Постанова

від 04.03.2024 по справі 910/14104/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14104/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023,

за заявою Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (який є правонаступником VR Global Partners, L.P. (ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.))

до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

про стягнення 12 522 187,50 дол. США та 115 325 602,42 грн,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України;

Державне підприємство "Національний фонд інвестицій України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (який є правонаступником VR Global Partners, L.P. [ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.])

про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом: Кабінет Міністрів України;

Державне підприємство "Національний фонд інвестицій України",.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ АК "Промінвестбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач за первісним позовом, скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 12 522 187, 50 дол. США та 116 389 620, 14 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 12 500 000,00 дол. США, заборгованість по процентах - 22 187,50 дол. США, пеня по тілу кредиту - 91 052 483,12 грн, пеня по процентах - 495 752,94 грн, 3 % річних по тілу кредиту - 23 874 174, 33 грн, 3 % річних по процентах - 337 209,75 грн та штраф - 630 000,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення та уточнення розміру позовних вимог).

1.2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2019 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця", третя особа).

1.3. У березні 2019 року АТ "Українська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ПАТ АК "Промінвестбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДТГО "Південно-Західна залізниця", про визнання зобов`язання АТ "Українська залізниця" припиненим у частині сплати відсотків за користування кредитними коштами згідно з пунктом 3.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 №20-3761/2-1 (далі - кредитний договір) з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014 та зобов`язання ПАТ АК "Промінвестбанк" направити кошти, сплачені ДТГО "Південно-Західна залізниця" та АТ "Українська залізниця" після 22.12.2014, на погашення простроченої до сплати суми кредиту.

1.4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.04.2019 зустрічну позовну заяву АТ "Українська залізниця" прийняв до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов АТ "Українська залізниця" до ПАТ АК "Промінвестбанк" про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії об`єднав в одне провадження з первісним позовом у справі №910/14104/17.

1.5. Ухвалою від 07.05.2019 суд замінив позивача за первісним позовом у справі №910/14104/17 - ПАТ АК "Промінвестбанк" на його правонаступника - Компанію ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (далі - Компанія, позивач за первісним позовом).

1.6. Ухвалою від 13.06.2019 суд також замінив відповідача за зустрічним позовом у справі №910/14104/17 - ПАТ АК "Промінвестбанк" на його правонаступника - Компанію ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.; залучив до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за зустрічним позовом) - ДТГО "Південно-Західна залізниця".

1.7. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.07.2020 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 17.08.2020) первісні позовні вимоги Компанії задовольнив частково. Суд стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь Компанії заборгованість за кредитом у сумі 12 500 000,00 дол. США; заборгованість за процентами у сумі 22 187,50 дол. США; пеню за кредитом у сумі 87 354 615, 63 грн; пеню за процентами у сумі 12 488, 07 грн; 3 % річних за процентами у сумі 6 104,6 грн та судовий збір. В іншій частині первісних позовних вимог відмовив. У задоволенні зустрічних позовних вимог АТ "Українська залізниця" про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії відмовив у повному обсязі.

1.8. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач за первісним позовом на порушення покладеного кредитним договором обов`язку своє зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів у визначені договором строки не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Зокрема, задовольняючи позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 22 187,50 дол. США, суд першої інстанції зазначив, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих у розмірі, встановленому пунктом 3.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3386/2-1 від 28.09.2012) у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.9. Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.03.2021 змінив рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2020, виклав резолютивну частину у редакції, відповідно до якої позовні вимоги Компанії задоволено частково. Суд стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь Компанії 12 500 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, 159 527, 36 грн 3% річних, нарахованих на тіло кредиту, 87 354 615, 63 грн пені за кредитом, 127,17 грн 3 % річних за процентами, 224 472, 00 грн судового збору за подання позову. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовив. У частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/14104/17 залишив без змін.

1.10. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Компанія за договором купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 отримала право вимоги до АТ "Українська залізниця" за тілом кредиту у сумі 12 500 000,00 дол. США. Оскільки поняття "права вимоги" у цьому випадку не охоплює жодних прав та обов`язків щодо надмірно сплачених коштів у рахунок погашення процентів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

1.11. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з такого:

- у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 22 187,50 дол. США за період з 01.08.2017 по 06.08.2017 суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду про те, що сторони у пункті 3.2 кредитного договору відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) погодили інший розмір процентів (10,65 % річних) за неправомірне користування грошовими коштами, ніж 3%; апеляційний суд зазначив, що умовами кредитного договору не передбачено інший розмір процентів після прострочення грошового зобов`язання, тому відповідно до статті 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних, а не 10,65 % річних у межах вимог, задоволених судом першої інстанції, за період з 01.08.2017 по 06.08.2017 у сумі 159 527,36 грн; у зв`язку з неправомірністю нарахування процентів за користування кредитом після 22.12.2014 (закінчення строку кредитування) апеляційний суд дійшов висновку щодо відмови у стягненні пені за прострочення сплати таких процентів з 05.07.2017 по 13.11.2017;

- у частині позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 05.11.2014 по 09.07.2017 як на прострочені проценти за користування кредитом, нараховані банком до кінцевого терміну повернення кредиту (за період з 05.11.2014 по 22.12.2014), так і на проценти за неправомірне користування кредитом (за період з 23.12.2014 по 09.07.2017), апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що проценти за користування кредитними коштами є складовою грошового зобов`язання за правомірне користування цими коштами, яке відповідач взяв на себе, укладаючи кредитний договір, та зобов`язався сплачувати до настання строку його погашення. У свою чергу, заявлені до стягнення проценти за неправомірне користування кредитом за своєю правовою природою є платою за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, а тому правомірним є нарахування 3% річних на суму процентів за користування кредитом за період з 05.11.2014 по 22.12.2014. Водночас з огляду на нарахування кредитором після закінчення терміну повернення кредиту (після 22.12.2014) саме процентів за неправомірне користування кредитом відповідно до частини другої статті 625 ЦК України заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України, нараховані на такі проценти за період з 23.12.2014 по 09.07.2017, не підлягають задоволенню, натомість стягненню з відповідача за первісним позовом підлягають 3% річних, що нараховані на прострочені до сплати договірні проценти по 22.12.2021, які, за розрахунком суду апеляційної інстанції, підлягають стягненню за 05.11.2014 у сумі 127,17 грн;

- у частині позовних вимог про стягнення пені за тілом кредиту, нарахованої позивачем за первісним позовом за період з 07.08.2016 по 20.08.2016, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що до даних вимог підлягає застосуванню спеціальна позовна давність за заявою АТ "Українська залізниця" та визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення пені (в межах заявленого позивачем за первісним позовом періоду), нарахованої на заборгованість з повернення кредитних коштів, а саме: з 21.08.2016 по 06.08.2017 на суму 87 354 615,63 грн;

- у частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 310 000,00 грн суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних вимог з огляду на те, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами правомірності нарахування штрафу в розмірі 240 000,00 грн. Встановив відсутність обов`язку АТ "Українська залізниця" надавати розшифровки статті "Чистий прибуток", у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 000,00 грн штрафу, передбаченого у пункті 4.23 кредитного договору, також не підлягають задоволенню. Суд також встановив, що штраф у розмірі 50 000,00 грн за невиконання умов договору застави майнових прав №20-3767/3-1 від 29.12.2011 не може бути застосований до правовідносин за кредитним договором;

- водночас суд апеляційної інстанції відхилив доводи АТ "Українська залізниця" про необхідність зменшення тіла кредиту (за рахунок надмірно сплачених боржником коштів на погашення процентів), яке є базою нарахування для інших заявлених вимог, пославшись на те, що на момент звернення до суду та на момент відступлення права вимоги на користь Компанії кошти, сплачені на погашення процентів за користування кредитом, не були зараховані на погашення суми тіла кредиту. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що позичальник звертався до банку з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення процентів, у рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Також апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що банк самостійно здійснив зарахування коштів, сплачених як погашення процентів за користування кредитом, у рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту, водночас з умов договору не вбачається положень про автоматичне здійснення такого зарахування коштів;

- з урахуванням положень пункту умови пункту 3.5 кредитного договору, питання щодо зарахування коштів, сплачених на погашення відсотків, у рахунок погашення суми тіла кредиту не може розглядатися в рамках даного судового процесу;

- суд апеляційної інстанції, встановив, що згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення в цій справі комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2018 №6818/18-45/25951/25952/18-72 підтверджено, що, згідно з наданими на дослідження документами, підтверджується факт отримання ДТГО "Південно - західна залізниця" кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 №20-3761/2-1 на суму 12 500 000,00 дол. США; обставини щодо повного або часткового погашення відповідачем зазначеної суми заборгованості за тілом кредиту судом не встановлено;

- також апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

1.12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15.07.2021 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17.

1.13. На виконання постанови суду апеляційної інстанції господарський суд міста Києва від 01.04.2021 видав накази.

1.14. У січні 2022 року ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Заявник) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17.

1.15. Як на підставу для перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 за нововиявленими обставинами Заявник посилався на те, що:

- 22.02.2019 між ПАТ АК "Промінвестбанк" (продавець) та Компанією (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно якого продавець погоджується продати (відступити) та передати покупцю права вимоги за кредитом. За змістом додатку І до договору банк (продавець) передав Компанії право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 № 20-3761/2-1 у сукупному розмірі 21 004 505, 12 доларів США з яких: 12 500 000, 00 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 104 114, 62 доларів США - заборгованість за процентами та 6 400 390, 50 доларів США заборгованість за штрафними санкціями. Стягнення зазначеної заборгованість по кредиту є предметом судового спору у справі № 910/14104/17;

- господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/5617/21 за позовом АТ "Українська залізниця" до Компанії та ПАТ АК "Промінвестбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 910/5617/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2021, апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" суд задовольнив; рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі скасував; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив; визнав недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019, що був укладений між ПАТ АК "Промінвестбанк" (продавець) та Компанією (покупець).

1.16. Тобто договір на підставі якого Компанія набула право вимоги (у тому числі і за кредитним договором від 29.12.2011 №20-3761/2-1) було визнано недійсним оскільки Компанія не має статусу фінансової установи, яка відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" має право здійснювати факторингові операції.

1.17. З посиланням на положення статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ДТГО "Південно-Західна залізниця" зазначає про те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, у свою чергу, спростовує факти які було покладено в основу судового рішення у справі № 910/14104/17 та, відповідно, впливає на належний розгляд вимог і заперечень АТ "Укрзалізниця" та ДТГО "Південно- Західна залізниця", які відхилені судами, однак мають важливе значення для правильного вирішення спору.

1.18. Зокрема заявник зазначає, що оскільки договір купівлі-продажу права вимоги визнаний недійсним у судовому порядку, то, відповідно, позовні вимоги Компанії у справі № 910/14104/17 взагалі не підлягають задоволенню, оскільки у такому випадку права позивача не порушені.

1.19. З огляду на наведене заявник просив суд апеляційної інстанції переглянути постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17 за нововиявленими обставинами; задовольнити заяву, скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у частині задоволених первісних позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог Компанії у повному обсязі, а також про задоволення зустрічних позовних вимог.

2. Стислий виклад оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 (колегія суддів: Корсак В. А., Євсіков О. О., Алданова С. О.) у задоволенні заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №910/14104/17 - відмовлено.

2.2. Ухвалу мотивовано тим, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" фактично вважає нововиявленою обставиною заміну кредитора у зобов`язанні на підставі судового рішення в іншій справі № 910/5617/21, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги до відповідача (відступлення права вимоги), що укладений між ПАТ АК "Промінвестбанк" та новим кредитором - Компанією. Водночас заміна кредитора у зобов`язанні його правонаступником, та/або повернення у ці правовідносини правопопередника кредитора, ніяким чином не змінює суть самого зобов`язання та не припиняє його, а тому, відповідно, не може вважатися нововиявленою обставиною яка тягне за собою перегляд судового рішення по суті.

2.3. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими та помилковими посилання заявника на те, що визнання недійсним договору купівлі - продажу вимоги по кредитному договору надає боржнику можливість повторного розгляду його заперечень проти нового кредитора після набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено наявність у боржника суму заборгованості.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ДТГО "Південно-Західна залізниця" (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі № 910/14104/17 про відмову в задоволенні заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням положень статті 320 ГПК України. Суд апеляційної інстанції у розгляді заяви не врахував всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та не надав належної оцінки доказам наявним у матеріалах справи.

4.1.2. Касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.3. За твердженням скаржника, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились обставини, що в силу положень частини першої статті 236 ЦК України, недійсність договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019, укладеного між ПАТ АК "Промінвестбанк" та новим кредитором - Компанією існувала на момент прийняття Північним апеляційним господарський судом постанови від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17, що переглядається, однак, вказані обставини стали відомими після прийняття рішення в межах іншої справи № 910/5617/21 (та не могли бути відомі ДТГО "Південно-Західна залізниця" в силу презумпції правомірності правочину до прийняття рішення про визнання Договору недійсним).

4.1.4. З огляду на наведене скаржник вважає, що рішення у справі № 910/5617/21, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 не є нововиявленою обставиною та, відповідно, не створило нових обставин, а лише підтверджує наявність факту недодержання його сторонами у момент вчинення такого правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України і такий факт існував станом на 22.02.2019.

4.1.5. Суд апеляційної інстанції не врахував, що обставини визнання недійсним договору купівлі-продажу вимоги по кредитному договору є істотними для справи і можуть мати вплив на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі, зокрема, в частині розгляду заперечень ДТГО "Південно-Західна залізниця" та AT "Укрзалізниця" щодо необхідності зарахування коштів, сплачених в рахунок погашення процентів після 22.12.2014, в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Позивач, відповідач та треті особи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх правозастосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Предметом судового розгляду є заява ДТГО "Південно-Західна залізниця" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17.

6.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17.

6.3. Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами врегульовано главою 3 розділу IV ГПК України.

6.4. Відповідно до статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

6.5. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина друга статті 320 ГПК України).

6.6. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 910/5217/20, від 29.05.2023 у справі № 34/16, від 10.05.2023 у справі № 910/24550/13.

6.7. Звертаючись до категорії "істотності" Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17).

6.8. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

6.9. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

6.10. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та відповідно не могли надати суду про неї дані. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 914/935/20, від 27.03.2023 у справі № 914/2381/18, від 23.06.2023 у справі № 918/887/21.

6.11. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

6.12. Відповідно до положень частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

6.13. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України).

6.14. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

6.15. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

6.16. Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

6.17. Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо перегляду судових рішень дозволяє дійти висновку про те, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення у справах "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України" від 26.06.2018, заява № 10640/05 та "Желтяков проти України" від 09.06.2011 заява № 4994/04). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20.

6.18. Водночас нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.

6.19. Нова обставина, яка з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

6.20. Як встановив суд апеляційної інстанції, у справі, що розглядається ДТГО "Південно-Західна залізниця" (заявник) фактично вважає нововиявленою обставиною заміну кредитора у зобов`язанні на підставі судового рішення в іншій справі № 910/5617/21, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги до відповідача (відступлення права вимоги), що укладений між ПАТ АК "Промінвестбанк" та новим кредитором - Компанією.

6.21. Відхиляючи доводи заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалення в іншій справі судового рішення про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним не є підставою для перегляду остаточного рішення у справі за нововиявленими обставинами, оскільки таке рішення є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні його правонаступником, та/або повернення у ці правовідносини правопопередника кредитора. Обставини встановлені у рішенні суду у справі № 910/5617/21 в силу положень статті 509, 526, частини першої статті 512 ЦК України не змінюють суть самого зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору, не припиняють його, та відповідно, не можуть вважатися нововиявленою обставиною яка тягне за собою перегляд судового рішення по суті.

6.22. Тобто, перевіривши обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності / відсутності нововиявлених обставин у цьому випадку, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена ДТГО "Південно-Західна залізниця" обставина - визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги до відповідача (відступлення права вимоги), що укладений між ПАТ АК "Промінвестбанк" та новим кредитором (Компанією) не має такої ознаки нововиявленої обставини, як її істотність відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, на що помилково посилається заявник у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Такі обставини ніяким чином не спростовують висновків апеляційного суду щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

6.23. Отже, ДТГО "Південно-Західна залізниця" обґрунтовує відповідну заяву не існуванням нововиявленої обставини у розумінні статті 320 ГПК України, а фактично посилається на переоцінку доказів (встановлення фактичної суми заборгованості по процентам, які було сплачено відповідачем у добровільному порядку у грудні 2016 року), що не є нововиявленою обставиною згідно із частиною четвертою статті 320 ГПК України.

6.24. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/14104/17 за нововиявленими обставинами, оскільки заявник обґрунтовує відповідну заяву не існуванням нововиявленої обставини у розумінні статті 320 ГПК України, а фактично посилається на переоцінку доказів у справі з метою встановлення інших фактичних обставин справи.

6.25. Аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права у зазначеній частині, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законного судового рішення.

6.26. Інших доводів та доказів, які б слугували безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, скаржником не наведено.

6.27. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

7.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12..2023 у цій справі - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі № 910/14104/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова