Рішення

від 05.03.2024 по справі 759/8129/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8129/23

пр. № 2/759/382/24

05 березня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Лиштви Ю.В., представника відповідача - адвоката Бабенко Я.В., представника ТОВ «Фінансова компанія «ЛОКО» - Оплачко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Фінансова компанія «ЛОКО», ТОВ «Універсальна кредитна компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Фінансова компанія «Локо», ТОВ «Універсальна кредитна компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2007 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та позивачем укладено договір №К19/20 резервування квартири, за умовами якого за власником облігацій резервується квартира АДРЕСА_1 , визначається порядок погашення облігацій та передачі квартири у власність. Також 07.08.2007 р. сторони уклали додаток №2, за яким збільшено загальну площу квартири на 10,1 кв.м., а також передбачалося придбання 1010 облігацій. Відповідно до договору №Б93-3/07 купівлі-продажу цінних паперів від 28.09.2007 р., актом пред`явлення облігацій до погашення від 26.03.2009 р., актом про погашення пакету облігацій та актом прийому-передачі майнових прав, позивач прийняв майнові права на квартиру за вказаною адресою, загальною площею 76,80 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м, а ТОВ «Форум-Інвест» передав майнові права. Таким чином права та обов`язки позивача на отримання квартири у власність виникли на підставі договору резервування, додаткових угод та договору купівлі-продажу цінних паперів. Позивач здійснив оплату за даними договорами. Згодом будинок було введено в експлуатацію, видано технічний паспорт, присвоєно поштову адресу. Пізніше позивачу стало відомо, що 14.03.2011 р. ТОВ «Форум-Інвест» на підставі договору №2-01/11 передало ТОВ «Проект К» усі свої права в частині інвестування об`єкту будівництва будинку за вказаною адресою, в тому числі майнові права на спірну квартиру. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 19.04.2014 р. ТОВ «Проект К» передало ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в іпотеку майнові права товариства на отримання у власність квартир в тому числі майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, позивач, як власник майнових прав на спірну квартиру будь-якої згоди на передачу майнових прав на житло, не надавав.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.07.2018 р. у справі №759/16864/15-ц визнано недійсним договір іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011. Проте, в подальшому стало відомо, що між ПАТ КБ «Хрещатик» та ТОВ «Фінансова компанія «Локо» укладено договір відступлення права вимоги на спірну квартиру. 29.01.2018 р. державним реєстратором Хмельницьким С.Ю. внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких за ТОВ «Фінансова компанія «Локо» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, раніше, 01.12.2017 р. державним реєстратором Хохичем Р.В. внесено відомості до Державного реєстру про реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем. ТОВ «Фінансова компанія «Локо» без достатніх правових підстав володіє спірним майном, отриманим від ПАТ «Комерційний банк Хрещатик», у якого не було правових підстав для відчуження вказаного нерухомого майна.

Згодом Позивачеві стало відомо, що 14 березня 2011 р. на підставі договору №2-01/11 ТОВ «Форум-Інвест» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Проект К» усі права Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» за основним договором №27-09/05-1 від 01.09.2005 року в частині інвестування об`єкту будівництва багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою, в тому числі майнові права на спірну квартиру. В подальшому, з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, 19 квітня 2011 року ТОВ «Проект К» було передано ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в іпотеку майнові права товариства на отримання у власність квартир за адресою АДРЕСА_2 , в тому числі майнові права на квартиру N? 20 за вказаною адресою. На момент укладення Договору N?2-01/11 від 14 березня 2011 року ТОВ «Форум-Інвест» вже не було власником майнових прав на вказану квартиру, оскільки з 26 березня 2009 року власником майнових прав на дану квартиру був Позивач.

Більше того, будь-якої згоди позивача на передачу майнових прав на спірну квартиру Товариству з обмеженою відповідальністю «Проект К» ТОВ «Форум-інвест» не отримувало. Позивачем було подано позовну заяву до Святошинського районного суду міста Києва з метою захисту порушених прав шляхом визнання Договору іпотеки, що був укладений між ТОВ «Проект К» та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», частково недійсним. Провадження у цивільній справі, якій був присвоєний номер 259/1 6864/13-1 було відкрите 29 10.2015 р, згідно з рішенням у справі №759/16864/15-ц 26 березня 2009 р. ОСОБА_1 став повноправним власником майнових прав на вказану квартиру. У справі встановлено, що договір іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та ТОВ «Проект К» в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» майнових прав на вказану квартиру, укладений з порушенням вимог 4.2 ст. 583 ПК України.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект К» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, договір іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 року в частині передачі в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» майнових прав на квартиру, є недійсним в силу ст.ст. 203 215 ЦК України; судом було визнано недійсним іпотечний договір №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 р., укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Проект К», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мельником Р.П. в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» майнових прав на квартиру. ПАТ «КБ «Хрещатик» було подано апеляційну скаргу, яка була відхилена Апеляційним судом міста Києва, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року рішення суду першої та апеляційної інстанції залишені в силі.

Крім того у зв`язку з визнанням частково недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 19 квітня 2011 р. укладеного між ТОВ «Проект К» та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Хрещатик" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П за реєстровим номером 681 в частині передачу в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі №?759/16864/15-ц від 04.07.2017 року яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2017 р. державним реєстратором було скасовано іпотеку та заборону відчуження.

Після винесення даної ухвали право вимоги за кредитним Договором №01-47/1-11 від 19.04.2011 р. було продане Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» через систему Прозоро, а в подальшому був укладений Договір відступлення купівлі-продажу прав вимоги №2017-14-10 між ТОВ ФУ «Локо» та ПАТ «Комерційний банк Хрещатик». 29 січня 2018 р. Хмельницьким Сергієм Юрійовичем , державним реєстратором Філії Комунального підприємства Главанької сільської ради «Абсолют» у м. Києві було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень N?39403873 та зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 .

29 січня 2018 року Хмельнцьким Сергієм Юрійовичем , держаний реєстратором філії Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют», у м. Києві було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3 9403875 та перенесено із запису 2646238 обтяження квартири у вигляді заборони відчуження на підставі договору іпотеки.

ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» набув майнові права на оспорювану квартиру відповідно до умов іпотечного Договору N?01 17/1- 11/1 від 19.04.2011 р, який був визнаний недійсним відповідно до рішення Святошинського районного суду та ухвали Апеляційного суду міста Києва, які вступили в ситу 05.10.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» є особою, яка незаконно володіє майном, тобто володіє ним без відповідної правової підстави, хоча й отримала його від ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» - особи, яка не мала права його відчужувати. В подальшому, ТОВ «ФК «Локо» здійснило відчуження предмету позову квартири N? АДРЕСА_3 , здійснило відчуження квартири.

03 листопада 2020 року Третя особа - ТОВ «ФК «Локо» відчужила ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу.

В подальшому, згідно інформації з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон», Відповідач згідно «Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 20/3, виданий 19.11.2020, видавник: ТОВ «ЄДИНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» здійснив розділення квартири АДРЕСА_4 на дві окремі квартири: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .

З огляду на зазначене, Позивач вважає що його право власності на АДРЕСА_1 є порушеним, а тому підлягає судовому захисту в порядку визначеному ст. 392 ЦК України та витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 387 ЦК України.

Ухвалою суду від 09 травня 2023 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

08.06.2023 року до суду від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У ньому зазначено, що Позивачем не доведено факт набуття у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . На обґрунтування своїх заперечень зазначає, що згідно п. 1 Договору №К19/20, укладеного 07 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» (Виконавець) та ОСОБА_1 , за цим Договором за Власником облігацій резервується квартира та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартири у Власність.

Виконавцем резервується квартира, визначена в Додатку №1 до даного Договору за умови наявності у Власника облігацій права власності на Облігації в кількості необхідній для резервування та за номерами, зазначеними у Додатку №1 до Договору, що підтверджується випискою Зберігача та копією Договору про купівлю облігацій (п. 2.1. Договору №К19/20).

Відповідно до Додатку №1 до Договору резервування квартири №К19/20 від 07.08.2007 р. вказується характеристика квартири: загальна площа - 66,7 кв.м.; житлова площа - 25,30 кв. м.

Інформація по облігації: кількість облігацій, необхідна для резервування квартири - 6670 шт., граничні терміни придбання облігацій - 10.09.2007 р.

В Акті виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б93-3/07 від 28.09.2007 р. без дати вказується, у відповідності до Договору Продавцем передано, а Покупцем прийнято наступні цінні папери: загальна кількість штук - 6670 шт.; загальна номінальна вартість - 320 160,00 грн.; загальна сума продажу - 446 890 грн.

В подальшому було укладено Додаток №2 до Договору №К19/20 резервування квартири від 07.08.20207 р., дата якого не вказана. В Додатку №2 в графі «Характеристика квартир» вказується: загальна площа 76,80 кв.м., житлова площа - 29,20 кв.м. Тобто, загальна площа квартири була збільшена. Відповідно додатково вказано кількість облігацій, необхідних для резервування квартири - 1010 шт., граничні терміни придбання облігацій - 30.10.2008 р.

26 березня 2008 р. між ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір №Б200-2/08 купівлі-продажу цінних паперів (облігацій).

Згідно п. 2.1. цього Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Пакет Облігацій , а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет Облігацій з такими характеристиками: загальна кількість облігацій - 1010 шт.; загальна номінальна вартість 48 480,00 грн.

Вартість Пакету облігацій (сума цього Договору) на день укладення Договору становить 67 670 (шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят грн. 00 коп.) гривень та змінюється в порядку п. 5.3. цього Договору (п. 5.2. цього Договору).

26 березня 2009 року між ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору резервування квартири №К19/20 від 07 серпня 2007 р., в якій в п. 2.1. вказується загальна проектна площа квартири - 76,80 кв.м.

Відповідно до наданого позивачем Акту про погашення пакету облігацій від 26 березня 2009 р., Власник облігацій передав, а Емітент прийняв та здійснив погашення Пакету облігацій із наступними характеристиками: загальна кількість облігацій - 7680 шт.

За цими договорами та згідно Акту прийому-передачі майновий прав від 26 березня 2009 року ОСОБА_1 цю суму коштів сплачено за резервування квартири загальною площею 76,80 кв.м.

В той же час, Додатковою угодою №2 від 30.10.2012 про внесення змін до договору №К19/20, укладеного між ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 визначено, що загальна площа квартири АДРЕСА_4 , становить 80,80 кв.м., різниця площі, яка складає 4 кв.м., вартістю 26 400 грн. 00 коп. підлягає сплаті власником облігацій. Вищезазначена сума підлягає до сплати в строк до 28.11.2012 р.

Отже, згідно цієї Додаткової угоди №2 від 30.10.2012 р. ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання доплатити різницю за майнові права у розмірі 26 400,00 грн. до 28.11.2012 р. позивачем докази сплати позивачем зазначеної суми не надано, а тому позивачем не доведено достатніми доказами набуття майнових прав на спірну квартиру. Тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо рішення у справі №759/16864/15-ц, яке було прийнято 04.07.2017 р. судом у мотивувальній частині рішення також було встановлено, що 26 березня 2009 р. ОСОБА_1 став повноправним власником майнових прав на вказану квартиру відповідач вказує, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тому ОСОБА_2 з обґрунтуванням вищезазначених обставин у відзиві спростовує факт набуття Позивачем у власність майнових прав на спірну квартиру.

Також відповідач зазначає, що позивач був обізнаний з фактом укладення Договору іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 р., оскільки 01.09.2005 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ДП «Житлоінбуд» при управлінні державної охорони України, було укладено Договір №27-09/05-1, у відповідності до якого, сторони дійшли згоди, що ТОВ «Форум-Інвест» приймає участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, з автостоянками, за адресою: АДРЕСА_2 . Сторонами вносились зміни до вищевказаного договору, шляхом підписання додаткових договорів. Останні зміни були внесені 08.10.2007 р. Підписантом від ТОВ «Форум-Інвест» виступав ОСОБА_1 , як директор та учасника товариства. В 2007 р. останній був і директором і учасником ТОВ «Форум-Інвест», а тому знав про передачу ТОВ «Форум-Інвест» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку банку два рази - 23.08.2007 р. і 24.12.2007 р., що в свою чергу дозволило ТОВ «Форум-Інвест» отримувати у банку значні суми кредитів для завершення будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі чинного Договору купівлі-продажу від 03.11.2020 р. та є добросовісним набувачем зазначеного майна. Враховуючи, те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 , а позивачем не доведено право власності на це нерухоме майно, вважаємо, що позов не може бути задоволено. Оскільки продавцю за Договором купівлі продажу квартири від 03.11.2020 р. належала вся квартира, то продавець міг розпоряджатись нею на свій власний розсуд. Крім того, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, добросовісний набувач набуває право власності на таке майно. Враховуючи те, що ТОВ «Локо» як власник спірної квартири мав повне право на відчуження квартири, ОСОБА_5 є добросовісним набувачем.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 вже було ініційовано ряд позовів щодо спірної квартири з аналогічними обставинами справи.

Зокрема: 1) справа №759/11123/18, у якій постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 р. було скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності; 2) справа №759/2797/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.11.2020 р. щодо придбання квартири АДРЕСА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, у якій постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року залишено в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено; 3) справа №759/10685/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., Міністерство юстиції України про визнання недійсним договору купівлі-продажу 03.11.2020 р. щодо придбання квартири АДРЕСА_1 , скасування запису про державну реєстрацію права власності, у якій рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року у позовних вимогах ОСОБА_1 було відмовлено.

Тобто Позивач вже неодноразово звертався до суду з безпідставними позовами щодо спірної квартири. Наразі немає жодного рішення на користь ОСОБА_1 , що вказує на безпідставність його вимог.

З огляду на зазначене відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

08.06.2023 року до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи ТОВ «Універсальна кредитна компанія», у яких третя особа зазначає, що 15.03.2021 року Відповідач ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Універсальна кредитна компанія» договір іпотеки, згідно яких він надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру, об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_5, квартиру, об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_6. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа, м. Київ, Кирилюком О.Ю було перевірено правовстановлюючі документи та проведено реєстрацію іпотеки, згідно чинного законодавства України. Оскільки реєстрація іпотек відбувалась без порушень законодавства, то витребування цього майна призвело б до порушень законних прав та інтересів іпотекодержателя. У позові ОСОБА_1 просять відмовити у повному обсязі.

Вподальшому до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи ТОВ ФК «Локо». Вказують, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 були передані в іпотеку ПАТ «КБ «Хрещатик», починаючи з 23.08.2007 року і враховуючи правомірність набуття на електронних торгах від ПАТ «КБ «Хрещатик» квартири АДРЕСА_1 , не виконання ОСОБА_1 вимог Ухвали суду від 23.08.2018 р. про зустрічне забезпечення і, як результат, скасування арешту на квартиру, ТОВ «ФК «Локо» могло володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном (квартирою АДРЕСА_4 ) на власний розсуд.

Саме тому, Третьою особою 03.11.2020 р., тобто, майже, через 2 роки, було укладено з відповідачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач правомірно набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . На момент укладання даного договору, у ОСОБА_1 не було ніяких прав на даний об`єкт нерухомості, як і немає на день написання даного відзиву. Вважають, що підстави для задоволення позову відсутні.

01.09.2023 року до суду надійшли письмові пояснення від Відповідача, у яких вказано, що з матеріалів справи чітко проглядається логічна безперервність перебування майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , в іпотеці банку ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», починаючи з 23.08.2007 аж до 18.12.2017 - дати відступлення банком ТОВ «ФК «ЛОКО» прав вимоги за Договором іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 року. Отже спірна квартира була передана в іпотеку банку ще до моменту резервування квартири Позивачем, і всі наступні іпотечні договори переукладалися, виходячи з умов Іпотечного договору №56-47/2-07/1 від 23.08.2007 р. Крім цього, Позивач на той час був директором ТОВ «Форум-Інвест» і був обізнаний з усіма цими фактами. Таким чином, всі твердження Позивача про те, що передача майнових прав на іпотеку відбулася поза його волею, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 05.03.2024 року позивач та його представник - адвокат Лиштва Ю.В. підтримали позов у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 05.03.2024 року представник Відповідача - адвокат Бабенко Я.В. проти позовних вимог заперечувала, просили у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 05.03.2024 року представник третьої особи - ТОВ «ФК «ЛОКО» Оплачко В.О. заперечував проти позову позивача вказуючи на його необґрунтованості та безпідставності.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.08.2007 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір №К19/20 резервування квартири, відповідно до умов якого за власником облігацій резервується квартира та визначається порядок погашення облігацій і передачі у власність. Виконавець резервує за власником облігацій квартиру для подальшої передачі їх у власність власнику облігацій шляхом погашення облігацій. З метою придбання у власність конкретної квартири, визначеної в Додатку №1 до даного договору, власник повинен придбати облігації за договором купівлі-продажу цінних паперів (п.п. 1.1., 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до Додатку №1до Договору резервування квартири №К19/20 від 07.08.2007 р. вказується характеристика квартири: загальна площа - 66,7 кв.м.; житлова площа - 25,30 кв. м. Інформація по облігації: кількість облігацій, необхідна для резервування квартири - 6670 шт., граничні терміни придбання облігацій - 10.09.2007 р.

28 вересня 2007 р. між ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір №Б93-3/07 купівлі-продажу цінних паперів (облігацій).

Згідно п. 2.1. цього Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Пакет Облігацій , а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет Облігацій з такими характеристиками: загальна кількість облігацій - 6670 шт.; загальна номінальна вартість 320 160,00 грн. Вартість Пакету облігацій (сума цього Договору) на день укладення Договору становить 446 890 (чотириста сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто грн. 00 коп.) гривень та змінюється в порядку до цього Договору (п. 5.2. цього Договору).

В Акті виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б93-3/07 від 28.09.2007 р. зазначається, що у відповідності до Договору Продавцем передано, а Покупцем прийнято наступні цінні папери: загальна кількість штук - 6670 шт.; загальна номінальна вартість - 320 160,00 грн.; загальна сума продажу - 446 890 грн.

У Додатку №2 до Договору №К19/20 резервування квартири від 07.08.20207 р.в графі «Характеристика квартир» вказується: загальна площа - 76,80 кв.м., житлова площа - 29,20 кв.м. Додатково вказано кількість облігацій, необхідних для резервування квартири - 1010 шт., граничні терміни придбання облігацій - 30.10.2008 р.

26 березня 2008 р. між ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір №Б200-2/08 купівлі-продажу цінних паперів (облігацій). Згідно п. 2.1. цього Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Пакет Облігацій, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет Облігацій з такими характеристиками: загальна кількість облігацій - 1010 шт.; загальна номінальна вартість 48 480,00 грн. Вартість Пакету облігацій (сума цього Договору) на день укладення Договору становить 67 670 (шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят грн. 00 коп.) гривень та змінюється в порядку п. 5.3. цього Договору (п. 5.2. цього Договору).

01.09.2005 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ДП «Житлоінбуд» при управлінні державної охорони України, було укладено Договір №27-09/05-1, у відповідності до якого, сторони дійшли згоди, що ТОВ «Форум-Інвест» приймає участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, з автостоянками, за адресою: АДРЕСА_2 .

23.08.2007р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено Кредитний договір №56-47/2-07.

Для виконання зобов`язань за кредитним договором, між даними сторонами було укладено Іпотечний договір №56-47/2-07/1 від 23.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №3246, у відповідності до якого, ТОВ «Форум-Інвест» передало майнові права на квартири, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_4 , в іпотеку. Дані документи, як стверджує ТОВ «Локо» та відповідач долучались ПАТ «КБ «Хрещатик» до матеріалів справи №759/16864/15-ц.

24.12.2007 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено ще один Кредитний договір №91-47/1-07 та Іпотечний договір №91-47/1-07/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №5079, у відповідності до якого, ТОВ «Форум-Інвест» передало в наступну іпотеку майнові права на квартири в будинку АДРЕСА_2 , в тому числі в наступну іпотеку на квартиру АДРЕСА_4 .

У пункті 1.7 Іпотечного договору №91-47/1-07/1 сказано, що, на момент укладення цього Договору Предмет іпотеки перебуває в іпотеці у Іпотекодержателя на підставі іпотечного договору №56-47/2-07/1 від 23.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №3246, і передаються в наступну іпотеку на підставі згоди-листа ВАТ КБ «Хрещатик» від 24.12.2007 №47/1-93-п».

У 2011 році при укладанні Договору про внесення змін №1 від 13.06.2011 до «Договору іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011, посвідченого Мельником Р.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №681», зареєстрованого в реєстрі за №1018 і посвідченого нотаріусом Мельником Р.П., був змінений Предмет іпотеки п.1.2 і додаток 1 основного Договору іпотеки, згідно яких в Предмет іпотеки були включені в т.ч. майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та основний Договір іпотеки був доповнений пункт такого змісту:

Пункт 1.8. На момент укладення цього договору Предмет іпотеки перебуває в іпотеці у Іпотекодержателя на підставі іпотечного договору №91-47/1-07/1 від 24.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П., за реєстром №5079, і передається в наступну іпотеку на підставі згоди-листа ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» від 30.06.2011 №47/1-203-п.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 р. №234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 05 квітня 2016 р. №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 р. № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 03 червня 2016 р. № 913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

В процесі ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», виставив на продаж, через електронний майданчик Prozorro, лот «Право вимоги за кредитним договором №01-47/1-11 від 19.04.2011р. Забезпечення: майнові Право на 3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 330,6 кв.м; корпоративні права, фінансова порука. Право вимоги за кредитним договором №38-47/1-08 від 18.09.2008р. дебіторська заборгованість (РКО) Забезпечення: Рухоме майно: Контрольно-пропускний пункт з автомобільними вагами, фінансова порука».

24.11.2017 р. відбулись електронні торги та переможцем стало ТОВ «ФК «Локо», що підтверджується Протоколом електронних торгів. ТОВ «ФК «Локо» оплатив виграні торги 14.12.2017 року.

18.12.2017 р. між ТОВ «ФК «Локо» та ПАТ «КБ «Хрещатик», від імені якого діяв Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенко І.І., було укладено:

- Договір №2017/14-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги;

- Договір №2017/8-Ф-1 про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 р.

В подальшому, ТОВ «ФК «Локо» зареєстрував право власності на спірну квартиру.

ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 03.11.2020 р., укладеного між ним та ТОВ «ФК «Локо».

Згідно інформації з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон», Відповідач згідно «Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 20/3, виданий 19.11.2020, видавник: ТОВ «ЄДИНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» було здійснено розділення квартири АДРЕСА_4 на дві окремі квартири: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 381/3165/17 (провадження № 61-44458сво18), погодився з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про безпідставність вимог про витребування майна шляхом віндикації, оскільки вона застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (частина третя пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3089/19 (провадження № 61-16519св21).

Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140 цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення індикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Схожий за змістом висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-95цс13, від 16 серпня 2017 року в справі № 6-54цс17, від 02 березня 2016 року в справі № 6-1356цс16, від 24 червня 2015 року в справі № 6-251цс15, від 21 листопада 2016 року в справі № 1522/25684/12, від 11 червня 2014 року в справі № 6-52цс14, від 24 червня 2015 року в справі № 6-535цс15.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі №643/18202/18 (провадження № 61-617св21) зазначено, що «… Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, та відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 4648589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), стосовно того, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, як і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право виникло на підставі договору (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі №751/2232/19 (провадження № 61-985св20) зазначено: «Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Як вбачається із матеріалів справи згідно п. 1 Договору №К19/20, за цим Договором за Власником облігацій резервується квартира та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартири у Власність.

Виконавцем резервується квартира, визначена в Додатку №1 до даного Договору за умови наявності у Власника облігацій права власності на Облігації в кількості необхідній для резервування та за номерами, зазначеними у Додатку №1 до Договору, що підтверджується випискою Зберігача та копією Договору про купівлю облігацій (п. 2.1. Договору №К19/20).

Відповідно до Додатку №1 до Договору резервування квартири №К19/20 від 07.08.2007 р. вказується характеристика квартири: загальна площа - 66,7 кв.м.; житлова площа - 25,30 кв. м.

Крім того, п. 2.1. Договору №К19/20 визначає: Виконавцем резервується квартира, визначена в Додатку №1 до даного Договору за умови наявності у Власника облігацій права власності на Облігації в кількості необхідній для резервування та за номерами зазначеними у Додатку №1 до даного Договору, що підтверджується випискою Зберігача та копією Договору про купівлю облігацій.

Тобто, резервування квартири за ОСОБА_1 фактично відбувалося лише після придбання ним необхідної кількості облігацій. Згідно Додатку №1 до Договору резервування квартири АДРЕСА_7 , для резервування квартири була необхідна 6670 шт. облігацій.

При цьому, Договір №Б93-3/07 купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) між ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений лише 28 вересня 2007 року. Отже, позивач став власником облігацій 28 вересня 2007 р. тому і резервування за ним квартири згідно умов Договору №К19/20, могло відбутися не раніше 28 вересня 2007 р.

В той же час, 23 серпня 2007 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено Кредитний договір №56-47/2-07. Тобто, квартира була передана в іпотеку до моменту резервування її за позивачем. Фактично, позивач не набув право власності на квартиру до передачу її в іпотеку.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача про вибуття квартири з його власності поза його волею.

Для виконання зобов`язань за кредитним договором, між даними сторонами було укладено Іпотечний договір №56-47/2-07/1 від 23.08.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №3246, у відповідності до якого, ТОВ «Форум-Інвест» передало в якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань - майнові права на нерухоме майно, а саме квартири площею 4 794,95 кв.м., перелік яких наведено в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього іпотечного договору. В Додатку №1 серед переліку квартир є квартира АДРЕСА_1 .

24.12.2007 р. між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено наступний Кредитний договір №91-47/1-07 та Іпотечний договір №91-47/1-07/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №5079, у відповідності до якого, ТОВ «Форум-Інвест» передало в наступну іпотеку майнові права на квартири в будинку АДРЕСА_2 , в тому числі в наступну іпотеку на квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно пункту 1.7 Іпотечного договору №91-47/1-07/1: на момент укладення цього Договору Предмет іпотеки перебуває в іпотеці у Іпотекодержателя на підставі іпотечного договору №56-47/2-07/1 від 23.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №3246, і передаються в наступну іпотеку на підставі згоди-листа ВАТ КБ «Хрещатик» від 24.12.2007 №47/1-93-п»).

У 2011 році при укладанні Договору про внесення змін №1 від 13.06.2011 до «Договору іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим №681», зареєстрованого в реєстрі за №1018 і посвідченого цим же нотаріусом, був змінений Предмет іпотеки п.1.2 і додаток 1 основного Договору іпотеки, згідно яких в Предмет іпотеки були включені в т.ч. майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та основний Договір іпотеки був доповнений пункт такого змісту:

Пункт 1.8. - на момент укладення цього договору Предмет іпотеки перебуває в іпотеці у Іпотекодержателя на підставі іпотечного договору №91-47/1-07/1 від 24.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П., за реєстром №5079, і передається в наступну іпотеку на підставі згоди-листа ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» від 30.06.2011 №47/1-203-п».

Отже, суд приходить до висновку, що квартира була передана в іпотеку до моменту резервування її за позивачем, про що позивач мав бути обізнаний, будучи директором ТОВ «Форум-Інвест». Фактично, позивач не набув право власності на квартиру до передачу її в іпотеку.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача про вибуття квартири з його власності поза його волею.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

У постанові від 02 серпня 2023 року в справі №308/8629/19 (провадження № 61-6019св22) Верховний Суд зазначив, що «при розгляді справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі чинного Договору купівлі-продажу від 03.11.2020 р. з ТОВ «Локо» та є добросовісним набувачем цього майна.

Позивачем в свою чергу не доведено належними та допустимим доказами його право власності на квартиру АДРЕСА_1 , незаконність її вибуття із власності ОСОБА_1 та порушення його прав.

Відтак, задоволення вимоги про визнання права власності та витребування квартири не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Тому позов в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно задоволенню не підлягає в зв`язку з обранням позивачами неефективного способу захисту.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з позовною заявою до відповідача про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння, позивачем не обґрунтовано, та не доведено належними та допустимими доказами порушення його права власності на спірну квартиру, а матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо неправомірності набуття спірного майна у власність відповідача.

Оскільки третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Локо» як законний власник спірної квартири мала право на відчуження квартири, відповідач ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування квартир з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правову природу спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд зазначає ту обставину, що позивач вже звертався до суду з аналогічними та спорідненими позовними вимогами.

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 15.02.2023 р. у справі №759/11123/18 скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2022 р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Локо», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТРОЛТЕХ», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний реєстратор Хмельницький Сергій Юрійович (філія комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м. Києві) Київського міського нотаріального округу, Державне підприємство «Житлоінбуд» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, що з 29.12.2018 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ «ФК «Локо». 03.11.2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру. Про укладення указаного договору купівлі-продажу та перехід права власності на спірну квартиру до ОСОБА_2 позивачу було достеменно відомо, оскільки він у лютому 2021 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 03.11.2020 р.

Також, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2021 р. у справі №759/2797/21, яке набрало законної сили в установленому порядку, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1до ТОВ «Фінансова компанія «Локо» про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 03.11.2020 р. через обрання неефективного (неналежного) способу захисту.

Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023 р. №759/10685/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Міністерство юстиції України, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності будо відмолено позивачу у задоволенні позову. Рішення набрало законної сили.

З аналізу цих судових рішень суд зазначає, що ОСОБА_1 не було доведено у жодній із справ з аналогічним сторонами та обставинами порушення його прав. У вказаних судових рішеннях було встановлено відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 03.11.2020 р. та правомірність набуття ТОВ «ФК «Локо» цієї квартир у власність, що в свою чергу вказує на правомірність її відчуження відповідачу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, понесені позивачем, суд залишає за позивачем.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

09.03.2021 між АО «МІТРАКС» та ОСОБА_2 укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до наданих рахунків про оплату та актів виконаних робіт адвоката за результатами роботи адвоката у справі №759/8129/23 адвокатом виконано роботи на суму 69000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 69000,00 грн. витрати на правничу допомогу, що підтвердженні матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 387, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Фінансова компанія «ЛОКО», ТОВ «Універсальна кредитна компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ключник А.С.