Постанова

від 05.03.2024 по справі 752/11478/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 березня 2024 року місто Київ

справа № 752/11478/20 провадження №22-ц/824/6348/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ТОВ "Тревел Профешнл Груп"

відповідач - ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами"

відповідач - ФОП ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану адвокатом Гайдай Сергієм Олександровичем, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп"

на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 20 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Мазура Ю.Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами", фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

Позов обґрунтовано тим, що 2 жовтня 2019 року між нею та ТОВ «Тревел Профешнл Груп», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП ОСОБА_2 , було укладено договір на туристичне обслуговування.

Відповідно до пп.2.1.1 та 2.1.2 договору Туроператор зобов`язався надати замовнику через Турагента або Турсубагента інформацію, передбачену чинним законодавством України; забезпечити бронювання та надання туристичних послуг відповідно до заявки.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у випадку невиконання умов даного договору з боку туроператора замовник має право вимагати повернення оплачених коштів за послуги (або їх частину), які не надані, у прямо пропорційному розмірі, за умови дотримання вимог п.3.6 даного договору.

Пунктом 3.6 договору на Туриста покладено обов`язок попередити Туроператора безпосередньо або через Турсубагента про невідповідність умов туру умовам даного договору не пізніше 3-днів з моменту їх виявлення.

Зі змісту п.4.15 договору слідує, що категорія готелю зазначається в заявці відповідно до класифікації готелів, яка надається готелями чи туристичними компаніями - партнерами, що забезпечують обслуговування туристів на території країни тимчасового перебування та підтверджується відповідними сертифікатами про призначення тієї чи іншої категорії (кількості зірок) даному готелю

За договором позивачем придбано тур мовою оригіналу: «Каскад «На недельку в Израиль» из Києва». У вартість туру входило три екскурсії: « Єрусалим », «Галілея». Християнська. Назарєт», « Мертве море ».

Під час спілкування з ОСОБА_2 позивач зазначила, що для проживання під час туру бажає замовити готель, що відповідає рівню «№ зірки», на що останньою запропоновано в якості єдиного варіанту готель Palace, Нетанія, Ізраїль.

Додатком 1 до договору, в якій в подальшому було внесено зміни додатковою угодою в частині періоду туру, відповідачами було запропоновано, а позивачем як замовником прийнято Готель Palace 3*, Ізраїль, Нетанія, що був визначений ОСОБА_2 (турсубагент) як тризірковий, про що біля назви здійснено відповідну відмітку. При цьому, жодних проспектів, сертифікатів на підтвердження якості готелю, відповідачами не було надано, а позивач погодилася на запропонований готель, керуючись популярністю та репутацією відповідачів.

Водночас на картці пасажира, що була видана позивачу компанією Atlantis , де був зазначений маршрут пересувань, перелік екскурсій та важлива інформація, серед іншого містилися характеристики готелю Palace Netanya , зокрема вказано «*standart».

Відповідно до п. 6.1.1 договору, вартість туристичних послуг становила 27640 грн., яка була оплачена позивачем в повному обсязі.

15 жовтня 2019, прибувши до готелю та отримавши доступ до номеру, позивач опинилась в кімнаті, яка не відповідала елементарним санітарним умовам - брудна ковдра на ліжку, віконні занавіски з плямами та дірками, понівечені стіни, з яких відпала штукатурка, брудні вікна, підлога на балконі повністю засипана пташиним послідом, сміттям. Позивач зателефонувала ФОП ОСОБА_2 та повідомила, що готель не відповідає умовам договору та статусу «три зірки», на що отримала відповідь, що заселятися в номер не потрібно, відповідачі будуть переселяти позивача у належні умови. Після тригодинного очікування в лобі готелю та чотиригодинного очікування в ресторані, вимоги позивача щодо заселення її до умов, які б відповідали договору, позивач змушена була звернутися за допомогою до офіціанта. Офіціант знайшов серед його знайомих вільний номер в іншому готелі. Позивач повідомила ФОП ОСОБА_2 про те, що дісталась до готелю, який погодився прийняти останню на весь період відпустки, що є дорожчим за номер в готелі Palace лише на 100 доларів США. ФОП ОСОБА_2 повідомила, що зв`яжеться з Туроператором для того, щоб оплату за готель Palace перевели на готель Sea Park, а позивачем буде доплачена різниця у 100 доларів США. 16 жовтня 2019 року Туроператор спілкуючись виключно через Турсубагента відмовився вирішувати питання з переселенням позивача до готелю Sea Park та переведення плати позивача з готелю Palace, зазначивши, що питання повинна вирішувати сторона, що приймає туриста, запропонувавши спочатку оплатити вартість всієї путівки (27640 грн.) знову, а потім сплатити повну вартість готелю за 7 ночей, що складала 439 доларів США. Позивач відмовилась. Самостійно домовившись з адміністрацією готелю Sea Park, що сплачені позивачем 200 доларів США будуть зараховані в якості плати за дві ночі перебування в готелі, позивач попросила відповідачів змінити дату вильоту з 22 жовтня 2019 року на 17 жовтня 2019 року, на що ТОВ "Тревел Профешнл Груп" також відповів відмовою. Позивач змушена була за власні кошти купувати квиток на літак та повертатися до України. 17 жовтня 2019 року позивач направила Туроператору претензію з вимогою відшкодувати їй вартість послуг, стосовно яких її було введено в оману та фактично не надано. Листом від 29 листопада 2019 року Туроператор відмовив позивачу у відшкодуванні шкоди.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», ФОП ОСОБА_2 завдані за договором № К546/191002-1 від 02 жовтня 2019 року збитки в сумі 37395,30 грн., пеню в сумі 184911,60 грн., інфляційні втрати в сумі 471,72 грн., та 3% річних в сумі 506,61 грн.; судові витрати в сумі 14500,00 грн.

У березні 2021 року позивачем подано до суду заяву, в який вона просила стягнути з відповідачі її витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу, в загальній сумі 22000 грн..

У вересні 2022 року позивач звернулась із позовною заявою в новій редакції, в якій просила стягнути солідарно з ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», ФОП ОСОБА_2 завдані за договором № К546/191002-1 від 2 жовтня 2019 року збитки в сумі 37395,30 грн., пеню в сумі 184911,60 грн., інфляційні втрати в сумі 471,72 грн., та 3% річних в сумі 506,61 грн.; моральну шкоду у розмірі 27640 грн.; судові витрати в сумі 22000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 20 березня 2023 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Тревел Профешнл Груп", ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами", фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

Стягнуто з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 12465,10 грн..

Стягнуто з ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 12465,10 грн..

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 12465, 10 грн..

Стягнуто з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9213,33 грн..

Стягнуто з ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9213,33 грн..

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9213,33 грн..

Стягнуто з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8333,33 грн..

Стягнуто з ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8333,33 грн..

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8333,33 грн..

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" в дохід держави судовий збір в сумі 280,26 грн..

Стягнуто з ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" в дохід держави судовий збір в сумі 280,26 грн..

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 280,26 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені, інфляційних втрат та 3% річних і з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, в решті рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим з підстав неповноти та неправильності встановлення обставин, що мають значення для справи, а також неправильного дослідження доказів та їх оцінки.

Зокрема зазначає, що договір на надання туристичних послуг містить в собі розділ 3 «Компенсація за ненадані послуги».

Вказаним розділом передбачено чіткі послідовні наслідки неналежного виконання договору, а саме: 1) право замовника вимагати повернення оплачених коштів за послуги (їх частину), які не надані (п. 3.1 Договору); 2) право замовника на відшкодування збитків, завданих внаслідок відмови від виконання договору (п. 3.2 Договору).

Отже, пункт 3.1 та п. 3.2 договору встановлюють не один і той самий обов`язок, відтак, не є тотожними, а послідовно зазначають обов`язок туроператора (п. 3.1) та відповідальність за його невиконання (п. 3.2). При цьому, саме розмір відшкодування за п. 3.2 не повинен перевищувати вартості туристичного продукту, а сума повернення за п. 3.1 дорівнює вартості ненаданих та оплачених послуг.

Позивачка, не отримавши в повному обсязі послуги за договором, звернулася до Туроператора з вимогою виконати пункт 3.1. договору, а внаслідок відмови Туроператора від виконання договору, змушена була просити застосувати до відповідачів п. 3.2 договору - обов`язок відшкодувати збитки.

Суд першої інстанції помилково об`єднав різні положення договору, що встановлюють обов`язок та відповідальність за його невиконання, та здійснив хибний висновок, що повернення вартості ненаданих послуг є тотожнім фінансовій відповідальності за його невиконання.

На думку позивача, у випадку послідовного та правильного застосування п.п. 3.1 та 3.2 договору, до стягнення з відповідачів належить: 1) повернення повної вартості ненаданих послуг (вартості путівки та сукупних витрат) згідно пункту 3.1 договору; 2) пеня, інфляційні втрати та 3% річних, що у своїй сукупності як мінімум дорівнюють вартості путівки - 27 640 грн., згідно пункту 3.2 договору.

Відмова суду першої інстанції у стягненні з відповідачів санкцій призводить до ситуації, коли суд встановивши, що порушення договору мало місце, вирішив, що внаслідок порушення відповідачам належить повернути вартість ненаданих послуг, проте у застосуванні до відповідачів відповідальності за встановлене порушення відмовив.

Вважає, що судом першої інстанції здійснено неправильний висновок про відсутність в договорі підстав для стягнення з відповідачів пені.

Судом першої інстанції помилково застосовано до вимог щодо стягнення пені ст. 625 ЦК України, замість норми спеціального закону, що призвело до ухвалення в цій частині протиправного рішення.

Вважає неповне з`ясування судом першої інстанції перебігу розгляду справи №640/19714/21 є окремим недоліком оскаржуваного рішення, що потребує оцінки.

На підставі ч.3 ст. 134 ЦПК України, у зв`язку з триваючим розглядом справи, який позивач під час звернення до суду передбачити не міг, а тому вбачає підстави для звернення до суду з заявою про збільшення судових витрат з 25 000 грн. (правова допомога та нотаріальний переклад документів ), здійснений під час розгляду справи в суді першої інстанції на суму 7500 грн. (правова допомога в апеляційному провадженні). Загальна сума судових витрат понесених позивачем, станом на день подання апеляційної скарги становить 32500 грн.

Не погоджуючись з рішення суду представник ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та ФОП ОСОБА_2 - адвокат Гайдай С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відносно відповідачів ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та ФОП ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Судові витрати та витрати на професійну правову допомогу покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що в позовній заяві відсутнє обґрунтування позовних вимог з огляду на положення Закону України " Про захист прав споживачів". ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не зазначала про відмову від договору на туристичне обслуговування та не надала доказів такої відмови, а також не заявляла вимог про розірвання вказаного договору. Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. На зазначені недоліки позовної заяви суд першої інстанції не звернув увагу, чим порушив норми процесуального права.

У позові ОСОБА_1 заявляє вимогу про стягнення на її користь матеріальних збитків за договором № К546/191002-1 на туристичне обслуговування від 2 жовтня 2019 року, на підставі порушення відповідачами умов договору, але судом першої інстанції не визначено вину кожного з відповідачів та в чому вона полягала для кожного окремого відповідача.

У позовній заяві не зазначено, у чому полягає невиконання саме з боку Турагента та Турсубагента зобов`язань за Договором і які саме норми законодавства в галузі туристичної діяльності були ними порушені при наданні позивачу туристичної послуги. Також позовна заява не містить обґрунтувань, які саме збитки були заподіяні позивачу діями Турагента та Турсубагента.

Вимоги про повернення грошових коштів, сплачених позивачем за туристичні послуги, не можуть вважатися збитками, так як це суперечить положенням статті 22 ЦК України.

Стягнення коштів, на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не є обґрунтованими, оскільки за положеннями цієї норми підлягають стягненню саме збитки, а як зазначалося раніше, грошові кошти, сплачені на виконання договору не є збитками, в розумінні статті 22 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що турагентом та турсубагентом виконано свої зобов`язання за договором, замовлено туристичний продукт у Туроператора та перераховано грошові кошти, отримані від позивача туроператору. Інформація про готель, яка відображалась на сайті туроператора та у ваучері який було видано туроператором на ім`я позивача, очевидно сталась не з провини турагента та турсубагента, якими виконано свої зобов`язання за договором, замовлено туристичний продукт у, а отже, не залежала від них, та є результатом подій, на які турагент та турсубагент не могли впливати.

Оскільки провина турагента та турсубагента у справі не доведена, невиконання умов договору в повному обсязі обумовлена подіями, які вони не могли передбачити, відсутні підстави для покладення на них відповідальності щодо стягнення будь-якої частини сплачених позивачем ОСОБА_1 коштів, в тому числі і моральної шкоди, пені та інфляційних збитків та інше за невиконання зобов`язання.

Умовами договору № К546/191002-1 на туристичне обслуговування від 2 жовтня 2019 року не передбачено прав у позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із невиконанням умов договору.

У даному випадку між сторонами виникли правовідносини щодо неналежного виконання договору про надання туристичних послуг, однак в ході розгляду справи судом не встановлено таких порушень прав споживачів туристичних послуг, які б були небезпечні для позивача або становили загрозу для життя та здоров`я.

Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для відшкодування з на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Така правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 07 листопада 2018 року по справі № 521/18881/16-ц.

Зобов`язання щодо надання туристичного продукту виконує Туроператор, про що було відомо позивачу під час укладення договору. А оскільки свої зобов`язання турагент та турсубагент виконали у повному обсязі, то звинувачення в заподіянні збитків є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 не наводить жодних обґрунтувань та доказів щодо порушення законодавства в галузі туристичної діяльності при наданні туристичних послуг саме турагентом та турсубагентом.

Відтак, вбачається недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, що свідчить про необґрунтованість рішення, а отже наявність підстав для його скасування в частині задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішення суду ТОВ "Тревел Профешнл Груп" в особі генерального директора Бойко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що судом першої інстанції відкрито справу за правилами загального позовного провадження, однак було порушені норми процесуального права під час проведення підготовчого провадження, а тому рішення суду не є законним та підлягає скасуванню.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ТОВ "Тревел Профешнл Груп" про дату та час проведення судового засідання 20 березня 2023 року у справі №752/11478/20. Заява про отримання повісток в електронній формі за допомогою CMC- повідомлень представником ТОВ "Тревел Профешнл Груп" не підписувалась (а.с. 81 т. 3).

В судовому засіданні, що відбулось 20 березня 2023 року судом першої інстанції не було перевірено наявності доказів належного повідомлення ТОВ "Тревел Профешнл Груп" про дату та час проведення судового засідання, про що свідчить накопичувач звукозаписувального технічного засобу.

Окрім того, під час дослідження доказів, електронні докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 236-237 т.2) досліджені не були, про що свідчить долучений до матеріалів справи накопичувач звукозаписувального технічного засобу.

На засіданні, що відбулось 20 березня 2023 року судом першої інстанції не було проголошено ані рішення суду, ані його вступної та резолютивної частини, про що свідчить долучений до матеріалів справи накопичувач звукозаписувального технічного засобу.

Судом першої інстанції не взято до уваги доводи ТОВ "Тревел Профешнл Груп", що туроператор отримав грошові кошти за надання туристичних послуг у розмірі 22 816,04 грн. На підтвердження вартості послуг у додатку до відзиву були надані відповідні копії платіжних доручень.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що ТОВ "Тревел Профешнл Груп" надав недостовірну інформацію щодо категорії готелю Palace 3* (Нетанія).

Суд першої інстанції лишив поза увагою та не надав оцінки тому, що всю інформацію щодо умов розміщення у готелі Palace 3* Туроператор отримував безпосередньо від готелю або від своїх партнерів по організації туристичних подорожей. Крім цього, позивач не була позбавлена можливості перевірити інформацію про готель не тільки на сайті Туроператора, а й на інших відкритих інтернет-ресурсах. Слід зазначити, що інформація щодо готелю Palace З*, яка була надана позивачу до укладення договору на туристичне обслуговування відповідала також інформації, що розміщена на загальновідомих сайтах як https://www.tripadvisor.ru/, де зазначена категорія готелю: «PALACE 3* (Нетания)» та https://www.booking.com/hotel/il/palace- appartment.uk.html, де розміщені зображення, ідентичні тим, що розміщені на сайті туроператора. Суд першої інстанції не дослідив ці докази.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про туризм» характеристику готелю, у тому числі місце розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування туроператор доводить до туриста (у даному випадку- через субагента) до укладення договору на туристичне обслуговування, тобто до 2 жовтня 2019 року (включно).

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що Законом України «Про захист прав споживачів», так і Законом України «Про туризм» передбачено, що продавець (виконавець)/туроператор (турагент) повинен надавати споживачам інформацію про товар (послугу)/умови договору на туристичне обслуговування до моменту придбання послуги та укладення договору на туристичне обслуговування.

Також судом першої інстанції було упущено, що необґрунтованими є доводи про невідповідність готелю характеристикам, які були заброньовані туроператором. Належних та допустимих доказів того, що інформація на сайті туроператора була недостовірною, позивачем не надано. Невідповідність рівня готелю указаній інформації про його категорію є суб`єктивною оцінкою позивача.

Надані позивачкою ОСОБА_1 фотоматеріали є неналежними та недопустимими доказами. Із зазначених фотоматеріалів неможливо встановити де зроблені ці фотографії, ким зроблені ці фотографії, чи не взяті вони із мережі інтернет, чи зроблені вони в номері готелю Palace, чи зроблені вони взагалі в Нетанії.

Туроператор забезпечив ОСОБА_1 проживанням в особисто обраному туристом, заброньованому та оплаченому готелі Palace 3*. Оскільки, ТОВ "Тревел Профешнл Груп" діяв у чіткій відповідності до положень чинного законодавства України, ознака протиправності у діях ТОВ "Тревел Профешнл Груп" не вбачається.

Невдоволення туриста готелем жодним чином не було зумовлено діями/бездіяльністю відповідача та не могло бути ним передбачене. Відтак, вина ТОВ "Тревел Профешнл Груп" у даній ситуації відсутня, однак із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення взятого на себе ТОВ "Тревел Профешнл Груп" зобов`язання.

Жодного акта щодо незадовільних умов проживання в готелі Palace, який би був підписаний туристом та представником готелю позивачем ОСОБА_1 не надано.

Договір на туристичне обслуговування №К546/191002-1 від 2 жовтня 2019 року був підписаний ОСОБА_1 , не оскаржувався, недійсним не визнавався, а отже саме його норми підлягають застосуванню.

Відповідь конкурента ТОВ "Тревел Профешнл Груп" у сфері туристичної діяльності не може бути належним та допустимим доказом рівня категорії готелю, а тому суд безпідставно взяв до уваги відповідь Туроператора TOB «Джоін АП!».

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ " Тревел Профешнл Груп"- Пустовіт А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Закірова К.М. заперечувала проти апеляційної скарги ТОВ " Тревел Профешнл Груп", просила відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами» та ФОП ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 - адвокат Закірова К.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника відповідачів - адвоката Гайдай С.О., просила відмовити представнику відповідачів у задоволенні його апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Тревел Профешнл Груп».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами» та ФОП ОСОБА_2

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ "Тревел Профешнл Груп" підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та ФОП ОСОБА_2 , подана адвокатом Гайдай С.О. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 2 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Тревел Профешнл Груп" від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №К546/191002-1 на туристичне обслуговування.

Відповідно до п. 2.1.1. та 2.1.2 договору Туроператор зобов`язується надати Замовнику через Турагента або Турсубагента інформацію, передбачену чинним законодавством України; забезпечити бронювання та надання туристичних послуг відповідно до Заявки (Додатку № 1 договору згідно визначення термінів договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що у випадку невиконання умов даного договору з боку Туроператора Замовник має право вимагати повернення оплачених коштів за послуги (або їх частину), які не надані у прямо пропорційному розмірі, за умови отримання вимог п.3.6 даного договору.

За змістом п. 3.6 договору на Туриста покладено обов?язок попередити Туроператора безпосередньо або через Турсубагента про невідповідність умов туру умовам даного договору не пізніше 3-х днів з моменту їх виявлення.

Згідно п. 4.15 Договору категорія готелю зазначається в заявці відповідно до класифікації готелів, яка надається готелями чи туристичними компаніями-партнерами, що забезпечують обслуговування туристів на території країни тимчасового перебування та підтверджується відповідними сертифікатами про призначення тієї чи іншої категорії (кількості зірок) даному готелю.

За вказаним договором позивачем придбано тур мовою оригіналу: « Каскад «На недельку в Израиль» из Киева ». У вартість входило три екскурсії: « Єрусалим », « Галілея Християнська. Назарєт », « Мертве море ».

Відповідно до Додатку № 1 до договору на туристичне обслуговування № 546/191002-1 від 02 жовтня 2019 року, визначена дата поїздки з 15 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2019 року, тривалість ночей 7, готель Palace 3* (Ізраїль, Нетания), розміщення і тип номеру: SNG Standart, харчування: BB (сніданок); страховка - так; додаткові послуги - немає.

Згідно п. 6.1.1 договору № К546/191002-1 від 02 жовтня 2019 року на туристичне обслуговування, вартість туристичних послуг складає 27640,00 грн.

Пунктом 6.2.1. договору встановлено, що при підписанні цього договору замовник зобов`язаний сплатити туроператору через турсубагента або через турагента грошові кошти у розмірі 13820 грн.

Згідно п. 6.2.2. договору, в разі, якщо при підписанні цього договору замовник сплачує не повну вартість туристичних послуг, зазначену п. 6.1.1. цього договору, то замовник зобов`язаний оплатити решту їх вартості, а саме 13820,00 грн. туроператору через турсубагента або через турагента не пізніше 07 жовтня 2019 року .

Вказані грошові кошти були сплачені позивачем в повному обсязі частинами, що підтверджується квитанцією від 07 жовтня 2019 року на суму 13820,00 грн., квитанцією від 02 жовтня 2019 року на суму 10000,00 грн., квитанцією № Р24А675092736А69349 від 02 жовтня 2019 року на суму 820,00 грн., перевод № 927584515169 від 02 жовтня 2019 року на банківську картку фізичної особи в сумі 3000 грн.

Крім того, судом установлено, що по прибуттю до місця відпочинку ОСОБА_1 до готелю Palace 3* (Ізраїль, Нетания) не заселилася, оскільки готель не відповідає категорії 3*, яку гарантував туроператор і на яку погодилась позивач, купуючи тур.

16 жовтня 2019 року туроператор відмовив ОСОБА_1 вирішувати питання з переселенням позивача до готелю Sea Park та переведення плати позивача з готелю Palace до готелю, який погодився прийняти ОСОБА_1 на весь період відпустки.

Крім того, позивач попросила туроператора через ФОП ОСОБА_2 змінити дату вильоту з 22 жовтня 2019 року на 17 жовтня 2019 року, на що туроператор відповів відмовою.

Позивач ОСОБА_1 за власні кошти оплатила вартість проживання в готелі Sea Park з 15 жовтня 2019 року по 17 жовтня 2019 року в сумі 200 доларів США, відповідно до інвойсу від 17 жовтня 2019 року, що за курсом НБУ становить 5328 грн; вартість зворотного квитка до м.Києва від 16 жовтня 2019 року в сумі 158 доларів 36 центів США, що за курсом НБУ становить 4218,71 грн.; вартість квитка на потягом Нетанія - Тель-Авів (центр) від 17 жовтня 2019 року в сумі 13,50 ізраїльський шекелів, що а курсом НБУ становить 104,65 грн.; вартість квитка на потяг Тель-Авів (центр) - Тель-Авів Аеропорт Бен-Гуріона від 17 жовтня 2019 року в сумі 13,50 ізраїльський шекелів, що за курсом НБУ становить 104,65 грн.

17 жовтня 2019 року позивачка ОСОБА_1 повернулася до м.Києва.

На претензію позивача ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року відповідач ТОВ "Тревел Профешнл Груп" повідомив листом № 1344 від 29 листопада 2019 року, що відмовляє у відшкодуванні шкоди.

Позивач вдруге направила претензію, яка 23 жовтня 2019 року отримана відповідачами. В претензії заявлена вимога про відшкодування вартості туру - 27640 грн., витрати у гривневому еквіваленті станом на дату звернення: вартість проживання в готелі Sea Park 5000 грн., вартість авіаквитка - 3962,60 грн., вартість квитка на потяг - 189 грн., що загалом становить 36791,60 грн.

Крім того, судом установлено, що 25 листопада 2020 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві була здійснена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тревел Профешнл Груп» щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві було складено Акт № 5660-1 від 25 листопада 2020 року та виписано Припис № 606 про усунення порушень вимог законодавства від 25 листопада 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Тревел Профешнл Груп» порушило п. 3 ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», та приписано усунути порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, які зафіксовано в Акті № 5660-1 від 25 листопада 2020 року.

13 липня 2021 року ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подано до Окружного адміністративного суду м.Києва заяву про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

25 квітня 2022 року рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва адміністративний позов ТОВ «Тревел Профешнл Груп» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві був задоволений. Визнано протиправною та скасовано постанову № 25 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 13 травня 2021 року, яка винесена Головним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

Також судом установлено з відповіді «Джоін АП!» від 23 березня 2020 року на адвокатський запит № 36 від 2 березня 2020 року, від 5 вересня 2022 року на адвокатський запит №58 від 25 серпня 2022 року, що готель Palace Netania, інформація відповідно до якого розміщена на сайті туроператора ТОВ «Джоін АП!» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , є однозірковим та відноситься до бюджетної категорії з мінімальною кількістю послуг, що можуть надаватися.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі порушили приписи та положення Закону України «Про туризм»; не надали жодних доказів на підтвердження приналежності запропонованого позивачеві готелю Palace 3* (Ізраїль, Нетания) до категорії 3. Оскільки з вини відповідачів позивачу через неналежне отримання туристичної послуги завдано збитки, тому із відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в рівних долях сплачені кошти за туристичні послуги у розмірі 37395,30 грн.

Задовольняючи вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив із того, що не отримання ОСОБА_1 туристичної послуги, яка не відповідала інформації, поданій відповідачем, - потягло негативні емоції, завдано хвилювання та втрату спокою. Сукупність негативних емоцій, перевтома, жахливе відношення з боку відповідачів, потреба у доведенні фактів призвели до погіршення загального емоційного стану позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що договором на туристичне обслуговування № К546/191002-1 від 02.10.2019, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Тревел Профешнл Груп» від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами» від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП ОСОБА_2 ,, передбачено в тому числі право замовника вимагати повернення оплачених за послуги коштів та відшкодування збитків, та відповідно - зустрічний обов`язок відповідачів здійснити вказане відшкодування (п. 3.1., п. 3.2.).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно у п. 3.2. вказаного договору зазначено, що у будь-якому випадку, загальна сума виплат та відшкодувань, туроператором на користь туриста не може перевищувати вартість туристичного продукту.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 184911,60 грн., інфляційних втрат в розмірі 471,72 грн., 3% річних у розмірі 506,61 грн. не підлягає до задоволення відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Відповідно до ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно із ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч., ч.1, 3, 5, 6, 13 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. За наявної відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень з зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду ( ст.130 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п.п1, 2 ч.2 ст.223 ЦПК України).

У справі, що переглядається, про засідання суду, призначене на 20 березня 2023 року, відповідач ТОВ «Тревел Профешнл Груп» належним чином не повідомлений. Повернення судового повідомлення з відміткою поштового відділення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення» не вважається належним повідомленням особи про місце, день і час засідання суду. Крім того, в матеріалах справи відсутня письмова заява представника ТОВ «Тревел Профешнл Груп» про повідомлення відповідача з використанням засобів мобільного зв`язку.

За таких обставин наявні підстави вважати, що судом першої інстанції не дотримані положення ч.5 ст.128 ЦПК України.

Тобто, відповідач ТОВ «Тревел Профешнл Груп» не був належним чином повідомлений про місце, дату і час засідання суду судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No.2), №38789/04, параграф 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судових розгляд становить фундаментальний принцип.

Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щодо мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, параграф 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Враховуючи наведене, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору.

Відповідно до ч.8 ст.20 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніше як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Згідно із ч.11 ст.20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне зобов`язання).

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч.1, абз. 3,6 ч.2 ст.30 Закону України «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушенням законодавства в галузі туризму є: ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із ч.14 ст.20 Закону України «Про туризм» права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також Законом.

Відповідно до п.1.1 Договору № 546/191002-1 , укладеного 2 жовтня 2019 року між ТОВ «Тревел профешнл груп», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діє ТОВ «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», Турагент», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діє ФОП ОСОБА_6 , Турсубагент» та ОСОБА_1 як замовник, туроператор відповідно до заявки, поданої замовником через турсубагента та турагента, за плату зобов`язується забезпечити надання замовнику та/або туристам туристичні послуги(туристичний продукт, Турпродукт). До вартості туристичних послуг за цим договором також входять послуги з бронювання та підбору туру і надання інформації щодо турів (надалі послуги бронювання), які турсубагент надає замовнику.

Туроператор за умовами договору зобов`язується надати замовнику через турсубагента або турагента інформацію, передбачену чинним законодавством України; забезпечити бронювання та надання туристичних послуг відповідно до заявки (п.2.1.1 -2.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у випадку невиконання умов даного договору з боку туроператора замовник має право вимагати повернення оплачених коштів за послуги (або їх частину), які ненадані у прямо пропорційному розмірі, за умови дотримання вимог п.3.6 даного договору. У випадку невідповідності умов туру умовам даного договору, турист зобов`язаний повідомити туроператора безпосередньо або через турсубагента не пізніше 3-х днів з моменту їх виявлення (п.3.6 договору).

У випадку дострокового припинення туристом терміну перебування в поїздці, та(або) невикористання замовлених послуг, з будь-яких причин, які не були пов`язані з неналежним наданням туроператором туристичних послуг за цим договором, туроператор не несе відповідальності за такі дії туриста та не здійснює компенсацію (п.3.5 договору).

Туроператор не несе відповідальності щодо відшкодування грошових витрат туриста за оплачені послуги, якщо турист у період обслуговування за своїм розсудом чи в зв`язку зі своїми інтересами не скористався всіма чи частиною запропонованих та сплачених послуг та не відшкодує туристу витрати, що виходять за межі послуг, обумовлених цим договором.

Зі змісту п.4.15 договору слідує, що категорія готелю зазначається в заявці відповідно до класифікації готелів, яка надається готелями чи туристичними компаніями-партнерами, що забезпечують обслуговування туристів на території країни тимчасового перебування та підтверджується відповідними сертифікатами про призначення тієї чи іншої категорії (кількості зірок) даному готелю.

Установлено, що позивачем придбано тур мовою оригіналу: « Каскад «На недельку в Израиль» из Киева ». У вартість входило три екскурсії: « Єрусалим », « Галілея Християнська. Назарєт », « Мертве море ».

Відповідно до Додатку № 1 до договору на туристичне обслуговування № 546/191002-1 від 02 жовтня 2019 року, визначена дата поїздки з 15 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2019 року, тривалість ночей 7, готель Palace 3* (Ізраїль, Нетания), розміщення і тип номеру: SNG Standart, харчування: BB (сніданок); страховка - так; додаткові послуги - немає.

Установлено, що готель Palace 3* (Ізраїль, Нетания) не відповідає категорії 3*, яку гарантував турператор і на яку погодилась позивач, купуючи тур.

Зазначена обставина підтверджується листом від 23 березня 2020 року, за підписом Генерального директора ТОВ «Джоін АП», зі змісту якої вбачається, що готель Palace Netania, інформація відповідно до якого розміщена на сайті туроператора ТОВ «Джоін Ап», є однозірковим та відноситься до бюджетної категорії з мінімальною кількістю послуг, що можуть надаватись ( т.1 а.с.29). Ще в одному листі від 5 вересня 2022 року ТОВ «Джоін Ап» на запит адвоката повідомило, що готель Palace Netania, за період співпраці з туроператором, завжди позиціонував себе, як готель низької категорії з мінімальною кількістю зірок та переліком послуг, що можуть надаватись ( а.с.135 т.3).

Таким чином, інформація надана позивачу туроператором через турагента/турсубагента щодо категорії запропонованого готелю, не відповідала дійсній категорії готелю.

Колегія суддів вважає листи ТОВ "Джоін АП!" належними доказами, оскільки вони містять інформацію щодо предмету доказування у цій справі. Посилання представника ТОВ «Тревел профешнл груп» на те, що такі листи були видані туроператором, який є конкурентом, не дають підстав вважати, що викладена в цих листах інформація не відповідає дійсності. Доказів про належність готелю Palace Netania до категорії 3* відповідачем не надано.

Установлено, що після прибуття позивача до місця тимчасового перебування, ОСОБА_1 відмовилась від заселення до готелю Palace 3* (Ізраїль, Нетания) у зв`язку з невідповідністю категорії готелю тій категорії, яка була обумовлені в договорі на туристичне обслуговування та у додатку № 1 до договору на туристичне обслуговування.

В день прибуття позивач повідомила Туроператора через Турсубагента/Турагента про невідповідність умов туру умовам договору №546/191002-1 на туристичне обслуговування.

Зазначені обставини підтверджуються листом від 29 листопада 2019 року, за підписом генерального директора ТОВ "Тревел Профешнл Груп", зі змісту якого вбачається, що після прибуття туристки в готель, турагент повідомив туроператора, що туристка не задоволена готелем Palace 3* і вимагає переселення її в іншій готель (а.с.24 т.1).

Факт не заселення ОСОБА_1 до готелю Palace 3* підтверджують дії туроператора, який після надходження від туристки претензій щодо наданих послуг, за сприяння приймаючої сторони, запропонував позивачці проживання у готелі вищої категорії Sea Park Hotel 4*. Разом з тим, такий варіант був запропонований, але з умовою проведення туристом доплати. Зазначені обставини підтверджуються листом від 29 листопада 2019 року, за підписом генерального директора ТОВ "Тревел Профешнл Груп".

Позивачка ОСОБА_1 не погодилась із сумою доплати і відмовилась від проживання в запропонованому туроператором готелі.

Відповідно відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 за своїм розсудом чи в зв`язку зі своїми інтересами не скористалася запропонованими туроператором послугами.

При цьому колегія суддів враховує, що вжиття туроператором альтернативних заходів з покладенням додаткових витрат на туриста є порушенням вимог ч.11 ст. 20 Закону України "Про туризм".

Крім того, установлено, що туроператор не виконав свій обов`язок щодо надання ОСОБА_1 можливості для повернення до місця відправлення, тобто до м.Києва, у зв`язку з чим позивач змушена була нести витрати на придбання квитків, а саме: зворотного квитка до м.Києва на 17 жовтня 2019 року в сумі 158 доларів 36 центів США, що за курсом НБУ становить 4218,71 грн.; квитка на потяг Нетанія - Тель-Авів (центр) від 17 жовтня 2019 року в сумі 13,50 ізраїльський шекелів, що а курсом НБУ становить 104,65 грн.; квитка на потяг Тель-Авів (центр) - Тель-Авів Аеропорт Бен-Гуріона від 17 жовтня 2019 року в сумі 13,50 ізраїльський шекелів, що за курсом НБУ становить 104,65 грн.

Отже, враховуючи те, що через неналежне надання туроператором туристичних послуг за договором на туристичне обслуговування від 2 жовтня 2019 року, позивачка ОСОБА_1 вимушена була достроково припинити термін перебування в поїздці та не використала замовлені послуги, а тому відповідальність за шкоду, завдану позивачу, має нести туроператор.

Посилання представника ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, як на підставу звільнення від відповідальності за завдані туристу збитки є безпідставним і не спростовує встановлені обставини щодо порушення туроператором умов договору та прав ОСОБА_1 , як споживача туристичних послуг.

Відповідно до п.1.1 договору, укладеного 11 червня 2018 року між ТОВ "Тревел Профешнл Груп", туроператор, та ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами", турагент, туроператор доручає, а турагент зобов`язується за винагороду надавати туроператору послуги з реалізації сформованого туроператором турпродукту шляхом укладення від імені та в інтересах туроператора договорів на туристичне обслуговування із замовниками турпродукту, а також виконувати інші дії, пов`язані із реалізацією турпродукту та передбачені умовами цього договору. Змістом повноваження, що надається туроператором турагенту відповідно до цього договору є укладення турагентом від імені та в інтересах туроператора договорів на туристичне обслуговування із замовниками турпродукту на підставі акцептованих туроператором заявок. Послуги, що надаються турагентом туристу або іншому замовникові турпродукту та договором на туристичне обслуговування, але не підтвердженні туроператором, не є предметом цього договору і надаються турагентом під свою відповідальність та за свій рахунок (п.1.3 договору).

Зважаючи на викладені умови агентського договору турагент несе відповідальність за послуги, які не підтверджені туроператором.

Установлено, що категорія готелю, інформація щодо якої була надана туристу ОСОБА_1 , та зазначена в заявці, була підтверджена туроператором.

За таких обставин, відсутні підстави для покладення відповідальності на турагента та турсубагента.

Судом першої інстанції правильно встановлено розмір збитків, заподіяних позивачеві, до переліку яких входить: вартість туристичних послуг за договором на туристичне обслуговування в сумі 27640 грн.; вартість проживання в готелі Sea Park з 15 жовтня 2019 року по 17 жовтня 2019 року в сумі 200 доларів США, відповідно до інвойсу від 17 жовтня 2019 року, що за курсом НБУ становить 5328 грн.; вартість зворотного квитка до м.Києва від 16 жовтня 2019 року в сумі 158 доларів 36 центів США, що за курсом НБУ становить 4218,71 грн.; вартість квитка на потягом Нетанія - Тель-Авів (центр) від 17 жовтня 2019 року в сумі 13,50 ізраїльський шекелів, що а курсом НБУ становить 104,65 грн.; вартість квитка на потяг Тель-Авів (центр) - Тель-Авів Аеропорт Бен-Гуріона від 17 жовтня 2019 року в сумі 13,50 ізраїльський шекелів, що за курсом НБУ становить 104,65 грн. Загальний розмір збитків становить 37395,30 коп.

Установлено, що направлена позивачкою на адресу ТОВ "Тревел Профешнл Груп" претензія про повернення коштів отримана останнім 23 жовтня 2019 року. Враховуючи вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, обов`язок повернути кошти у ТОВ "Тревел Профешнл Груп" настав 31 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми в сумі 27640 грн. (вартість туристичних послуг за договором на туристичне обслуговування), колегія суддів погодилась з наданим розрахунком, і вважає, що з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню в рахунок інфляційних втрат 471,72 гр., та в рахунок трьох процентів річних 506,61 грн.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

За змістом п.4 ч.1 ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями абзацу 9 ч.1 ст.25 Закону України туристи і екскурсанти мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що через грубу непрофесійну поведінку відповідачів, вона змушена була у сльозах просити про допомогу сторонніх людей, докладати емоційних зусиль, пояснюючи свою ситуацію знову і знову, відсувати приниження та небезпеку, залишаючись на ніч просто на вулиці, витрачати додаткові кошти. Перебуваючи у стані сильного стресу, витративши додаткові незаплановані кошти, розчарувавшись у можливості реалізувати мрію про відпочинок, позивач змушена була самостійно купити квиток та вилетіти додому. Сукупність негативних емоцій, перевтома, жахливе відношення з боку відповідачів, потреба у доведенні очевидних фактів призвели до погіршення загального емоційного стану позивача. Усі дії для поновлення прав вимагали від позивача значних, в тому числі емоційних зусиль. Приймаючи до уваги характер завданих немайнових втрат, відверто зухвалу поведінку відповідачів, а також тривалий шлях до відновлення власних прав, позивач оцінила моральну шкоду в розмірі, що дорівнює вартості туристичного продукту, 27640 грн.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділових репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинним законодавством не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику її визначення. В той же час при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Розмір моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняня до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має враховувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

З огляду на обставини справи, беручи до уваги неналежне виконання відповідачем умов договору про надання туристичних послуг від 2 жовтня 2019 року, в частині ненадання обумовлених у договорі послуг, що потребувало від позивача додаткових зусиль для повернення до місця відправлення, призвело до розчарування від того, що її законні очікування не виправдані та як наслідок душевних хвилювань, врахувавши принципи справедливості та розумності, колегія суддів вважає, що пропорційним до обсягу моральних страждань позивачки є 5000 грн., які підлягають стягненню з ТОВ "Тревел Профешнл Груп".

Що стосується вимог про стягнення з відповідачів пені, нарахування якої передбачено ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів", то в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Установлено, що умови туру не відповідали умовам договору № К546/191002-1 на туристичне обслуговування, додатку № 1 до договору (заявка), допущені туроператором порушення умов договору усунуті не були. Після пред`явлення позивачем вимоги до відповідачів про повернення коштів та відшкодування збитків, відповідач ТОВ "Тревел Профешнл Груп" свій обов`язок, передбачений п.п.3.1, 3.2 договору, щодо повернення коштів, не виконав.

Відповідно позивач на підставі ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" має право на отримання пені.

Позивачем у позовній заяві розрахована сума пені у розмірі 184911,60 грн., за 223 дні прострочення і виходячи із вартості туристичного продукту, який не був отриманий позивачем ( 27640 грн.).

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки вартість туристичного продукту, який позивачем не отриманий, становить 27640 грн., розмір неустойки, яка підлягає стягненню з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь позивача, підлягає зменшенню до 27640 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирних шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або ) значенню справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах

від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 2 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Як убачається з матеріалів справи, 13 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Закіровою К.М. укладено договір № 55 про надання правової допомоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 55 від 13 грудня 2019 року, рахунку-фактури № 1 від 13 грудня 2019 року на суму 3000 грн., акту приймання-передачі правової допомоги від 24 грудня 2019 року, рахунку-фактури № 2 від 7 лютого 2020 року на суму 10500 грн., рахунку-фактури № 3 від 1 березня 2021 року на суму 7500 грн., акту приймання-передачі правової допомоги від 10 лютого 2020 року, рахунку № 01-11/SA-3580 від 28 січня 2020 року на суму 1000 грн., акту приймання-передачі правової допомоги від 28 січня 2020 року, рахунку-фактури № 4 від 18 листопада 2022 року на суму 3000 грн. копій квитанцій сплачених ОСОБА_1 на користь адвоката Закірової К.М., загальною вартістю 25000 грн.

Такі витрати просила стягнути за розгляд справи судом першої інстанції.

Крім цього, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 7500 грн.

До апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 долучила копію додаткової угоди №4 до договору про надання правової допомоги №33 від 13 грудня 2019 року, яка була укладена сторонами 5 травня 2023 року.

За умовами додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни до договору, виклавши п.1.3 наступним чином " 1.3. Договір набуває чинності з дати підписання, яка зазначена на першій сторінці договору та діє до 31 грудня 2023 року ".

Доповнено перелік послуг, встановлений в додатку №1 до договору, а саме: за складання апеляційної скарги (зайнятість адвоката 4 години) встановлена вартість такої послуги в сумі 4000 грн.; участь в судовому з засіданні в суді апеляційної інстанції (з урахуванням прибуття до місця та очікування) - 3000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу (зайнятість адвоката 3 години) вартість послуги - 3000 грн.

До відзивів на апеляційні скарги відповідачів, позивачем ОСОБА_1 , доданий акт приймання - передачі правової допомоги за договором про надання правової допомоги №55 від 13 грудня 2019 року, який складений та підписаний сторонами 29 червня 2023 року.

Акт складений про те, що адвокатом Закіровою К.М. відповідно до договору про надання правової допомоги №55 від 13 грудня 2019 року клієнту - ОСОБА_1 було надано правову допомогу зі складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ " Тревел Профешенл Груп" у справі № 752/11478/20 - вартість послуги 3000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами", ФОП ОСОБА_2 у справі 752/11478/20 - вартість послуги 3000 грн. Загальна вартість правової допомоги становить 6000 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами", ФОП ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають, то витрати понесені позивачем на складання відзиву на апеляційну скаргу цих відповідачів, стягненню з останніх не підлягають, а залишаються за рахунок позивачки.

Крім цього, до розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції не враховуються витрати позивачки ОСОБА_1 сплачені за участь адвоката в судовому з засіданні в суді апеляційної інстанції (з урахуванням прибуття до місця та очікування) в сумі 3000 грн., оскільки справа розглянута судом в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, за наявними матеріалами справи.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на відповідача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 на суму 71013,63 грн. (37395,30 грн. + 471,72 грн. + 506,61 грн. + 27 640 грн. + 5000 грн.), тобто на 28,30 % від заявлених нею вимог 250 925,23 грн. (37395,30 грн.+184911,60 грн.+471,72 грн. + 506,61 грн.+27 640 грн.), апеляційний суд вважає, що із доведених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню 9056 грн. - пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позивач на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" була звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду, то такий підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Тревел Профешнл Груп" в сумі 710,14 грн. на користь держави.

За подання апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 20 березня 2023 року відповідач ТОВ "Тревел Профешнл Груп" сплатив судовий збір в розмірі 3349,27 грн.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору та враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог від заявлених позивачем, - частина суми судового збору 2401,43 грн., що складає 71,70 % (відмовлених вимог) компенсується відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до відповідачів ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами", ФОП ОСОБА_2 , а позивач була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то суми судового збору в розмірі по 421,50 грн., сплачених кожним з відповідачів, підлягають компенсації їм за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України,

суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану адвокатом Гайдай Сергієм Олександровичем, задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 20 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 37395,30 грн., інфляційні втрати в сумі 471,72 грн., три відсотки річних в сумі 506,61 грн., моральну шкоди в сумі 5000 грн. та пеню в сумі 27640 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп" на користь держави судовий збір в сумі 710,14 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9056 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача - відмовити.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі по 421,50 грн. кожному.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,Товариству з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп" частину судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2401,43 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус