Постанова

від 21.02.2024 по справі 553/228/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/228/21 Номер провадження 22-ц/814/269/24Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення договору згідно з договором позики

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року до суду ОСОБА_1 було подано позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, в якій позивача вказує, що 02.02.2018 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, що підтверджується розпискою, відповідно до умов якого ОСОБА_3 02.02.2018 року отримав від нього у борг 102000 доларів США на строк до 22.02.2018 року. 22.02.2018 року ОСОБА_3 умови договору не виконав, кошти не повернув. Після його неодноразових звернень ОСОБА_3 30.12.2020 року повернув 7000 грн., а 05.01.2021 року - 5970 грн., тобто на час звернення до суду з позовом борг повернув частково в розмірі 12970 грн., що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 04.02.2021 року становить 2 842 520 грн. 00 коп.

На час укладення договору ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . Оскільки згідно сімейного законодавства при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, цивільні права та обов`язки за цим договором виникають у обох з подружжя, вважає, що борг підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів з урахуванням 3 % річних в сумі 256937 грн. 59 коп. та плати за користування позикою в розмірі облікової ставки Національного банку України в розмірі 1145997 грн. 61 коп.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4 245 455 грн. 20 коп., з яких 2 842 520 грн. 00 коп.сума боргу, 256 937 грн. 59 коп.3 % річних, 1 145 997 грн. 61 коп. - плата за користування позикою в розмірі облікової ставки Національного банку України; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргузадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 3 099 457 (три мільйони дев`яносто дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 590 коп.

В задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8285 грн. 50 коп.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_4 , є передчасним безпідставним , необґрунтованим , прийнятим з порушенням норм матеріального права та ухвалене без належного з`ясування обставин справи.

Апелянт вказує, що беручи позику ОСОБА_3 повідомив йому , що кошти необхідні для придбання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок на яких він розташований. На час укладення договору позики ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_4 .

Із заяви ОСОБА_3 приватному нотаріусу встановлено, що кошти які ОСОБА_4 витрачає на придбання житлового будинку та земельних ділянок , на яких він розташований є їх спільним сумісним, а правочин буде укладено дружиною в інтересах сім`ї та майно буде спільною сумісною власністю. Відповідачами не доведено , що будинок придбано не за кошти взяті у ОСОБА_1 в борг.

Скаржник просить частково скасувати рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2022 року , та ухвалити нове , яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 3099457 грн. 59 коп.

Також рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_2

ОСОБА_3 частково не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає його незаконним і необґрунтованим у зв`язку із неповнотою встановлення обставин , які мають значення для справи , та неправильністю установлення обставин , які мають значення для справи , внаслідок неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин , а також у зв`язку із допущенням судом порушеннями процесуального права .

Апелянт просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 3099457,59 грн. , ухвалити у відповідній частині нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Від представника ОСОБА_3 , адвоката Осіпова С.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві ОСОБА_2 не погоджується з аргументами апеляційної скарги ОСОБА_1 та просить суд залишити її без задоволення.

Також відзив надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Мороза С.В.

У відзиві останній зазначив що апеляційна скарга ОСОБА_3 є безпідставною та необґрунтованою у зв`язку із чим підлягає залишенню без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Згідно листа Зіньківського відділу ДРАЦС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за вих. № 67/20.6-20 від 21.05.2021 року, повідомлено про наявність актового запису про шлюб ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , актовий запис про шлюб зареєстровано за № 153 від 22.12.2007 року по відділу реєстрації актів цивільного стану Зінківського районного управління юстиції Полтавської області.

Відповідно до змісту розписки, наданої суду позивачем, ОСОБА_3 взяв у борг 102000 $ доларів в еквіваленті на гривню 2856000 грн. у ОСОБА_1 на термін з 02.02.2018 року по 22.02.2018 року. В разі неповернення відповідає рухомим та нерухомим майном.

Позивач надав суду скріншоти власної телефонної переписки в мобільному додатку з абонентом " ОСОБА_7 " за 13.09.2018, 18.10.2018, 3110.2018, 06.11.2018, 04.12.2018, 13.12.2018, 15.12.2018, а також за 2019-2021 роки. Зміст переписки свідчить про існування між абонентами боргових зобов`язань, від виконання яких " ОСОБА_7 " ухиляється, 05.01.2021 року звертається з питанням до позивача "чі на карту ще кидать".

Також суду надано виписку АТ КБ "ПриватБанк" по надходженням ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам по договору SAMDNWFC00011341575 від 06.11.2014 року за період 30.12.202005.01.2021, відповідно до змісту якої від ОСОБА_3 отриманий переказ з карти ПриватБанк 30.12.2020 року в сумі 7000 грн., а 05.01.2021 рокув сумі 5970 грн.

14.01.2021 року позивач надсилав письмову претензію відповідачу, в якій вимагав протягом 15 днів з моменту отримання претензії повернути кошти в розмірі 2877009 грн. 20 коп. Проте кошти повернуто не було.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина першастатті 14 ЦК України).

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другоюстатті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина першастатті 526 цього Кодексу).

Враховуючи те, що умови договору позики щодо своєчасного повернення боргу позичальником не виконувались, то суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про стягнення суми за договором позики.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що борг за договором позики є спільним боргом подружжя, тому стягненню підлягає з обох відповідачів.

Проте суд першої інстанції вважаючи , що докази по справі не доводять той факт , що кошти одержані відповідачем ОСОБА_3 від позивача використані в інтересах сім`ї , а відтак покладення обов`язку з їх повернення на ОСОБА_4 відсутні.

Суд апеляційної інстанції не може погодиться із таким висновком та вважає, що для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням нормЦК Українипідлягають застосуванню нормиСК України.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина першастатті 21 СК Українивизначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першоїстатті 36 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Так, положеннястатті 60 СК Українисвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно з частиною третьоюстатті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьоїстатті 61 СК Україникореспондує частині четвертійстатті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина другастатті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) та у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13-ц (провадження № 61-773св20).

Зважаючи на викладене , колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та солідарного стягнення заборгованості з подружжя , оскільки договір позики не містить відомостей що грошові кошти отримані ОСОБА_3 на особисті потреби . Крім того сторонами по справі не доведено , що грошові кошти не використовувались в інтересах сім`ї .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором позики, проте, вважає , що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі , оскільки договір позики був укладений ОСОБА_3 в інтересах сім`ї , протилежного сторонами не доведено , крім іншого відповідачем не доведено і факту не укладання такого договору позики та відсутності підстав для сплати заборгованості.

Представником ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у апеляційні скарзі вказано, що відповідач та його представник не були повідомлені належним чином про розгляд справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення . Апеляційний суд погоджується з такими доводами оскільки в матеріалах справи відсутні відомості , щодо повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи належним чином.

Відтак , суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою підставою для скасування судового рішення з мотивів неналежного повідомлення відповідача про день час та місце розгляду даної справи та ухвалення нового рішення.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вона підлягає задоволенню із ухваленням нового рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості на користь позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення

Згідно п.4ч.1ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2022 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 ,борг в сумі 3 099 457 (три мільйони дев`яносто дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 59 коп

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , судові витрати що складаються з судового збору за подання позову та апеляційної скарги у сумі 14185 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 50 коп. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя : В.М. Триголов

Судді : А.І. Дорош

О.А.Лобов