Ухвала

від 04.03.2024 по справі 160/2909/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 березня 2024 р.Справа № 160/2909/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/2909/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» (49033, м. Дніпро, пр. Хмельницького Богдана, буд. 122, код ЄДРПОУ: 35987296) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 5310-n від 25.12.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: Вулиця Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу:44118658).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу відповідача від 25.12.2023 року №5310-n.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/2909/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2909/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

22 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про закриття провадження у справі, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що з 15.01.2024 року наказ від 25.12.2023 року № 5310-п. є вичерпаним у зв`язку з його пред`явленням. При цьому платник податків допустив контролюючий орган до проведення перевірки. Наведене свідчить про те, що оскаржуваний наказ як акт індивідуальної дії реалізований внаслідок його застосування, а тому його оскарження не призведе до поновлення порушених прав Позивача, посилається на приклади судової практики.

29 лютого 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло доповнення до заяви про закриття провадження у справі. До доповнення додано акт перевірки та винесені за його результатами податкові повідомлення-рішення.

29 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на заяву про закриття провадження, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що в разі призначення документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (в тому числі накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку, посилається на приклади судової практики.

Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Формулювання зазначеної норми права вказує на її імперативний характер та обов`язок суду закрити провадження у справі за наявності встановлених законодавством підстав.

Предметом спору в цій справі є наказ відповідача про призначення перевірки. Питання належності способу захисту у вигляді оскарження такого наказу вже неодноразово було предметом правової оцінки Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 сформовано правовий висновок про те, що якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Також Великою Палатою Верховного Суду роз`яснено, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. В свою чергу позов про оскарження наказу про призначення перевірки не підлягає розгляду в порядку жодного судочинства, відтак звернення із заявою про передачу справи не зможе бути розглянуте і вирішене судом.

У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, яке може бути прийнято за результатами такої перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.11.2023 року у справі №160/7797/23, від 06.11.2023 року у справі №804/3951/16.

Вказаний правовий висновок є актуальним та застосовується дотепер. Наприклад, у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №280/4643/23 зауважено, що Верховний Суд чітко наголосив на тому, що оскарження наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків лише у випадку, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі спірного наказу. Обмежень щодо оскарження наказу, у випадку якщо контролюючий орган не був допущений до перевірки, Верховний Суд не встановлював.

Тобто, визначальним при вирішенні питання про закриття провадження у справі за позовом про визнання протиправним наказу про призначення перевірки є встановлення обставин реалізації такого наказу, а саме чи було фактично проведено перевірку.

В цій справі на підставі спірного наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, що підтверджується актом такої перевірки, а також винесеними за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями. Акт перевірки в цій справі надано до суду обома сторонами, а податкові повідомлення-рішення надано відповідачем. При цьому суд підкреслює, що визначальним при вирішенні питання про наявність правових підстав для закриття провадження у справі є факт реалізації спірного наказу як такого (проведення перевірки). Відповідно, незалежно від згоди позивача з результатами перевірки або наявністю у нього податкових повідомлень-рішень, питання факту (реалізація спірного наказу) є встановленим шляхом дослідження акту перевірки, проведеної на підставі такого наказу, а також винесених за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Отже, оскільки спірний наказ реалізовано (на його підставі проведено перевірку, до якої допущено представників відповідача), його оскарження не є ефективним способом захисту прав позивача, в зв`язку з чим та згідно послідовної практики Верховного Суду провадження у справі підлягає закриттю.

Судом враховано, що аналогічне правозастосування здійснюється і Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 18.01.2024 року у справі №160/6148/23, 08.11.2023 року у справі № 280/118/23, від 31.10.2023 року у справі № 160/13662/23, від 25.07.2023 року у справі №160/10877/23, від 31.01.2023 року у справі №160/12890/22 та ін.

Позивач вірно зазначав, що недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах. Проте, у платника податків є вибір між недопуском контролюючого органу до перевірки (та оскарженням відповідного наказу) або допуском (та оскарженням правових актів, ухвалених за результатом проведення перевірки). Ефективність судового захисту полягає в тому, що податкове-повідомлення рішення є окремим правовим актом, який створює безпосередній вплив на інтереси платника податків, а тому в разі незгоди з ним платник податків в будь-якому випадку (незалежно від оскарження наказу про призначення перевірки) буде вимушений звертатися до суду (тобто, в разі оскарження наказу відбудеться повторне звернення), що і свідчить про неефективність окремого оскарження наказу як способу захисту в разі його реалізації (проведення перевірки).

Щодо наведених прикладів судової практики представником позивача за 2015-2016, 2018 рік суд зазначає, що вони є неактуальними, оскільки останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду з цього питання сформовано у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, про його актуальність свідчать наведені судом приклади судової практики Верховного Суду за 2023-2024 роки.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17.

Судом враховані посилання позивача на існування у справі №816/228/17 окремої думки, однак згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, що є вимогою забезпечення єдності судової практики. З цих підстав посилання позивача на окрему думку у вказаній справі судом відхиляється.

Враховуючи вищевикладене, в цій справі наявні підстави для закриття провадження у справі, в зв`язку з чим заява відповідача підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що цей спір не підлягає розгляду в порядку жодного судочинства, а захист інтересів позивача в зв`язку зі стверджуваними порушеннями може бути здійснений шляхом оскарження, в т.ч. з підстав порушень при її призначенні та/або проведенні, податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами перевірки, проведеної на підставі спірного наказу.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 250, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/2909/24 задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко