Ухвала

від 16.04.2024 по справі 752/11478/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 752/11478/20

провадження № 61-5038ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (далі - ТОВ «Тревел Профешнл Груп»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами» (ТОВ «ФМ «Поїхали з нами»), фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Тревел Профешнл Груп», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ «ФМ «Поїхали з нами», від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП ОСОБА_2 , укладено договір на туристичне обслуговування.

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 договору туроператор зобов`язався надати замовнику через турагента або турсубагента інформацію, передбачену чинним законодавством України; забезпечити бронювання та надання туристичних послуг відповідно до заявки.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у випадку невиконання умов даного договору з боку туроператора замовник має право вимагати повернення оплачених коштів за послуги (або їх частину), які не надані, у прямо пропорційному розмірі, за умови дотримання вимог п.3.6 даного договору.

Пунктом 3.6 договору на туриста покладено обов`язок попередити Туроператора безпосередньо або через турсубагента про невідповідність умов туру умовам даного договору не пізніше 3-днів з моменту їх виявлення.

Зі змісту пункту 4.15 договору слідує, що категорія готелю зазначається в заявці відповідно до класифікації готелів, яка надається готелями чи туристичними компаніями - партнерами, що забезпечують обслуговування туристів на території країни тимчасового перебування та підтверджується відповідними сертифікатами про призначення тієї чи іншої категорії (кількості зірок) даному готелю.

За договором позивачем придбано тур мовою оригіналу: «Каскад «На недельку в Израиль» из Києва». У вартість туру входило три екскурсії: «Єрусалим», «Галілея». Християнська. Назарєт», «Мертве море».

Під час спілкування з ОСОБА_2 позивачка зазначила, що для проживання під час туру бажає замовити готель, що відповідає рівню «№ зірки», на що останньою запропоновано в якості єдиного варіанту готель Palace, Нетанія, Ізраїль.

Додатком 1 до договору, в який у подальшому внесено зміни додатковою угодою в частині періоду туру, відповідачами було запропоновано, а позивачем як замовником прийнято Готель Palace 3*, Ізраїль, Нетанія, що був визначений ОСОБА_2 (турсубагент) як тризірковий, про що біля назви здійснено відповідну відмітку. При цьому, жодних проспектів, сертифікатів на підтвердження якості готелю, відповідачами не було надано, а позивач погодилася на запропонований готель, керуючись популярністю та репутацією відповідачів.

Водночас на картці пасажира, що була видана позивачу компанією Atlantis, де був зазначений маршрут пересувань, перелік екскурсій та важлива інформація, серед іншого містилися характеристики готелю Palace Netanya, зокрема вказано «*standart».

Відповідно до пункту 6.1.1 договору, вартість туристичних послуг становила 27 640,00 грн, яка оплачена позивачкою в повному обсязі.

15 жовтня 2019, прибувши до готелю та отримавши доступ до номеру, позивачка опинилась в кімнаті, яка не відповідала елементарним санітарним умовам - брудна ковдра на ліжку, віконні занавіски з плямами та дірками, понівечені стіни, з яких відпала штукатурка, брудні вікна, підлога на балконі повністю засипана пташиним послідом, сміттям. Позивач зателефонувала ФОП ОСОБА_2 та повідомила, що готель не відповідає умовам договору та статусу «три зірки», на що отримала відповідь, що заселятися в номер не потрібно, відповідачі будуть переселяти позивача у належні умови. Після тригодинного очікування в лобі готелю та чотиригодинного очікування в ресторані, вимоги позивача щодо заселення її до умов, які б відповідали договору, позивач змушена була звернутися за допомогою до офіціанта. Офіціант знайшов серед його знайомих вільний номер в іншому готелі. Позивач повідомила ФОП ОСОБА_2 про те, що дісталась до готелю, який погодився прийняти останню на весь період відпустки, що є дорожчим за номер в готелі Palace лише на 100 дол. США. ФОП ОСОБА_2 повідомила, що зв`яжеться з Туроператором для того, щоб оплату за готель Palace перевели на готель Sea Park, а позивачем буде доплачена різниця у 100 дол. США. 16 жовтня 2019 року Туроператор спілкуючись виключно через Турсубагента відмовився вирішувати питання з переселенням позивача до готелю Sea Park та переведення плати позивача з готелю Palace, зазначивши, що питання повинна вирішувати сторона, що приймає туриста, запропонувавши спочатку оплатити вартість всієї путівки (27 640,00 грн) знову, а потім сплатити повну вартість готелю за 7 ночей, що складала 439,00 дол. США. Позивачка відмовилась. Самостійно домовившись з адміністрацією готелю Sea Park, що сплачені позивачем 200,00 дол. США будуть зараховані в якості плати за дві ночі перебування в готелі, позивачка попросила відповідачів змінити дату вильоту з 22 жовтня 2019 року на 17 жовтня 2019 року, на що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» також відповів відмовою. Позивачка змушена була за власні кошти купувати квиток на літак та повертатися до України. 17 жовтня 2019 року позивач направила туроператору претензію з вимогою відшкодувати їй вартість послуг, стосовно яких її було введено в оману та фактично не надано. Листом від 29 листопада 2019 року туроператор відмовив позивачу у відшкодуванні шкоди.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ТОВ «ФМ «Поїхали з нами», ФОП ОСОБА_2 завдані за договором від 02 жовтня 2019 року № К546/191002-1 збитки в сумі 37 395,30 грн, пеню в сумі 184 911,60 грн, інфляційні втрати в сумі 471,72 грн, та 3 % річних в сумі 506,61 грн; моральну шкоду у розмірі 27 640,00 грн; судові витрати в сумі 22 000,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ТОВ «ФМ «Поїхали з нами», ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 12 465,10 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 12 465,10 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 12 465,10 грн.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 213,33 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 213,33 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 213,33 грн.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 333,33 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 333,33 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 333,33 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» в дохід держави судовий збір в сумі 280,26 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» в дохід держави судовий збір в сумі 280,26 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 280,26 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Тревел Профешнл Груп» задоволено частково. Апеляційну скаргу ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» та ФОП ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 37 395,30 грн, інфляційні втрати в сумі 471,72 грн, три відсотки річних в сумі 506,61 грн, моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн та пеню в сумі 27 640,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь держави судовий збір в сумі 710,14 грн.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 056,00 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» та ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача -відмовлено.

Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ТОВ «ФМ «Поїхали з нами» та ФОП ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі по 421,50 грн кожному.

Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ТОВ «Тревел Профешнл Груп» частину судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2401,43 грн.

У квітні 2024 року ТОВ «Тревел Профешнл Груп» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника (підпункт «в») пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування.

Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник