Постанова

від 02.09.2024 по справі 925/838/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 925/838/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024

у справі № 925/838/23 (суддя Чевгуз О.В)

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - позивач; АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" (надалі - відповідач; ТОВ "Тот-Стайл"; апелянт) про стягнення суми неповерненого авансу - 750 000,00 грн, пені за несвоєчасну поставку товару - 46 953,00 грн, штрафу за несвоєчасну поставку товару - 49 500,00 грн, штрафу за несвоєчасне повернення авансу за додатковою угодою від 11.05.2022 в розмірі 187 757,26 грн, інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення авансу за період з 15.06.2023 по 27.12.2022 в сумі 111 610,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ про закупівлю товару, не передав товар у встановлений строк, а також незважаючи на підписання сторонами додаткових угод, якими погоджено строк повернення авансового платежу, суму авансового платежу не повернув.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі": 750 000 грн 00 коп. передньої оплати за непоставлений товар, 184 883 грн 42 коп. 35% річних, 78 216 грн 76 коп. інфляційних нарахувань, 12 378 грн 38 коп. витрат на правничу допомогу та 15 196 грн 50 коп. судового збору.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд, серед іншого, зазначив, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що незважаючи на підписання додаткової угоди від 11.05.2022 та прийняття на себе зобов`язання щодо повернення авансового платежу в строк до 15.06.2022 постачальник взятих на себе зобов`язань не виконав, суму авансового платежу не повернув. При цьому, дату підписання додаткової угоди (11.05.2022) можна вважати офіційною вимогою про повернення авансового платежу у розумінні п. 4.8. договору. Тому, прострочка повернення авансового платежу з 15.06.2022 по 27.12.2022 складає 196 днів. Так, за висновками суду першої інстанції, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 35% річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства України. Поряд із цим, суд попередньої інстанції здійснив перерахунок розміру 35% річних за користування коштами в сумі 187 757,26 грн, нарахованих на попередню оплату в сумі 999 000,00 грн за період прострочки з 16.06.2022 по 26.12.2022 на підставі пункту 4.8 договору та встановив, що у спірних правовідносинах обґрунтованою сумою нарахування 35% річних є 184 883,42 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на що у стягненні з відповідача 35% річних у сумі 2 873,84 грн належить відмовити. Також за результатом перерахунку інфляційні нарахування будуть становити 78 216,76 грн, з огляду на що відмовляється у стягненні з відповідача інфляційних втрат у сумі 33 393,73 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Тот-Стайл" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23 в частині стягнення 184 883 грн 42 коп. 35% річних та 78 216 грн 76 коп. інфляційних нарахувань.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнято: при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; з невідповідністю висновків обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що як вбачається з тексту першої додаткової угоди, сторони вирішили розірвати договір про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ з 16.06.2022. З нової редакції додаткової угоди вбачається, що сторони дійшли до взаємної згоди продовжити термін дії договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ до 01.07.2023 та встановили чіткий графік повернення авансового платежу. Таким чином, як вважає відповідач, посилання позивача на додаткову угоду № 2 від 11.05.2022 до договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ, як на підставу для стягнення інфляційних та 35% річних, є безпідставним та спростовується доказами, доданими до позовної заяви, діями сторін та наслідками, що настали.

Тому відповідач має переконання, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 35% річних за користування грошовими коштами за період з 16.06.2022 по 27.12.2022 задоволенню не підлягають.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 925/838/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23 призначено на 10.06.2024.

07.08.2024 до апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23 без змін. АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" вказує, що між сторонами була укладена додаткова угода № 2 від 11.05.2022, якою було передбачено, що дія договору № 300-ДЕМ-ТМЦ від 11.01.2022 припиняється з 15.06.2022 за умови повернення постачальником суми авансу до 15.06.2022. Однак, у погоджений строк аванс повернутий не був, отже постачальник порушив взяті на себе обов`язки щодо повернення авансового платежу у зв`язку із чим і були нараховані санкції. Окрім того, оскільки припинення дії договору передбачалось лише при наявності певної умови, а саме - повернення авансового платежу, то у раз ненастання такої умови договір не є розірваним. Отже, на думку позивача, цілком правильним і логічним було підписання додаткової угоди від 27.12.2022 якою строк дії договору продовжено до 01.07.2023 та погоджено двома сторонами повернення авансу у відповідності до певного графіку. І тільки у разі повернення авансу, обов`язки за цим договором вважались би виконаними. Однак аванс повернутий не був і постачальник, знову ж таки, порушив взяті на себе зобов`язання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Тот-Стайл" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/22, розгляд якої було призначено на 10.06.2024 відкладено на 07.08.2024.

В судовому засіданні 07.08.2024 судом оголошено перерву на 02.09.2024.

Представник апелянта в судове засідання 02.09.2024 не з`явився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками від 10.08.2024 про доставку електронного документа на електронні адреси ТОВ "Тот-Стайл" та його представника.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника апелянта обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "Тот-Стайл", яке належним чином повідомлене про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.01.2022 між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (покупець) та ТОВ "Тот-Стайл" (постачальник) був укладений договір № 300-ДЕМ-ТМЦ про закупівлю товару (в подальшому - Договір; Договір поставки), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: вказується постачальником в податкових накладних (далі товар), 2022 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Відповідно до Специфікації предметом договору було устаткування бурильно-кранове марки БКУ-1МК-Т/ХТА-200 (виконання 02), ТУ У 29.5-33978617-001:2008, кількість 1 шт, ціна за одиницю 1 665 000,00 грн, вартістю 1 998 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20 % 333 000,00 грн.

Вантажоодержувач товару: АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (п. 1.3 Договору).

При поставці товару за цим договором сторонами будуть використовуватися вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.6 Договору поставки).

За умовами п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам діючих стандартів, технічних умов, технічним вимогам (додаток № 1 до цього договору), умовам, визначеним у специфікації (п. 1.1 цього договору), та підтверджується сертифікатом якості (паспорт якості) або іншим документом заводу-виробника, що підтверджує якість товару та направляється покупцю одночасно з товаром, що поставляється.

Приймання товару здійснюється сторонами відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (із змінами та доповненнями) і «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (із змінами і доповненнями), в частині, що не суперечить умовам договору (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору поставки розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України в наступному порядку:

п. 4.1.1. Аванс 50% вартості товару сплачується до 19.01.2022 на підставі отриманого покупцем рахунку. Рахунок надається постачальником покупцю протягом 1 робочого дня з дати письмової вимоги від покупця.

п. 4.1.2. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості замовленого товару здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки відповідного товару та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

При надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати товару, що поставляється постачальником по цьому договору (п. 4.4 Договору).

У відповідності до п. 5.1 товар поставляється в наступному порядку, на вибір покупця:

- партіями протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником передплати згідно п.п. 4.1.1 договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється з обов`язковим попереднім узгодженням дня, товару, що поставляється, з покупцем.

Поставка товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року у місце призначення поставки товару: м. Маріуполь, вул. Першотравнева, 1, згідно із заявкою на поставку від покупця (п. 5.2 Договору поставки).

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару) (п. 5.5 Договору).

Право власності на товар, усі ризики втрати або пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару (п. 5.6 Договору поставки).

Відповідно до п.п. 5.12 - 5.13 Договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в місці призначення поставки, що вказане у п. 5.2. цього Договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації (п. 1.1. цього договору) та технічних вимогах (додаток № 1 до цього договору) з обов`язковим підписанням документів, зазначених в пункті 5.5. договору, зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (дата списання грошових коштів з рахунку покупця).

Зобов`язання постачальника здійснити поставку товару відповідно до вимог договору, забезпечуються оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням та/або неналежним виконанням цього договору, збитків із сум, які підлягають виплаті покупцю. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у строк спрямований на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов цього договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

У разі порушення постачальником строку поставки товару та/або партії товару, встановленого договором, заявкою на поставку, покупець має право вимагати від постачальника сплати нарахованих штрафних санкцій та/або завданих збитків за прострочку поставки товару (п.п. 6.2.7 Договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором; здійснити поставку товару, якість, кількість, асортимент та комплектність якого відповідає умовам, встановленим п. 1.1. цього договору та розділом 2 цього договору, з урахуванням умов п. 5.1. цього договору; сплатити покупцеві нараховані штрафні санкції та/або компенсувати понесені і документально підтверджені збитки в зв`язку з порушенням строків (в частині прострочки) поставки товару та/або партії товару (п.п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.6 Договору поставки).

Під порушенням строків/прострочкою поставки товару та/або партії товару по даному договору сторони розуміють поставку товару як пізніше, так і раніше встановленого договором, специфікацією до договору, заявкою на поставку строку поставки (п. 7.15 Договору).

Згідно з платіжною інструкцією № 2379478 від 13.01.2022 на рахунок відповідача, як отримувача, здійснено оплату в сумі 999 000,00 грн, платник ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» код 31018149, призначення платежу «Аванс за установку БКУ-1МК, згідн. дог. № 300-ДЕМ-ТМЦ от 11.01.2022, в т.ч. ПДВ 166500.00((2379478)».

У призначенні платежу зазначено посилання на договір доручення № 4526-ДОЭ від 10.09.2019.

Так, між AT «ДТЕК Донецькі електромережі» (довіритель) та ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» (повірений) був укладений договір доручення № 4526-ДОЭ від 10.09.2019, згідно з яким повірений бере на себе зобов`язання здійснювати від імені та за рахунок довірителя оплату витрат довірителя, в тому числі за договорами про придбання товарів, робіт та послуг та інших операційних витрат.

Строк дії договору зазначений до 31.12.2020, був пролонгований сторонами та діяв на день оплати авансового платежу.

Відтак, платіж був здійснений у відповідності до договору про закупівлю товару.

Згідно тверджень позивача, останнім днем поставки товару було 15 березня 2022 року, однак ні в узгоджену дату, ні на час (19.06.2023) подання позовної заяви товар поставлений не був.

04 квітня 2022 року відповідачем був направлений лист № 168-04/22, в якому постачальник просив оплатити другу частину вартості товару та гарантував його поставку.

АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» відмовилось від безпідставної оплати другої частини вартості товару до його поставки.

11 травня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, у якій вказали, що уклали цей договір про розірвання договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ про наступне:

« 1.1. Відповідно до ст.ст. 607, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, та на підставі ст. 8.5. договору, сторони дійшли до взаємної згоди розірвати договір про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ з 16.06.2022р.

1.2. Дія договору про закупівлю товару від 11.01.2022р. № 300-ДЕМ-ТМЦ припиняється, а права та обов`язки сторін за договором вважаються виконаними з 16.06.2022, лише за умови повернення постачальником авансу за замовлений товар, передбаченого п. 1.3. цієї додаткової угоди.

1.3. Постачальник зобов`язується в строк до 15.06.2022, повернути покупцю отриманий 13.01.2022 аванс в розмірі 50% вартості замовленого товару, що становить: 832 500,00 грн (вісімсот тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійки), крім того ПДВ 20% - 166 500,00 грн (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). Разом з ПДВ 999 000,00 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 копійок)».

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі непоставки, недопоставки, поставки товару з порушенням строку постачальник перед покупцем несе відповідальність:

7.2.1. у випадку прострочення поставки (не поставки, недопоставки) товару в межах 10 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від суми непоставленого товару.

7.2.2. у випадку прострочення поставки (не поставки, недопоставки) товару понад 10 (десяти) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу, передбаченому у п.п. 7.2.1, сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або товару поставленого з порушенням строків за кожний день прострочення.

За непоставку товару позивачем нараховані штрафні санкції:

штраф: 999 000,00 грн * 5% = 49 500,00 грн.

неустойка: 999 000,00 грн *0,1%*47 днів = 46 953,00 грн.

Незважаючи на підписання додаткової угоди від 11.05.2022 та прийняття на себе зобов`язання щодо повернення авансового платежу в строк до 15.06.2022 постачальник взятих на себе зобов`язань не виконав, суму авансового платежу не повернув.

При цьому, позивач вказує, що дату підписання додаткової угоди (11.05.2022) можна вважати офіційною вимогою про повернення авансового платежу у розумінні п. 4.8 Договору.

Так, у відповідності до п. 4.8 Договору поставки у разі одержання постачальником попередньої оплати за цим договором та невиконання своїх зобов`язань по поставці товару, передбачених цим договором та/або у разі відмови покупцем від поставки товару з вини постачальника та/або дострокового розірвання/закінчення строку дії цього договору, постачальник зобов`язаний повернути на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення. Постачальник повертає кошти за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору. Починаючи з 11 календарного дня з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про повернення коштів та/або розірвання договору, постачальник зобов`язаний сплатити на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої передоплати за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити покупцю за користування коштами 35% річних від суми сплаченої та не повернутої попередньої оплати до дня фактичного повернення покупцю попередньої оплати.

Відповідно, за висновками позивача, прострочка повернення авансового платежу з 15.06.2022 по 27.12.2022 складає 196 днів.

Позивач нарахував 35% річних за період з 15.06.2022 по 27.12.2022, - 187 757,26 грн, інфляційні за цей же період становлять 111 610,49 грн.

27 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, у якій вказали, що уклали цю додаткову угоду до договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ про наступне:

« 1.1. Відповідно до ст.ст. 607, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, та на підставі п. 12.1 договору, сторони дійшли до взаємної згоди продовжити термін дії договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 363-ДЕМ-ТМЦ до 01.07.2023.

1.2. Дія договору припиняється, а права та обов`язки сторін за договором вважаються виконаними з 01.07.2023, лише за умови повернення постачальником авансу за замовлений товар, передбаченого п. 1.3 цієї додаткової угоди.

1.3. Постачальник зобов`язується в строк до 31.06.2023, повернути покупцю отриманий 13.01.2022 аванс, що становить: 832 500,00 грн, крім того ПДВ 20% - 166 500,00 грн. Разом з ПДВ - 999 000,00 грн. Повернення авансу відбувається за наступним графіком:

- до 31.01.2023 99 000,00 грн (з ПДВ);

- до 28.02.2023 300 000,00 грн (з ПДВ);

- до 31.04.2023 300 000,00 грн (з ПДВ);

- до 31.06.2023 300 000,00 грн (з ПДВ).

1.4. Сторони домовились, що у разі невиконання, неповного виконання постачальником обов`язку, встановленого у п. 1.3. додаткової угоди (щодо своєчасного повернення платежу), постачальник перед покупцем несе наступну відповідальність:

1.4.1. у випадку прострочення повернення (несвоєчасного повернення, неповернення) авансу в межах 30 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від суми неповернутого/несвоєчасно повернутого авансу;

1.4.2. у випадку прострочення повернення (несвоєчасного повернення, неповернення) авансу понад 30 календарних днів, постачальник починаючи з 31 дня додатково до штрафу сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості неповернутого, несвоєчасно повернутого авансу та/або авансу повернутого з порушенням строків, за кожен день прострочення».

Надалі відповідач 30.01.2023 сплатив 99 000,00 грн, 01.03.2023 сплатив 150 000,00 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами частини 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на вказані обставини справи щодо сплати відповідачем 99 000,00 грн та 150 000,00 грн., сума неповерненого авансу складає 750 000,00 грн, і з такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

За висновками місцевого господарського суду, на підставі додаткових угод постачальник прийняв на себе зобов`язання повернути покупцю отриманий аванс в сумі 999 000,00 грн, частково ці кошти повернув, отже з відповідача на користь позивача належить стягнути 750 000,00 грн залишку авансу примусово.

Також враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, а місцем поставки товару є тимчасово окупована територія, з огляду на умови Договору суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та неустойки, нарахованих за прострочення поставки товару задоволенню не підлягають.

У наведених частинах рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23 апелянтом не оскаржується.

Водночас, рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23 стягнуто з відповідача 184 883 грн 42 коп. 35% річних та 78 216 грн 76 коп. інфляційних нарахувань, що і є предметом апеляційного розгляду у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

За приписами ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, 11 травня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, за змістом якої останніми узгоджено про розірвання договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ з такими умовами:

« 1.1. Відповідно до ст.ст. 607, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, та на підставі ст. 8.5. договору, сторони дійшли до взаємної згоди розірвати договір про закупівлю товару від 11.01.2022 № 300-ДЕМ-ТМЦ з 16.06.2022р.

1.2. Дія договору про закупівлю товару від 11.01.2022р. № 300-ДЕМ-ТМЦ припиняється, а права та обов`язки сторін за договором вважаються виконаними з 16.06.2022, лише за умови повернення постачальником авансу за замовлений товар, передбаченого п. 1.3. цієї додаткової угоди.

1.3. Постачальник зобов`язується в строк до 15.06.2022, повернути покупцю отриманий 13.01.2022 аванс в розмірі 50% вартості замовленого товару, що становить: 832 500,00 грн (вісімсот тридцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійки), крім того ПДВ 20% - 166 500,00 грн (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). Разом з ПДВ 999 000,00 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 копійок)».

Таким чином, додаткова угода № 2 до Договору стосується питання розірвання Договору поставки та припинення його дії.

Також відповідною угодою вирішується питання й виконання з 16.06.2022 прав і обов`язків сторін.

При цьому, права і обов`язки сторін за Договором вважаються виконаними з 16.06.2022 лише за умови повернення в строк до 15.06.2022 постачальником покупцю авансу за замовлений товар в сумі 999 000,00 грн.

Тим самим, узгоджені сторонами умовами додаткової угоди № 1 питання про припинення дії Договору поставки, а одночасно й виконання сторонами прав і обов`язків пов`язані з конкретною умовою для настання вказаних правових наслідків, а саме з обов`язком постачальника повернути в строк до 15.06.2022 аванс покупцю за замовлений ним товар в розмірі 999 000,00 грн.

Відповідно, не повернення постачальником авансу на користь покупця у строк до 15.06.2022 виключає визначені сторонами за додатковою угодою № 2 правові наслідки у вигляді припинення дії Договору та виконання сторонами прав і обов`язків.

З огляду на наведене, приймаючи додатково до уваги те, що умовами додаткової угоди № 2 сторонами не передбачено настання відповідальності постачальника у вигляді сплати на користь покупця 35% річних та інфляційних нарахувань через неповернення у строк до 15.06.2022 авансу, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи апелянта про те, що додатковою угодою № 2 передбачені чіткі наслідки (розірвання Договору; припинення дії Договору; виконання сторонами прав і обов`язків) для сторін у випадку невиконання постачальником умови з повернення в строк до 15.06.2022 авансу, які виключають підставу для стягнення 35% річних та інфляційних нарахувань згідно додаткової угоди № 2.

Станом на 15.06.2022 суму авансу постачальник покупцю не повернув.

За таких обставин, враховуючи неповернення відповідачем авансу в строк до 15.06.2022, станом на 16.06.2022 дія Договору між сторонами не припинилась, Договір не розірвався, а відповідно чинними були умови Договору поставки стосовно прав та обов`язків постачальника та покупця.

В наведеному судовою колегією зазначається, що за п. 4.8 Договору поставки у разі одержання постачальником попередньої оплати за цим договором та невиконання своїх зобов`язань по поставці товару, передбачених цим договором та/або у разі відмови покупцем від поставки товару з вини постачальника та/або дострокового розірвання/закінчення строку дії цього договору, постачальник зобов`язаний повернути на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення. Постачальник повертає кошти за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору. Починаючи з 11 календарного дня з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про повернення коштів та/або розірвання договору, постачальник зобов`язаний сплатити на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої передоплати за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити покупцю за користування коштами 35% річних від суми сплаченої та не повернутої попередньої оплати до дня фактичного повернення покупцю попередньої оплати.

Як вже вказувалось колегією суддів, дія Договору між сторонами не припинилась.

В свою чергу, в силу зазначеного вище п. 4.8 Договору, постачальник зобов`язаний повернути на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення.

Поряд із цим, згідно п. 12.8 Договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним) та/або на електронну адресу, зазначену в п. 12.12 Договору). У будь-якому разі покупець вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник з моменту направлення покупцем відповідного листа (передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником), у разі направлення листа на електронну адресу підтвердженням отримання є відповідь від постачальника на електронну адресу, зазначену в п. 12.12 цього Договору). У разі направлення листа на електронну адресу підтвердженням отримання є відповідь від постачальника на електронну адресу, зазначену в п. 12.12 цього Договору. Постачальник зобов`язаний направити відповідь - підтвердження отримання листа на електронну адресу протягом 2-х (двох) робочих днів з дати направлення листа покупцем. Сторони домовилися, що неотримання відповіді - підтвердження отримання листа покупцем від постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення листа покупцем є односторонньою відмовою постачальника від виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору та надає право покупцю застосувати штраф, передбачений п. 7.7. Договору.

В наведеному апеляційний господарський суд висновується, що в матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення покупця до постачальника в питаннях повернення останнім на поточний рахунок покупця коштів, отриманих в якості попередньої оплати протягом 10 календарних днів з його моменту.

Відтак, через недотримання покупцем передбаченого п. 4.8 Договору порядку надіслання постачальнику письмового повідомлення з повернення коштів, отриманих в якості попередньої оплати, на думку судової колегії у постачальника не виник обов`язок сплатити на поточний рахунок покупця кошти, отримані в якості попередньої передоплати за вирахуванням вартості прийнятого покупцем товару, згідно з умовами договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити покупцю за користування коштами 35% річних від суми сплаченої та не повернутої попередньої оплати до дня фактичного повернення покупцю попередньої оплати.

Отже, оскільки станом на 16.06.2022 Договір не припинив свою дію, зважаючи на невиконання покупцем визначеного в п. 4.8. Договору обов`язку щодо надіслання на адресу постачальника, в порядку, передбаченому п. 12.8 Договору, письмового повідомлення щодо повернення останнім на поточний рахунок покупця коштів, отриманих в якості попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту такого отримання, з урахуванням того, що додатковою угодою № 2 не передбачено настання відповідальності постачальника у вигляді сплати на користь покупця 35% річних та інфляційних нарахувань, як-то визначено виключно в п. 4.8 Договору, враховуючи, що додаткова угода № 2 не є вимогою в розумінні п. 4.8 Договору, необґрунтованими, як вважає колегія суддів, є висновки суду першої інстанції про відповідність умовам укладеного Договору та чинного законодавства України вимог позивача про стягнення з відповідача 35% річних та інфляційних нарахувань, зокрема, за період з 16.06.2022 по 26.12.2022.

В свою чергу, з цих підстав судовою колегією відхиляються, як невмотивовані, заперечення позивача у цій частині.

Окремо колегією суддів вказується, що 27 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої, зокрема: покупець та постачальник дійшли до взаємної згоди продовжити термін дії договору про закупівлю товару від 11.01.2022 № 363-ДЕМ-ТМЦ до 01.07.2023; дія договору припиняється, а права та обов`язки сторін за договором вважаються виконаними з 01.07.2023, лише за умови повернення постачальником авансу за замовлений товар, передбаченого п. 1.3 цієї додаткової угоди; постачальник зобов`язується в строк до 31.06.2023 повернути покупцю аванс; сторони домовились, що у разі невиконання, неповного виконання постачальником обов`язку, встановленого у п. 1.3. додаткової угоди (щодо своєчасного повернення платежу), постачальник перед покупцем несе наступну відповідальність:

1.4.1. у випадку прострочення повернення (несвоєчасного повернення, неповернення) авансу в межах 30 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від суми неповернутого/несвоєчасно повернутого авансу;

1.4.2. у випадку прострочення повернення (несвоєчасного повернення, неповернення) авансу понад 30 календарних днів, постачальник починаючи з 31 дня додатково до штрафу сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості неповернутого, несвоєчасно повернутого авансу та/або авансу повернутого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

В сенсі викладеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримується протилежної позиції.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Оцінюючи дії позивача на предмет добросовісності, колегія суддів вважає, що волевиявлення покупця з узгодження, згідно додаткової угоди № 2 від 27.12.2022, умов Договору про продовження строку його дії до 01.07.2023 та щодо виконання постачальником обов`язку з повернення авансу у строк до 31.06.2023, поряд із недотриманням покупцем встановленого п. 4.8 Договору порядку надіслання постачальнику письмового повідомлення з повернення коштів, отриманих в якості попередньої оплати, а згодом і звернення до господарського суду про стягнення з відповідача за період з 15.06.2022 по 27.12.2022 індексу інфляції за весь час прострочення, а також 35% річних за користування коштами від суми сплаченої та не повернутої попередньої оплати, свідчить, за висновками суду апеляційної інстанції, про непослідовну суперечливу поведінку.

Наведене виключає можливість врахування аргументів позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 35% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення 184 883 грн 42 коп. 35% річних та 78 216 грн 76 коп. інфляційних нарахувань з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, а апеляційна скарга, - задоволенню.

В частині стягнення 750 000 грн передньої оплати за непоставлений товар, а також у відмови у стягненні 35% річних у сумі 2 873,84 грн та 33 393,73 грн інфляційних нарахувань оскаржуване рішення відповідачем не оспорюється.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".

Додатково колегія суддів вказує, що спірне рішення в частині стягнення з відповідача 12 378,38 грн витрат на професійну правничу допомогу апелянтом не оскаржується, тому правова оцінка у відповідних межах судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/838/23 - скасувати в частині стягнення 184 883 грн 42 коп. 35% річних і 78 216 грн 76 коп. інфляційних нарахувань та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" про стягнення 184 883 грн 42 коп. 35% річних і 78 216 грн 76 коп. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (адреса: 49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22, ідентифікаційний код - 00131268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" (адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 18, оф. 95, ідентифікаційний код - 33978617) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 5 919,75 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 75 копійок).

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 925/838/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024 (з урахуванням часу перебування судді Євсікова О.О. у відпустці).

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак