Рішення

від 21.02.2024 по справі 922/3949/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024м. ХарківСправа № 922/3949/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка 3000", Харківська область, Ізюмський район, село Прогрес про визнання недійсним пункту договору та стягнення 487583,56 грн. за участю представників:

позивача - Володимир НОВИКОВ (посвідчення)

відповідача - Наталія ЧОРНОТКАЧ (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка 3000" про визнання недійсним пункт 3.1 договору постачання спеціального товару від 01.12.2022 року № 05-12/2022 в частині включення до вартості товару спеціального призначення ПДВ - 487583,56 грн та стягнення на користь Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з ТОВ "Техніка 3000" сплачений ПДВ - 487583,56 грн.

Ухвалою від 11.09.2023 позовну заяву Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишено без руху. Встановлено Харківському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору за вимогу немайнового характеру (визнання недійсним пункту договору) у встановленому порядку та розмірі (2684,00 грн.).

25.09.2023 на виконання ухвали від 11.09.2023 надано докази оплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Ухвалою від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3949/23 за правилами загального позовного провадження.

19.10.2023 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

01.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Підготовче засідання у справі №922/3949/23 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 21.12.2023 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

10.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

Дане клопотання обґрунтовано подачею відповідачем 03 січня 2024 року до Господарського суду Харківської області позову до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання недійсним договору постачання спеціального товару від 01 грудня 2022 року №05-12/2022, укладений між ТОВ "ТЕХНІКА 300" та Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 січня 2024 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/54/24, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; підготовче засідання призначено на 30 січня 2024 року об 11:15 (зареєстровано в ЄДР судових рішень за №116148544).

Як вказував відповідач, відкриття провадження у справі № 922/54/24 об`єктивно унеможливлює розгляд справи № 922/3949/23 про визнання недійсним пункту договору постачання спеціального товару від 01 грудня 2022 року №05-12/2022 щодо визначення його ціни та стягнення 487583,56 грн., так як предметом позову у справі №922/54/24 є визнання недійсним (в цілому) договору постачання спеціального товару від 01 грудня 2022 року №05-12/2022, укладеного між ТОВ "ТЕХНІКА 300" та Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Підставою для подання даного позову у справі №922/54/24 став факт неузгодження сторонами такої істотної умови договору, як ціна, а саме через зміну вартості договору за ініціативою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що є зміною суттєвої умови, оскільки на таких умовах даний договір був би не вигідний для ТОВ "ТЕХНІКА 3000" та взагалі не був би укладений.

За твердженнями відповідача, Господарським судом Харківської області у справі №922/54/24 будуть досліджуватися та встановлюватися обставини щодо узгодження сторонами такої істотної умови договору як ціни, та взагалі можливість укладання за вказаних обставин договору постачання від 01 грудня 2022 року №05-12/2022 в цілому, тоді як предметом розгляду справи №922/3949/23 є лише визнання недійсним пункту договору постачання від 01 грудня 2022 року №05-12/2022 про визначення ціни.

Відповідач в своєму клопотанні зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, суд відмовляє в його задоволенні у зв`язку з наступним.

Відповідно до положень п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В такому випадку провадження зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).

У частині 3 статті 195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього ГПК України.

Отже, у разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 2 статті 227 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.

Відповідно до положень статті 207 ГПК України, учасникам справи дозволено подавати заяви чи клопотання, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Проте, відповідачем в клопотанні про зупинення провадження по справі не вказано про причини неподання такого клопотання на стадії підготовчого провадження та не заявлялось клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження з метою подання клопотання про зупинення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвали суду про відкриття провадження від 25.09.2023, ухвали повідомлення від 19.10.2023 та 21.12.2023 по справі №922/3949/23 направлялись відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 64250, Харківська область, Ізюмський район, село Прогрес, вулиця Східна, будинок 4; проте, були повернуті до суду з довідкою Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд даної справи в господарському суді.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2023 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи №922/3949/23.

Відзив на позовну заяву було подано відповідачем 01.12.2023.

Підготовче провадження по справі №922/3949/23 було закрито 21.12.2023.

З позовом до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання недійсним договору постачання спеціального товару від 01 грудня 2022 року №05-12/2022 (справа №922/54/24) ТОВ "Техніка 3000" звернулось лише 03.01.2024, вже після закриття підготовчого провадження по справі №922/3949/23 та призначення справи до судового розгляду по суті.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ч.ч.1-3 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Проте, відповідач не скористався правом подання зустрічного позову в межах підготовчого провадження по справі №922/3949/23, а лише 03.01.2024 звернувся до суду з окремим позовом до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання недійсним Договору постачання спеціального товару від 01 грудня 2022 року №05-12/2022 (справа №922/54/24).

Отже, з урахуванням належного повідомлення відповідача про розгляд справи №922/3949/23 та з урахуванням здійснення судом продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, ТОВ "Техніка 3000" мало достатнього часу підготувати вищезазначені заяви та клопотання саме в межах підготовчого провадження, що останнім здійснено не було.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2024 заперечував проти позову в повному обсязі.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.12.2022 року між відповідачем та позивачем було укладено договір постачання спеціального товару від 01.12.2022 року № 05-12/2022 (далі - договір № 05-12/2022). За умовами договору відповідач 01.12.2022 року за накладною № 1 від 01.12.2022 року передав генератори згідно специфікації до товару спеціального призначення (далі - Товар) а позивачем було проведено 09.12.2022 року оплату відповідно до платіжного доручення № 93 від 07.12.2022 року на суму 2925501,37 грн, в тому числі ПДВ 487583,56 грн.

Як вказує позивач, купівля товару викликана необхідністю виконання заходів правового режиму воєнного стану, обов`язків, які покладаються на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ПКМ України від 23 лютого 2022 р. № 154 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки".

Відповідно до пункту 71 Підрозділу 2. "Особливості справляння податку на додану вартість" Податкового кодексу України тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент укладання договору № 05-12/2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято ПКМ України від 20 березня 2020 р. № 224 "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита" (далі - Перелік № 224), відповідно до підрозділу "Інше" якого внесено "Електрогенераторні установки" Код згідно з УКТЗЕД - 8502.

Пунктом 3 Приміток до Переліку № 224 визначено для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (крім товарів, включених до підрозділу Інше, за винятком системи безперебійного електроживлення), до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів".

Отже, позивач вважає, що в даному випадку товар відноситься до Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита.

Пунктом 3.1 договору № 05-12/2022 визначена вартість товару - 2925501 (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн.) 37 коп., в тому числі ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Позивачем було проведено 09.12.2022 року оплату відповідно до платіжного доручення № 93 від 07.12.2022 року на суму 2925501 (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн.) 37 коп., в тому числі ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Позивач вважає, що включення до вартості товару ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три гри.) 56 коп. суперечать положенням пункту 71 Підрозділу 2 Податкового кодексу України а також інтересам держави і суспільства, та завдало збитків позивачу у розмірі - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три гри.) 56 коп.

3 метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листами від 12.06.2023 року № 785/ВФЗ, від 01.09.2023 року № 1386/ВФЗ про повернення надмірно сплаченого за договором № 05-12/2022 ПДВ. Позивач зазначає, що відповідачем по справі відповіді не надано.

Способом захисту прав позивача є визнання недійсним пункту 3.1 договору № 05-12/2022 в частині включення до вартості товару ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три гри.) 56 кой., та стягнення на користь позивача з відповідача сплачений ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві вказує, що згідно з п. 3.1 договору №05-12/2022 вбачається, що ціна договору становить 2925501 грн. 37 коп.

Як вказує відповідач, на момент укладання договору №05-12/2022 вже діяла умова звільнення від оподаткування податком на додану вартість на генератори, які зобов`язався поставити постачальник, та відповідно сторонами була досягнена домовленість про поставку генераторів на загальну вартість 2925501,37 грн., в яку відповідно до чинного законодавства ніяк не міг входити ПДВ.

Відповідач зазначає, що позивачем було підписано договір №05-12/2022 без будь-яких зауважень та протоколів розбіжностей, що вказує на обізнаність позивача про договірну ціну. Крім того, відповідач вчасно і в повному обсязі поставив товар, а позивач на виконання умов договору перерахував 2925501,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №93 від 07.12.2022 року та випискою по рахунку. Отже, сторонами погоджено ціну договору 2925501 грн. 37 коп., як істотну умову договору.

На підтвердження викладених доводів відповідач звертає увагу на той факт, що згідно з копією податкової накладної №1 від 09.12.2022 року, яку постачальник - ТОВ "ТЕХНІКА 3000" зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством на підставі отриманої оплати, загальна вартість поставленого постачальником товару без ПДВ становить 2925501,37 грн. Відповідно, податок на додану вартість до бюджету не сплачувався.

Крім того, як вказує відповідач, ТОВ "ТЕХНІКА 3000" була надана фінансова звітність мікропідприємства за 2022 рік, з якої вбачається, що у ціну договору 2925501,37 грн. не міг включатися податок на додану вартість. За твердженнями відповідача, якби дана сума включала податок на додану вартість, то з відрахуванням ПДВ покупець мав би здійснити оплату в розмірі 2437917,81 грн., що призвело би до значних мінусових річних фінансових показників та можливого припинення діяльності постачальника через його збитковий стан, що суперечить основній меті господарської діяльності - отримання прибутку. Отже, за такою нерентабельною ціною постачальник ніколи б не укладав договір на поставку генераторів.

Відповідач зазначає, що він намагався виправити допущену сторонами технічну помилку в другому реченні пункту 3.1 договору №05-12/2022. Так, у відповідь на лист Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №785/ВФЗ від 12 червня 2023 року, ТОВ "ТЕХНІКА 3000" в листі за вих. №01-0709/23 від 07.09.2023 року було запропоновано виправити вказану технічну помилку в ціні договору шляхом підписання додаткової угоди до договору, в якій би зазначалося, що ціна договору становить 2925501,37 грн. (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна гривня 37 коп.) без ПДВ. Вказаний лист був направлений Новою поштою згідно з експрес-накладною №59001022470059 від 14 вересня 2023 року. Однак, позивач не погодився підписати запропонований проект додаткової угоди до договору.

Отже, за твердженнями відповідача, фактичні обставини та надані до суду докази свідчать про те, що в п. 3.1 договору №05-12/2022 мала місце технічна помилка, а саме не було прибрано друге речення вказаного пункту: "В т.ч, ПДВ - 20% - 487583,56 грн". Водночас ціна договору залишилася незмінною: 2925501 грн. 37 коп., до якої сума ПДВ не входила.

За таких обставин, на переконання відповідача, зміст договору №05-12/2022 по суті не суперечить цивільному законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, отже відповідно до ст.ст. 203, 217 ЦК України п. 3.11 договору в частині включення до вартості товару спеціального призначення ПДВ - 487583,56 грн. не може бути визнаний недійсним. Позовна вимога про стягнення сплаченого ПДВ є похідною від визнання недійсним пункту договору, отже, також є безпідставною, адже ПДВ - 487583,56 грн. до ціни договору не був включений та не сплачувався, а отже позовні вимоги Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до ТОВ "ТЕХНІКА 3000" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 487583,56 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач вважає хибними твердження відповідача про допущення в п. 3.1. договору технічної помилки у зв`язку з тим, що у специфікації до товару спеціального призначення, накладній № 1 від 01.12.2022 року було чітко прописано саме ціни на одиницю товару який продається відповідачем, отже, приймаючи логіку тверджень відповідача, помилки було допущено у всіх "5" позиціях ціни за одиницю товару у специфікації до товару спеціального призначення, та у всіх "5" позиціях ціни за одиницю товару у накладній № 1 від 01.12.2022 року.

Позивач вказує, що ним було сплачено вартість товару - 2925501 (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн.) 37 коп., в тому числі ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Щодо запропонованої до розгляду додаткової угоди № 1 до договору постачання товару спеціального призначення від 01.12.2022 року № 05-12/2022 року позивач зазначив, що відповідачем було запропоновано укласти зазначену додаткову угоду, якою було б змінено розділ 3 договору, зазначивши нульову ставку ПДВ, та було запропоновано змінити вартість за одиницю товару, які вказано у специфікації до товару спеціального призначення, накладній № 1 від 01.12.2022 року, проте, позивачем було відмовлено на підставі положення статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до суду та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Також, відповідно до положень статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з положеннями частин 2, 3, 5 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

У п. 5.20 постанови Верховного Суду від 08.04.2020 у цій справі зазначено, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про визнання недійсним пункт 3.1 Договору постачання Спеціального товару від 01.12.2022 року № 05-12/2022 в частині включення до вартості товару спеціального призначення ПДВ - 487583,56 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V ПК України.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Пунктом 3.1 Договором № 05-12/2022 визначена вартість товару - 2925501 (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн.) 37 коп., в тому числі ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Тобто сторони договору погодили, що до ціни розрахункової одиниці вартості товару окремо включено оплату ПДВ.

Позивачем було проведено 09.12.2022 року оплату відповідно до платіжного доручення № 93 від 07.12.2022 року на суму 2925501 (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн.) 37 коп., в тому числі ПДВ - 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Відповідно до пункту 71 Підрозділу 2. "Особливості справляння податку на додану вартість" Податкового кодексу України: Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент укладання Договору № 05-12/2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято ПКМ України від 20 березня 2020 р. № 224 "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» (далі - Перелік № 224), відповідно до підрозділу «Інше» якого внесено "Електрогенераторні установки" Код згідно з УКТЗЕД - 8502.

Тобто, операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), зокрема, "Електрогенераторні установки" Код згідно з УКТЗЕД - 8502, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), здійснені з 17.03.2020, звільнені від оподаткування ПДВ.

Відповідно статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пп. 9.1.3, п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на додану вартість є загальнодержавним податком.

Згідно з підп. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) постачальником є податковим зобов`язанням такого постачальника, відтак, суми податку на додану вартість, як непрямого податку, який сплачений покупцем у складі вартості товару, є податковим зобов`язанням продавця товару.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит- це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 192.1, 192.2 статті 192 ГПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зважаючи на вимоги ПК України, суд дійшов висновку, що хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у п.37 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (див. постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Аналогічне викладене в Постанові Касаційного господарського суду від 04.05.2023 у справі № 910/59/22.

Зважаючи на те, що з 17.03.2020 Законом України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" звільнено від оподаткування ПДВ операцію з придбання товару, визначеного у договорі № 05-12/2022, правова підстава для включення до вартості товару ПДВ відпала, а, отже, суд доходить висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених останнім за платіжним дорученням №93 від 07.12.2022 року у вигляді податку на додану вартість у складі вартості товару у сумі 487583,56 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано факту звільнення операції з придбання товару, визначеного у договорі № 05-12/2022, від оподаткування ПДВ, а отже і не доведено правих підстав утримання коштів у сумі 487583,56 грн, перерахованих позивачем.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором про постачання спеціального товару від 01.12.2022 №05-12/2022 в сумі 487 583,56 грн. В іншій частині заявленого позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 129, 232-235, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка 3000" (64250, Харківська область, Ізюмський район, село Прогрес, вул. Східна, 4 код ЄДРПОУ 44234399) на користь Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДРПОУ 08166355) безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором про постачання спеціального товару від 01.12.2022 №05-12/2022 в сумі 487583,56 грн та судовий збір в сумі 7313,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "04" березня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко