Постанова

від 17.06.2024 по справі 160/2909/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2909/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в адміністративній справі №160/2909/24 (головуючий суддя І першої інстанції Боженко Н. В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» (далі позивач, ТОВ «БОГАРТ БУД») звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ № 5310-п від 25.12.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: Вулиця Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу:44118658).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року закрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в разі призначення документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (в тому числі й накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку.

Доводи податкового органу та суду першої інстанції стосовно того, що у зв`язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, внаслідок чого він не може бути скасований, на переконання апелянта є помилковими, оскільки згідно норм податкового законодавства та КАС України, право на судовий захист пов`язане із протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації.

Крім того, позивач не був належним чином повідомлений про проведення перевірки (копія наказу про проведення перевірки була вручена позивачу в день, коли розпочалась перевірка 15.01.2024 року), характер проведеної стосовно позивача перевірки не відповідає наказу про її проведення (згідно з наказом від 25.12.2023 року № 5310-п була призначена документальна позапланова виїзна перевірка, проте остання проводилась за місцезнаходженням контролюючого органу). Фактично позивач не мав змоги допустити відповідача до перевірки, оскільки перевірка проводилась за місцезнаходженням контролюючого органу, про що відповідач зазначив у акті перевірки. Таким чином, спірний наказ не було реалізовано.

Відповідачем порушено абз. 5 пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, оскільки фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 не встановлено обмеження щодо оскарження наказу у випадку, якщо контролюючий орган не був допущений до перевірки.

За викладених обставин, позивач вважає недоцільним посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, оскільки правовідносини не є подібними, висновок суду про закриття провадження у справі передчасний.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції враховано позицію Великої Палати Верховного Суду та прийнято обгрунтоване рішення щодо закриття провадження у справі.

З 15.01.2024 року наказ від 25.12.2023 року № 5310-п є вичерпаним у зв`язку з його пред`явленням та допущенням працівників контролюючого органу до проведення перевірки. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що оскаржуваний наказ як акт індивідуальної дії реалізований внаслідок його застосування, а тому його оскарження не призведе до поновлення порушених прав позивача.

На наказі наявна відмітка посадової особи ТОВ «БОГАРТ БУД» з підписом та датою, що фактично підтверджує допуск посадових осіб до проведення перевірки. Також, на направленні на проведення перевірки міститься запис: «Мені, директору ТОВ «БОГАРТ БУД» ОСОБА_1 пред`явлено службове посвідчення та направлення 03.01.2024 року № 10 на проведення перевірки 15.01.2024 15:30», який посвідчений підписом посадової особи та зазначена дата.

Крім того, позивач не спростовує того факту, що посадові особи відповідача у день проведення перевірки були присутні за податковою адресою позивача, що підтверджено наказом та направленням, у зв`язку з чим неможливо застосовувати положення ПК України щодо порядку проведення невиїзної перевірки під час розгляду цієї справи.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, як передбачено ч. 1 ст. 5 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі № 160/2909/24, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірний наказ реалізовано (на його підставі проведено перевірку, до якої допущено представників відповідача), його оскарження не є ефективним способом захисту прав позивача, що узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

За приписами пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Умовами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 25.12.2023 року за № 5310-п призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БОГАРТ БУД».

При цьому, вказаний наказ 15.01.2024 року було отримано директором ТОВ «БОГАРТ БУД» - ОСОБА_1 , що підтверджено його власноручним записом. (а. с. 49)

Крім того, директору позивача 15.01.2024 року пред`явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки від 03.01.2024 року № 10, про що вчинено власноручний запис директора ТОВ «БОГАРТ БУД» - ОСОБА_1 (а. с. 50)

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про допуск директором ТОВ «БОГАРТ БУД» посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Доводи апелянта про те, що в акті перевірки зафіксовано проведення перевірки у приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що свідчить про проведення невиїзної перевірки, спростовуються наступним.

По-перше, як вже зазначено вище, усі документи про проведення перевірки (наказ, направлення, посвідчення) отримані директором позивача особисто, тобто допущено працівників контролюючого органу до проведення документальної виїзної позапланової перевірки, саме яку було призначено податковим органом.

По-друге, в акті перевірки зафіксовано, що перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «БОГАРТ БУД» ОСОБА_1 . Водночас, в акті перевірки зазначено, що згідно листа підприємства про погодні умови та частково відсутнє опалення в офісному приміщенні, перевірка проведена в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що не спростовує виду проведеної перевірки та факту реалізації оскаржуваного позивачем наказу.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 26 січня 2024 року за № 1165/04-36-07-05/35987296, заперечення на який, позивачем було подано 02.02.2024 року. (а. с. 69-92)

Тобто, позивач належним чином обізнаний про завершення перевірки, ознайомлений з її результатами та у відповідності до вимог Податкового кодексу України реалізовує свої права щодо заперечень на акт перевірки та, не позбавлений права на оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про реалізацію спірного наказу шляхом проведення документальної перевірки позивача.

Водночас, пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 зазначено, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За викладених обставин, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), на яку посилається позивач, про що зазначила у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин практика Верховного Суду, викладена в постанові від 06 лютого 2024 року у справі №280/4643/23, адже у вказаному спорі платник податків не допустив працівників контролюючого органу до перевірки з одночасним оскарженням наказу в судовому порядку. Водночас, у справі № 160/2909/24 платник податків допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, після чого оскаржив наказ про проведення перевірки у судовому порядку.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГАРТ БУД» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в адміністративній справі №160/2909/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в адміністративній справі №160/2909/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко