Рішення

від 04.03.2024 по справі 905/1716/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2024р. Справа №905/1716/23

Господарський суд Донецької області, у складі судді Демідової П.В., розглянув матеріали справи № 905/1716/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до відповідача: Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, смт.Сартана Маріупольський район, Донецька область,

про стягнення заборгованості в сумі 114 364,96грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», звернувся з позовною заявою до Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 114 364,96грн, з яких: 76 264,73грн заборгованість за спожитий газ; 11 262,11грн пеня за прострочення виконання зобовязання; 3 422,51грн 3% річних; 23 415,61грн інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині оплати вартості спожитого газу, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 76 264,73грн, що також стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Господарський суд ухвалою від 03.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/1716/23, визначив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано надати суду у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала про відкриття провадження направлена на електронну адресу відповідача, відповідно до довідки, сформованої у системі Діловодство спеціалізованого суду, доставлена відповідачу 03.01.2024.

16.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Відповідач посилається на відсутність договірних відносин між ним та позивачем, що виключає виникнення бюджетних зобов`язань, наявність укладеного між ним та ТОВ «Газопосточальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» договору №04-1177/21-БЛ-Т від 20.12.2021 на постачання природного газу, відповідно до якого ТОВ прийняв на себе зобов`язання постачати газ відповідачу з грудня 2021 по грудень 2022. Також відповідач зауважує, що він не отримував рахунків та повідомлень від позивача про поставку газу у грудні 2021 року. Стосовно стягнення штрафних санкцій, відповідач вважає їх стягнення противоправним в умовах воєнного стану, окупації Сартанської ТК, які є форс-мажорними обставинами, та, як наслідок, є підставами для звільнення від відповідальності.

22.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із позицією відповідача, викладеною в його відзиві на позовну заяву, з огляду на те, що відповідно до інформації наданої представнику позивача Оператором газотранспортної системи України, відповідач за період з 06.12.2021 по 30.12.2021 отримував природний газ саме від позивача. Типовий договір постачання природного газу та рахунок на оплату за грудень постачальником «останньої надії» направлено на адресу відповідача, докази направлення на адресу відповідача додані до позовної заяви; за поставлений у грудні 2021 року природний газ позивачем було виставлено рахунок, докази направлення на адресу відповідача додані до позовної заяви.

31.01.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує, що не погоджується з позицією позивача, викладеною у відповіді на відзив. Вважає, що саме заява-приєднання є акцептуванням споживачем умов договору за програмою остання надія, з моменту якого сторони набувають прав та обов`язків. Зазначає про укладання договору на постачання природного газу з ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» і зазначає, що включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС згідно умов договору покладається на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Враховуючи наявність в матеріалах справи відзиву, відповіді на відзив, беручи до уваги наявні документи, які мають значення для вирішення справи, на підставі яких можливо об`єктивно вирішити спір, дана справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 917-р від 22 липня 2020 року позивача визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області є бюджетною установою згідно з нормами Бюджетного кодексу України. Отже, сфера дії Постанови КМУ розповсюджується на відповідача.

Пунктом 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

У відповіді на адвокатський запит, який був здійснений адвокатом ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України», Оператор газотранспортної системи України повідомив, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS000188FNB00W був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у період з 06.12.2021 по 31.12.2021. Споживачем з ЕІС-кодом 56XS000188FNB00W є Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольского району Донецької області.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

За змістом ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

За змістом Правил договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Враховуючи наявність доказів, підтверджуючих споживання відповідачем природного газу в грудні 2021 року, суд дійшов висновку про приєднання відповідача до умов публічного договору.

Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015 затверджений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Ознайомившись з умовами Типового договору суд встановив, що відповідно до умов п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 Договору).

Згідно з п.3.3 Договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до умов п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

Згідно п. 4.5 договору , у разі порушення споживачем строків оплати за договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до умов п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).

Позивач до матеріалів справи надав докази направлення Типового договору на поштову адресу Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області 21.12.2021 року, про що свідчить наданий позивачем реєстр згрупованих відправлень від АТ «Укрпошта» за формою 103 «Рекомендовані листи» та чек про сплату послуг з відправлення поштової кореспонденції.

Як зазначалось вище, Оператора газотранспортної системи України, підтверджуючи факт споживання відповідачем природного газу від постачальника «останньої надії», повідомив про таке споживання в обсязі 1,374 тис.м.куб природного газу за період 6 грудня 2021 по 31 грудня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2021 року вартість спожитого газу розраховувалась виходячи з тарифів опублікованих/оприлюднених на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача, яку останній долучив до матеріалів

Застосовуючи тарифи, оприлюднені на сайті , в порядку, визначеному Правилами, Позивач розрахував заборгованість та сформував рахунок на оплату (природний газ) №2437 за період 06.12.2021 по 31.12.2021 в сумі 76 264, 73 грн за спожитий газ в кількості 1,37400 тис.м.куб.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його вірним та заборгованість в розмірі 76 264, 73 грн підтвердженою.

В цьому зв`язку суд не приймає доводи відповідача щодо споживання газу в грудні 2021 року від іншого постачальника. Так, відповідач наполягає на тому, що ним та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 20.12.2021 року був укладений договір постачання природного газу №04-1177/21-БО-Т.

Відповідно до пункту 13.1 договору №04-1177/21-БО-Т від 20.12.2021 цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2022 включно.

Пунктом 3.2 договору №04-1117/21-БО-Т від 20.12.2021 передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг») виключно за умови внесення споживача (Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольского району) до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. При цьому пунктом 6.4 договору №04-1115/21-БО-Т від 25.11.2021 на постачальника покладений обов`язок забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача при дотриманні споживачем умов цього договору.

У відповідності до п. 2.1 договору, за яким сторони визначили планові обсяги постачання газу, перше замовлення встановлено на січень 2022 року.

Встановивши відсутність доказів включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у спірний період, а також відсутність домовленостей з вказаним постачальником про обсяги постачання газу в грудні 2021 року, суд не приймає доводи відповідача про споживання газу від постачальника, відмінного від позивача.

Таким чином, суд вважає доведеним факт споживання природного газу та наявність заборгованості відповідача у розмірі 76 264,73 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Позивачем також просить стягнути 3% річних в сумі 3 422,51грн за період з 01.02.2022 по 31.07.2023, інфляційні втрати в сумі 23 415, 61грн за період 01.02.2022 по 30.06.2023, а також пеню в сумі 11 262,11грн за період з 01.02.2022 по 31.07.2022.

Як зазначалось вище, за умовами Типового договору позивач зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів домовленості між сторонами щодо способів листування та обміну інформацією, суд виходить з того, що за замовченням рахунки повинні були направлятися на поштову адресу відповідача, що і здійснив позивач 8.02.2023 року, про що свідчить список згрупованих відправлень Укрпошти № 08.02.2022 (юріки) Ткаченко (Рекомендовані листи), а також фіскальний чек. При цьому фактичне прийняття поштової кореспонденції у поштовому відділенні відбулось 9.02.2022 року, про що свідчить штемпель відділення.

За змістом наказу Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 року

«Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання,1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Тобто, у нашому випадку відповідач мав отримати поштове відправлення 15.02.2022 року.

У відповідності до ст.ст. 612, 613 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Отже, правомірним та справедливим вважати прострочення відповідача з 16.02.2022 року.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючі різні підходи для розрахунку заборгованості за інфляцією у випадках, коли заборгованість існує неповний місяць, суд враховує позицію Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 20.11.2020 року по справі № 910/13071/19. Так, суд зауважив, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Отже, оскільки прострочення відповідача виникло з 16.02.2022 року ( у лютому 2022 року 28 днів), прострочена заборгованість відповідача у лютому існувала менше місяця, тому стягнення інфляційних витрат є правомірним за період прострочення з березня 2022. Отже, враховуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат за період лютий 2022 по червень 2023, стягненню підлягають 21 845,84 грн за період з березня 2022 по червень 2023 року.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, враховуючи правову природу інфляційних витрат, як компенсації знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, суд зауважує що ці витрати стають складовою боргу, тому не підлягають зменшенню.

Стосовно стягнення 3 % річних, позивач просить стягнути 3% за період з 01.02.2022 по 31.07.2023. Проте, як зазналось вище, періодом прострочення боржника в межах цієї справи є 16.02.2022 по 31.07.2023. Таким чином правомірним є стягнення процентів в сумі 3 327,70 грн.

Стосовно пені, яку позивач просить стягнути за період 01.02.2022 по 31.07.2022 року, суд зауважує, що враховуючи попередні висновки, суд розрахував заборгованість за пенею за період з 16.02.2022 по 31.07.2022 та встановив, що сума пені за вказаний період складає 10 632,76 грн, проте позивач просить стягнути 11262,11 грн.

Відповідач просить зменшити суму штрафних санкцій та процентів, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією, запровадженим воєнним станом, захопленням смт Сартана.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» датою окупації смт Сартана є 5.03.2022 року.

У відповідності до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що військова агресія, жорстокі бойові дії у Маріупольскому районі, вимушена евакуація відповідача, фактична втрата сфери діяльності, є тими самими обставинами, які мають істотне значення, яке дає підстави суду задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення пені до 5 000 грн. Суд в цьому зв`язку також врахував, що позивач просить стягнути пеню за період лютий-липень 2022 року, який фактично співпадає з періодом активних бойових дій, в умовах обставин правової невизначеності долі більшості суб`єктів, місцезнаходженням яких були території, на які були направленні агресивні, окупаційні цілі.

Стосовно зменшення трьох відсотків річних, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразова звертала увагу, що нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Виходячи з підстав, наведених вище, суд вважає справедливим зменшити розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача до 2000 грн.

Стосовно доводів відповідача про звільнення від відповідальності у зв`язку із форс-мажорними обставинами, суд зазначає наступне. Відповідач обґрунтовує свою позицію наявністю форс-мажорних обставин, підставами яких стала військова агресія Російської Федерації проти України, в цьому зв`язку, відповідач посилається на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати, яким засвідчено зазначені обставини.

Відповідно до ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.141 вказаногоЗакону).Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися. За умовами п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст ст. 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, яки стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань.

У зв`язку з викладеним, суд критично ставиться до доказу наявності форс-мажорних обставин, на який посилається відповідач, а саме до листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України. Так зазначеним листом ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини є надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Суд не може погодитися з позицією відповідача про те, що зазначений лист засвідчує залежність виконання ним грошових зобов`язань за спірним договором із початком воєнної агресії про, яке йдеться в листі ТТП.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання шляхом перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок позивача.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором. У зв`язку з викладеним, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області про стягнення стягнення заборгованості в сумі 114 364,96грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління з гуманітарних питань Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області(87592, Донецька область, Маріупольський р-н, селище міського типу Сартана, вул.Челюскінців, буд.67 а, код ЄДРПОУ 44303839) заборгованість в розмірі 107 214,70 грн, з яких: 76 264, 73 грн сума основного боргу, 2000 грн заборгованості за 3% річних, 5 000 грн заборгованості за пенею, 21 845,84 грн - інфляційні втрати, та витрати зі сплати судового збору в сумі 2104,13 грн.

3.В іншої частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.

Рішення прийняте, складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Суддя П.В. Демідова