Рішення

від 04.03.2024 по справі 816/2395/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 816/2395/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року №543394-13.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є власником нежитлового приміщення (безалкогольний цех) загальною площею 245,9 м.кв., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012, витягом про державну реєстрацію прав від 30.01.2012, технічним паспортом на виробничий будинок. Пояснює, що згідно Державного класифікатора будівель та споруд зазначений об`єкт нерухомості відноситься до будівель промисловості, тому вважає, що відповідно до положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України зазначене приміщення не є об`єктом оподаткування. Вказує, що податковий орган протиправно визначив йому грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2016 рік оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, хоча вказана у цьому податковому повідомленні-рішенні нежитлова будівля, відповідно якої виникло податкове зобов`язання, згідно до Податкового кодексу України не повинна оподатковуватися.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі №816/2395/17 (суддя Клочко К.І.) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №543394-13 від 14.08.2017. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №816/2395/17 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 по справі №816/2395/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі №816/2395/17 (касаційне провадження №К/9901/47727/18) касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Сич С.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2023 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25 січня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС України у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) на позовну заяву /том 1 а.с. 217-218/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням рішення Лубенської міської ради 53 сесії 6 скликання від 19.06.2015, яким встановлено ставки для фізичних осіб для об`єктів нежитлової нерухомості на 2016 рік, та з урахуванням рішення Лубенської міської ради 55 сесії 6 скликання від 25.09.2015, яким затверджено зонування території міста при встановленні ставок податку на майно, відмінне від земельної ділянки з переліком вулиць з Додатками №1 та №2. Вказує, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (площею 245,9 кв.м.), яке віднесено до зони №2. Таким чином, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 ставки на рівні 0,3% та площі нежитлового приміщення (245,9 кв.м.) склав - 1016,55 грн. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. У відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника ГУ ДПС у Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника відповідача у справі №816/2395/17.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Станом на 03.08.2016 ОСОБА_1 на праві приватної власності належав об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення безалкогольний цех, об`єкт житлової нерухомості: НІ", загальною площею 245,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , додаткові відомості - Е-1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №64994856, сформованою 03.08.2016 /том 1 а.с. 24/, копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012 /том 1 а.с. 17/, копією витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" №33008002 від 30.01.2012 /том 1 а.с. 18/.

Рішенням Лубенської міської ради 53 сесії 6 скликання від 19.06.2015 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" /том 1 а.с. 44-45/ встановлено на 2016 рік ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, в залежності від місця розташування (зональності):

- на рівні 0,5 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування для першої зони;

- на рівні 0,3 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування для другої зони;

- на рівні 0,2 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування для третьої зони.

Рішенням Лубенської міської ради 55 сесії 6 скликання від 25.09.2015 "Про затвердження схеми зонування при встановленні ставок податку на майно відмінне від земельної ділянки" вирішено затвердити схему зонування території міста при встановленні ставок податку на майно відмінне від земельної ділянки з переліком вулиць з додатками №1 та №2 /том 1 а.с. 46-47/.

Згідно додатку №2 до цього рішення АДРЕСА_2 відноситься до другої зони /том 1 а.с. 47/.

14.08.2017 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №543394-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2016 рік у розмірі 1016,55 грн /том 1 а.с. 49/.

Вказане податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області форми "Ф" від 14.08.2017 №543394-13 направлено на адресу позивача та вручено ОСОБА_1 16.08.2017, що підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення рекомендованого листа /том 1 а.с. 49/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавській області форми "Ф" від 14.08.2017 №543394-13, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДФС у Полтавській області форми "Ф" від 14.08.2017 №543394-13, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункту 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті статті 10 ПК України податок на майно є місцевим податком.

За правилами абзацу 2 пункту 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому, положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у даній справі №816/2395/17 /том 1 а.с. 197-201/.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у даній справі №816/2395/17 зазначено, що "суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили, чи є ОСОБА_1 суб`єктом підприємницької діяльності та чи використовує він належне йому нежитлове приміщення за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом".

Частиною 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою суду від 02 січня 2024 року витребувано від позивача ОСОБА_1 : 1) докази на підтвердження того, що у 2016 році ОСОБА_1 був суб`єктом підприємницької діяльності;

2) докази на підтвердження використання ОСОБА_1 у 2016 році належного йому нежитлового приміщення ((безалкогольний цех) загальною площею 245,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ) за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Копію ухвали суду від 02 січня 2024 року позивач отримав 12 січня 2024 року /том 1 а.с. 216/.

У строк, встановлений судом, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що у 2016 році ОСОБА_1 був суб`єктом підприємницької діяльності та доказів на підтвердження використання ОСОБА_1 у 2016 році належного йому нежитлового приміщення ((безалкогольний цех) загальною площею 245,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ) за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Натомість листом від 14 січня 2024 року, що надійшов до суду 15 січня 2024 року вх. №2798/24 /том 1 а.с. 212/, позивач ОСОБА_1 повідомив суд, що станом на 2016 рік та по даний час суб`єктом підприємницької діяльності не був та нежитлове приміщення безалкогольного цеху ним не використовувалося.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), не був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі.

Отже, позивач ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності та не використовував у 2016 році належне йому нежитлове приміщення ((безалкогольний цех) загальною площею 245,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ) за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача щодо розповсюдження на нього пільги, встановленої пунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при визначенні позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" №543394-13 від 14.08.2017 податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2016 рік у розмірі 1016,55 грн. = ((1378,00 грн. *0,3%)*245,9 кв.м.), діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та нормами Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення форми "Ф" ГУ ДФС у Полтавській області №543394-13 від 14.08.2017 ґрунтується на вимогах законодавства України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенні не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 139, 229, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич