згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України загальної позовної давності.

При цьому, суд зауважує, що трирічний строк загальної позовної давності не є тотожнім строку, протягом якого здійснюється нарахування таких сум, оскільки 3% річних та інфляційні нараховуються протягом усього часу прострочення, на відміну від нарахування штрафних санкцій, строк нарахування яких здійснюється тільки шість місяців від дня прострочення.

Отже, враховуючи продовження строку позовної давності на строк дії карантину, а також його зупинення у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не пропущено строк позовної давності.

Подібний висновок щодо продовження строку позовної давності викладено, зокрема, в постановах Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі 905/909/21, від 20.02.2023 у справі №905/248/22, постанові Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі №914/4107/21.

Також у відзиві на зустрічний позов АТ «Укрзалізниця» просив суд у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для зменшення 3% річних за первісним позовом, зменшити до мінімального розміру заявлені до стягнення 3% річних за зустрічним позовом.

В обґрунтування клопотання АТ «Укрзалізниця» посилається на те, що підприємство має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, однак внаслідок воєнних дій підприємство понесло значні матеріальні втрати та має скрутне фінансове становище.

Як вже було зазначено судом, визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити майнові інтереси; а наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

У цій справі відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, загальна сума відсотків та інфляційних не перевищує загальний розмір боргу, тому судом не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування.

На підставі викладено, судом не встановлено підстав для зменшення розмірі 3% річних, тому клопотання АТ «Укрзалізниця» не підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та стягнення з ПАТ «Донбасенерго» на користь АТ «Укрзалізниця» 3% річних у розмірі 2596852,39грн, з яких 304095,78грн 3% річних, 2292756,61грн інфляційні втрати, повне задоволення зустрічних позовних вимог та стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ПАТ «Донбасенерго» 31723465,99грн, з яких 8079812,61грн 3% річних, 23643653,38грн інфляційні втрати.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за первісним позовом на відповідача ПАТ «Донбасенерго» покладається судовий збір у розмірі 31162,23грн.

За зустрічним позовом на відповідача АТ «Укрзалізниця» покладається судовий збір у повному розмірі, що становить 380681,59грн.

Відповідно до ч. 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, в результаті застосування положень ч. 11 статті 129 та ч. 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, на користь ПАТ «Донбасенерго» підлягають стягненню з АТ «Укрзалізниця» кошти у розмірі 29126613,60грн (31723465,99грн 2596852,39грн), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 349519,36грн (380681,59грн 31162,23грн).

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 24841436,80грн, з яких 3922261,73грн 3% річних, 20919175,07грн інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області (84306, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, вул.Тихого Олекси, будинок 6, ідентифікаційний код 23343582) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) 2596852,39грн, з яких 304095,78грн 3% річних, 2292756,61грн інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 31162,23грн.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ про стягнення 31723465,99грн, з яких 8079812,61грн 3% річних, 23643653,38грн інфляційні втрати, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області (84306, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, вул.Тихого Олекси, будинок 6, ідентифікаційний код 23343582) 31723465,99грн, з яких 8079812,61грн 3% річних, 23643653,38грн інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 380681,59грн.

Провести зустрічне зарахування грошових коштів, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного і зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області (84306, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, вул.Тихого Олекси, будинок 6, ідентифікаційний код 23343582) кошти у розмірі 29126613,60грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 349519,36грн.

На виконання абзацу 7 резолютивної частини видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 27.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2024.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.