Ухвала

від 04.03.2024 по справі 420/6209/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6209/24

УХВАЛА

04 березня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 26.02.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)», в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не видачі ОСОБА_1 довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням сум додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а саме за період з травня 2020 року по квітень 2022 року включно;

2. Зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» видати ОСОБА_1 довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених Із військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням сум додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а саме за період з травня 2020 року по квітень 2022 року включно, з урахуванням наступних сум додаткових видів грошового забезпечення:

Місяць, рікНадбавка за особливі умови службиПреміяНічніТравень 2020 року1 768,50 грн873,00 грн166,29 грнЧервень 2020 року1 768,50 грн727,50 грн245,05 грнЛипень 2020 року1 768,50 грн582,00 грн203,70 грнСерпень 2020 року1 768,50 грн1 018,50 грн202,43 грнВересень 2020 року1 768,50 грн1 018,50 грн29,10 грнЖовтень 2020 року1 768,50 грн1 018,50 грн59,52 грнЛистопад 2020 року1 768,50 грн145,50 грн214,79 грнГрудень 2020 року1 473,75 грн-200,93 грн Січень 2021 року2 947,50 грн727,50 грн178,57 грнЛютий 2021 року1 768,50 грн727,50 грн153,16 грнБерезень 2021 року1 768,50 грн1 018,50 грн174,60 грнКвітень 2021 року1 768,50 грн145,50 грн138,89 грнТравень 2021 року1 768,50 грн960,30 грн19,95 грнЧервень 2021 року1 768,50 грн873,00 грн202,08 грнЛипень 2021 року1 768,50 грн960,30 грн225,53 грнСерпень 2021 року1 768,50 грн960,30 грн185,18 грнВересень 2021 року1 768,50 грн2 910,00 грн167,28 грнЖовтень 2021 року1 768,50 грн1 804,20 грн26,45 грнЛистопад 2021 року1 768,50 грн145,50 грн175,70 грнГ рудень 2021 року1 768,50 грн-132,27 грн Січень 2022 року2 947,50 грн727,50 грн160,55 грнЛютий 2022 року1 768,50 грн2 968,20 грн192,72 грнБерезень 2022 року1 768,50 грн3 579,30 грн-Квітень 2022 року1 768,50 грн--Всього:44 507,25 грн23 891,10 грн3 454,74 грнСума додаткових видів грошового забезпечення для призначення пенси поділена на 241 854,47 грн995,46 грн143,95 грнРазом для пенсії:2 993,88 грн Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам КАС України.

Згідно п.2 ч.5, 6 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Відповідно до ч.5 ст.18 КАС України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Суддя зазначає, що у позовній заяві не зазначено відомостей щодо наявності або відсутності у позивача та відповідача електронного кабінету.

Згідно п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого він має надавати таку заяву по суті справи.

Тобто, предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до положень ч.2 ст.173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті є завданням підготовчого провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №826/16958/17.

В той же час, суддя зазначає, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, законодавством розмежовано поняття «дії» та «бездіяльність» суб`єктів владних повноважень.

Суддя зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Дії суб`єкта владних повноважень, натомість, це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.5 КАС України.

Тобто, позивачу слід уточнити позовні вимоги та належним чином обґрунтувати з посиланнями на норми законодавства в чому полягає його порушене право з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин щодо кожної із заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позовній заяві оскаржує бездіяльність відповідача щодо видачі довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії із зазначенням сум додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а саме за період з травня 2020 року по квітень 2022 року включно, що мало місце 31.01.2023 року, та вже з 01.02.2023 року їй було призначено пенсію.

Тобто, фактично спірні правовідносини виникли у лютому 2023 року, однак позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду позивач надіслав поштою 21.02.2024, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.

В позовній заяві позивач вказує, що вона проживала (і досі проживає) та несла службу у Херсонській області; із початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України область перебувала в окупації; на її утриманні є неповнолітній син, батько якого ухиляється від виховання, сплати аліментів; з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України і до визволення міста Херсона вона перебувала в окупації, однак після звільнення від окупантів життя стало не менш нестерпним і небезпечним через постійні обстріли, майже все населення села евакуювалось, здебільшого лишились літні, маломобільні люди, а також ті, які доглядають за людьми цих категорій, бізнес не працює; з роздрукуванням, копіюванням документів проблема, адже такі послуги не є критично-важливими для виживання, тому наразі їх ніхто не надає, а відтак доводиться шукати у кого роздрукувати документи.

На підставі вказаних обставин ОСОБА_1 просить суд вважати причину пропуску процесуального строку на подання адміністративного позову поважною та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Однак, суддя вважає такі доводи позивача необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства.

Так, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суддя зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Також, звернення до відповідача та отримана відповідь не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

Суддя враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, триваюча пасивна поведінка позивача щодо отримання інформації про складові її пенсії не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, суддя вважає зазначені позивачем в позовній заяві підстави поновлення строку звернення до суду неповажними та необґрунтованими.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку та не надавши належним чином обґрунтованої заяви про його поновлення.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до суду подано позов без доказів сплати судового збору.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Так, даний адміністративний позов містить дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 1 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивач повинен надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (3028,00 грн. * 0,4).

При цьому, в позовній заяві позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона має неповнолітнього сина, який повністю перебуває на її утриманні; предметом даного спору є захист соціальних прав; вона проживала в окупованій Херсонській області і з початку повномасштабного вторгнення з неї не виїжджала; сплата судового збору є непосильною ношею у будь-якому розмірі, оскільки з початку лютого 2023 року позивач взагалі не працює і не отримує доходів, а лише пенсію у мінімальному розмірі.

Суддя вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про судовий збір платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

У частині другій статті 3 Закону України Про судовий збір визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З урахуванням зазначеного, обов`язковою умовою для звільнення від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України Про судовий збір є майновий стан сторони.

При цьому, можливість оцінити майновий стан позивача у суду відсутня.

Крім того, необґрунтоване звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України Про судовий збір утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів, які звертаються до суду за захистом.

Таким чином, у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви на підставі ст.8 Закону України Про судовий збір.

Інших правових підстав для звільнення від сплати судового збору суду позивачем не наведено.

Таким чином, в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з уточненими позовними вимогами (для суду та відповідно до кількості учасників), заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та доказів сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО.А. Вовченко