Рішення

від 26.02.2024 по справі 925/838/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Черкаси справа № 925/838/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

позивача: Єжова А.О. адвокат (в режимі відеоконференції),

відповідача: Стойко А.Ю. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тот-Стайл»

про стягнення 1 145 823,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тот-Стайл» про стягнення суми неповерненого авансу - 750 000,00 грн, пені за несвоєчасну поставку товару - 46 953,00 грн, штрафу за несвоєчасну поставку товару - 49 500, 00 грн, штрафу за несвоєчасне повернення авансу за додатковою угодою від 11.05.2022 в розмірі 187 757,26 грн, інфляційних за несвоєчасне повернення авансу за період з 15.06.2023 по 27.12.2022 в сумі 111 610,49 грн.

Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь. Наведено орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, що складає: 40 000,00 грн витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, 17 242,38 грн судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором № 300-ДЕМ-ТМЦ про закупівлю товару, не передав товар у встановлений строк, а також незважаючи на підписання сторонами додаткових угод, якими вони погодили строк повернення авансового платежу, суму авансового платежу не повернув; посилаючись на положення Цивільного кодексу України (ЦК України), Господарського кодексу України (ГК України), умови договору та додаткових угод.

Ухвалою від 23.06.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 05.09.2023 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відклав на 03.10.2023.

Ухвалою від 03.10.2023 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про відкладення підготовчого засідання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції; продовжив строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання відклав на 18.10.2023.

Ухвалою від 18.10.2023 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 02.11.2023.

У судовому засіданні 02.11.2023 оголошувалася перерва до 09:00 20.11.2023.

Ухвалою від 20.11.2023 Господарський суд Черкаської області постановив повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, підготовче засідання призначив на 11 січня 2024 року, у позивача витребувано обґрунтований розрахунок усіх сум, що стягуються.

28 листопада 2023 року від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та долучення доказів понесення судових витрат, 21 грудня 2023 року письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 11.01.2024 оголошувалася перерва до 10:30 24.01.2024.

24 січня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги про стягнення авансу визнає повністю, в решті позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою від 24.01.2024 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.02.2024.

Крім того позивач звертався з клопотаннями про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, за результатами розгляду яких суд постановляв ухвали.

У судовому засіданні 22.02.2024, що відбулося за участю обох сторін, позивач надав пояснення щодо заявлених вимог, які просив задовольнити в повному обсязі та розподілити судові витрати витрати на професійну правничу допомогу; відповідач позовні вимоги про стягнення неповернутого авансу визнав, в частині стягнення неустойки, інфляційних та річних заперечив через безпідставність.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 26.02.2024 представники сторін не з`явилися, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (покупець) та ТОВ «ТОТ-СТАЙЛ» (постачальник) 11.01.2022 був укладений договір № 300-ДЕМ-ТМЦ про закупівлю товару (договір).

У відповідності до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: вказується постачальником в податкових накладних (далі товар), 2022 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Відповідно до Специфікації предметом договору було устаткування бурильно-кранове марки БКУ-1МК-Т/ХТА-200 (виконання 02), ТУ У 29.5-33978617-001:2008, кількість 1 шт, ціна за одиницю 1 665 000,00 грн, вартістю 1 998 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20 % 333 000,00 грн.

Вантажоодержувач товару: АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (п. 1.3 договору).

При поставці товару за цим договором сторонами будуть використовуватися вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.6 договору).

За умовами п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам діючих стандартів, технічних умов, технічним вимогам (додаток № 1 до цього договору), умовам, визначеним у специфікації (п. 1.1 цього договору), та підтверджується сертифікатом якості (паспорт якості) або іншим документом заводу-виробника, що підтверджує якість товару та направляється покупцю одночасно з товаром, що поставляється.

Приймання товару здійснюється сторонами відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (із змінами та доповненнями) і «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (із змінами і доповненнями), в частині, що не суперечить умовам договору (п. 2.2 договору).

У відповідності до п. 4.1 розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України в наступному порядку:

п. 4.1.1. Аванс 50 % вартості товару сплачується до 19.01.2022 на підставі отриманого покупцем рахунку. Рахунок надається постачальником покупцю протягом 1 робочого дня з дати письмової вимоги від покупця.

п. 4.1.2. Остаточний розрахунок у розмірі 50 % вартості замовленого товару здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки відповідного товару та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

При надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати товару, що поставляється постачальником по цьому договору (п. 4.4 договору).

У відповідності до п. 5.1 товар поставляється в наступному порядку, на вибір покупця:

- партіями протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником передплати згідно п.п. 4.1.1 договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється з обов`язковим попереднім узгодженням дня, товару, що поставляється, з покупцем.

Поставка товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року у місце призначення поставки товару: м. Маріуполь, вул. Першотравнева, 1, згідно із заявкою на поставку від покупця (п. 5.2 договору).

Правила Інкотермс 2010 це умови поставки в договорі, що визначають перехід ризиків втрати чи пошкодження товару, а також витрат сторін контракту, пов`язаних із поставкою товару. Правила Інкотермс не регулюють перехід права власності на товар.

Так, у правилах Інкотермс 2010 термін DDP (Delivered Duty Paid / поставка з оплатою мита) передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця. Зокрема, застосування такого порядку означає, що продавець повинен організувати перевезення товару та несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару) (п. 5.5 договору).

Право власності на товар, усі ризики втрати або пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 5.12 - 5.13 зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в місці призначення поставки, що вказане у п. 5.2. цього Договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації (п. 1.1. цього договору) та технічних вимогах (додаток № 1 до цього договору) з обов`язковим підписанням документів зазначених в пункті 5.5. договору зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (дата списання грошових коштів з рахунку покупця).

Зобов`язання постачальника здійснити поставку товару відповідно до вимог договору, забезпечуються оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням та/або неналежним виконанням цього договору, збитків із сум, які підлягають виплаті покупцю. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у строк спрямований на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов цього договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

У разі порушення постачальником строку поставки товару та/або партії товару, встановленого договором, заявкою на поставку, покупець має право вимагати від постачальника сплати нарахованих штрафних санкцій та/або завданих збитків за прострочку поставки товару (п.п. 6.2.7 договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором; здійснити поставку товару, якість, кількість, асортимент та комплектність якого відповідає умовам, встановленим п. 1.1. цього договору та розділом 2 цього договору, з урахуванням умов п. 5.1. цього договору;сплатити покупцеві нараховані штрафні санкції та/або компенсувати понесені і документально підтверджені збитки в зв`язку з порушенням строків (в частині прострочки) поставки товару та/або партії товару (п.п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.6 договору).

Під порушенням строків/прострочкою поставки товару та/або партії товару по даному договору сторони розуміють поставку товару як пізніше, так і раніше встановленого договором, специфікацією до договору, заявкою на поставку строку поставки (п. 7.15 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору, якщо це є слідством форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору (п. 8.1 договору).

Сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов`язань по цьому договору в умовах, що передбачені в п. 8.2. цього договору, зобов`язана в десятиденний строк письмово сповістити іншу сторону (лист, електронний лист), з наступним наданням документа, відповідно п. 8.4. цього Договору (п. 8.3 договору).

Сторона, що заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна представити відповідний документ компетентного органу України (п. 8.4 договору).

У випадку якщо такі обставини та/або їх наслідки тривають більш ніж 2 (два) місяця, кожна з сторін має право в однобічному порядку відмовитися від договору. В цьому випадку сторона, яка повністю або частково виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від іншої сторони виконання зустрічного зобов`язання, а в разі неможливості виконання, відшкодування прямих витрат, пов`язаних з виконанням зобов`язання за договором (п. 8.5 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання (п. 11.1 договору).

Згідно з платіжною інструкцією № 2379478 від 13.01.2022 на рахунок відповідача як отримувача здійснено оплату в сумі 999 000,00 грн, платник ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» код 31018149, призначення платежу «Аванс за установка БКУ-1МК,согл. дог. №300-ДЕМ-ТМЦ от 11.01.2022,д.п. №4526-ДОЭ от 10.09.19, в т.ч. ПДВ 166500.00((2379478)».

У призначенні платежу зазначено посилання на договір доручення № 4526-ДОЭ від 10.09.2019.

Між AT «ДТЕК Донецькі електромережі» (довіритель) та ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» (повірений) був укладений договір доручення № 4526-ДОЭ від 10.09.2019, згідно з яким повірений бере на себе зобов`язання здійснювати від імені та за рахунок довірителя оплату витрат довірителя, в тому числі за договорами про придбання товарів, робіт та послуг та інших операційних витрат.

Строк дії договору зазначений до 31.12.2020 був пролонгований сторонами та діяв на день оплати авансового платежу.

Відтак, платіж був здійснений у відповідності до договору про закупівлю товару. Факт отримання авансового платежу у вказаній сумі відповідач не заперечує.

Позивач зазначає, що останнім днем поставки товару було 15 березня 2022 року. Однак, ні в узгоджену дату, ні на час подання позовної заяви товар поставлений не був.

04 квітня 2022 року відповідачем був направлений лист № 168-04/22, в якому він просив оплатити другу частину вартості товару та гарантував його поставку.

АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» відмовилось від безпідставної оплати другої частини вартості товару до його поставки.

11 травня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, у якій вказали, що уклали цей договір про розірвання договору про закупівлю товару від 11.01.2022 р. № 300-ДЕМ-ТМЦ (надалі договір ) про наступне:

1.1.Відповідно до ст.ст. 607, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, та на підставі ст. 8.5. договору, сторони дійшли до взаємної згоди розірвати договір про закупівлю товару від 11.01.2022р. № 300-ДЕМ-ТМЦ з 16.06.2022р.

1.2.Дія договору про закупівлю товару від 11.01.2022р. № 300-ДЕМ-ТМЦ припиняється, а права та обов`язки сторін за договором вважаються виконаними з 16.06.2022р., лише за умови повернення постачальником авансу за замовлений товар, передбаченого п. 1.3. цієї додаткової угоди.

1.3.Постачальник зобов`язується в строк до 15.06.2022р., повернути покупцю отриманий 13.01.2022р. аванс в розмірі 50 % вартості замовленого товару, що становить: 832 500,00 грн (вісімсот тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійки), крім того ПДВ 20 % - 166 500,00 грн (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). Разом з ПДВ 999 000,00 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 копійок).

Отже сторони дійшли згоди про повернення авансового платежу у зв`язку із непоставкою відповідачем товару та погодили, що постачальник зобов`язується повернути в строк до 15.06.2022 суму авансу в розмірі 999 000,00 грн.

Позивач зазначає, що шляхом підписання додаткової угоди від 11.05.2022, він заявив вимогу про повернення авансового платежу у зв`язку із непостачанням товару, передбаченого договором, а відповідач прийняв та погодив строки повернення авансового платежу та узгодив строки прострочення поставки товару (до дати підписання додаткової угоди), відповідно вважає, що постачальник прострочив постачання товару з 15.03.2022 року по 11.05.2022 включно, на 58 днів.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі непоставки, недопоставки, поставки товару з порушенням строку постачальник перед покупцем несе відповідальність:

7.2.1. у випадку прострочення поставки (не поставки, недопоставки) товару в межах 10 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5 % від суми непоставленого товару.

7.2.2. у випадку прострочення поставки (не поставки, недопоставки) товару понад 10 (десяти) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу передбаченому у п.п. 7.2.1 сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або товару поставленого з порушенням строків за кожний день прострочення.

За непоставку товару позивач нарахував штрафні санкції:

штраф: 999 000, 00 грн*5 % = 49 500, 00 грн.

неустойка: 999 000,00 грн*0,1 %*47 днів = 46 953,00 грн.

Незважаючи на підписання додаткової угоди від 11.05.2022 та прийняття на себе зобов`язання щодо повернення авансового платежу в строк до 15.06.2022 постачальник взятих на себе зобов`язань не виконав, суму авансового платежу не повернув.

Позивач зазначає, що дату підписання додаткової угоди (11.05.2022) можна вважати офіційною вимогою про повернення авансового платежу у розумінні п. 4.8. договору.

Прострочка повернення авансового платежу з 15.06.2022 по 27.12.2022 складає 196 днів.

У відповідності до п. 4.8 договору у разі одержання постачальником попередньої оплати за цим договором та невиконання своїх зобов`язань по поставці товару, передбачених цим договором та/або у разі відмови покупцем від поставки товару з вини постачальника та/або дострокового розірвання/закінчення строку дії цього договору, постачальник зобов`язаний повернути на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення. Постачальник повертає кошти за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору. Починаючи з 11 календарного дня з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про повернення коштів та/або розірвання договору, постачальник зобов`язаний сплатити на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої передоплати за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити покупцю за користування коштами 35 % річних від суми сплаченої та не повернутої попередньої оплати до дня фактичного повернення покупцю попередньої оплати.

Позивач нарахував 35 % річних за період з 15.06.2023 по 27.12.2022 187 757,26 грн, інфляційні за цей же період 111 610,49 грн.

27 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, у якій вказали, що уклали цю додаткову угоду до договору про закупівлю товару від 11.01.2022 р. № 300-ДЕМ-ТМЦ (надалі договір ) про наступне:

1.1.Відповідно до ст. 607, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, та на підставі п. 12.1 договору, сторони дійшли до взаємної згоди подовжити термін дії договору про закупівлю товару від 11.01.2022 року № 363-ДЕМ-ТМЦ до 01.07.2023 року.

1.2.Дія договору припиняється, а права та обов`язки сторін за договором вважаються виконаними з 01.07.2023 року, лише за умови повернення постачальником авансу за замовлений товар, передбаченого п. 1.3 цієї Додаткової угоди.

1.3.Постачальник зобов`язується в строк до 31.06.2023 року, повернути покупцю отриманий 13.01.2022 року аванс, що становить: 832 500,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 166 500,00 грн. Разом з ПДВ - 999 000,00 грн. Повернення авансу відбувається за наступним графіком:

- до 31.01.2023 року 99 000,00 грн (з ПДВ);

- до 28.02.2023 року 300 000,00 грн (з ПДВ);

- до 31.04.2023 року 300 000,00 грн (з ПДВ);

- до 31.06.2023 року 300 000,00 грн (з ПДВ).

1.4. Сторони домовились, що у разі невиконання, неповного виконання постачальником обов`язку, встановленого у п. 1.3. додаткової угоди (щодо своєчасного повернення платежу), постачальник перед покупцем несе наступну відповідальність:

1.4.1. у випадку прострочення повернення (несвоєчасного повернення, неповернення) авансу в межах 30 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2 % від суми неповернутого/несвоєчасно повернутого авансу;

1.4.2. у випадку прострочення повернення (несвоєчасного повернення, неповернення) авансу понад 30 календарних днів, постачальник починаючи з 31 дня додатково до штрафу сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості неповернутого, несвоєчасно повернутого авансу та/або авансу повернутого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Відповідач 30.01.2023 сплатив 99 000,00 грн, 01.03.2023 150 000,00 грн. Сума неповерненого авансу складає 750 000,00 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, визнав борг на суму неповернутого авансу, в іншій частині позову просив відмовити.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

В силу статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідач визнав борг на суму неповернутого авансу. На підставі додаткових угод прийняв на себе зобов`язання повернути покупцю отриманий аванс в сумі 999 000,00 грн, частково ці кошти повернув, отже з відповідача на користь позивача належить стягнути 750 000,00 грн залишку авансу примусово.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну поставку товару - 46 953,00 грн та штрафу за несвоєчасну поставку товару - 49 500, 00 грн.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Сторони у договорі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, період прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов`язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений договором строк товар позивачу не поставив.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з цим, ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України, ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідач позовні вимоги в цій частині заперечує, оскільки, з огляду на обставини правовідносин сторін та умови договору, для встановлення факту прострочення виконання відповідачем обумовленого договором зобов`язання з поставки товару обов`язковою умовою є наявність отримання відповідачем від замовника письмової заявки, яка є підтвердженням його готовності до прийому та оплати товару, як того вимагають пункти 5.1, 5.2, 7.15 договору.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації 24 лютого 2022 року, з 1 березня 2022 року місто Маріуполь перебувало у блокаді російських окупаційних військ. Зазначені обставини є загальновідомими та не потребують доказування. Також позивач у додатковій угоді № 2 визнає факт неможливості поставки товару в силу обставин непереборної сили, як визначено у п. 8.5 договору.

За вказаних обставин відповідач доводить, що не порушив умови договору щодо поставки товару, оскільки останній неможливо було поставити у місто Маріуполь, а іншого місця поставки позивачем не визначалось, позивач взагалі не направляв жодних заявок на поставку товару.

Суд зазначає, що визначене за умовами договору місце призначення поставки товару: м. Маріуполь, вул. Першотравнева, 1 є тимчасово окупована територія.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року № 453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія Маріупольського району Донецької області тимчасово окупована з 05.03.2022 та станом на теперішній час окупація не завершена.

Враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, місцем поставки товару є тимчасово окупована територія, суд з урахуванням умов договору дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та неустойки, нарахованих за прострочення поставки товару задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу (за поданими позивачем розрахунками, змістом позовної заяви та письмових пояснень 35 % річних за користування коштами, з приводу чого між сторонами суперечки відсутні) за несвоєчасне повернення авансу за додатковою угодою від 11.05.2022 в розмірі 187 757,26 грн, інфляційних за несвоєчасне повернення авансу за період з 15.06.2022 по 27.12.2022 в сумі 111 610,49 грн.

Відповідач позовні вимоги в цій частині заперечує оскільки відповідно до першої додаткової угоди сторони вирішили розірвати договір про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ з 16.06.2022, а відповідно до нової редакції додаткової угоди сторони дійшли згоди подовжити термін дії договору про закупівлю товару до 01.07.2023 та встановили графік повернення авансового платежу. На думку відповідача посилання позивача на додаткову угоду № 2 від 11.05.2022 до договору про закупівлю товару як на підставу для стягнення інфляційних та 35 % річних є безпідставним та спростовується доказами доданими до позовної заяви, діями сторін та наслідками, що настали.

Пунктом 4.8 договору сторони узгодили розмір процентів за користування коштами від суми неповернутої попередньої оплати та інфляційних.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 35 % річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства України.

Крім того відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

В практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників «до» і «по» у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

З огляду на викладене останнім днем, коли відповідач мав повернути попередню оплату, є 15.06.2022.

Суд здійснив перерахунок розміру 35 % річних за користування коштами в сумі 187 757,26 грн, нарахованих на попередню оплату в сумі 999 000,00 грн за період прострочки з 16.06.2022 по 26.12.2022 на підставі пункту 4.8 договору, встановив, що у спірних правовідносинах обґрунтованою сумою нарахування 35 % річних є 184 883,42 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на що, у стягненні з відповідача 35 % річних у сумі 2 873,84 грн належить відмовити.

За результатом перерахунку інфляційні нарахування будуть становити 78 216,76 грн, з огляду на що, у стягненні з відповідача інфляційних у сумі 33 393,73 грн належить відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою орієнтовно становить 40 000,00 грн.

У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути понесені витрати на суму 14 000,00 грн.

На підтвердження вимог долучено копії договору про надання правової допомоги № 1359-ДЕ від 03.08.2020, додаткової угоди № 11 від 25.05.2021, додаткової угоди № 16 від 27.12.2022, акту надання послуг № 336 від 22.11.2022.

На виконання умов договору представництво інтересів клієнта в суді здійснювалось адвокатом Дем`яненко Оленою Ігорівною, повноваження якої підтверджуються довіреністю № 35/2023 від 24.02.2023 та адвокатом Єжовою Анастасією Олександрівною, повноваження якої підтверджуються довіреністю № 36/2023 від 24.02.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїх заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу до суду не надав.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу матеріалів справи, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, суд встановив, що розмір заявлених адвокатських витрат відповідає критеріям їхньої реальності та розумності їхнього розміру.

Позивач у позовній заяві просить також покласти на відповідача сплачений ним судовий збір.

Позивач при зверненні з позовом сплатив судовий збір у сумі 17 242,38 грн, замість 17 187,36 грн (1 145 820,75*1,5%). Тобто, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж визначено законом.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що зайво сплачена сума судового збору може бути повернута в порядку передбаченому Законом України «Про судовий збір» за відповідним клопотанням на підставі ухвали суду.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позовні вимоги задоволено частково, стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 12 378,38 грн та 15 196,50 грн витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тот-Стайл» (вул. Байди Вишневецького 18, офіс 95, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 33978617) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (Запорізьке шосе, будинок 22, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 00131268):

750 000 грн 00 коп. передньої оплати за непоставлений товар,

184 883 грн 42 коп. 35 % річних,

78 216 грн 76 коп. інфляційні нарахування,

12 378 грн 38 коп. витрат на правничу допомогу,

15 196 грн 50 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 05 березня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз