Ухвала

від 05.03.2024 по справі 214/933/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2024 року

м. Київ

справа № 214/933/23

провадження № 61-2339ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Комунального закладу культури «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Криворізька міська рада, про скасування наказу про звільнення, поновлення

на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга на вказане судове рішення надійшла з пропуском строку

на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки у встановлений законодавством строк заявниця вперше звернувся до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, проте ухвалою Верховного Суду

від 30 листопада 2023 року, яку вона отримала 07 лютого 2024 року касаційну скаргу було повернуто. Оскільки перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги, заявниця повторно звернувся

з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів

з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали,

суд вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки причини його пропуску є поважними, зокрема касаційна скарга, після її повернення, повторно подана в нетривалий проміжок часу з урахуванням зазначених причин повернення, а вперше касаційна скарга була подана вчасно.

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання

про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скаргу з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу

в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело

до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу заявниці, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року

у справі № 922/2383/16).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

Заявниця узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, посилається на постанови Верховного Суду, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявниця не конкретизує який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом,

та у яких подібних правовідносинах, не було враховано в оскаржуваному рішенні

та не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.

З прохальної частини касаційної скарга вбачається, що заявниця просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року

і направити справу на новий розгляд.

Проте заявницею не конкретизовано до якого суду необхідно направити справу

на новий розгляд.

Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року залишено без змін рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 30 серпня 2023 року, яким відмовлено заявниці у задоволенні позову, тому ОСОБА_1 необхідно уточнити чи погоджується вона і з рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково

і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема

за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково)

і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

За таких обставин заявниці необхідно уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги щодо рішення суду першої інстанції та конкретизувати до якого саме суду необхідно направити справу на новий розгляд, викласти їх відповідно

до статті 409 ЦПК України, і надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб,

які беруть участь у справі.

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги разом

з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги щодо рішення суду першої інстанції та конкретизувати до якого саме суду необхідно направити справу на новий розгляд.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк